18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
05 листопада 2018 року Справа № 925/696/18
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В., розглянувши
заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ППГ Україна”
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Барви -Україна”,
м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю “ППГ Україна”,
м. Черкаси
про стягнення 17 628 грн. 50 коп. збитків
В провадженні господарського суду Черкаської області знаходилася справа №925/696/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Барви -Україна” до товариства з обмеженою відповідальністю “ППГ Україна” про стягнення 17 628 грн. 50 коп. збитків завданих в результаті вчинення відповідачем дій, визначених чинним законодавством України, як недобросовісна конкуренція.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23 жовтня 2018 року позов залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
30 жовтня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю “ППГ Україна” звернулося до суду із заявою про стягнення з позивача судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18 400 грн. 00 коп.
Тобто, в даному випадку судові витрати на правничу допомогу перевищують розмір позовних вимог.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, ч.8 ст.129 ГПК України встановлено строк протягом якого сторона має право подати суду відповідні докази і перебіг цього строку починається з моменту ухвалення рішення, за умови, що сторона зробила відповідну заяву підчас розгляду самої справи.
Початок перебігу встановленого строку не залежить від дати оприлюднення відповідного рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також отримання учасником судового провадження копії рішення чи ухвали.
Дані обставини передусім зумовлені необхідністю дотримання принципу змагальності сторін, оскільки відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто інша сторона має право заявити суду відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Крім того, ст. 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, подання суду доказів вже після ухвалення рішення процесуальний закон також пов'язує з об'єктивною неможливістю (поважністю причин) надання суду відповідних доказів стороною безпосередньо під час розгляду самої справи.
Таким чином доводи відповідача стосовно того, що останній день подачі відповідної заяви є 30 жовтня 2018 року є помилковими.
Отже, оскільки заяву разом з доказами подано до суду після спливу строку встановленого законом, така заява на підставі ч.8 ст.129 ГПК України залишається без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ч. 8 ст. 129, ч.ч. 5,6 130, ст. 234 ГПК України, суддя
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ППГ Україна” про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.
Суддя А.В.Васянович