номер провадження справи 4/104/18
09.11.2018 Справа № 908/1778/18
м.Запоріжжя Запорізької області
За позовом Концерну "Міські теплові мережі"( 69091, м. Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137)
до відповідача Комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-а)
про стягнення 12027, 82 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води № 704430 від 30.12.2016, 1777, 41 грн. пені, 155,97 грн. 3 % річних та 310,01 грн. інфляційних витрат.
Суддя Зінченко Н.Г.
Без участі представників сторін
06.09.2018 на адресу господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява від Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до Комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради, м.Запоріжжя про стягнення 12027, 82 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води №704430 від 30.12.2016, 1777, 41 грн. пені, 155,97 грн. 3 % річних та 310,01 грн. інфляційних витрат.
06.09.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1778/18 присвоєно справі номер провадження 4/104/18. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження без проведення судового засідання. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.10.2018 продовжено, за ініціативою суду, процесуальний строк відповідачу для подання відзиву до 04.10.2018, та продовжено, за ініціативою суду, процесуальний строк позивачу для подання відповіді на відзив до 31.10.2018.
Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 276 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 за №2633-ІV, "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 за №1198 та договорі купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води № 704430 від 30.12.2016, на підставі яких позивач просить, позов задовольнити та стягнути з Комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради 12027, 82 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 1777, 41 грн. пені, 155,97 грн. 3 % річних та 310,01 грн. інфляційних витрат.
04.10.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 03.10.2018, у відзиві відповідач зазначив, що з позовними вимогами не згоден в повному обсязі, виходячи з наступного. 25.05.2016 Запорізькою міською радою було прийняте рішення №25 про створення комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради. Відповідно до Статуту підприємства метою діяльності є здійснення відповідно до вимог чинного законодавства функцій управління та утримання в господарському віданні, переданих йому за договором з власником житлових будинків, споруд та іншого майна; забезпечення належного рівня житлово-комунального обслуговування населення, створення відповідних умов проживання; забезпечення безперебійної роботи технічного обладнання житлових будинків; забезпечення дотримання квартиронаймачами, власниками приватизованих квартир, орендарями та власниками нежилих приміщень обов'язків, передбачених відповідними договорами. Виходячи з положень чинного законодавства України, рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.06.2016 №311 "Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг", з 01 вересня 2016 КП "Наше місто" Запорізької міської ради визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Саме з цією метою в господарське відання КП "Наше місто" Запорізької міської ради передано об'єкти житлового та нежитлового фонду, благоустрою та обладнання (Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №494 від 26.08.2016), власником яких є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. Відповідно до норм ст. 136 ГК України, функція господарського відання передбачає, що лише власник майна, закріпленого на праві господарського відання реалізує весь спектр відповідних повноважень. Відповідно до рішення виконкому № 494 від 26.08.2016 відповідачу було передано в господарське відання об'єкти житлового та нежитлового фонду відповідно до додатків до рішення. Окремого переліку об'єктів нежитлового фонду комунальної власності на час передачі не існувало. Окрім того, більшість нежитлових приміщень взагалі не було виділено в окрему одиницю, а перебували у складі житлових будинків. Зважаючи на те, що нежитлові приміщення, що перебувають в господарському віданні комунального підприємства «Наше місто» є об'єктами права комунальної власності, оплату за опалення здійснює Запорізька міська рада, шляхом надання фінансової підтримки комунальному підприємству «Наше місто» з місцевого бюджету.Підприємство фінансується з коштів, які сплачуються населенням за отримані комунальні послуги. Отримані від населення кошти повинні використовуватися виключно на утримання будинків та прибудинкової території та сплату обов'язкових платежів: податки, збори, заробітна плата. Нарахування та сплата штрафів, пені не передбачена діючим тарифом на надання послуг, не закладена у розрахунок тарифу. Поповнення дохідної частини одного комунального підприємства (Концерну МТМ) за рахунок іншого комунального підприємства не є можливим. У протилежному випадку Комунальне підприємство «Наше місто», витративши кошти на виплату штрафів та пені повинно буде здійснювати перерахунки населенню за надані послуги. Також, у відзиві відповідач повідомив, що 25.09.2018 відповідачем сплачено основний борг перед Концерном «Міські теплові мережі» за договором № 704430 Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 30.12.2016 року в розмірі 12 027,82 грн. На підставі викладеного просить, провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 12 027,82 грн. закрити, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1777, 41 грн. пені, 155,97 грн. 3 % річних та 310,01 грн. інфляційних витрат відмовити.
Відповідь на відзив до 31.10.2018 на адресу господарського суду не надходила.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 09.11.2018.
Розглянувши матеріали справи, суд -
30.12.2016 між Концерном "Міські теплові мережі" в особі директора філії Концерну "Міські теплові мережі" Заводського району ОСОБА_1. (теплопостачальна організація, позивач у справі) та Комунальним підприємством "Наше місто" Запорізької міської ради (балансоутримувач, відповідач) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води №704430, відповідно до умов якого, позивач бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді для опалення та надати послугу з централізованого постачання гарячої води (надалі - теплова енергія, гаряча вода), а споживач зобов'язується - прийняти та оплатити її вартість за дію теплових господарств до опалювального періоду, «Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води», « Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж», та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами (п. 1.1 договору).
Відповідно до п.п. 10.1., 10.2 договору договір набирає чинності з дня його підписання і діє до моменту укладання сторонами письмової угоди про його розірвання. У відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України Сторони погодилися, що умови Договору засовуються до відносин між Споживачами і Теплопостачальною організацією, які виникли до його укладання, а саме з 01.09.2016 року. Певні умови договору, можуть бути переглянуті за узгодженням сторін на підставах та у відповідності до діючого законодавства України. Договір припиняє свою дію у випадках: - прийняття відповідного рішення судом;- ліквідації однієї із сторін.
Матеріали справи не містять письмової угоди сторін про розірвання даного договору та доказів припинення у відповідності до п.10.2 Договору, отже станом на час розгляду справи договір є діючим.
Згідно з п. 3.2.6. договору відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що розрахунки за договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами) затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, гарячої води, розрахованих згідно законодавства та умов договору.
У пунктах 6.2., 6.3. договору сторони визначили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.
Згідно з п. 6.4. договору споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.
Пунктом 6.5 договору встановлено, що при наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку.
Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.
Отриманий акт відповідач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі п'яти днів з дати отримання. У разі неотримання підписаного акту, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.7.1, 6.7.2).
Відповідно до п. 6.7. договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації (за її адресою) документи за розрахунковий період: рахунок -, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді, послуги централізованого постачання гарячої води (Акт).
Додатком 1 до договору визначено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді укладено для об'єктів: по вул. Л.Чайкіної, 74, загальною опалювальною площею 100,56 кв. м. .
Пунктом 2.3 додатку № 1 до договору сторонами визначено, що орієнтована вартість усього по договору за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору, становить - 12218,28 грн., ПДВ 2443,65 грн., усього з ПДВ 14661,93 грн.
На виконання умов Договору з жовтня 2017 по квітень 2018 позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 12027, 82 грн.
Факт надання цих послуг підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Зазначені Акти приймання-передачі теплової енергії відповідачем у термін, встановлений п. 6.7.1 Договору підписані не були, але враховуючи положення п. 6.7.2 Договору вважаються погодженими і є підставою для проведення розрахунків за спірний період.
Позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату наданих послуг з жовтня 2017 по квітень 2018 на суму 12027, 82 грн.
Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки були направлені на адресу відповідача, у підтвердження чого позивачем надано суду реєстр на відправлення кореспонденції за спірний період.(копії долучені до матеріалів справи).
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.
Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
25.09.2018 відповідач сплатив заборгованість за відпущену теплову енергію в сумі 12027, 82 грн., про що подав відповідний доказ разом з відзивом на позовну заяву.
У зв'язку із погашенням відповідачем основного боргу за Договором №704430 від 30.12.2016 в сумі 12027, 82 грн. після звернення позивача до суду з позовною заявою у справі № 908/1778/18, провадження у справі № 908/1778/18 в частині стягнення основного боргу в сумі 12027, 82 грн. слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.
Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 7.2.10 Договору встановлено, що за порушення споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених в п. 6.4 Договору, останній сплачує теплопостачальній організації пеню у розмірі 2 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
За невиконання грошових зобов'язання за Договором №704430 від 30.12.2016 позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 1777,41 грн., яка розрахована за загальний період з 20.11.2017 по 20.08.2018.
Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та визнаний таким, що виконаний вірно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 1777,41 грн. пені за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення 310,01 грн. інфляційних втрат, за загальний період з грудня 2017 по серпень 2018 та 155,97 грн. 3 % річних, за загальний період з 20.11.2017 по 20.08.2018.
Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем виконаний вірно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 310,01 грн. інфляційного нарахування та 155,97 грн. 3 % річних за порушення строків оплати за Договором №704430 від 30.12.2016 заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню судом.
Стосовно посилань відповідача на відсутність правових підстав для нарахування та стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки дані нарахування не передбачені діючими тарифами надання послуг, суд зазначає наступне:
Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного Кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Аналіз наведеного свідчить про наявність права у кредитора на застосування штрафних та компенсаційних санкцій у разі порушення боржником грошового зобов'язання. Відсутність грошових коштів у боржника не є підставою для звільнення останнього від сплати як суми основного боргу так нарахованих санкцій.
Враховуючи що факт порушення відповідачем грошового зобов'язання підтверджено матеріалами справи, нарахування штрафних санкцій позивачем є правомірним.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1777, 41 грн. пені, 155,97 грн. 3 % річних та 310,01 грн. інфляційних витрат.
Суд вважає за необхідне зазначити позивачу, що він має право звернутися до суду з клопотання про повернення сплаченої суми судового збору в розмірі 1 485,02 грн. в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку із закриттям провадження по справі в частині стягнення з відповідача 12027, 82 грн. основного боргу.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 236-238, 240, 248, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до Комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-а; код ЄДРПОУ 40545596) на користь на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання №26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 1777 (одну тисячу сімсот сімдесят сім) грн. 41 коп. пені, 310 (триста десять) грн. 01 коп. інфляційних втрат, 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 97 грн. 3 % річних та 276 (двісті сімдесят шість) грн. 98 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В частині позовних вимог про стягнення 12027, 82 грн. основного боргу провадження у справі закрити.
Повне судове рішення складено "09" листопада 2018р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.