Іменем України
06 листопада 2018 року
Київ
справа №697/1952/16-а
адміністративне провадження №К/9901/34148/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - управління ПФУ) на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року (судді Кузьменко В.В., Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати неправомірними дії управління ПФУ щодо відмови здійснити перерахунок пенсії відповідно до статті 371 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (у редакції, чинній на час призначення пенсії; далі - Закон № 3723-ХІІ), у розмірі 87 відсотків місячного заробітку, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим пенсіонерам, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - постанова № 1013); зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії із зазначених вище підстав, та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку, починаючи із 01 вересня 2016 року.
Канівський міськрайонний суд Черкаської області постановою від 20 жовтня 2016 року позов задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтуванні тим, що на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії не було визначено порядку перерахунку пенсій державним службовцям. Проте ця обставина не є підставою для відмови у перерахунку пенсії, оскільки таким чином відбувається звуження досягнутих соціальних гарантій, що є неприпустимим.
Як видно зі змісту касаційної скарги управління ПФУ не погодилося із цими рішеннями і звернулося до суду касаційної інстанції зі скаргою про скасування рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи для нового розгляду до суду апеляційної інстанції.
Скаржник, зокрема вказує, що на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії чинне законодавство не передбачало підстав, порядку реалізації, обов'язку органів ПФУ щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 3723-ХІІ.
У запереченнях та відзиві на касаційну скаргу позивач просить у її задоволенні відмовити, а судові рішення, постановлені у цій справі, залишити без змін.
Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
Суди встановили, що позивач є пенсіонером та з 02 лютого 1997 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 3723-ХІІ в розмірі 87 відсотків від суми заробітної плати.
02 вересня 2016 року позивач звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати та розміру посадового окладу працюючим державним службовцям з 01 грудня 2015 року, надавши довідку про заробітну плату від 31 серпня 2016 року № 01-01-10/1856, видану виконавчим комітетом Канівської міської ради.
Управління ПФУ листом від 08 вересня 2016 року № 285/П-10 відмовило у такому перерахунку, повідомивши, що з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах визначених Законом № 3723-ХІІ не призначаються, а раніше призначені не перераховуються.
Вважаючи відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії протиправною позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Відповідно до частин другої та п'ятої статті 37 Закону № 3723-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» від 16 січня 2003 року № 432-IV) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90% заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.
Така редакція статті 37 Закону № 3723-XII (чинного станом на дату призначення пенсії) існувала після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених підпунктами «а» та «б» підпункту 2 пункту 37 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до статті 371 Закону № 3723-XII (в редакції, чинній до 01 січня 2015 року) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Пунктами 4 та 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (у редакції, чинній до 15 грудня 2015 року; далі - постанова № 865) було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року № 432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.
Отже, станом на дату призначення позивачу пенсії державного службовця чинне на той час законодавство передбачало умови і порядок перерахунку її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою.
Проте надалі законодавче регулювання цих відносин зазнало змін.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (набрав чинності з 01 січня 2015 року) статтю 371 Закону № 3723-XII викладено у новій редакції, а саме встановлено, що «умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».
Відтак станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії положення статті 371 Закону № 3723-XII, які встановлювали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою, та визначали порядок і умови для такого перерахунку, скасовано. Водночас питання щодо перерахунку пенсій державних службовців віднесено до відання Кабінету Міністрів України, який ще не бачить підстав стосовно настання умов та встановлення порядку перерахунку пенсій державним службовцям.
Порядок перерахунку пенсій державних службовців у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України було передбачено згаданою вище постановою № 865.
Проте з набранням чинності постановою № 1013 (з 15 грудня 2015 року, але підлягає застосуванню з 01 грудня 2015 року) з постанови № 865 виключено пункт 4 (щодо умов перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом № 3723-XII), а пункт 5 цієї постанови (щодо форми довідки для перерахунку) змінено.
Таким чином, з 01 грудня 2015 року - початку застосування постанови № 1013, якою пункт 4 постанови № 865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1 рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Оскільки законодавство, чинне на час звернення ОСОБА_1 за перерахунком розміру пенсії, не передбачає можливості її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.
Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений Верховним Судом України у постанові від 07 листопада 2017 року у справі № 398/4332/16-а, Верховним Судом у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 745/458/16-а, від 13 лютого 2018 року у справі № 697/2282/17 та від 21 лютого 2018 року у справі № 638/19513/16-а.
У цій справі суди правильно встановили фактичні обставини і визначили правове регулювання описаних вище спірних правовідносин, однак, попри це, хибно не застосували до цих правовідносин норм матеріального права - статтю 37 Закону № 3723-XII у взаємозв'язку з іншими положеннями законодавства, які належало застосувати.
Відповідно до частин першої - третьої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, касаційна скарга управління ПФУ є обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, оскаржені рішення цих судів слід скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
постановив:
Касаційну скаргу Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області задовольнити частково.
Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року скасувати.
Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Гриців
Судді: Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко