Справа № 826/6539/17 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.
31 жовтня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря: Тищенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2018 (дата виготовлення повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвір-Тандем» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-
ТОВ «Алвір-Тандем» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № 100210/2017/000014/2 від 10.03.2017 та картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100210/20017/00013, виданих Київською міською митницею ДФС.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 вищевказаний адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що зазначення в платіжному дорученні № 1622 номеру контракту не доводить, що платіжне доручення відноситься саме до цієї поставки, договір № 212/2016/Е на перевезення між ТОВ «Атлант-СовТ» та «LLC Trans-servise-1», прайс-лист компанії «Модулис НВ», що містяться в матеріалах справи митному органу не надавалися.
Відзив на апеляційну скаргу до суду позивачем не подавався.
У судове засідання суду апеляційної інстанції - 31.10.2018 з'явився представник відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За матеріалами справи, 25.11.2014 між компанією «Модулис НВ» (Бельгія) (за контрактом - Продавець) та ТОВ «АЛВІР-ТАНДЕМ» (Україна) (за контрактом - Покупець) укладено зовнішньоекономічний договір № 25/2014, відповідно до якого продавець продає текстильні покриття для підлоги. Загальна вартість контракту - 500 000, 00 EURO.
За умовами пункту 1.1 вказаного Контракту: Продавець продає, а Покупець купує на умовах, визначених контрактом товари, згідно інвойсу № 2390022705 від 02.03.2017, № 2390022770 від 03.03.2017, який являється невід'ємною частиною контракту.
Відповідно до умов Контракту, а саме пункту 1.1 Продавець зобов'язується поставляти і передавати на умовах та у встановлені цим Контрактом строки товари у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати Товар у власність і оплачувати його на умовах визначених цим Контрактом та Інвойсом на кожну партію Товару, що є невід'ємною частиною Контракту.
Згідно укладеного контракту № 25/2014 продавець взяв на себе зобов'язання продати, а позивач прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами зазначеними в контракті.
За умовами пункту 3.1 даного контракту вбачається, що ТОВ «АЛВІР-ТАНДЕМ» зобов'язується здійснити 100% оплату за товари, шляхом банківського переводу на розрахунковий рахунок вказаний Продавцем. Ціни за товар по цьому Контракту встановлені в Євро.
У зв'язку з необхідністю митного оформленням товару ТОВ «АЛВІР-ТАНДЕМ» в межах зовнішньоекономічного контракту подав до Київської міської митниці ДФС України митну декларацію № 100210/2017/065497, № 100210/2017/065509 від 10.03.2015, заявлена митна вартість визначена декларантом за основним методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
На підтвердження митної вартості при подачі митної декларації позивачем подано наступні документи:
- платіжне доручення № 1622 від 10.03.2017;
- довідка про транспортні витрати № 108/17 від 07.03.2017;
- інвойс № 2390022705 від 02.03.2017;
- інвойс № 2390022770 від 03.03.2017;
- автотранспортна накладна № 20170306-3 від 03.03.2017;
- висновки про позитивні результати здійснення фітосанітарного та радіологічного контролю № 0730 від 03.03.2017;
- митна декларація країни відправлення № 17BEE0000008765690 від 02.03.2017;
- митна декларація країни відправлення № 17BEE0000008987773 від 03.03.2017.
За результатами розгляду поданих документів митний орган повідомив декларанта, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові визначення складових митної вартості товарі та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та містять розбіжності, а саме: довідка про транспортні витрати надана ТОВ «Атлант-СоВт», тоді як згідно CMR транспортування товару здійснювалось LLC Trans-servise-1.
У зв'язку з не поданням позивачем всього переліку додаткових документів, митний орган відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 100210/2017/000014/2 від 10.03.2017.
Відповідно до оскаржуваного рішення, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення із застосуванням резервного методу визначення вартості товару на підставі ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України.
Внаслідок коригування митної вартості зобов'язання позивача щодо сплати митну вартість товару збільшено з 15 048, 00 до 20 176,20 Євро.
Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості зумовила його звернення до суду з даним позовом.
Рішення суду першої інстанції мотивовано безпідставністю коригування митницею митної вартості за резервним методом, оскільки позивачем надано митному органу всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару за першим методом, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Згідно ст. 49, 50 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (в редакції від 20.12.2016) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно частини першої ст. 51, частини першої ст. 52 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (в редакції від 20.12.2016) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини другої ст. 52 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (в редакції від 20.12.2016) декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно частин першої, другої ст. 53 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (в редакції від 20.12.2016) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої ст. 53 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (в редакції від 20.12.2016) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно частини першої - третьої ст. 54 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (в редакції від 20.12.2016) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно частини п'ятої ст. 54 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (в редакції від 20.12.2016) орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до частини першої ст. 55 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (в редакції від 20.12.2016) рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (в редакції від 20.12.2016) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 58 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (в редакції від 20.12.2016) метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин четвертої - п'ятої ст. 58 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (в редакції від 20.12.2016) митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Суд не бере до уваги твердження відповідача, щодо того, що в платіжному документі відсутні посилання щодо оплати саме оцінюваного товару (відсутні посилання на інвойс, прайс-лист, специфікацію та ін.) у зв'язку з чим відсутня можливість ідентифікувати вищевказану оплату з даною партією поставки.
Колегія суддів вважає, що декларантом надано належні документи, які вимагає законодавство, для підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначена поставка відбувалась в рамках довгострокового контракту № 25/2014 від 25.11.2014, посилання на якій містилося у всіх наданих документах - інвойсах № 2390022705 від 02.03.2017 та № 2390022770 від 03.03.2017 на конкретну поставку товару, що досліджується, а так само в платіжному доручені №1622 від 20.02.2017.
Взаєморозрахунки з постачальником нерезидентом ведуться у розрізі зазначеного вище контракту, а згідно з міжнародними вимогами банків-кореспондентів, при відправці SWIFT-платежу в призначенні вказується дата та номер контракту. Придбання валюти в сумі 22 000,00 Євро відбувалось саме під контракт № 25/2014 від 25.11.2014 відповідно до замовлення (вх. виробника № 2320224155) та Proforma invoice №2399013999 від 30.01.2016, містить інформацію щодо кількості та вартості товару, яка є тотожною зазначеній у митній декларації № 100210/2017/065497 та митній декларації № 100210/2017/065509. Платіж у сумі 22 000,00 Євро здійснений за платіжним дорученням № 1622 від 20.02.2017 на умовах попередньої оплати саме за контрактом № 25/2014 від 25.11.2014 під замовлення (вх. виробника № 2320224155) та Proforma invoice № 2399013999 від 30.01.2016, що також ідентифікує такий платіж з даною партією поставки.
Так, 10.03.2017 в рамках контракту та за митною декларацією № 100210/2017/065497 та митною декларацію № 100210/2017/065509 здійснено лише часткову поставку, залишок товару за вказаним контрактом передбачався за іншими поставками.
Твердженням митного органу, викладене у Рішенні про коригування митної вартості товарів № 100210/2017/000014/2 від 10.03.2017, щодо не підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари внаслідок того, що довідка про транспортні витрати видана ТОВ «Атлант-СоВт», тоді як згідно СМR транспортування товару здійснювалось LLC Trans-servise-1 не відповідає дійсності, так як ТОВ «Атлант-СоВт» виступав повіреним за договором-доручення № 5/2016/3 від 03.03.2016 з декларантом щодо надання послуг з організації перевезення вантажів, а безпосереднє перевезення та транспортне експедирування здійснювалось за відповідним договором № 212/2016/Е від 20.07.2016 ТОВ «Транс-Сервіс-1» автомобілем ВС 9368ЕЕ/ВС4244ХР, про що зазначено у відомості і у СМR №20170306-3 та у митних деклараціях № 100210/2017/065497, № 100210/2017/065509 (копія договору №2 12/2016/Е від 20.07.2016, акту № ОУ-0000119 приймання-передачі виконаних робіт від 13.03.2017 та платіжного доручення № 1703 від 14.03.2017 про сплату за транспортно-експедиційні послуги).
Застосування декларантом методу визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) за МД № 100210/2017/065497 та МД № 100210/2017/065509 підтверджується прайс-листом компанії «Модулис НВ» (Бельгія) - виробника та постачальника товару (копія прайс-листа додається), відповідно до якого ціна колекції Вase з 01.03.2017 становить 7, 60 Євро за 1 кв.м., що відповідає митній вартості зазначеній декларантом у митній декларації.
У свою чергу, митним органом у Рішенні про коригування митної вартості товарів № 100210/2017/000014/2 від 10.03.2017 не наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею інших документів відбувалось без належного зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а тому застосування зазначеним рішенням іншого методу, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів - є противоправним.
З приводу тверджень апелянта про те, що прас-лист компанії «Модулис НВ» не надавався митному органу, проте був наданий суду першої інстанції, колегія суддів вважає безпідставними так як під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем не висловлювалися зауваження щодо відсутності прайс-листа, крім того, в матеріалах справи він наявний, а відтак, у силу абзацу другого частини другої статті 77 КАС України, митниця не може посилатися на вказані обставини, враховуючи те, що вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Крім того, прайс - лист за своїм визначенням - це довідник цін на товари підприємства - виробника, сформований виробником та адресований невизначеному колу покупців, отже даний документ не може бути належним підтвердженням ціни ввезеного товару, оскільки в ньому прописано, що певний товар продається за певних умов поставки лише у певний регіон за відповідну ціну, що звужує коло покупців і обмежується регіоном та умовами поставки, прайс - лист не може бути об'єктивним підтвердженням заявленого рівня митної вартості товарів.
При цьому, посилання апелянта на відсутність договору на перевезення між ТОВ «Атлант-СовТ» та ТОВ «Транс-Сервіс-1» є необґрунтованими так як спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що наданими до митного оформлення документами визначалось: предмет поставки, умови поставки, порядок розрахунків, ціни на товар та інші. При цьому такі документи чітко визначали найменування товару, що підлягає поставці, його кількість та ціну; складові елементи такого товару із зазначенням, відносно кожного елемента складової: кількості товару, ціни.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2018 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 05.11.2018.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна