Справа № 826/11478/18 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.
06 листопада 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Судді-доповідача - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,
за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватної консультаційно-впроваджувальної фірми «Прагма-В.К.С.», ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби у місті Києві, Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві, Відділення поштового зв'язку №151 міста Києва Центру поштового зв'язку №3 Київської міської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», третя особа - Громадська організація «Антикорупційна експертиза» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
У липні 2018 року Приватна консультаційно-впроваджувальна фірма «Прагма-В.К.С.» та ОСОБА_3 звернулись до суду з адміністративним позовом, в якому просили:
1) до Кабінету Міністрів України:
- припинити бездіяльність, гармонізувати нормативно-правовий акт Постанову Кабінету Міністрів України №1233 від 27.12.2010 з Податковим Кодексом України, щоб норми Постанови Кабінету Міністрів України були зрозумілими, прозорими, відповідали нормам Податкового Кодексу України, не містили в собі колізій, протиріч, подвійних тлумачень. Така бездіяльність наносить шкоду матеріальним та нематеріальним інтересам осіб;
- до моменту гармонізації - припинити безпідставні штрафи та переслідування з боку органів Державної фіскальної служби України, оскільки бездіяльність Кабінету Міністрів України є підставою для корупційно-кримінальних діянь з боку республіканської Державної фіскальної служби України, регіональних ДФС та кримінально-процесуального переслідування співробітників, службових та посадових осіб ДФС з боку суб'єктів господарювання та громадян. Така діяльність є шкідливою;
2) до Державної фіскальної служби України:
- негайно припинити терористичну, корупційно-кримінальну практику щодо суб'єктів господарювання. Згадати про свої права, обов'язки, повноваження та добросовісно їх виконувати згідно демократичних процедур, встановлених Конституцією, законами, нормативно-правовими актами;
- відмінити лист №1390/7/99-99-12-02-04-17 від 17.01.2018, який є підставою для створення низки корупційно-кримінальних ситуацій по всій Україні та спонукає державних службовців до кримінальних дій щодо суб'єктів господарювання;
- визнати заочне рішення республіканської ДФС про результати розгляду скарги №20505/6/99-99-Н-03-01-25 від 15.06.2018, як неправомірного, з грубим порушенням матеріального та процесуального права по відношенню до оскаржувача,- ПКВФ «Прагма-В.К.С.». Рішення, у якому не згадуються аргументи скаржника, викладені на 20 сторінках, що є шкідливою діяльністю, так як демонструє неповагу службовими та посадовими особами Державної фіскальної служби України до статті 40 Конституції України та скаржника. Як посадової особи так і громадянина;
3) до Державної фіскальної служби України у місті Києві:
- негайно припинити виконувати злочинні накази вищестоячої організації,- республіканської ДФС. Зокрема, лист №1390/7/99-99-12-02-04-17 від 17.01.2018, який є фактично злочинним наказом, що порушує норми Конституції України та Податковий Кодекс України;
- визнати податкову вимогу №116005-17 від 08.06.2018 Державної фіскальної служби України у місті Києві незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовими або службовою особами;
- визнати рішення про опис майна у податкову заставу №116005-17 від 08.06.2018 Державної фіскальної служби України у місті Києві незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовими або службовою особами;
- визнати податкове повідомлення-рішення №0209031201 від 05.04.2018 Державної фіскальної служби України у місті Києві незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовими або службовою особами;
- визнати податкове повідомлення-рішення №0156431201 від 19.03.2018 Державної фіскальної служби України у місті Києві незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовими або службовою особами;
- визнати Акт камеральної перевірки №1094/26-15-12-00-20/01-24729160 від 19.03.2018 Державної фіскальної служби України у місті Києві незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовими або службовою особами;
- визнати Акт камеральної перевірки №387/26-15-12-00-20/01-24729160 від 25.01.2018 Державної фіскальної служби України у місті Києві незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовими або службовою особами;
4) до Відділення поштового зв'язку №151 міста Києва Центру поштового зв'язку №3 Київської міської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта»:
- негайно припинити маніпулювати своїми обов'язками, договірними відносинами у подальшому, утаємничувати доставку листів від адресата. Вчасно доставляти повідомлення про рекомендовані листи;
- провести всебічне та об'єктивне розслідування про факти недоставляння повідомлень про рекомендовані листи в період з середини квітня 2018 по 05 червня 2018 та відповісти по суті поставлених питань, а не взагалі;
5) до Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві:
- реагувати на заяви про злочин вчасно, а не коли він уже неодноразово відбувся.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2018 року позовну заяву залишено без руху та вказаною ухвалою встановлено п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви (а.с. 1-2).
Оскільки позивачем не було усунуто недоліки, визначені ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2018 року, ухвалою Окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року позовну заяву повернуто.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та прийняти нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зокрема, апелянт посилався на те, що у другій редакції позовної заяви уточнено коло позивачів та коло відповідачів.
Крім того, у другій уточненій позовній заяві позивачі просили їх звільнити від сплати судового збору на підставі ст. 5.1.7 Закону України «Про судовий збір».
При цьому, ОСОБА_3 сплатив судовий збір як фізична особа (самопредставництво) у повному обсязі.
Також вказує на те, що вимоги у другій редакції позовної заяви сформульовані достатньо чітко і зрозуміло і цілком відповідають нормам статті 5.1.3 та 5.1.6 КАС України.
У відзивах на апеляційну скаргу Головним управлінням ДФС у м. Києві та ДФС України зазначено, що до позовної заяви та доданих до неї документів позивачами не надано документ про сплату судового збору, не обґрунтовано строки звернення до суду та вказано такого відповідача як Відділення поштового зв'язку №151 міста Києва Центру поштового зв'язку №3 Київської міської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», яке не є суб'єктом владних повноважень.
Оскільки позовну заяву було надано не у відповідності до норм Кодексу адміністративного судочинства України, відтак суд першої інстанції правомірно залишив її без руху, надавши час для усунення недоліків.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у липні 2018 року Приватна консультаційно-впроваджувальна фірма «Прагма-В.К.С.» та ОСОБА_3 звернулись до суду з адміністративним позовом, в якому просили:
1) до Кабінету Міністрів України:
- припинити бездіяльність, гармонізувати нормативно-правовий акт Постанову Кабінету Міністрів України №1233 від 27.12.2010 з Податковим Кодексом України, щоб норми Постанови Кабінету Міністрів України були зрозумілими, прозорими, відповідали нормам Податкового Кодексу України, не містили в собі колізій, протиріч, подвійних тлумачень. Така бездіяльність наносить шкоду матеріальним та нематеріальним інтересам осіб;
- до моменту гармонізації - припинити безпідставні штрафи та переслідування з боку органів Державної фіскальної служби України, оскільки бездіяльність Кабінету Міністрів України є підставою для корупційно-кримінальних діянь з боку республіканської Державної фіскальної служби України, регіональних ДФС та кримінально-процесуального переслідування співробітників, службових та посадових осіб ДФС з боку суб'єктів господарювання та громадян. Така діяльність є шкідливою;
2) до Державної фіскальної служби України:
- негайно припинити терористичну, корупційно-кримінальну практику щодо суб'єктів господарювання. Згадати про свої права, обов'язки, повноваження та добросовісно їх виконувати згідно демократичних процедур, встановлених Конституцією, законами, нормативно-правовими актами;
- відмінити лист №1390/7/99-99-12-02-04-17 від 17.01.2018, який є підставою для створення низки корупційно-кримінальних ситуацій по всій Україні та спонукає державних службовців до кримінальних дій щодо суб'єктів господарювання;
- визнати заочне рішення республіканської ДФС про результати розгляду скарги №20505/6/99-99-Н-03-01-25 від 15.06.2018, як неправомірного, з грубим порушенням матеріального та процесуального права по відношенню до оскаржувача,- ПКВФ «Прагма-В.К.С.». Рішення, у якому не згадуються аргументи скаржника, викладені на 20 сторінках, що є шкідливою діяльністю, так як демонструє неповагу службовими та посадовими особами Державної фіскальної служби України до статті 40 Конституції України та скаржника. Як посадової особи так і громадянина;
3) до Державної фіскальної служби України у місті Києві:
- негайно припинити виконувати злочинні накази вищестоячої організації,- республіканської ДФС. Зокрема, лист №1390/7/99-99-12-02-04-17 від 17.01.2018, який є фактично злочинним наказом, що порушує норми Конституції України та Податковий Кодекс України;
- визнати податкову вимогу №116005-17 від 08.06.2018 Державної фіскальної служби України у місті Києві незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовими або службовою особами;
- визнати рішення про опис майна у податкову заставу №116005-17 від 08.06.2018 Державної фіскальної служби України у місті Києві незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовими або службовою особами;
- визнати податкове повідомлення-рішення №0209031201 від 05.04.2018 Державної фіскальної служби України у місті Києві незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовими або службовою особами;
- визнати податкове повідомлення-рішення №0156431201 від 19.03.2018 Державної фіскальної служби України у місті Києві незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовими або службовою особами;
- визнати Акт камеральної перевірки №1094/26-15-12-00-20/01-24729160 від 19.03.2018 Державної фіскальної служби України у місті Києві незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовими або службовою особами;
- визнати Акт камеральної перевірки №387/26-15-12-00-20/01-24729160 від 25.01.2018 Державної фіскальної служби України у місті Києві незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовими або службовою особами;
4) до Відділення поштового зв'язку №151 міста Києва Центру поштового зв'язку №3 Київської міської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта»:
- негайно припинити маніпулювати своїми обов'язками, договірними відносинами у подальшому, утаємничувати доставку листів від адресата. Вчасно доставляти повідомлення про рекомендовані листи;
- провести всебічне та об'єктивне розслідування про факти недоставляння повідомлень про рекомендовані листи в період з середини квітня 2018 по 05 червня 2018 та відповісти по суті поставлених питань, а не взагалі;
5) до Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві:
- реагувати на заяви про злочин вчасно, а не коли він уже неодноразово відбувся.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2018 року позовну заяву залишено без руху, оскільки позовна заява не відповідала вимогам положень ст. 161 КАС України (а.с. 1-3).
Так, позивачами не надано суду документ про сплату судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Оскільки позивачами заявлено по 12 вимог немайнового характеру кожним, то сума судового збору що підлягає сплаті за позовні вимоги немайнового характеру складає: 21 144 грн з Приватної консультаційно-впроваджувальної фірми «Прагма-В.К.С.» та 8 457 грн 60 коп. з ОСОБА_3
Щодо позовних вимог майнового характеру, то сума судового збору що підлягає сплаті з Приватної консультаційно-впроваджувальної фірми «Прагма-В.К.С.» складає 1 762 грн., та з ОСОБА_3 - 704 грн 80 коп.
Крім того, у вказаній ухвалі від 27.07.2018 зазначено, що позивачам необхідно правильно визначити відповідача у справі - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві.
Також, у позовній заяві не обґрунтовано строки звернення до суду в частині позовних вимог, що пред'явлені до Кабінету Міністрів України.
При цьому, позивачами в позовній заяві вказаного такого відповідача, як Відділення поштового зв'язку №151 міста Києва Центру поштового зв'язку №3 Київської міської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», яке не є суб'єктом владних повноважень та не здійснює жодних управлінських функцій, тому слід визначитися з колом належних відповідачів.
Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що частина позовних вимог сформульовані абстрактно та не мають юридичної визначеності, відтак слід чітко визначити свої позовні вимоги.
06 серпня 2018 року ОСОБА_3 в інтересах Приватної консультаційно-впроваджувальної фірми «Прагма-В.К.С.» та ОСОБА_4 (самопредставництво) подано уточнену позовну заяву, в якій просять: визнати дії посадових та службових осіб ДФС України у місті Києві у відношенні юридичної особи Приватної консультаційно-впроваджувальної фірми «Прагма-В.К.С.» протиправними та негайно їх припинити, зобов'язати їх утриматись від вчинення протиправних дій, що порушують права людини, Конституцію України та Податковий кодекс України; у разі встановлення неправомірності дій посадових та службових осіб ДФС України відшкодувати матеріальну та моральну шкоду Приватній консультаційно-впроваджувальній фірмі «Прагма-В.К.С.», заподіяну протиправними діями посадових та службових осіб ДФС України у місті Києві; у разі встановлення неправомірності дій посадових та службових осіб ДФС України відшкодувати моральну шкоду громадянину ОСОБА_3, заподіяну протиправними діями посадових та службових осіб ДФС України у місті Києві (а.с. 31-41).
При цьому, розрахунок матеріальної шкоди, що завдається та завдана юридичній особі позивачами вказано, що за період з 01.04.2008 по 30.06.2018 об'єм наданих послуг контрагентам склав 13042 грн. В інший доконфліктний період з 01.01.2018 по 31.03.2018 об'єм подібних послуг контрагентам склав - 32 805 грн, відтак упущена вигода Приватній консультаційно-впроваджувальній фірмі «Прагма-В.К.С.» у 2 кварталі 2018 року в порівнянні з 1 кварталом 2018 року - 19 763 грн.
Крім того, моральну шкоду оцінено у розмірі 6 розмірів мінімальної заробітної плати - 22 338 грн, а моральну шкоду фізичній особі - 88 100 грн.
У зв'язку із тим, що неправомірні дії посадових та службових осіб ДФС України є владними злочинами проти приватної власності, тому просить розглянути можливість надання пільги ОСОБА_4 на підставі ст. 5 7) Закону України «Про судовий збір».
Оскільки позивачами не було усунуто недоліки в позовній заяві, визначені ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2018 року, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року позовну заяву повернуто Приватній консультаційно-впроваджувальній фірмі «Прагма-В.К.С.» та ОСОБА_3 (а.с. 71-72).
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не виконано в повній мірі вимоги ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2018 та не надано суду позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з врахуванням вимог ухвали від 27.07.2018 та доказами сплати судового збору в повному обсязі.
На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.
Відповідно до частини п'ятої ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Частиною третьої статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З аналізу наведеної норми вбачається обов'язок позивача подати документ про сплату судового збору.
Пунктом 3 частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
За правилами частини першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009, в ухвалі повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення, але не більше 5 днів з дня отримання позивачем ухвали.
Як свідчать матеріали справи, позивачами до позовної заяви від 24.07.2018 не було додано квитанції про сплату судового збору.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011 (далі по тексту Закону №3674-VІ).
Частиною першою статті 4 Закону №3674-VІ встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VІ за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» №2246-VIII від 07.12.2017 установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.
З матеріалів справи вбачається, що оскільки позивачами у позовній заяві від 24.07.2018 заявлено по 12 вимог немайнового характеру кожним, тому сума судового збору що підлягає сплаті за позовні вимоги немайнового характеру складає: 21 144 грн з Приватної консультаційно-впроваджувальної фірми «Прагма-В.К.С.» та 8 457 грн 60 коп. з ОСОБА_3
Щодо позовних вимог майнового характеру, то сума судового збору що підлягає сплаті з Приватної консультаційно-впроваджувальної фірми «Прагма-В.К.С.» складає 1 762 грн. та з ОСОБА_3 - 704 грн 80 коп.
При цьому, посилання позивачів у позовній заяві від 24.07.2018 на пункт 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги, оскільки позивачами заявлено до Державної фіскальної служби України у місті Києві вимоги майнового характеру, за які позивачі повинні сплатити судовий у відповідності до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Крім того, у матеріалах справи відсутнє судове рішення, яким було б визнано факт заподіяння позивачам шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.
Згідно пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною шостою статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві від 24.07.2018 позивачами не обґрунтовано строки звернення до суду в частині позовних вимог, що пред'явлені до Кабінету Міністрів України.
При цьому, позивачами в позовній заяві вказаного такого відповідача, як Відділення поштового зв'язку №151 міста Києва Центру поштового зв'язку №3 Київської міської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», яке не є суб'єктом владних повноважень та не здійснює жодних управлінських функцій.
Зважаючи на викладене, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2018 року позовну заяву залишено без руху, оскільки позовна заява не відповідала вимогам положень ст. 161 КАС України (а.с. 1-3).
06 серпня 2018 року ОСОБА_3 в інтересах Приватної консультаційно-впроваджувальної фірми «Прагма-В.К.С.» та ОСОБА_4 (самопредставництво) подано уточнену позовну заяву, в якій просять: визнати дії посадових та службових осіб ДФС України у місті Києві у відношенні юридичної особи Приватної консультаційно-впроваджувальної фірми «Прагма-В.К.С.» протиправними та негайно їх припинити, зобов'язати їх утриматись від вчинення протиправних дій, що порушують права людини, Конституцію України та Податковий кодекс України; у разі встановлення неправомірності дій посадових та службових осіб ДФС України відшкодувати матеріальну та моральну шкоду Приватній консультаційно-впроваджувальній фірмі «Прагма-В.К.С.», заподіяну протиправними діями посадових та службових осіб ДФС України у місті Києві; у разі встановлення неправомірності дій посадових та службових осіб ДФС України відшкодувати моральну шкоду громадянину ОСОБА_3, заподіяну протиправними діями посадових та службових осіб ДФС України у місті Києві (а.с. 31-41).
При цьому, позивачами надано до уточненої позовної заяви квитанцію про сплату судового збору лише на суму 704 грн 80 коп.
Однак, з урахуванням зміни позовних вимог сума судового збору, що підлягає сплаті складає: 3524 грн (1762*1)*2) з Приватної консультаційно-впроваджувальної фірми «Прагма-В.К.С.» та 1409 грн 09 коп. (1762*0,4)*2) з ОСОБА_3
У зв'язку із тим, що неправомірні дії посадових та службових осіб ДФС України є владними злочинами проти приватної власності, ОСОБА_4 просить розглянути можливість надання пільги ОСОБА_4 на підставі ст. 5 7) Закону України «Про судовий збір».
Проте, посилання ОСОБА_4 на пункт 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, колегія суддів вважає помилковими, оскільки подання позову ОСОБА_3 в інтересах Приватної консультаційно-впроваджувальної фірми «Прагма-В.К.С.» не є підставою для звільнення останнього від сплати судового збору.
Так, в матеріалах справи не міститься належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 підпадає під пільгову категорію осіб, які звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.
При цьому, в силу вимог п. 8 ст.4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Так, право звернутися до суду з адміністративним позовом і (або) брати участь в адміністративній справі з метою захисту інтересів інших осіб належить органам та особам, яким право захищати права, свободи та інтереси інших осіб в суді надано законом або на підставі закону. Таке право надається в обмежених випадках, зокрема, для захисту осіб, які самостійно внаслідок поважних причин не можуть звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, широкого кола осіб (наприклад, членів об'єднань громадян), інтересів держави).
Вимоги даного позову стосуються саме інтересів Приватної консультаційно-впроваджувальної фірми «Прагма-В.К.С.», а тому факт звернення з позовом громадянина ОСОБА_3 як представника Приватної консультаційно-впроваджувальної фірми «Прагма-В.К.С.», який діє в її інтересах, не звільняє позивача від обов'язку сплати судового збору у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір» для юридичних осіб.
Крім того, норми КАС України або інших законів України не передбачають випадків, за яких ОСОБА_4 може звернутись із позовною заявою до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, без сплати судового збору.
Згідно частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У відповідності до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права на доступ до суду.
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в уточненій позовній заяві від 06.08.2018 позовні вимоги визначено нечітко, що унеможливлює захистити порушені права позивача у повному обсязі.
Згідно п.1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки позивачами не виконано в повній мірі вимоги ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2018 та не надано уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, тому з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви Приватної консультаційно-впроваджувальної фірми «Прагма-В.К.С.», ОСОБА_3.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.
Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Н.М. Троян
Судді: Н.П. Бужак
Л.О. Костюк
Повний текст виготовлено: 08 листопада 2018 року.