Справа № 826/2496/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.
31 жовтня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря: Тищенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦК «КИЇВБУД» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦК «КИЇВБУД» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ТОВ «ЦК «КИЇВБУД» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0009021401 та 0009031401від 03.11.2017.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для висновків акту перевірки стала інформація, що не може свідчити про протиправні дії позивача, ознака фіктивності контрагента - ТОВ «Сімузар» не може свідчити про безтоварність операцій з позивачем, оскільки була встановлена значно пізніше здійснення відповідних операцій. Здійснені між позивачем та ТОВ «Сімузар» операції підпадають під визначення господарських та мають реальний характер, первинними документами, наданими позивачем підтверджується реальний рух активів.
Свою правову позицію відповідач обґрунтовує тим, що перевіркою не підтверджено реальність проведення господарських операцій між ТОВ ЦК «КИЇВБУД» та контрагентами - постачальниками, перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в діяльності. За операціями поставки товару оформлювались первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання ТОВ ЦК «КИЇВБУД» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2018 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач - ТОВ «ЦК «КИЇВБУД» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у зв'язку із здійсненням господарських операцій з реальним рухом активів між позивачем та ТОВ «Сімузар», суд першої інстанції не дослідив належні та допустимі докази, які були надані апелянтом, на підставі чого було постановлено незаконне рішення.
31.10.2018 у судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За матеріалами справи відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 9674 від 22.09.2017 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЦК "Київбуд" (код 39538465), направлень на перевірку №№ 1045/26-15-14-01-01 та 1046/26-15-14-01-01 від 27.09.2017 контролюючим органом проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Сімузар" (код 39601662) за період з 01.06.2016 по 30.06.2016 (а.с. 101-103).
За результатом проведеної перевірки складено акт № 428/26-15-14-01-01/39538465 від 10.10.2017 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЦК "Київбуд" (код 39538465), з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Сімузар" (код 39601662) за період з 01.06.2016 по 30.06.2016 у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення відповідачем:
- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток на загальну суму 290663 грн. в тому числі по періодам за 2016 на суму 290663 грн.;
- п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1, пп. 198.2, пп.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 235 890,00 грн, в тому числі за червень 2016 року на суму 235 890,00 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 03.11.2017:
- №0009021401 відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за податковим зобов'язанням 290 663,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 72 666,00 грн; (а.с. 17)
- № 0009031401 відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковим зобов'язанням 235 890,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 58 973,00 грн (а.с. 18)
Позивач оскаржив вищезазначені податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України.
Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги № 2587/6/9899-11-01-02-25 від 25.01.2018, скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (а.с. 56-60).
Позивач вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновку контролюючого органу, викладеного в акті перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки під час перевірки позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Сімузар», а також таких доказів не було надано до суду під час розгляду справи.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, в ході перевірки, контролюючим органом вручено запит № б/н від 27.09.2017 про надання документів та пояснень до перевірки під підпис директора Цурпаленка В.В. На запит позивачем надано документи та пояснення.
Згідно пояснень позивача в червні 2016 року ТОВ «Сімузар» поставило товариству засувки ЗОчбр чавунні паралельні, РN-10, Д-1000 мм та засувки ЗОчбр чавунні паралельні, дводискові, РN-10, Д-1200 мм. Рух товарів між ТОВ «Сімузар» та позивачем підтверджується видатковими накладними, підтвердженням оплати за поставлений товар є рахунок-фактура та платіжні доручення. У зв'язку з поставкою товарів ТОВ «Сімузар» виписало податкові накладні.
В акті перевірки відображено інформацію щодо ТОВ "Сімузар", зокрема зазначено, що його взято на облік в органі ДФС за № 101315008285 від 27.01.2015, остання декларація була подана до ДПІ за жовтень 2016 року, відсутня інформація щодо наявності у підприємства основних засобів, виробничих запасів та трудових ресурсів; декларація з податку на прибуток за 2016р. до ДПІ не подавалась, декларація з ПДВ за червень 2016р року подана до ДПІ за підписом директора ОСОБА_3.
ТОВ «Сімузар» з моменту реєстрації 27.01.2015 по дату акта подано до органів ДФС звіт за формою 1ДФ, згідно якого на ТОВ «Сімузар» працювала 1 особа;
- фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва ТОВ «Сімузар» з моменту реєстрації 27.01.2015 по дату акта не подавало до органів ДФС, у зв'язку з чим не можливо встановити наявність основних засобів на підприємстві;
- декларації з екологічного податку, земельного податку, транспортного податку, які могли б свідчити про наявність відповідних ресурсів (складські, офісні приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки) ТОВ «Сімузар» з моменту реєстрації 27.01.2015 по дату акта до органів ДФС не подавало;
- за даними карток особових рахунків та даних поданої податкової звітності ГОВ «Сімузар» не декларувало суми податків до сплати в бюджет (картка відкрита лише з податку на додану вартість);
- ТОВ «Сімузар» звітувало з податку на додану вартість лише з березня по жовтень 2016 року: декларація з податку на додану вартість за березень 2016 року подана з нульовими показниками, в декларації за квітень 2016 року задекларовано сума до сплати 263 гри., в декларації за травень 2016 року задекларовано сума до сплати 892 гри., в декларації за червень 2016 року задекларовано сума до сплати 1030 грн., в декларації за липень 2016 року задекларовано сума до сплати 134 грн., декларація за серпень 2016 року не подавалася, в декларації за вересень 2016 року задекларовано сума до сплати 59 грн., в декларації за жовтень 2016 року задекларовано сума до сплати 370 гри.;
- згідно аналізу даних ЄРПН з моменту реєстрації 27.01.2015 по дату акта ТОВ «Сімузар» не отримувало послуги з оренди приміщення, опалення, водо-, тепло постачання, зв'язку, не придбавала канцелярські засоби тощо.
- за даними АІС «Податковий блок» ТОВ «Сімузар» у грудні 2016 року та у попередніх періодах не здійснювало імпорту товарів.
- згідно аналізу даних реестру податкових накладних встановлено невідповідність придбаних та реалізованих ТОВ «Сімузар» номенклатур товарів та послуг, а саме придбаваються одні товари та послуги (Інформаційні послуги, Плата друкована. Автошини. Юридичні послуги. Сосиски. Ковбаса. Мясо куряче, Надання послуг з комплексного прибирання, Будівельні роботи на майданчику, Послуги пошиву фартук брезентовий, Круг 45 БрАЖ МЦ, Мітла березова. Віник сорго, Послуги транспортного експедирування, Сантехнічні роботи. Зубило, Пензель флейц, Рідке мию гігієнічне, Саморіз для гіпсокартону, Паливо дизельне. Ікра червона, та інші товари/роботи/послуги), а реалізовуються інші товари та послуги (Консультування з питань оподаткування. Болт з шестигранною головкою. Стяжка для електропроводки. Навушники, Авто акустика, Караоке - система Evolution, Конденсатор. Мікросхема, Труба. Анкер для віконних та дверних рам, ПШЕНИЦЯ ФУРАЖНА, КУКУРУДЗА . па інші товари/роботи/послуги ), які не придбавались, що свідчить про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 угоду про визнання винуватості, укладену 25.07.2017 у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 32017100100000073 від 25.07.2017 затверджено. ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено йому за цією статтею покарання у виді штрафу в розмірі 515 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 8 755,00 грн.
Однак, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень вирок суду, на час прийняття судом першої інстанції рішення від 31.05.2018, не набрав законної сили, апеляційна скарга на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 знаходилась на розгляді в Апеляційному суді м. Києва. Ухвала Апеляційного суду м. Києва від 15.06.2018 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 10.07.2018.
На стадії апеляційного розгляду ухвалою Київського апеляційного суду від 10.10.2018 (оприлюднена 17.10.2018) вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 щодо ОСОБА_3 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Так, фактично підставою для висновків акту перевірки і винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала інформація з ІС "Податковий блок" щодо контрагента позивача - ТОВ "Сімузар", АІС "СФП", інформація, отримана від ст. о/у ВОВЕЗ ОУ ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві, а саме пояснення посадової особи контрагента, викладені в протоколі допиту від 30.12.2016, який заперечив факт підписання будь-яких звітних, бухгалтерських та фінансово-господарських документів, а також наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 у справі № 761/26927/17.
Проте, колегія суддів вважає, що наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності засувки ЗОчбр чавунні паралельні, РN-10, Д-1000 мм та засувки ЗОчбр чавунні паралельні, дводискові, РN-10, Д-1200 мм не отримувались позивачем від його контрагента ТОВ «Сімузар».
При цьому, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.
Факти подання до податкового органу контрагентом - ТОВ «Сімузар» звіту за формою 1ДФ, згідно якого на товаристві працювала 1 особа, а також не подання фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва; декларації з екологічного податку, земельного податку, транспортного податку, не декларування суми податків до сплати в бюджет самі по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ними господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.
Вищевикладене також стосується зроблених в акті перевірки висновків, що ТОВ «Сімузар» звітувало з податку на додану вартість лише з березня по жовтень 2016 року, з моменту реєстрації 27.01.2015 по дату акта ТОВ «Сімузар» не отримувало послуги з оренди приміщення, опалення, водо-, тепло постачання, зв'язку, не придбавала канцелярські засоби тощо, у грудні 2016 року та у попередніх періодах не здійснювало імпорту товарів, встановлено невідповідність придбаних та реалізованих ТОВ «Сімузар» номенклатур товарів та послуг, а саме придбаваються одні товари та послуги, а реалізовуються інші товари та послуги, які не придбавались.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Також, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Стосовно підстави, яка слугувала для висновків акту перевірки і винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зокрема пояснення посадової особи контрагента, викладені в протоколі допиту від 30.12.2016, який заперечив факт підписання будь-яких звітних, бухгалтерських та фінансово-господарських документів, колегія суддів вважає її не обґрунтованою, так як з наданої суду апеляційної інстанції копії протоколу допиту свідка від 29.05.2015 та від 30.05.2017 (в акті перевірки зазначено дату протоколу - 30.12.2016, до суду першої інстанції копія зазначеного протоколу не подавалась взагалі), неможливо встановити достовірність та допустимість вказаного протоколу як належного доказу по справі з урахуванням принципів належності, достовірності, допустимості доказів встановлених статтями 73, 74, 75 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 19.09.2018 у справі № 826/7227/16 (№К/9901/57008/18).
З приводу посилання відповідача на постанови Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі № 826/11082/14, від 14.06.2016 у справі № 826/14268/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, колегія суддів звертає увагу на те, що вирок суду Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 скасований.
Крім того, колегія суддів вважає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017, який в подальшому скасований, не окреслено коло суб'єктів господарювання реального сектору економіки з якими здійснювалося лише документальне оформлення господарських операцій без реального їх проведення, відображення фіктивних господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку з метою мінімізації останніми податкових зобов'язань.
В даному вироку позивач відсутній серед переліку підприємств, установ і організацій яким штучно формувався податковий кредит, господарські операції між позивачем та контрагентом в рамках даного кримінального провадження не досліджувались. Не надано доказів, що первинні документи, виписані за результатом таких операцій, підписані чи видані неуповноваженими особами, не встановлено, що відповідна посадова особа не видавала будь-яких доручень щодо здійснення господарської діяльності, розпорядження товаром, виконання певних робіт.
Сам факт порушення кримінальної справи чи наявність вироку щодо посадових осіб господарюючих суб'єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.
Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об'єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з поставки товарів, адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.
Разом з цим, позивачем надано до суду першої податкові накладні, видаткові накладні, оборотньо-сальдову відомість, платіжні доручення. До суду апеляційної інстанції надано докази подальшої реалізації товарів, отриманих від ТОВ «Сімузар», зокрема: лист МКП «Миколаїв-Водоканал» щодо надання документів переможцем конкурсних торгів, адресований в тому числі «ТОВ «ЦК «Київбуд» від 24.05.2016, повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів, договір поставки, укладений між позивачем та МКП «Миколаїв-Водоканал» № 07/06-2016 від 07.06.2016, платіжне доручення, видаткова накладна, ТТН, довіреність.
Дослідивши зазначені копії первинних документів, колегія суддів вважає, що вони підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентом.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
При цьому, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦК «КИЇВБУД» задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2018 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦК «КИЇВБУД» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №№ 0009021401 та 0009031401від 03.11.2017.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦК «КИЇВБУД», код ЄДРПОУ 39538465 судові витрати у розмірі 14 809,50 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 05.11.2018.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна