Провадження № 2/235/1357/18
Справа 235/2961/18
25 жовтня 2018 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.
за участю секретаря Полуянчик В.В.
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, -
В травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина.
В обґрунтування позову послалась на та, що з 27 лютого 2016 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від якого має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Шлюбні відносини з відповідачем фактично припинені з травня 2016 року, з цього періоду вони проживають окремо, але шлюб між ними не розірвано.
З травня 2016 року відповідач не надає допомоги на її утримання, хоча дає такі обіцянки. Вона займається вихованням сина, не працює, єдиним джерелом доходів є допомоги на утримання дитини в розмірі 840 грн., у зв'язку з чим їй не вистачає коштів на утримання себе та дитини.
Відповідач може надавати таку матеріальну допомогу на її утримання, оскільки він здоровий, немає хворих батьків, дітей, проходить служу за контрактом у військовій частині Національної гвардії України, отримує постійний прибуток в розмірі середньому 9000-10000 грн. щомісячно.
На підставі наведеного просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення від пред'явлення позову до досягнення дитиною трьох років.
У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позов, в якому послався на те, що в період часу з 2015 по 2016 роки проходив військову службу в зоні проведення антитерористичної операції в м. Красноармійську Донецької області, а з 216 по 2017 роки включно - в м. Сєвєродонецьку Донецької області, має статус учасника бойових дій.
27 лютого 216 року він одружився з ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_5 .
В квітні 2016 року його бригаду перевели у м. Сєвєродонецьк, де він продовжив військову службу, на вихідні він приїжджав до м. Красноармійська Донецької області до дружини та сина.
За період шлюб він як військовослужбовець отримував заробітну плату та забезпечував свою дружину та дитину всім необхідним. У дружини залишилась його заробітна картка «ПриватБанк», на яку надходили кошти, і ОСОБА_1 знімала і користувалась ними: 17.12.2017р. - 500 грн., 22.12.2017р. - 8000 грн., 22.12.2017р. - 2000 грн., 26.12.2017р. - 200 грн., 20.01.2018р. - 200 грн., 26.01.2018р. - 1550 грн., 14.02.2018р. - 8000 грн., 14.02.2018р. - 5000 грн., 13.03.2018р. - 3000 грн., 20.03.2018р. - 1500 грн., 19.04.2018р. - 4900 грн., 15.06.2018р. - 8000 грн., 15.06.2018р. - 2000 грн.
Також в нього є малолітній син від першого шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про існування якого позивач знала, якого він утримує. Крім того, в нього хворіє батько ОСОБА_7 .
З липня 2017 року по липень 2018 року він перебував на обліку в центрі зайнятості, так як втратив роботу.
На підставі наведеного просив відмовити в позові (а.с.26-29).
У встановлений судом строк позивач подала відповідь на відзив, в якій вказала на те, що з грудня 201 року перебуває на обліку у лікаря акушера-гінеколога Покровської центральної районної лікарні, і їй виставлений діагноз: розрив кісти правого яєчника, внутрішньочеревна кровотеча легкого ступеня; вторинний апендицит, тому потребує періодичного лікування.
Після народження сина вона не працює і не має постійного доходу.
Вона дійсно доглядає за своєю бабою, 1934р.н., яка взагалі майже нічого не бачить, фактично мешкає у неї вдома. Відповідач доказів хвороби свого батька не надає (а.с.44).
У встановлений судом строку відповідач подав заперечення, в яких зазначив, що в у відповіді на відзив у справі про розірвання шлюбу ОСОБА_1 визнавала ту обставину, що він надавав кошти її сім'ї шляхом надання періодичного переводу грошей на банківську карту, але в позові по стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, чомусь замовчу цей факт.
Згідно виписного епікризу його батько ОСОБА_7 хворіє на гіпертонічну хворобу 11 ст., стадії, ризик високий, гіпертонічну кризу, неускладнену, а також подагричним артритом гомілковостопних суглобів, перебуває на диспансерному обліку і потребує постійного лікування, з 19.06.2017р. по 27.06.2017р. перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ «Центральна міська лікарня м. Покров «ДОР».
Позивач проживає в квартирі разом із своїми батьками, і не здійснює догляд за бабою самостійно (а.с.52-54).
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимог, просила позов задовольнити.
Відповідач про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явися, не повідомив про причини неявки.
Заслухавши вступне слово позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносин.
Сторони перебувають у шлюбі з 27 лютого 2016 року, зареєстрованому у Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 58 (а.с.7).
Від шлюбу подружжя ОСОБА_8 має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 23 вересня 2016 року Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с.8).
Відповідно до ч.2 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Згідно ч.4 ст.84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Згідно довідки КУ «Покровський координаційний комітет самоорганізації населення» від 31.05.2018р. № 13770 ОСОБА_3 , 2016р.н., проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 з дня народження по теперішній час (а.с.46).
Відповідач є працездатним, з 06.12.2017р. перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та проходить службу а посаді командир 1 взводу охорони на автомобілях роти охорони на автомобілях ЮА 50 та З, що підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України про проходження служби у військовій частині від 27.03.2018р. № 703 та копіями посвідчення серія НОМЕР_2 , виданого 28 грудня 2017 року командиром ВЧ НОМЕР_1 , отримує заробітну плату в розмірі 8613,57 грн. (лютий 2018 року), 11535,03 грн. (грудень 2017 року), 9578,19 грн. (листопад 2017 року), 11148,62 грн. (жовтень 2017 року), 9508,24 грн. (вересень 2017 року), що випливає з виписки по картці відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.5, 33).
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позивач, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
При визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивач, суд враховує, що відповідач має також малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якого зобов'язаний утримувати за законом до досягнення ним повноліття (а.с.30, 31), і визначає його у розмір 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення від пред'явлення позову до досягнення дитиною трьох років.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З наданої відповідачем виписки по картці, виданої ПАТ КБ «ПриватБанк», за період 03.12.2015р. по 14.07.2018р. неможна ідентифікувати особу, яка здійснює транзакцію грошових коштів з карткового рахунку відповідача, у зв'язку з чим його посилання на те, що гроші на своє утримання знімає саме його дружина, викликає у суду сумнів.
Надані сторонами докази підтверджують факт хвороб баби позивача, самого позивача та батька відповідача (а.с.45, 57-58, 63). Разом з тим, доказів несення ними витрат, пов'язаних з лікуванням членів їх сімей та позивача суду надано не було.
Крім того, суд зазначає, що у відповідача відсутній обов'язок утримання непрацездатної баби своєї дружини ОСОБА_1 .
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в сумі 704,80 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст.84 СК України, керуючись ст.ст.13, 19, 81, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Степанки Черкаського району Черкаської області, на користь дружини ОСОБА_1 , з якою поживає син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на її утримання, в розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення від пред'явлення позову, тобто з 29 травня 2017 року, до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Степанки Черкаського району Черкаської області, в дохід держави судовий збір в розмірі 704 (семисот чотирьох) гривень 80 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення витання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 25 жовтня 2018 року. Повне рішення складене 5 листопада 2018 року.
Суддя Г.В. Назаренко