Справа № 693/377/18 Суддя (судді) першої інстанції: С.М. Гарань
31 жовтня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря: Тищенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 (м. Черкаси, дата виготовлення повного тексту 20.08.2018) у справі за позовом ОСОБА_2 до Жашківської міської ради Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спора, на стороні відповідача, ОСОБА_3, про визнання недійсним рішення та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку,
ОСОБА_2 звернулась з позовом до Жашківської міської ради Черкаської області, в якому просила визнати недійсним рішення міської ради про вилучення частини земельної ділянки по АДРЕСА_2, на якій знаходився житловий будинок, придбаний нею за договором купівлі - продажу; скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, який видано на ім'я ОСОБА_3.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 закрито провадження; роз'яснено позивачу, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що даний спір є публічно - правовий та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідачем є суб'єкт владних повноважень - Жашківська міська рада Черкаської області, а предметом спору є визнання недійсним рішення даного суб'єкта владних повноважень та скасування державного акта, який є правовим наслідком протиправних дій відповідача.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, не подав.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_3, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що даний спір стосується її права власності на земельну ділянку, а також права міської ради розпоряджатися нею до набуття власником речового права, що, у свою чергу, під час здійснення повноважень власника землі був рівноправним суб'єктом земельних відносин. Отже, на її думку, виник спір про право цивільне і подальше оспорювання права власності на спірну земельну ділянку не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, тому суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у даній справі. Просить суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
У судове засідання суду апеляційної інстанції - 31.10.2018 з'явились позивач та два представники третьої особи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно матеріалів справи 30.01.2014 позивачем за договором купівлі - продажу придбано у ОСОБА_4 будинок АДРЕСА_2 (загальна площа 66,7 кв м, житлова площа 49,3 кв м) та на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності, розміром 0,0351 га, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадібна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1.
Також, 30.01.2014 позивачем за договором купівлі - продажу придбано у ОСОБА_4 земельну ділянку розміром 0,0351 га, кадастровий номер НОМЕР_1, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану в АДРЕСА_2, на якій розташований житловий будинок і надвірні споруди.
Виконавчим комітетом Жашківської міської ради прийнято рішення № 350 від 14.11.2002 «Про розгляд заяв про зміни в землекористування та надання земельних ділянок у власність», яким вирішено: вилучити у ОСОБА_4, що проживає АДРЕСА_2, присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_2, площею 0,011 га згідно фактичної наявності; надати у власність ОСОБА_5, що проживає АДРЕСА_3, присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,011 га згідно фактичної наявності.
Як зазначає позивач в позові, в 2017 році їй стало відомо, що придбаний житловий будинок будувався на земельній ділянці, яка була надана первісному власнику будинку і її розмір складав 820 кв м. Проте, в 2002 році відповідач рішенням протиправно вилучив земельну ділянку на свій власний розсуд і залишив під будинком по АДРЕСА_2, лише 0 ,0354 га; площу 0,046 га вказаним рішенням було приєднано до земельної ділянки, на якій знаходиться будинок третьої особи - ОСОБА_3.
Вважаючи вказане рішення протиправним позивач звернулась до адміністративного суду з даним позовом.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не є публічно - правовим, а тому справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до пункту 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
У розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судами попередніх інстанцій належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Такий висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, який зроблений в постанові від 20.06.2018 у справі № 727/10968/17 (Провадження № 11-524апп18).
За правилами частини першої статті 2 ЦПК України в редакції, яка чинна на час винесення судом першої інстанції ухвали, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
В даній справі вбачається саме приватноправовий спір, оскільки позивачем фактично оскаржується правомірність набуття третьою особою - ОСОБА_7 права власності на спірну присадибну земельну ділянку шляхом скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, яке на думку позивача реалізоване на користь третьої особи з порушенням вимог законодавства.
За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що даний спір є публічно - правовим за складом учасників справи та предметом спору.
Спір у справі, що розглядається, як вірно зазначено судом першої інстанції, фактично стосується правомірності набуття третьою особою - ОСОБА_7 права власності на присадибну земельну ділянку, на якій знаходиться житловий будинок позивача.
Отже, виник спір про цивільне право і подальше оспорювання права власності на спірну земельні ділянку не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права оренди на земельні ділянки.
Таким чином, суд першої інстанції, ураховуючи суть та суб'єктний склад спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, ухваленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 - без змін.
Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 05.11.2018.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна