Іменем України
07 листопада 2018 року
Київ
справа №824/743/16-а
адміністративне провадження №К/9901/38265/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду у складі судді Брезіної Т.М. від 19 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Гонтарука В.М., суддів Граб Л.С., Білої Л.М. від 10 жовтня 2017 року у справі за позовом Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області до Державного підприємства «Герцаївське державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу» про стягнення заборгованості,
У вересні 2016 року Новоселицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - позивач/Інспекція) звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Герцаївське державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу» (далі - відповідач/Підприємство), в якому просила стягнути суму податкового боргу у розмірі 15594,23 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначила, що за відповідачем обліковується непогашена заборгованість по податку на прибуток підприємства у розмірі 15008,65 грн. та земельному податку з юридичних осіб у розмірі 585,58 грн., яка виникла внаслідок несплати узгоджених сум грошових зобов'язань, донарахованих контролюючим органом та самостійно визначених відповідачем.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення з Підприємства заборгованості по сплаті земельного податку з юридичних осіб у розмірі 585,58 грн. на підставі пункту 2 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України).
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, у задоволенні позовних вимог Інспекції відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зазначив, що податкові повідомлення-рішення контролюючого органу від 08 квітня 2016 року №0002282402 та від 26 травня 2016 року №0015262402, якими визначено відповідачу спірну суму грошових зобов'язань по податку на прибуток підприємства, визнано протиправними та скасовано постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі №824/770/16-а, яка набрала законної сили, у зв'язку з чим, за висновком судів, підстави для стягнення таких зобов'язань та задоволення позову відсутні.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, оскільки за відповідачем станом на момент звернення до суду із цим позовом обліковувався податковий борг з податку на прибуток підприємства, який виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 08 квітня 2016 року №0002282402 та від 26 травня 2016 року №0015262402. Вважає, що єдиною підставою для скасування таких рішень судом стали формальні обставини. Крім того зазначила про неприйняття судами до уваги обставин оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій по справі №824/770/16-а у касаційному порядку й відсутності остаточного рішення по ній.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У визначені ухвалою строки письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією 08 квітня 2016 року проведено камеральну перевірку Підприємства з питань своєчасності сплати позивачем податку на прибуток згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік від 29 лютого 2016 року №927632911, за результатами якої складено акт №3/15-21419817.
На підставі акту перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2016 року №0002282402, яким застосовано до Підприємства штраф у розмірі 10% грошового зобов'язання, погашеного із затримкою, у сумі 5104,33 грн.
13 травня 2016 року Інспекцією проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік від 29 березня 2016 року №1600001964, за результатами якої складено акт №7/12-21419817.
На підставі акту перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 травня 2016 року №0015262402, яким відповідачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 9963,00 грн., в тому числі за основним платежем - 6642,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3321,00 грн.
17 червня 2016 року позивачем виставлено податкову вимогу №3835-17 на суму боргу у розмірі 15008,65 грн., яка направлена на адресу відповідача та отримана ним 24 червня 2016 року.
Встановлено, що в подальшому податкові повідомлення-рішення від 08 квітня 2016 року №0002282402 та від 26 травня 2016 року №0015262402 оскаржено відповідачем в судовому порядку. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі №824/770/16-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, позов Державного підприємства «Герцаївське державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу» задоволено; визнано протиправними дії Інспекції щодо проведення камеральних перевірок, результати яких оформлені актами від 08 квітня 2016 року №3/15-21419817 та від 13 травня 2016 року №7/12-21419817; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08 квітня 2016 року №0002282402 та від 26 травня 2016 року №0015262402. Рішення суду набрало законної сили.
При ухваленні вказаних рішень суди дійшли висновку, що дії податкового органу з проведення камеральних перевірок є незаконними й, як наслідок, податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу відсутності правових наслідків проведених перевірок.
За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
За змістом пункту 56.18 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
У такому випадку податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (пункт 60.5 статті 60 цього Кодексу).
Отже з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду про скасування рішення контролюючого органу, яким визначені грошові зобов'язання, останнє вважається відкликаним та не створює будь-яких правових наслідків з моменту його прийняття.
У зв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з приписами частини першої статті 72 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Відповідно до частини другої статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Аналогічні положення процесуального законодавства закріплені також і в статтях 78, 370, 372 КАС України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII).
Тобто, законна сила судового рішення - це така його властивість, яка робить рішення загальнообов'язковим для виконання та поширюється на всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
При цьому одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який, серед іншого, передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
За встановлених у даній справі обставин набрання законної сили постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі №824/770/16-а, у відповідності до якої визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08 квітня 2016 року №0002282402 та від 26 травня 2016 року №0015262402, якими визначено відповідачу спірну суму грошових зобов'язань, стягнення якої є предметом розгляду у даній справі, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заявлених Інспекцією позовних вимог.
Обставини ж відкриття касаційного провадження за скаргою на згадані судові рішення у справі №824/770/16-а не зумовлюють втрату останніми законної сили й не є підставою для їх невиконання. До того ж, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2017 року, якою відкрито касаційне провадження за скаргою Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області, не було зупинено виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі №824/770/16-а.
Враховуючи наведене, мотиви касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Наведені ж у касаційній скарзі доводи Інспекції не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а також не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду