Справа № 287/34/18-а
Головуючий у 1-й інстанції: Волощук В.В.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
05 листопада 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 23 серпня 2018 року (повний текст якої складено в м. Олевськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Агейчева Дмитра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до Олевського районного суду Житомирської області з позовом до Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Агейчева Дмитра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 23 серпня 2018 року повернуто позивачу.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким справу направити для продовження розгляду.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Повертаючи позовну заяву позивачу суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, так як постанова про накладення адміністративного стягнення винесена 08.08.2018 року, а позивач звернувся до суду 20.08.2018 року. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що він у встановлений законодавством строк в межах передбаченого статтею 289 КУпАП України десятиденного строку, звернувся з вказаним позовом до суду. Вважає, що вказані обставини, які також ним були зазначені при зверненні з позовом до суду, є достатніми для поновлення строку та відкриття провадження у справі, однак, суд їх неповно з'ясував і не дав юридичної оцінки.
Відповідно до статті 122 КАС України - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.3 цієї статті, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч.1,2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Тобто, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний 10-денний строку, який обчислюється з дня вручення постанови. При цьому, слід ураховувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач заявляв клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначив обставини, з якими пов'язує поважність причин пропуску строку звернення до суду, а саме що йому було вручено оскаржувану постанову 11.08.2018 року.
Крім того, вказане підтверджується листом Центру поштового зв'язку №2 Житомирської дирекції публічного акціонерного товариства Укрпошта, в якому зазначено, що рекомендований лист за №1003109697454 від 08.08.2018 року із ВПЗ Житомир - 31 на ім'я ОСОБА_2 надійшов до ВПЗ ОСОБА_4 - 11.08.2018 року та вручений того ж дня (а.с.12).
Однак, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строків звернення до суду та повертаючи позов, не з'ясував, не дослідив та не дав правової оцінки вказаним обставинам та, відповідно, не навів у своєму рішенні будь-якого обґрунтування неприйняття доводів позивача, а обмежився лише посиланням, що наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення з даним позовом до суду не можуть бути визнані поважними.
Таким чином, суд першої інстанції не з'ясував, не дослідив і не встановив фактичних обставин, за яких позивач своєчасно не реалізував своє право на звернення до суду з даним позовом.
Крім того, суд, повертаючи адміністративний позов ОСОБА_2 внаслідок пропущення строку звернення до суду, не врахував ч. 1 ст. 123 КАСУ, відповідно до якої позов залишається без руху з наданням можливості вказати інші підстави для поновлення строку.
Варто також зазначити, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 р.).
У Рішенні у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до статті 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 23 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Агейчева Дмитра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення скасувати.
Справу направити до Олевського районного суду Житомирської області для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Курко О. П. Матохнюк Д.Б.