ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)
03 вересня 2018 року Справа № 0440/5764/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жукової Є.О.
при секретарі судового засідання Воробйовій П.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1О
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
30 липня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 р. у справі № 0440/5764/18 провадження було відкрито та справа призначена до розгляду в порядку підготовчого провадження.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
ОСОБА_3 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (пенсійна справа № ФД 104583 та отримує пенсію за 30 років вислуги.
При цьому зазначено, що ОСОБА_3 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження служби і має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, розмір пенсії за вислугу років було збільшено на 10 %.
01.01.2018 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розмір пенсії ОСОБА_3 був знижений, у зв'язку з виключенням з основної пенсії останнього 10% за участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
На підставі зазначеного вище, позивач зазначає, що останній звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з листом від 24.04.2018 р. щодо роз'яснення підстави зменшення виплат грошового забезпечення та про перерахунок пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом № П 6913-18 від 16.05.2018 р. ОСОБА_3 було роз'яснено наступне.
З 29.04.2016 р. набрав чинності Закон України від 04.04.2006 р. № 3591-ІV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців».
Пункт «в» статті 13 в зазначеній редакції Закону визначає розмір пенсій, які призначаються військовослужбовцями, звільненим зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України. Таким чином, для підвищення пенсій на 5% чи 10% учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яке було раніше передбачено цим пунктом правові підстави відсутні.
Врахувавши викладене, ГУ ПФУ у Дніпропетровській області не вбачає правових підстав для збільшення розміру пенсії до 90 %.
На підставі зазначеного вище, та з урахуванням відповідних норм чинного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України, позивач вважає бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправною, та такою, що порушує його законні права.
В судове засідання, призначене на 03.09.2018 р. з'явились всі сторони у справі.
Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
При цьому, 03.09.2018 р. повноважним представником позивача було подано заяву про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Повноважний представник відповідача проти пред'явлених позовних вимог заперечував, виклавши свою позицію у відзиві на позовну заяву від 22.08.2018 р., в якому зазначив наступне.
ОСОБА_3 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, яку було призначено відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення - вислуга 30 років, з урахуванням участі на ЧАЄС (відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ в редакції чинній на момент призначення).
У поданому відзиві, повноважний представник відповідача зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не наділено повноваженнями визначати розмір грошового забезпечення та змінювати його, відповідальність за внесення тих чи інших складових грошового забезпечення до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії покладається на установу, якою видавалась довідка.
У відповідності із п. З Порядку № 45 ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Дніпропетровській області було надано довідку про розмір грошового забезпечення на ім'я позивача (у розмірах згідно постанови КМУ № 988 від 11.11,2015), на підставі якої останньому було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року, та виплачено перераховані суми пенсій, починаючи з 01.01.2018, як це передбачено п. З Постанови № 103 та з урахуванням положення ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент проведення перерахунку), яким визначено розміри пенсій за вислугу років, та відповідно до яких максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1-100 %, до категорії 2 - 95 %.
На данний час розмір пенсії Позивача становить 80% відповідних сум грошового забезпечення - вислуга 30 років, з урахуванням участі на ЧАЄС (в максимальному розмірі у відповідності до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ).
Відповідно до п. З Порядку № 45 ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Дніпропетровській області було надано довідку про розмір грошового забезпечення на ім'я позивача (у розмірах згідно постанови КМУ № 988 від 11.11.2015 р., на підставі якої останньому було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року, та виплачено перераховані суми пенсій, починаючи з 01.01.2018 р., як це передбачено п. 3 Постанови № 103 та з урахуванням положення ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, яким визначено розміри пенсій за вислугу років, та відповідно до яких максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1-100 %, до категорії 2 - 95 %.
Станом на 22.08.2018 р. розмір пенсії позивача - ОСОБА_3, становить 80% відповідних сум грошового забезпечення - вислуга 30 років, з урахуванням участі на ЧАЄС.
З урахуванням зазначеного вище, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні, призначеному на 03.09.2018 р., судом було поставлено на розгляд питання щодо можливості переходу до розгляду справи по суті за доказами, які наявні у матеріалах справи.
Повноважні представники як позивача, так і відповідача не заперечували щодо переходу до розгляду справи по суті.
Таким чином, враховуючи зазначене вище, суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду зазначеної справи по суті, застосувавши принцип процесуальної економії та у відповідності до ст.ст.192 - 211, 217, 224 - 228 КАС України безпосередньо 03.09.2018 року.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_3 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (пенсійна справа № ФД104583) та отримує пенсію за 30 років вислуги, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення - вислуга 30 років, з урахуванням участі на ЧАЄС, відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що з 01.01.2008 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» №3591 від 04.04.2006 року ОСОБА_3 було здійснено перерахунок пенсії та зменшено її розмір до 80-ти %, виключивши зі складу останньої 10 % за участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, осіб які віднесені до І-категорії постраждалих.
На підставі зазначеного вище, позивач - ОСОБА_3, звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 р. у справі №2а-9182/08/0470 позов було задоволено. Визнано незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення встановленого розміру пенсії ОСОБА_3. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 01.01.2008 року, виходячи із розміру 90 % від сум, з яких нарахована пенсія, згідно з п. “в” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, в редакції, яка діяла до внесення змін до Закону, а саме до 04.04.2006 р., та виплатити заборгованість, яка виникла внаслідок недоплати пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 р. у справі №2а-9182/08/0470 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було залишено без задоволення. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2009 р. - залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2010 р. касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області було ухвалено залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та перерахунок пенсії - без змін.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до норм ст.245 КАС України (в редакції, що діяла станом на 30.12.2010 р.) Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не
встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту постановлення.
Відтак, суд зазначає, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 р. у справі №2-а-9182/08/0470 набрала законної сили станом на 28.09.2010 р.
Відповідно до диспозиції ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішеннями суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зазначене вище має наслідком преюдиційного значення наведеної вище постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 р. у справі №2-а-9182/08/0470 щодо нарахування пенсії ОСОБА_3 з 01.01.2008 р., виходячи із розміру 90 % від сум, з яких нарахована пенсія, згідно з п. «в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», в редакції, яка діяла до внесення змін до Закону, а саме до 04.04.2006 р., та виплатити заборгованість, яка виникла внаслідок недоплати пенсії.
Суд зазначає, що з 01.01.2018 р. виплата підвищень до пенсії - ОСОБА_3, Головним управлінням Дніпропетровської області була припинена, шляхом виключення з основної пенсії ОСОБА_3 10% за участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
На підставі зазначеного вище, 24.04.2018 р. позивач - ОСОБА_3 звернувся до начальника управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з листом від 24.04.2018 р., в якому зазначив наступне.
ОСОБА_3 звільнений з лав Збройних Сил України з вересня 2004 року за станом здоров'я з вислугою 30 календарних років.
В зазначеному вище листі від 24.04.2018 р. позивач зазначив, що, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та внесеними до нього змінами останній має право на пенсійне забезпечення в розмірі 80 відсотків від грошового забезпечення та 10 відсотків відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» ст. 13 «Розміри пенсій за вислугу років» п «В» ... особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 відсотків...».
Із зазначеного вище вбачається, що загально обчислена пенсія буде складати 90 відсотків грошового забезпечення.
Так, позивач - ОСОБА_3, в листі від 24.04.2018 р. просив роз'яснити, на якій підставі до січня 2018 року пенсія нараховувалась у розмірі 90 відсотків грошового забезпечення, а перерахунок пенсії зроблено в меншому розмірі грошового забезпечення, та на якій підставі порушено пенсійне законодавство.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 16.05.2018 р. за №П 6913-18 було надано відповідь ОСОБА_3, в якій зазначено наступне.
Пункт «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в редакції, яка діяла на час звільнення зі служби ОСОБА_3, передбачав збільшення розміру пенсії за вислугу років особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесеним до першої категорії на 10%, а віднесеним до другої та третьої категорії - на 5% відповідних сум грошового забезпечення.
З 29.04.2006 р. набрав чинності Закон України від 04.04.2006 р. №3591-ІV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців»
Пункт “в” статті 13 в зазначеній редакції Закону визначає розмір пенсій, які призначаються військовослужбовцям, звільненим зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.
Відтак, для підвищення пенсій на 5% чи 10% учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яке було раніше передбачено цим пунктом, правові підстави відсутні.
Враховуючи викладене, та зважаючи на те, що вислуга ОСОБА_3, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії складає 30 років, правові підстави для збільшення розміру пенсії останньому до 90%, у органів Пенсійного фонду України відсутні.
Правовідносини сторін, що виникають у сфері реалізації особами, які мають право на пенсію, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, при цьому що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист регулюються регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996р. № 254к/96-ВР, Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" №3591 від 04.04.2006 року, Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006р. № 3591-IV тощо.
У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 24 Конституції України гарантує рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст.48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Відповідно до п."в" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (в редакції Закону України №85/98-ВР від 05.02.1998року), особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії - 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 відсотків, а віднесеним до категорії 2, 3 та 4 на 5 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" №3591 від 04.04.2006 року, пункт "в" викладено в наступній редакції, а саме: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстроково служб та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умова Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" (пункт "в" статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Тобто вказаними змінами виключено положення щодо збільшення розміру пенсії за вислугу років на 10% відповідних сум особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до 1 категорії.
Закон України від 04.04.2006р. № 3591-IV «Про внесення змін до деяких Законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців», змінив порядок призначення пенсії за вислугу років.
При цьому, суд зазначає, що п.4 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006р. № 3591-IV, визначено, що вислуга років для призначення пенсій, що була обчислена особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, особам надстрокової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», відповідно до нормативно-правових актів щодо призначення пенсії до набрання чинності цим Законом перегляду не підлягає.
Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13 лютого 2008 року, пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно і Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 ЗУ Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі “Міллер проти Австрії”, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні “Гайгузус проти Австрії” від 16 вересня 1996 року, відповідно до якого, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі “Кечко проти України” (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 03.04.2018 р. у справі №175/1665/17 (адміністративне провадження №К/9901/9550/18).
Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до ст.86 КАС України, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини «Проніна проти України» (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і об'єктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.
При цьому, суд зауважує, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 2 КАС України зазначає, що основними завданнями (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. ст.8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом частин 4 ст. 9 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд прийшов до висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як встановлено в судовому засіданні, та підтверджено матеріалами справи, підставою для припинення виплат пенсії у розмірі 10 % за участь ОСОБА_3 у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи стало те, що з 29.04.2016 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 р. № 3591-IV, пунктом «в» статті 13 якого визначено, розмір пенсій, які призначаються військовослужбовцями, звільненим зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України. При цьому, для підвищення пенсій на 5% чи 10% учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яке було раніше передбачено цим пунктом правові підстави відсутні.
Суд зазначає, що доводи відповідача викладені як у відповіді від 16.05.2018 р. №П6913-18, так і у відзиві від 22.08.2018 р. спростовуються наступним.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.01.2018 року зменшивши розмір пенсії ОСОБА_4 за вислугу років на 10% відповідних сум грошового забезпечення, як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, порушивши при цьому вимоги п.4 розділу II Прикінцевих положень Закону України від 04.04.2006р. № 3591-VI «Про внесення змін до деяких Законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців».
Суд також зазначає, що при здійсненні перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" №3591 від 04.04.2006 року зміни, якими виключено положення щодо збільшення розміру пенсії за вислугу років на 10% відповідних сум особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до 1 категорії, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Відтак, системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду прийти до висновку про обґрунтування позивачем належними доказами в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виключення з основної пенсії ОСОБА_3 пенсії у розмірі 10% за участь останнього у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_3 без врахування 10 відсотків надбавки, передбаченої п. "в" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ" протиправною, та зазначає, що позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 01.01.2018 року, виходячи із розміру 90 % від сум, з яких нарахована пенсія, згідно з п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», в редакції, яка діяла до внесення змін до Закону, а саме до 04.04.2006 р., та виплатити заборгованість, яка виникла внаслідок недоплати пенсії є такою, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позовної заяви ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, та несплату судового збору при поданні даної позовної заяви до суду, суд приходить до висновку, що, у даній справі розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України не передбачено.
Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_3 без врахування 10 відсотків надбавки, передбаченої п. "в" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ" протиправною.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 01.01.2018 року, виходячи із розміру 90 % від сум, з яких нарахована пенсія, згідно з п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», в редакції, яка діяла до внесення змін до Закону, а саме до 04.04.2006 р., та виплатити заборгованість, яка виникла внаслідок недоплати пенсії.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_5