Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 жовтня 2018 р. Справа№0540/8886/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області (надалі - Покровське УПФУ, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення №143003 про відмову у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та зобов'язання повторно розглянути заяву про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника від 10.08.2018 року, та перевести з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Покровському об'єднаному управлінні Пенсійного Фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком. У зв'язку зі смертю чоловіка, 06.07.2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, однак рішенням Управління №143003 було відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, оскільки прізвище позивача українською мовою «Телегіна» відрізнялось від прізвища померлого чоловіка «Тєлєгін». Тоді позивач звернулась до відділу РАЦС, яким було внесено зміни до актового запису про смерть чоловіка та видано нове свідоцтво про смерть, в якому прізвище померлого годувальника правильно зазначено українською мовою як «Телегін», що співпадає з прізвищем позивача. 10.08.2018 року позивач знову звернулась до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, але відповідач рішенням №143003 знову відмовив позивачу у переведенні на пенсію по втраті годувальника, оскільки відповідачем встановлено, що прізвище українською мовою померлого чоловіка в індивідуальних відомостях про застраховану особу зазначено як «Тєлегін», що відрізняється від правильного «Телегін». Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним, таким, що порушує її права та підлягає скасуванню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.
24 жовтня 2018 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначив, що рішенням Управління було відмовлено в переведенні пенсії з підстав розбіжності прізвища заявника та годувальника, оскільки із наданих заявником документів було встановлено, що прізвище заявника є Тєлєгіна, тоді як годувальником зазначено Телєгін, тому прийняте рішення Управління про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника було обґрунтованим та правомірним. Виходячи з викладеного, Управління діяло правомірно, на підставі діючого законодавства, у зв'язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 07.06.2018 року звернулась до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 11-12).
Рішенням Управління № 143003 позивачу було відмовлено в переведенні з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника, оскільки при розгляді документів було встановлено, що в паспорті серія ВЕ 844364 на стор. 1 українською мовою вказано прізвище - ОСОБА_1 та згідно паспорту на стор. 2 прізвище російською мовою вказано - Телегина, а в архівній пенсійній справі годувальника згідно паспорту серія ВЕ 180165 на стор. 1 прізвище українською мовою - Тєлєгін, а на стор. 2 прізвище російською мовою вказано - Телегин, у зв'язку з чим встановлено, що прізвище заявника відрізняється від прізвища годувальника в паспорті українською мовою, в довідці про спільне проживання (а.с. 21).
Позивач звернулась до Мирноградського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з заявою про внесення змін до актового запису про смерть чоловіка.
Висновком про внесення змін до актового запису цивільного стану від 26.07.2018 року задоволено прохання позивача про зміну в актовому записі про смерть №410 від 12.06.2018 року прізвище померлого чоловіка «Тєлєгін» на «Телегін» та видано повторно свідоцтво про смерть, в якому зазначено прізвище ОСОБА_1 (а.с. 22-24).
10.08.2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але Рішенням №143003 відповідач відмовив в переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника, оскільки при розгляді документів було встановлено, що прізвище годувальника згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (ІПН НОМЕР_1) відрізняється та вказано Тєлегін (згідно свідоцтва про смерть ІІ-НО №038887 прізвище - ОСОБА_1) (а.с. 26).
Разом з тим, відповідно до посвідчення серії АВ №371485 прізвище годувальника російською мовою зазначено «Телегин», у свідоцтві про загальнообов'язкове державне соціальне страхування №1789934919 - українською мовою «Тєлєгін», у дипломі №812833 - українською мовою «Телегін», а російською мовою «Телегин», у свідоцтві про одруження від 16 березня 2001 року - українською мовою прізвище чоловіка «Телегін», дружини «Телегіна» (а.с. 14-17).
Згідно довідки №446 від 09.08.2018 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала спільно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, по день смерті 09 червня 2018 року, факт спільного проживання підтверджений сусідами (а.с. 18).
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ч.1 ст.9 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1)пенсія за віком;
2)пенсія по інвалідності;
3)пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч.1 ст.10 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_3), - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатним членом сім'ї вважається дружина, якщо вона досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони були на повному утриманні померлого годувальника та одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
У цій статті визначені умови, за яких членам сім'ї, зазначеним у її другій частині, призначається пенсія у зв'язку із втратою годувальника.
Зі змісту цих норм убачається, що перелік непрацездатних членів сім'ї, яким може бути призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя.
За частиною першою статті 21 Сімейного Кодексу України (дала - СК України) подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі статтею 36 СК України, саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
На підставі ч.ч.1-3 ст.75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом.
Виходячи з вищевказаного, суд не приймає доводів відповідача стосовно розбіжності у прізвищі заявника і годувальника, оскільки факт того, що позивач була дружиною померлого годувальника, підтверджений свідоцтвом про одруження від 16 березня 2001 року, де українською мовою прізвище чоловіка зазначено «Телегін», а дружини - «Телегіна», штампом у паспорті позивача серїї ВЕ 844384 та довідкою №446 від 09.08.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала спільно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, по день смерті 09 червня 2018 року, а факт спільного проживання підтверджений сусідами.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача перевести позивача з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з цим, у відповідності до ст. 81 Закону 1788 призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Отже, правовідносини із призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження пенсійного органу.
Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у спосіб зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника від 10.08.2018 року з урахуванням висновків суду.
Наведена позиція підтверджується судовою практикою Донецького апеляційного адміністративного суду, в тому числі у справах: №233/3831/17 (постанова від 7 лютого 2018 року, колегія суддів: Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронова Г.М.), № 233/3573/17 (постанова від 7 лютого 2018 року, колегія суддів: Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронова Г.М.).
Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.
А отже, спірне рішення №143003 не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а тому є незаконним, необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб захисту права, що визначений позивачем, з урахуванням висновків суду.
Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а отже зі сторін підлягає стягненню судовий збір по 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.
На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області № 143003 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1.
3. Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника від 10.08.2018 року, з урахуванням висновків суду.
4. В іншій частини позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Центральна, 13, м. Мирноград, Донецька область, 85323, код ЄДРПОУ 42169323) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.
6. Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1, 85320) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.
Судове рішення складено та підписано 25 жовтня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Чучко В.М.