Ухвала від 06.11.2018 по справі 5023/277/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"06" листопада 2018 р.Справа № 5023/277/11

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Міньковський С.В.

судді: Усатий В.О. , Швидкін А.О.

розглянувши заяву про відвід головуючого судді Міньковського С.В. по справі

за (заявою) позовом ФО ОСОБА_2, м. Харків , ФО ОСОБА_3, м. Харків , ФО ОСОБА_4, м. Харків

до Кредитна спілка "Слобода-кредит", м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 5023/277/11 про банкрутство Кредитної спілки "Слобода-кредит".

До господарського суду надійшло клопотання кредитора КС "Слобода-кредит" ОСОБА_5, в якому кредитор зазначає, що ситуація, яка склалась у довготривалій справі про банкрутство КС "Слобода-кредит" викликає сумнів в безсторонності суду, свідчить про упередженість судових рішень, які занадто уж схожі на корупційній угоди. Тому заявляє відвід головуючому судової колегії судді Міньковському С.В.

Розглянувши заяву кредитора ОСОБА_5 про відвід головуючого судді Міньковського С.В., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 12 ГПК України в редакції від 15.12.2017 р., господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 р. зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

В рішенні у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006 р. Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність - це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

Суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України (в редакції від 15.12.17 р.) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами діючої редакції ГПК України також внормовано питання складу суду, в тому числі стосовно відводів.

За статтею 38 Закону, відвід повинен бути вмотивованим та заявленим впродовж визначеного кодексом строку (ч. 3 даної статті). Отже, із вимог процесуального законодавства випливає, що відвід повинен бути вмотивований та обґрунтований з одного боку, з іншого - заявлений в межах визначеного процесуальною нормою строку на подання таких заяв. В сукупності це означає, що відвід повинен бути підтверджений фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах та який заявлено впродовж визначеного кодексом строку. При цьому, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Розглядаючи конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону. Крім того, законом встановлено право учасників судового процесу на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення у випадку незгоди з прийнятим судовим рішенням з мотивів саме невірного застосування матеріального чи (або) процесуального права.

Разом з тим, в порушення приписів ст. 74 ГПК України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, заявником не надано жодного доказу на підтвердження тих обставин, на які він вказує в заяві або підтверджували наявність будь-яких інших обставин, які б вказували на небезсторонність судді Міньковського С.В.

Натомість, наведені у заяві гр. ОСОБА_5 обставини викладаються щодо дій інших учасників справи про банкрутство, зокрема, колишнього ліквідатора ОСОБА_7, ОСОБА_8, діючого ліквідатора Шершень Ю.С., тощо та жодним чином не стосуються головуючого судді Міньковського С.В. та складу суду в цілому.

Відсутність таких доказів унеможливлює висновок про те, що такі побоювання є об'єктивно обґрунтованими, а не власними суб'єктивними припущеннями заявника.

Суд вважає, що заявником у клопотанні про відвід судді Міньковського С.В. не наведено жодної з підстав для відводу судді, які містяться у статтях 35, 36 ГПК України.

Виходячи з викладеного вище та керуючись ч. 2 та ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 39 ГПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість відводу (клопотання за вх. № 31447 від 05.11.18 р.), вирішення питання про відвід судді Міньковського С.В. має бути здійснено іншим суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

При цьому, враховуючи приписи ч. 5 п. 1 ст. 228 ГПК України, якими унормовано саме право суду на зупинення провадження у справі у разі надходження заяви про відвід судді, колегія суддів на даний час не вбачає підстав для зупинення провадження у справі № 5023/277/11, оскільки по ній судове засідання призначене на 13.11.2018 р., тобто після закінчення строку, встановленого для вирішення питання про відвід судді.

Керуючись ст.ст. 35, 36, 38, 39, 233-235 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Питання про відвід головуючого судді Міньковського С.В. у справі № 5023/277/11 передати на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, якого буде визначено в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Ухвала підписана 06.11.2018 року.

Головуючий суддя Суддя Суддя С.В. Міньковський В.О. Усатий А.О. Швидкін