Справа № 379/1187/18
2-а/379/23/18
06.11.2018 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого: судді Зінкіна В.І.,
за участю
секретаря: Різник Н.В.,
представника позивача: адвоката ОСОБА_1,
відповідача, представника третьої особи: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 ОСОБА_4 до начальника Таращанського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Київській області ОСОБА_2, третя особа: Таращанський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Київській області про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення серії ПН МКО № 082928 від 07 серпня 2018 року,
Представник позивача 21.09.2018 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника Таращанського районного сектору Управління Державної міграційної служби в Київській області від 7 серпня 2018 року серії ПН МКО № 082928 про накладення адміністративного стягнення на громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Зазначену постанову представник позивача вважає незаконною та протиправною, у зв'язку з наступним. Громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_4, маючи цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань у країні походження, а також в ситуації загальнопоширеного насильства і систематичного порушення прав людини в ОСОБА_3 залишив країну походження та прибув до України, де звертався до Управління Державної міграційної служби України у Київській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Однак, йому було відмовлено з огляду на відсутність протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладання адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 7 серпня 2018 року відносно громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесено постанову серії ПН МКО № 082928 про накладання на Позивача адміністративного стягнення у розмірі 1700,00 (тисяча сімсот) гривень. При цьому звертає увагу суду на те, що позивач прибув до України саме з наміром отримати притулок чи бути визнаним біженцем. Пунктом 2 статті 5 ОСОБА_5 України «Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту» передбачено, що особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в'їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Однак, невідкладно звернутися до Управління Державної міграційної служби у Київській області позивач не мав змоги, оскільки у зв'язку із значним навантаженням вказаний підрозділ Державної міграційної служби приймає відвідувачів обмежено. При цьому, співробітники вказаного Управління відмовляються будь-яким чином фіксувати факт звернення та лише повідомляють про необхідність відвідати їх пізніше. Тобто, при складенні протоколу та подальшому притягненні позивача до адміністративної відповідальності всебічне, повне та об'єктивне з'ясування фактичних обставин справи не здійснювалося. Постанова відповідача про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 була винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права. При її винесенні відповідачем не встановлено та не взято до уваги низку важливих обставин, які свідчать про відсутність складу правопорушення у діянні позивача.
Ухвалою суду від 24.09.2018 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.10.2018.
Ухвалою суду від 09.10.2018 задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, судове засідання 16.10.2018 ухвалено провести в режимі відеоконференції за участю представника позивача, забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції за участю представника позивача ОСОБА_1 доручено Подільському районному суду міста Києва.
10.10.2018 на адресу суду надійшов відзив представника відповідача на адміністративний позов, в якому прохає відмовити у задоволенні позову. Також подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду і не довів поважності причин, які можуть бути підставою для його поновлення.
Ухвалою суду від 16.10.2018 судове засідання відкладено до 06.11.2018.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позові, просив позов задовольнити, наполягав на необґрунтованості та неправомірності оскаржуваного рішення, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення та порушення прав позивача при прийнятті оскаржуваного рішення суб'єктом владних повноважень.
Відповідач, представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечувала у повному обсязі, у задоволенні позову просила відмовити. Зазначила що позивач 07.08.2018 заявив що не потребує захисту, а потребую визнання біженцем. Особа після перетину кордону має без зволікань звернутися до компетентних органів. Оскільки біля ОСОБА_6 і близько нема державного кордону, то особа після перетину кордону не виконала свій обов'язок, тому є нелегальним мігрантом. Переткнув кордон він з документами, але до компетентних органів документів не надав. Пояснив, що хоче бути біженцем. Штраф він заплатив у той же день.
Суд, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши учасників даного судового розгляду, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.
Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно з ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно ч. 3 ст. 77 КАС України, докази суду надають учасники справи.
Положеннями ч. 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 287 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено.
Згідно ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що повинно бути доведене шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Оскільки позивач належить до вкрай важливої категорії населення - шукачів притулку, не володіє українською або російською мовами належним чином, не був ознайомлений із законодавством України та його правами щодо оскарження у повному обсязі, та не мав можливості звернутися за безоплатною правовою допомогою, та всебічну безоплатну допомогу ним отримано лише 17.09.2018 року, суд визнає поважною причину пропуску строку звернення до суду.
Судом встановлено, що 07.08.2018 року головним спеціалістом Таращанського РВ УДМС України в Київській області ОСОБА_6 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКО № 082928, відповідно до якого 07.08.2018 громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував в Україні без документів на право проживання в Україні, чим порушив ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», постанови КМУ № 150.
07.08.2018 року начальником Таращанського РВ УДМС України в Київській області ОСОБА_2 винесено постанову про накладання адміністративного стягнення ПН МКО №082928 на ОСОБА_7 ОСОБА_4 за ч.1 ст. 203 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 700 гривень, на підставі вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення від 07.08.2018 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 ОСОБА_5 України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», довідка про звернення за захистом в Україні - документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов'язків, передбачених цим ОСОБА_5 та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.
Згідно з ч. 13 ст. 10 ОСОБА_5 України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, прийняв рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа цього центрального органу виконавчої влади протягом семи робочих днів з дня його отримання надсилає або видає особі, стосовно якої прийнято зазначене рішення, письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення. Довідка про звернення за захистом в Україні продовжується, якщо особа оскаржує таке рішення.
КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб.
Згідно з положеннями п. 39 Керівництва з процедур та критеріїв визначення статусу біженців УВКБ ООН (надалі за текстом - Керівництво), передбачається, що якщо тільки особа не шукає пригод чи не бажає просто подивитися світ, то вона у звичайних умовах не залишить свій дім та країну без обставин, що змушують до цього.
Суд приймає до уваги пояснення позивача, в частині причини залишення країни його походження, оскільки виникли обставини, які унеможливлюють безпечне проживання в цій країні.
Згідно з положеннями п. 40 Керівництва, оцінка суб'єктивного елемента невідокремлювана від особистості заявника, оскільки психологічні реакції різних осіб у схожих умовах можуть відрізнятись. Одна особа може мати сильні політичні і релігійні переконання, перегляд яких зробить її життя нестерпним, інша особа може не мати таких сильних переконань. Одна особа може прийняти імпульсивне рішення утікати, інша може ретельно спланувати свою втечу.
Згідно положень п. 41 Керівництва, враховуючи важливе значення, яке надається у визначенні «біженець» суб'єктивному фактору, необхідна оцінка достовірності у тих випадках, коли наявні факти недостатньо проясняють картину. Необхідно брати до уваги, зокрема, його власне судження про своє положення, його власний досвід, іншими словами - все, що може слугувати доказом того, що основним мотивом його звернення є побоювання. Ці побоювання мають бути обґрунтовані. Перебільшені побоювання, проте, можуть бути досить обґрунтованими, якщо враховуючи всі обставини справи, такий душевний стан може вважатися виправданим.
За змістом ст. 9 КУпАП, саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
Ст. 268 КУпАП встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема: особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права; справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду.
Відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо.
Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Водночас відповідачем не враховано, що позивач є громадянином ОСОБА_3 та прибув до України з наміром отримати притулок чи бути визнаним біженцем, отже відноситься до вкрай вразливої групи населення - шукачів притулку. Відповідно до ст. 34 КУпАП перелік обставин, які пом'якшують відповідальність не є вичерпним. Відтак, при прийнятті рішення щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_4 фактичні обставини справи належним чином не вивчалися, належної оцінки наявним доказам не надано.
Крім того, п. 3 ч. 1 ст. 34 КУпАП пом'якшуючою обставиною визначено вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин. Як вже зазначалося вище, позивач є шукачем притулку в Україні, куди він приїхав через певні побоювання за своє життя та свободу у країні-походження (вплив сильного душевного хвилювання), перебуває у складному матеріальному становищі (збіг тяжких особистих чи сімейних обставин). Враховуючи викладене, у позивача взагалі був відсутній умисел на вчинення адміністративного правопорушення.
Також, у постанові узагальнююче вказано про порушення позивачем ОСОБА_5 України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», однак конкретну норму закону не зазначено. Згадується також постанова Кабінету Міністрів України № 150 від 15 лютого 2012 року. Однак вказана постанова взагалі не стосується шукачів захисту та не може бути застосовано до позивача.
Таким чином, у даному випадку було порушено вимоги статті 280 КУпАП та п. 3.8. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, з яких вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідачем взагалі не було забезпечено належне доказування та оцінка зібраних доказів по справі.
Під час складення протоколу та винесення оскаржуваної постанови відповідачем не враховано, що відповідно до п. 4 ст. 5 ОСОБА_5 України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту» особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту під час в'їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон не несе відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України, якщо вона без зволікань звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така особа не несе відповідальності за порушення правил перебування в Україні, якщо вона перебуває на території протягом часу, необхідного для подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Крім того, Відповідачем не враховано приписи ч. 3 ст. 203 КУпАП, згідно якої дія цієї статті не поширюється на випадки, коли іноземці чи особи без громадянства з наміром отримати притулок чи бути визнаними в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, під час в'їзду в Україну незаконно перетнули державний кордон України і перебувають на території України протягом часу, необхідного для звернення із заявою про надання притулку чи заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до ОСОБА_5 України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Невідкладно звернутися до Управління Державної міграційної служби у Київській області позивач не мав змоги, оскільки у зв'язку із значним навантаженням вказаний підрозділ Державної міграційної служби приймає відвідувачів обмежено. При цьому, співробітники вказаного Управління відмовляються будь-яким чином фіксувати факт звернення та лише повідомляють про необхідність відвідати їх пізніше.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність». Як вже вказувалось вище, Позивач неодноразово звертався до відповідних органів міграційної служби після прибуття на територію України з наміром звернутись із заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте відповідачем доводи позивача не спростовані.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій відповідача під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідач суду не надав, а відтак, в діях позивача не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 203 КУпАП.
Вищевказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та заснованими на законі, в зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 77, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_3 ОСОБА_4 до начальника Таращанського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Київській області ОСОБА_2, третя особа: Таращанський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Київській області про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення серії ПН МКО № 082928 від 07 серпня 2018 року - задовольнити в повному обсязі.
Постанову начальника Таращанського РС УДМС України в Київській області ПН МКО № 082928 від 07.08.2018 про накладання на ОСОБА_7 ОСОБА_4 відповідно до ч.1 ст. 203 КУпАП адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу VІІ Перехідних положень КАС України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Таращанський районний суд Київської області.
ГоловуючийОСОБА_8