06 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/655/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,
з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Липницького Євгена Петровича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2018 року у справі № 161/7751/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Липницького Євгена Петровича , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба автомобільних доріг у Волинській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
суддя в 1-й інстанції - Рудська С.М.,
час ухвалення рішення - 21.08.2018 року, не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - 21.08.2018 року,
18.05.2018 року позивач звернувся до суду із позовом до Інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Липницького Євгена Петровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 07.05.2018 року відповідачем відносно нього було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 грн. Зі змісту постанови слідує, що позивач 07.05.2018 року о 12 год. 45 хв., будучи посадовою особою, порушив правила, норми і стандарти, що стосуються безпеки дорожнього руху на автодорозі М-19 «Доманово-Ковель-Чернівці-Теребляче», які не відповідають п. 4.1, 4.2 ДСТУ 3587-97, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП. Вважає постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки в ній відсутні відомості на якій саме ділянці автодороги виявлено правопорушення та в який час вони виникли. Крім того, у постанові не вказано: в чому полягає протиправність його дій; які саме правові норми ним порушено, що є неприпустимим при кваліфікації діянь правопорушника; в чому полягає його вина. Зазначає, що відповідач, всупереч нормам законодавства, виніс оскаржувану постанову в той час, коли був зобов'язаний видати для виконання припис про усунення порушень правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а лише в разі невиконання такого припису, виникла б підстава для притягнення винних осіб до передбаченої законодавством відповідальності. Також вказує, що будь-якої вини в його діях немає, жодних правопорушень не вчиняв. Його притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі комісійного акту обстеження автомобільних доріг державного значення, згідно якого виявлено ряд недоліків, що негативно впливають на стан безпеки дорожнього руху на автодорозі, експлуатаційне утримання якої, на умовах договору, здійснює дочірнє підприємство «Волинський облавтодор». ОСОБА_2 є начальником ДРП № 1 філії «Луцька ДЕД» попередньовказаного підприємства. Однак, обов'язки по утриманню автодоріг загального користування покладаються на Службу автомобільних доріг у Волинській області, а від останньої (замовника по договору), до філії «Луцька ДЕД» (підрядника по договору), будь-яких планів-завдань, актів дефектів, щодо виконання зобов'язань, не надходило, в тому числі й фінансових ресурсів на їх виконання не виділялося. Вважає, що в його діях відсутні як подія, так і склад адміністративного правопорушення, а тому, з урахуванням всього викладеного, просить суд визнати дії відповідача протиправними, постанову про накладення відносно нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху серії АР № 482437 від 07.05.2018 року скасувати, а провадження по вказаній справі закрити.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2018 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: скасовано постанову про адміністративне правопорушення серії АР№482437 від 07 травня 2018 року, а справу направлено на новий розгляд.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт покликається на неповне з'ясування судом та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт свою апеляційну скаргу мотивує тим, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно начальника ДРП №1 ОСОБА_2 07.05.2018 ним не було надано жодних обгрунтованих доказів про виконання ним п.2, п.10, п.11, п.12 його посадової інструкції. Крім того, ним не було повідомлено про наявність нової посадової інструкції.
Апелянт додатково повідомляє, що Службою автомобільних доріг у Волинській області постійно направлялися завдання з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автомобільних доріг, а саме: завдання на січень 2018 року від 04.01.2018 №19/4.4, завдання на лютий 2018 року від 05.02.2018 року №184/4.4, завдання на березень 2018 року від 02.03.2018 року №433/4.4, завдання на квітень 2018 року від 05.04.2018 року №673/4.4, а згідно довідки Служби автомобільних доріг у Волинській області від 20.08.2018 року №1654/1.20 на виконання зазначених завдань Службою було сплачено 35330320 грн. за виконані роботи.
Просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2018 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 07.05.2018 року інспектор ВБДР УПП у Волинській області лейтенант поліції Липницький Є.П. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія АР № 482437, про застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1020 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП.
З оскаржуваної постанови вбачається, що 07.05.2018 року о 12 год. 45 хв. позивач, будучи посадовою особою, порушив правила, норми та стандарти, що стосуються безпеки дорожнього руху на автодорозі М-19 «Доманово-Ковель-Чернівці-Теребляче», які не відповідають п. 4.1, 4.2 ДСТУ 3587-97, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Позивач на момент винесення постанови працював на посаді начальника ДРП № 1 філії «Луцька ДЕД» дочірнього підприємства «Волинський облавтодор».
21.04.2017 року між Службою автомобільних доріг у Волинській області, як замовником, і дочірнім підприємством «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», як підрядником, укладено договір № 01.4/10/17 про закупівлю послуг з поточного дрібного ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення у Волинській області
Відповідно до п. 1.1, 1.2 вищезазначеного договору, виконавець зобов'язується надати замовникові послуги з поточного дрібного ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення у Волинській області.
При цьому, відповідно до п. 1.3 зазначеного договору послуги виконуються підрядником згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів, а також відповідно до щомісячних Планів-завдань, затверджених замовником в межах ціни цього договору.
Таким чином, зі змісту зазначеного договору вбачається, що завдання на проведення конкретних робіт Підряднику надається Замовником.
ДРП № 1 філії «Луцька ДЕД» Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" є структурним підрозділом без права юридичної особи дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Філія здійснює свою діяльність на принципах підпорядкованості і підзвітності органам управління підприємства, керівник якого несе матеріальну і дисциплінарну відповідальність за стан фінансово-господарської діяльності філії.
З довідки № 82 від 12.06.2018 року, виданої начальником філії «Луцька ДЕД» ДП «Волинський облавтодор», вбачається, що протягом жовтня 2017 року - травня 2018 року щомісячні плани-завдання та акти дефектів на утримання дороги М-19 «Доманово-Ковель-Чернівці-Теребляче» і відповідні фінансові ресурси на адресу філії «Луцька ДЕД» ДП «Волинський облавтодор» від замовника - Служби автомобільних доріг у Волинській області не поступали, тендерні процедури на закупівлю дорожніх знаків не проводились.
Крім того, сторона відповідача посилається на Посадову інструкцію начальника Дорожньо-ремонтного пункту, затвердженої директором ДП «Волинський облавтодор» редакції 2006 року та на лист Служби автомобільних доріг у Волинській області від 15.11.2017 № 2130/2.5, відповідно до якої ОСОБА_2, як начальник ДРП № 1 філії «Луцька ДЕД» дочірнього підприємства «Волинський облавтодор», відповідальний за експлуатаційне утримання ділянки дороги М-19 «Доманово-Ковель-Чернівці-Теребляче».
Як слідує з Наказу № 66 від 22.03.2018 «Про затвердження типових посадових інструкцій начальника ДРП, майстра філії ДП «Волинський облавтодор»», посадову інструкцію начальника ДРП «Луцької ДЕД» ДП «Волинський облавтодор» редакції 2006 року визнано такою, що втратила юридичну силу, одночасно з цим було затверджено нову посадову інструкцію, яку введено в дію з 22.03.2018.
Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не враховано, що позивач не є тією посадовою особою, яка відповідає за експлуатаційний стан технічних засобів організації дорожнього руху, обладнання автомобільних доріг, вулиць і доріг населених пунктів та залізничних переїздів, та несе адміністративну відповідальність перед державою за стан автомобільних доріг, які зазначені в оскаржуваній постанові. При винесенні оскаржуваної постанови, відповідач керувався Посадовою інструкцією начальника Дорожньо-ремонтного пункту, затвердженої директором ДП «Волинський облавтодор» редакції 2006 року, яка станом на момент розгляду справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП втратила чинність, при цьому положення нової посадової інструкції (яка вступила в дію з 22.03.2018), та відповідно до якої ОСОБА_2 не являється суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, враховані не були
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Ч.2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.1.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений відділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Статтею 140 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць.
Частиною 1 статті 140 КУпАП встановлено, що порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом правопорушень, передбачених вказаною статтею, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Суб'єктивна сторона правопорушень, характеризується наявністю як умислу, так і необережності.
Суб'єктами правопорушень, передбачених, зокрема частиною 1 вказаної статті, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Згідно матеріалів справи 07.05.2018 року інспектор ВБДР УПП у Волинській області лейтенант поліції Липницький Є.П. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія АР № 482437, про застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1020 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, яку оскаржує позивач.
З оскаржуваної постанови вбачається, що 07.05.2018 року о 12 год. 45 хв. позивач, будучи посадовою особою, порушив правила, норми та стандарти, що стосуються безпеки дорожнього руху на автодорозі М-19 «Доманово-Ковель-Чернівці-Теребляче», які не відповідають п. 4.1, 4.2 ДСТУ 3587-97, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Як слідує з Наказу № 66 від 22.03.2018 «Про затвердження типових посадових інструкцій начальника ДРП, майстра філії ДП «Волинський облавтодор»», посадову інструкцію начальника ДРП «Луцької ДЕД» ДП «Волинський облавтодор» редакції 2006 року визнано такою, що втратила юридичну силу, одночасно з цим було затверджено нову посадову інструкцію, яку введено в дію з 22.03.2018
Згідно посадової інструкції Начальника ДРП «Луцької ДЕД» ДП «Волинський облавтодор» від 22.03.2018 року вбачається, що на начальника покладено обов'язки в забезпечення виконання робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування у відповідності з письмовими щомісячними планами-завданнями та актами дефектів, складеними та затвердженими Службою автомобільних доріг у Волинській області - «Замовником» послуг в межах виділення ним грошових коштів у відповідності до договорів на закупівлю послуг (п.2.2); здійснює контроль за якістю ведення робіт, повнотою їх виконання, бере участь в їх здачі-прийманні ( п.2.6) та інше.
Щодо посилань апелянта, що Службою автомобільних доріг у Волинській області постійно направлялися завдання з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автомобільних доріг, а саме: завдання на січень 2018 року від 04.01.2018 №19/4.4, завдання на лютий 2018 року від 05.02.2018 року №184/4.4, завдання на березень 2018 року від 02.03.2018 року №433/4.4, завдання на квітень 2018 року від 05.04.2018 року №673/4.4, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у матеріалах відсутні докази, які підтверджують направлення та отримання таких завдань ДРП №1 філії «Луцька ДЕД», однак наявна довідка № 82 від 12.06.2018 року, видана начальником філії «Луцька ДЕД» ДП «Волинський облавтодор», з якої вбачається, що протягом жовтня 2017 року - травня 2018 року щомісячні плани-завдання та акти дефектів на утримання дороги М-19 «Доманово-Ковель-Чернівці-Теребляче» і відповідні фінансові ресурси на адресу філії «Луцька ДЕД» ДП «Волинський облавтодор» від замовника - Служби автомобільних доріг у Волинській області не поступали, тендерні процедури на закупівлю дорожніх знаків не проводились (а.с. 80).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не з'ясовано: чи дійсно ОСОБА_2 є саме тією посадовою особою, яка повинна нести адміністративну відповідальність по ст. 140 ч. 1 КУпАП; якими доказами його вина підтверджується, крім того, в тексті оскаржуваної постанови не вказано/і місце/я (ділянка/и дороги), де було/и виявлені правопорушення, а також не чітко зазначено порушення яких саме правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць було вчинене позивачем.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку, порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено. Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.
А відтак, аргументи апеляційної скарги жодним чином не спростовують обставин встановлених судом, не містять підстав, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального або процесуального права та заперечуються матеріалами справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваного рішення вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 229, 286, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Липницького Євгена Петровича - залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2018 року у справі № 161/7751/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Я. С. Попко
Повне судове рішення складено 06.11.2018 року