Справа № 265/9127/18
Провадження № 2/265/2000/18
05 листопада 2018 року місто Маріуполь
Суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд малолітніх дітей за межі України без згоди та супроводу батька,
третя особа - Управління «Служба у справах дітей Маріупольської міської ради», -
01 листопада 2018 року позивач звернулась до суду з даним позовом, яким просить дозволити малолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, виїзд за межі України на територію Європейських стран, на територію Російської Федерації, стран СНД, АР Крим, Турції, Єгипту, Ізраїля, без згоди та супроводу їх батька, відповідача у справі, у супроводі їх матері, ОСОБА_2, або уповноваженої на те особи, до досягнення дітьми повноліття.
До позову додана заява про звільнення від сплати судового збору, у якій позивач посилається на те, що є багатодітною матір'ю. На підтвердження наведеної обставини до позову додана копія посвідчення, БС № 125344.
Ознайомившись із даною заявою та доданими до неї документами, суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Аналогічне положення міститься у ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналізуючи наведені норми, суддя дійшла висновку, що відстрочення, розстрочення, зменшення судового збору, а також звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин і з урахуванням майнового стану сторони.
Порушуючи питання про звільнення від сплати судового збору, позивач зазначає, що є багатодітною матір'ю.
Проте наведена обставина, на переконання суду, сама по собі не може бути підставою для звільнення від сплати судового збору.
Будь-яких посилань на тяжкий матеріальний стан позивача позовна заява не містить. До позову взагалі не додано жодного доказу про розмір доходів позивача, будь-яких відомостей про її майновий стан, який би свідчив, що позивач дійсно перебуває у тяжкому матеріальному стані та може бути звільнена від сплати судового збору.
Навпаки, позивач порушує питання про надання дозволу на виїзд дітей за кордон, до Туреччини, Єгипту, Європейських стран, стран СНД, що передбачає наявність в позивача матеріальної можливості такого виїзду.
Отже з урахуванням доданих до позову доказів, суддя не вбачає виключних обставин для звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору та відмовляє у задоволенні клопотання останньої.
Визначаючи розмір судового збору, якій підлягає сплаті, суддя виходить з наступного.
Позовна заява містить вимогу немайнового характеру.
За положеннями п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становить 1762 гривні.
Таким чином, розмір судового збору за подання даного позову становить 704,80 гривень (0,4 х 1762).
Крім того, згідно п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Так, позивач просить дозволити малолітнім ОСОБА_4, ОСОБА_5 виїзд за межі України на територію Європейський стран, на територію Російської Федерації, стран СНД, АР Крим, Турції, Єгипту, Ізраїля, без згоди та супроводу їх батька, у її супроводі, або уповноваженої на те особи, до досягнення дітьми повноліття.
Проте, виходячи з аналізу ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», підпункту 2 пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 зі змінами та доповненнями, ст.ст. 141, 150, 153, 155 Сімейного Кодексу України, дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за кордон у супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення, та за умови відповідності такої поїздки інтересам дитини (відпочинок, оздоровлення, розвиток, відвідування родичів тощо). Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17, провадження № 14-244цс18.
Отже обраний позивачем спосіб захисту (дозвіл на виїзд дітей без зазначення періоду та конкретної країни, в якій у цей період перебуватимуть діти), суперечить наведеним вище нормам.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, суддя вважає необхідним залишити заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення встановлених недоліків, а саме, сплатити судовий збір та конкретизувати зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Суддя, керуючись ст. ст. 136, 175, 177, 185, 259-261 ЦПК України, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд малолітніх дітей за межі України без згоди та супроводу батька - залишити без руху.
Надати ОСОБА_2 строк для усунення зазначених в мотивувальній частині недоліків протягом десяти днів з дня вручення їй копії даної ухвали.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
На ухвалу в частині визначення розміру судових витрат може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України від 15 грудня 2017 року апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення.
Ухвалу складено та підписано 05 листопада 2018 року.
Суддя: