Справа № 296/7458/17
Головуючий у 1-й інстанції: Шуляк Любов Анатоліївна
Суддя-доповідач: Кузьменко Л.В.
02 листопада 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьменко Л.В.
суддів: Шидловського В.Б. Іваненко Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Сербин І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року (рішення ухвалене суддею Шуляк Л.А. в м. Житомир, повний текст судового рішення скаладено 23 липня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у проведенні виплати одноразової грошової допомоги згідно Постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 та зобов'язати відповідача прийняти рішення (висновок) за заявою від 14 червня 2016 року про виплату грошової допомоги згідно вказаної Постанови.
В обґрунтування позовних позивач вимог зазначив, що проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, звільнений зі служби за станом здоров'я. Під час огляду МСЕК з 14.02.2017 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності. З врахуванням вказаного, позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області з метою отримання одноразової грошової допомоги. Проте, 14.07.2017 Департамент фінансово-облікової політики МВС України повернув без розгляду матеріали на призначення одноразової грошової допомоги з посиланням на п.4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції від 21 жовтня 2015 року №850. Вважає, що Міністерство внутрішніх справ України внаслідок помилкового трактування змісту п. 4 Порядку № 850 порушило його право на отримання одноразової грошової допомоги.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 24.04.2018 справа за №296/7458/17 передана за підсудністю до Житомирського окружного адміністративного суду в порядку статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 липня2018 року позов задоволено частково.
Суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, пов'язаної із проходженням служби в органах внутрішніх справ України.
Зобов'язав Міністерство внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 00032684) розглянути заяву про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності та прийняти рішення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" від 21 жовтня 2015 року №850, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позову суд відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що між первинним оглядом МСЕК ОСОБА_2 у 2006 році та повторним у 2017 році пройшло понад 2 роки, а отже, правових підстав для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до п.4 Порядку № 850 немає.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області.
Відповідно до довідки серії ЖИА №002405 від 04.07.2006 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого, ОСОБА_2 встановлено 25% втрати професійної працездатності внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 25 зворот).
У подальшому, 14 лютого 2017 року у відповідності до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №782062 за результатами первинного огляду позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 14).
За таких обставин ОСОБА_2 звернувся до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області з заявою про призначення одноразової грошової допомоги.
Листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 21.07.2017 вих. №1219/29/05-2017 за підписом Голови ліквідаційної комісії Мамульчика А.М., позивачу повідомлено, що матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто Департаментом фінансово-облікової політики МВС України без розгляду через невідповідність вимогам п.4 Порядку №850, оскільки з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, що не узгоджується із умовами п.4 Порядку №850 та не дає позивачу права на отримання грошової допомоги (а.с.12). У листі №9-206/29/01-2017 від 10.08.2017 Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області повідомило позивачу аналогічну інформацію щодо його матеріалів (а.с.11).
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, зазначив, що встановлення ОСОБА_2 04 липня 2006 року 25% втрати професійної працездатності внаслідок травми, не дає останньому право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п.4 Порядку Порядку №850, оскільки зазначену травму позивачем одержано в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Суд першої інстанції виходив з того, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у п. 14 Порядку №850, і підстави, з якої виходив відповідач, вказана норма не містить. Крім того, п. 4 Порядку №850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Відтак, суд першої інстації дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням позивачу з 09 лютого 2017 року інвалідності IIІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, оскільки у позивача, починаючи саме з 09 лютого 2017 року виникло право на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму відповідно до частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII "Про міліцію" та Порядком № 850.
За правилами ч. 6 ст. 23 Закону №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
В подальшому, Кабінет Міністрів України постановою №850 від 21 жовтня 2015 року затвердив "Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції". Ця постанова набрала законної сили 31 жовтня 2015 року.
Відповідно до п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 2 п. 3 Порядку №850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Згідно з п. 4 Порядку №850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Пунктом 7 Порядку №850 встановлено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в п. 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги (п. 8 Порядку № 850).
Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у п. 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених п. 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (п. 9 Порядку № 850).
Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон №565-XII визнано таким, що втратив чинність. Однак, за змістом п. 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Отже, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" й, виходячи з положень якого обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Міністерство внутрішніх справ не прийнявши за результатом розгляду документів про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, жодного з зазначених вище рішень, всупереч п. 9 Порядку № 850, 14 липня 2017 року № повернуло матеріали на призначення одноразової грошової допомоги позивачеві та Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області без розгляду, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції, щодо того, що належним способом захисту порушених прав позивача є покладення на Міністерство внутрішніх справ України обов'язку розглянути заяву щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до ст. 23 Законом №565-XII та в порядку, визначеному п. 9 Порядку № 850.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року (справа № 361/7249/17).
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарг без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 05 листопада 2018 року.
Головуючий Кузьменко Л.В.
Судді Шидловський В.Б. Іваненко Т.В.