Справа № 734/3331/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Чернишова Є.Ю.
06 листопада 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кузьмишиної О.М.;
за участю секретаря: Горяінової Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Поліцейського роти №2 батальйону №1 патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Соляник Вікторії Олександрівни на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 жовтня 2018 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Козелець, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Поліцейського роти №2 батальйону №1 патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Соляник Вікторії Олександрівни, треті особи батальйон № 1 патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №585113 від 08.09.2018 року, -
У вересні 2018 року, ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовом до Поліцейського роти №2 батальйону №1 патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Соляник Вікторії Олександрівни, треті особи батальйон № 1 патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №585113 від 08.09.2018 року та закрити провадження у адміністративній справі.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 08.09.2018 року приблизно о 11:45 він керував транспортним засобом МАН, д.н.з. НОМЕР_1 у м. Кременчук, та під'їхавши до перехрестя, на якому встановлений дорожній знак «Дати дорогу», зупинився щоб пропустити інші транспортні засоби.
Після цього, заздалегідь включивши покажчик повороту, здійснив поворот ліворуч.
В цей час його транспортний засіб було зупинено працівниками патрульної поліції, які звинуватили його в тому, що він не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, тим самим порушив п.9.2 (б) ПДР України за що за ч. 2 ст. 122 КУпАП його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 425 гривень.
Під час складання постанови права та обов'язки йому роз'яснені не були, доказів на підтвердження вчинення правопорушення не надавалися, свідки були відсутні. Тому вважає дії відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не законними.
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 жовтня 2018 року позов задоволено
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем у справі подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно п.2 ч.1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на викладене та у зв'язку із неприбуттям учасників справи у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також враховуючи те, що справу можливо вирішити на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що 08.09.2018 року о 11 год. 59 хв. рядовим поліції БПП у м. Кременчук УПП Полтавської області Соляник Вікторією Олександрівною було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення Серії ЕАВ №585113 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425 гривень. Як виходи із фабули правопорушення 08.09.2018 року об 11 год. 46 хв. в м. Кременчук вул. Лікаря О.Богаєвського 37, водій ОСОБА_3 керуючи ТЗ не падав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2 « 6» ПДР - порушення попереджувальних сигналів при зміні напрямку руху.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо посилання позивача на те, що дане правопорушення, кваліфіковане невірно, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно п.9.2 «б» Правил дорожнього руху України, затверджених постанвою КМУ №1306 від 10.10.2001 р. з наступними змінами та доповненнями водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що 08.09.2018 року приблизно о 11:45 він керував транспортним засобом МАН, д.н.з. НОМЕР_1 у м. Кременчук, та під'їхавши до перехрестя, на якому встановлений дорожній знак «Дати дорогу», зупинився щоб пропустити інші транспортні засоби. Після цього, заздалегідь включивши покажчик повороту, здійснив поворот ліворуч. В цей час його транспортний засіб було зупинено працівниками патрульної поліції, які звинуватили його в тому, що він не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення йому не роз'яснювались права та докази на підтвердження скоєння правопорушення надані не були.
Відповідач доказів на спростування вказаних пояснень позивача та на підтвердження того, він, керуючи транспортним засобом автомобілем марки МАН, номерний знак НОМЕР_1, у м. Кременчук по вул. Лікаря О.Богаєвського, 37 не подав сигнал світовим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив вимоги п.п. 9.2 «б» ПДР, суду не надав.
При вирішенні спору колегія суддів виходить із загальних засад недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч.2ст.62 Конституції України).
Таким чином усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень трактуються на користь позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06).
На підставі ище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність відповідачем всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що позов слід задовольнити, оскаржувані постанови необхідно скасувати та закрити справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 205, 241, 242, 243, 251, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 жовтня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак,
О.М. Кузьмишина