Провадження № 2/243/3177/2018
Справа № 243/9507/18
01 листопада 2018 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Ільяшевич О.В.,
за участю
секретаря судового засідання Хміль О.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі судових засідань Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов'янськ, Донецької області), за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14 липня 1993 року вони із відповідачкою зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області. Однак, спільне життя між подружжям не склалося, між ними втрачено почуття любові та взаєморозуміння, вони мають різні погляди на життя. Подружні стосунки між ними припинені. Спільне приживання сторони припинили в лютому 2018 року, хоча і продовжили мешкати в одній квартирі, а в серпні 2018 року відповідачка змінила замки в квартирі, та вони стали мешкати окремо. Спільних неповнолітніх дітей сторони не мають. Спір з приводу поділу спільного майна між ними також відсутній.
Переконаний, що подальше спільне життя та збереження шлюбу із відповідачкою є неможливим, у зв'язку із чим, просить суд ухвалити рішення яким розірвати шлюб зареєстрований між ними 14 липня 1993 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області за актовим записом № 733.
Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій розгляд справи просив проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву в якій розгляд справи просила проводити у її відсутності, позов задовольнити, залишивши їй після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_2.
Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив такі обставини.
У судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 14 липня 1993 року. Шлюб між ними зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області за актовим записом № 733, що стверджується свідоцтвом про шлюб ОСОБА_1: І-НО № 501953 (а.с. 3).
Спільне життя між подружжям не склалося, між ними втрачено почуття любові та взаєморозуміння, вони мають різні погляди на життя. Подружні стосунки між ними припинені.
Спільне приживання сторони припинили в лютому 2018 року, хоча і продовжили мешкати в одній квартирі, а в серпні 2018 року відповідачка змінила замки в квартирі, та вони стали мешкати окремо.
Спільних неповнолітніх дітей сторони не мають. Спір з приводу поділу спільного майна між сторонами також відсутній.
Вказані обставини сторонами не оспорюються, ними визнаються. Крім того, що зазначені обставини сторонами визнаються, вони підтверджуються матеріалами справи, їх визнання відповідачкою не суперечить закону та не порушує права, свободи і інтереси інших осіб, тому підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачкою позову суд не вбачає.
У зв'язку із цим, суд відповідно до ст. 82 ЦПК України, визнає вказані обставини такими, що не підлягають доказуванню.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідачкою ОСОБА_2 до суду було подано письмову заяву, зі змісту якої видно, що остання, позов ОСОБА_1 визнає у повному обсязі та наполягає на його задоволенні, на примирення не згодна.
Суд приймає до уваги таку заяву відповідачки у зв'язку із наявністю для того законних підстав, та вважає за можливе задовольнити вимоги позивача з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Так, відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
При вирішенні питання про розірвання шлюбу, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу, суперечило б інтересам одного з них.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, оскільки встановлено, що подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу є неможливим та суперечить їх інтересам.
Згідно із ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Статтею 113 СК України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
У зв'язку із цим, враховуючи, що відповідачка просить після розірвання шлюбу залишити їй прізвище «Козирєва», суд приходить до висновку, що слід його залишити.
Розв'язуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з такого.
Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає розподіл судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, ч. 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У зв'язку із цим, враховуючи визнання відповідачкою позову до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про можливість повернення позивачеві з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним за звернення до суду із даним позовом, що становить - 352,40 грн.
З огляду на викладене, з врахуванням того, що позов задоволений у повному обсязі, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню залишкові 50% понесених ним судових витрат в сумі 352 грн. 40 коп. (а.с. 1).
На підставі наведеного, керуючись ст. 110, 112,180, 182-184 СК України, ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, ст. 223, 259, 263 - 265, 273, 280, 281 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб укладений між громадянами України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - Голінкова) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 14 липня 1993 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області за актовим записом № 733 - розірвати.
Залишити ОСОБА_2 після розірвання шлюбу прізвище «Козирєва».
Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, що становить - 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп. на підставі квитанції № 15 від 01 жовтня 2018 року.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, судовий збір в сумі - 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складений 06 листопада 2018 року.
Головуючий - суддя: О.В. Ільяшевич