06.11.2018 Справа № 756/3732/18
Справа пр. №2/756/3499/18
ун. №756/3732/18
29 жовтня 2018 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Андрейчука Т.В.
за участю секретарів судового засідання - Приходько І.А.,
Євфіменко К.М.,
учасники справи:
представник позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
У березні 2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4, малолітнього ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1
У згаданій квартирі також зареєстроване місце проживання колишнього співвласника цього нерухомого майна ОСОБА_4 та її малолітнього сина ОСОБА_5
Як стверджував ОСОБА_3, указані особи не мешкають у квартирі АДРЕСА_2 тривалий час, а тому втратили право на користування ним.
З цих підстав ОСОБА_3 просив суд усунути йому перешкоди у здійсненні ним права власності шляхом визнання відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2; присудити з відповідачів судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги свого довірителя, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, відзив на позовну заяву не подали.
За таких обставин та за відсутності заперечень представника позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки в судове засідання свого представника суд не повідомила.
Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, дійшов такого висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 01 вересня 2008 року ОСОБА_3 за договором дарування, укладеним між ним та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, набув у власність квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 9, 10, 11-12, 13).
На момент укладення договору дарування у вказаній квартирі було зареєстроване місце проживання ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 27 грудня 2008 року у квартирі АДРЕСА_2 було також зареєстроване місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (а. с. 14, 96).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року у цивільній справі №756/7713/16-ц виселено ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_2 (а. с. 19-23, 24, 25, 28-29, 30-31).
Місце проживання ОСОБА_4 та її сина ОСОБА_5 і надалі зареєстроване у квартирі АДРЕСА_2 (а. с. 41, 96). Проте згадані особи не мешкають у вказаній квартирі.
Ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ч. 1 ст. 383 ЦК України).
Ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
При цьому положення ст. ст. 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї (такий правовий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-709цс16).
Водночас відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Виходячи з того, що Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Таким чином, власник житла вправі вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення.
Зважаючи на те, що право власності відповідача ОСОБА_4 на частину квартири АДРЕСА_2 після її відчуження за договором дарування від 01 вересня 2008 року на користь позивача припинилось, вона не мешкає у цьому житлі, суд вважає за можливе усунути ОСОБА_3 перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою та визнати відповідача ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1
Право члена сім'ї власника на користування жилим приміщенням є сервітутним правом, яке відповідно до сталої практики Верховного Суду України існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно та припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Тобто, виникнення прав членів сім'ї власників квартири на користування нею та обсяг цих прав залежать від наявності у власників квартири права власності на неї, а припинення права власності на квартиру припиняє право членів сім'ї колишнього власника на користування цією квартирою. Чинним законодавством не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Зважаючи на викладене, ураховуючи те, що припинення права користування житлом у колишнього власника, тягне за собою втрату членами його сім'ї права користуватися житлом, а малолітній ОСОБА_5 не мешкає у квартирі АДРЕСА_2, суд вважає за можливе усунути ОСОБА_3 перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою та визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1
Суд також звертає увагу на те, що згідно зі ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (ч. 2 ст. 3 СК України).
Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 29 СК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місце знаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
З огляду на те, що мати малолітнього ОСОБА_5 - ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_3 та 1/4 частини квартири АДРЕСА_5 вона не мешкає у квартирі АДРЕСА_2, визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування цією квартирою не позбавляє дитину права на житло.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_3 слід задовольнити, усунути позивачеві перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження квартирою шляхом визнання відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача судовий збір у сумі 1409,60 грн.
Керуючись до ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 346, 383, 391 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Усунути ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження квартирою шляхом визнання ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2), ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6; ІНФОРМАЦІЯ_3) такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1409 (тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Андрейчук
Повний текст рішення виготовлено 06 листопада 2018 року