Номер провадження 2-а/754/575/18
Справа №754/12840/18
Іменем України
23 жовтня 2018 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва
Суддя Деснянського районного суду м. Києва Клочко І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №2 батальйону №2 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Вовк Надії Анатоліївни про скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №2 батальйону №2 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Вовк Н.А. про скасування постанови.
Вимоги адміністративного позову обгрунтовує наступним.
15.09.2018 року інспектором роти №2 батальйону №2 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліціїВовк Н.А. було винесено постанову серії ЕАВ №598922 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Відповідно до змісту постанови, 15.09.2018 року о 06:26 год. по пр. С. Бандери, 30, в м. Києві ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом, марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_3, нібито під час руху транспортного засобу користувався засобами зв'язку, тримаючи їх у руці, чим порушив п. 2.9 (д) ПДР України.
Позивач вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню за наступних підстав.
Як зазначає позивач, 15.09.2018 року він знаходився в автомобілі на пр. С. Бандери, 30, в м. Києві, ПДР не порушував та був зупинений відповідачем. Підійшовши до автомобіля позивача, відповідач звинуватив його в порушенні п. 2.9 (д) ПДР України, витребував у нього документи для встановлення особи. Позивач вийшов з автомобіля, дістав документи з багажнику та передав інспектору, після чого без попередження та будь-яких на те підстав був закутий в кайданки та «запханий» на заднє сидіння патрульного автомобіля. Перевіривши документи позивача, відповідач сіла до патрульного автомобіля та через деякий час зняла з позивача кайданки та надала на підпис оскаржувану постанову. Позивач вказує на те, що постанова серії ЕАВ №598922 складена з порушенням вимог Конституції України, ст.ст. 268, 278, 279, 280, 283 КУпАП та п. 8 Розділу ІV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України №1376 від 06.11.2015 року.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою судді від 24.09.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22.10.2018 року до суду надійшли пояснення представника відповідача ОСОБА_3 з наступним обґрунтуванням. Відповідно до постанови серії ЕАВ №598922 від 15.09.2018 року, позивач рухався на транспортному засобі, марки «Land Rover», д.н.з. НОМЕР_1, за адресою: вул. Саперно-Слобідська, м. Київ та під час руху користувався засобами зв'язку, а саме, розмовляв по мобільному телефону, чим порушив п. 2.9 (д) ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно ч.2 ст. 122 КУпАП, внаслідок чого відповідачем було винесено постанову, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в сумі 425 грн. Представник відповідача зазначає, що відповідач за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, оцінив докази, а також врахував те, що він особисто бачив, що 06.07.2018 року о 17:40 год. за адресою: м. Київ, вул. М. Шептицького, позивач перетнув подвійну суцільну лінію, відреагувавши на дане адміністративне правопорушення, будучи при виконанні своїх службових обов'язків, зупинив даний транспортний засіб. Позивач відмовлявся визнавати дане правопорушення, відповідач повідомив позивачу, що згідно вчиненого порушення ПДР, щодо нього буде розглянута справа про адміністративне правопорушення. Відповідач пояснив позивачу його права, але ні клопотань, ні пояснень з боку позивача не надходило. Відповідно до покладених на відповідача обов'язків, було винесено постанову, згідно з нормами чинного законодавства. Копію постанови позивач отримав, про що свідчить його підпис у постанові. Таким чином, представник відповідача зазначає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв відповідно до покладених на нього повноважень, а також виконував процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, яка передбачена КУпАП, а тому, вважаючи, що відсутні підстави для скасування постанови, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах адміністративної справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до постанови серії ЕАВ №598922 від 15.09.2018 року, винесеної інспектором роти №2 батальйону №2 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Вовк Н.А., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Згідно зі змістом оскаржуваної постанови, 15.09.2018 року о 06:26 год. по вул. С. Бандери, 30 в м. Києві ОСОБА_1, керуючи автомобілем, марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_3, користувався засобами зв'язку, тримаючи їх у руці, чим порушив п. 2.9 (д) ПДР України (а.с. 6).
Відповідно до п.2.9 (д) ПДР України, водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Так, диспозицією ч.2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Об'єктом правопорушення виступають охоронювані законом відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в галузі шляхового господарства і зв'язку.
Об'єктивна сторона правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, полягає у користуванні під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (формальний склад).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Суд критично оцінює твердження сторони відповідача, викладені у поясненнях, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 162 КАС України, відповідач викладає заперечення проти позову у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою судді про відкриття провадження в адміністративній справі від 24.09.2018 року відповідачу було надано строк на подання відзиву, письмових доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Всупереч вищезазначеному, представником відповідача було направлено до суду пояснення на позовну заяву про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення із викладенням обставин, на яких ґрунтуються заперечення відповідача проти позову.
Крім того, обставини, викладені в даних поясненнях, суперечать фактичним обставинам справи про адміністративне правопорушення, а саме:
- зазначені дві різні адреси вчинення адміністративного правопорушення: вул. Саперно-Слобідська, м. Київ; вул. М. Шептицького, м. Київ, які не співпадають з місцем вчинення адміністративного правопорушення, зазначеним в оскаржуваній постанові;
- вказано марку та номерний знак транспортного засобу - «Land Rover», д.н.з. НОМЕР_1, хоча позивач керував автомобілем, марки «Renault», н.з. НОМЕР_3;
- зазначено, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач врахував, що він особисто бачив, що позивач 06.07.2018 року о 17:40 год. за адресою: м. Київ, вул. М. Шептицького, перетнув подвійну суцільну лінію, однак, дані обставини не відповідають об'єктивній стороні адміністративного правопорушення, викладеній в оскаржуваній постанові;
- в обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача, зокрема, посилається на вимоги ч.1 ст. 122 КУпАП та п.1.3 додатку 1 Розділу 34 ПДР, що не відповідає правовій кваліфікації адміністративного правопорушення, зазначеній в оскаржуваній постанові.
Відповідно до ч.2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до приписів ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121-126, 127-1-129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Відповідно до п. 8 Розділу ІV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України №1376 від 06.11.2015 року, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, уповноважена посадова особа органу поліції відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 7).
Постанова по справі про адміністративне правопорушення складається на спеціальному бланку, виготовленому друкарським способом згідно з технічним описом бланка постанови по справі про адміністративне правопорушення (додаток 8), на якому проставлено відповідні серію і номер.
Дослідивши та оцінивши копію оскаржуваної постанови серії ЕАВ №598922 від 15.09.2018 року, суд погоджується з твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, про те, що дана постанова не відповідає встановленому Додатком 7 зразку та вимогам технічного опису бланка постанови про адміністративне правопорушення, встановленим Додатком 8 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України №1376 від 06.11.2015 року.
Згідно з приписами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій або бездіяльності.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді адміністративного позову про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення суд тлумачить на користь особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, а також те, що відповідачем не не доведено правомірність свого рішення, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, суд приходить до переконання, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, Конституції України, ст.ст. 6-11, 14, 77, 217, 241-246, 255, 286, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти №2 батальйону №2 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Вовк Надії Анатоліївни про скасування постанови - повністю.
Скасувати постанову серії ЕАВ №598922 від 15 вересня 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі складену інспектором роти №2 батальйону №2 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Вовк Надією Анатоліївною відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2.
Відповідач: Інспектор роти №2 батальйону №2 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Вовк Надія Анатоліївна, місцезнаходження установи проходження служби: вул. Народного ополчення, 9, м. Київ.
Повний текст рішення суду складено 23.10.2018 року.
Суддя