Рішення від 02.11.2018 по справі 922/2363/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2363/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Космед", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм"

про стягнення коштів в розмірі 7546,58 грн.

за участю представників сторін:

не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Космед", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм", м. Мерефа, про стягнення заборгованості в розмірі 7546,58 грн., підставою нарахування якої стало порушення відповідачем свого зобов'язання за договором поставки № К-01496 від 02.01.2018, укладеним між сторонами даного спору, в частині вчасної та в повному обсязі оплати за поставлений товар. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 03.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.09.2018 об 11:30 год.

Протокольними ухвалами від 24.09.2018, 18.10.2018, 30.10.2018 у судових засіданнях оголошувалась перерва, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України.

У судове засідання 02.11.2018 представник позивача не з'явився, матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності (вх. № 28786). Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 02.11.2018 не з явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів по справі покладено на сторони, суд, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, згідно ч.9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм" (покупець, відповідач) та Приватним акціонерним товарством "Космед" (постачальник, позивач) укладено договір поставки №К-01496 (далі - договір), відповідно до умов якого, постачальник прийняв зобов'язання постачати косметичну продукцію у власність покупця, а останній прийняв зобов'язання оплачувати поставлену продукцію.

Відповідно до п. 3.17. договору, за результатами приймання товару покупець зобов'язаний невідкладно, протягом десяти днів з дати поставки, повернути належні Постачальнику підписані Покупцем примірники видаткових накладних.

Пунктом 3.16. Договору встановлено, що у разі відсутності письмових претензій з боку Покупця протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем, товар вважається таким, що поставлений належним чином на умовах цього Договору.

Пунктом 4.3. Договору поставки визначено, що оплата здійснюється на умовах відстрочення платежу строком на 30 (тридцять) календарних днів, що відраховуються від дати виписки видаткової накладної постачальником.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Термін дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 цього договору, та закінчується 31 грудня 2019 року. Але в будь-якому випадку договір діє до моменту повного виконання сторонами зобов'язань, визначених цим договором.

Так, на виконання умов договору, позивачем 14 березня 2018 року здійснено постачання товару за видатковою накладною №-18011010 на загальну суму 6957,42 грн.

Як зазначає позивач, відповідач, в порушення п. 4.3 договору, вчасно не розрахувався за поставлений позивачем товар, в зв'язку з чим на адресу відповідача була направлена претензія, відповідно до якої позивач просив відповідача негайно погасити прострочену заборгованість в сумі 6957,39 грн., а також штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки № К-01496 від 02 січня 2018 року в сумі 389,61 грн., шляхом здійснення безготівкового переказу відповідної суми на рахунок позивача.

19 червня 2018 року відповідачем за платіжним дорученням № 2243 перераховано на користь відповідача грошові кошти у розмірі 389,61 грн., з призначенням платежу - "оплата штраф. санкцій. за Договором №К-01129 від 23.12.2015".

Позивач вказує у позовній заяві, що відповідач так і не розрахувався за отриманий товар, жодної претензії щодо невідповідності якості та/або кількості поставленого позивачем товару не заявляв.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, матеріали справи підтверджують те, що відповідач (покупець), в рамках укладеного між сторонами Договору, отримав від позивача товар на загальну суму 6957,42 грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.3. Договору поставки визначено, що оплата здійснюється на умовах відстрочення платежу строком на 30 (тридцять) календарних днів, що відраховуються від дати виписки видаткової накладної постачальником.

Таким чином, строк оплати відповідачем поставленого позивачем товару за видатковою накладною №К-18011010 від 14.03.2018 настав 13.04.2018.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару належним чином не виконав.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару в розмірі 6957,42 грн.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем суми боргу за договором в сумі 6957,42 грн., суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача 6957,42 грн. заборгованості за договором належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 514,85 грн. пені та 74,34 грн. 3% річних.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Приписами ст. 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст. 549 ЦК України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 4.4. договору передбачено обов'язок відповідача сплатити штрафну неустойку за прострочення оплати із розрахунку 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

В той же час, відповідно до ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначив позивач у додаткових поясненнях (вх. № 30719 від 29.10.2018), відповідно до призначення платежу у платіжному доручення №2243 від 19 червня 2018 року, оплата штрафних санкцій здійснювалась відповідачем за договором №К-01129 від 23.12.2015, а не за договором №К-01496 від 02 січня 2018 року. Так, Договір поставки № К-01496 від 02 січня 2018 року міститься пункт 9.5., яким встановлено, що «цей Договір засвідчує єдність волі та волевиявлення сторін спрямованих на виникнення двостороннього зобов'язання та замінює всі попередні усні чи письмові домовленості, які існували між сторонами до підписання цього договору, якщо вони стосувалися його предмету». Договір, на який посилається відповідач у призначенні платежу стосувався того самого предмету, що й даний договір, поставка за яким розглядається судом в даному провадженні. Таким чином, із моменту підписання сторонами договору № К-01496 від 02 січня 2018 року, всі подальші поставки та розрахунки здійснювались сторонами саме за договором № К-01496 від 02 січня 2018 року, а договір №К-01129 від 23.12.2015 припинив свою дію. Отже, сплата відповідачем штрафних санкцій в розмірі 389,61 грн. за договором №К-01129 від 23.12.2015, позивачем були враховані при розрахунку штрафних санкцій за договором № К-01496 від 02 січня 2018 року.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені, враховуючи п. 4.4 договору, приписи ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахування пені не враховано вимоги ст. 253 ЦК України (невірно визначено початок перебігу строку прострочення відповідача та проведено нарахування на останній день, наданий відповідачеві для виконання свого грошового зобов'язання та у більшому розмірі (0,1%) проти подвійної облікової ставки НБУ). Отже, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за період: з 14.04. 2018 по 20.08.2018 та з урахування проведеної відповідачем часткової сплати пені у розмірі 389,61 грн. складають 453,86 грн. (843,47 грн. - 389,61 грн.). Дана сума пені підлягає стягненню на користь позивача. В решті позову, в частині стягнення пені у розмірі 60,99 грн. суд відмовляє, як в безпідставно заявленій та необґрунтованій через невірність визначення періоду нарахування та поза межами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Частиною 2 ст. 625 ЦК України гарантовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок зроблено невірно, внаслідок невірного визначення строку на оплату вартості поставленого товару, з огляду на що й невірно визначено початок періоду прострочення відповідача (сплив терміну оплати) в зв'язку з чим, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 73,77 грн. В частині вимог про стягнення з відповідача 0,57 грн. 3% річних суд відмовляє, як в безпідставно заявленій, через невірно визначений початок строку прострочення відповідачем свого зобов'язання за договором.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Космед" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Питання розподілу витрат на правову допомогу судом не розглядається, з огляду на не визначення позивачем їх розміру та не надання доказів їх понесення.

Згідно частини 5 статті 240 ГПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 165, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм" (62472, Харківська обл., Харківський р-н, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кім. 8-7, код ЄДРПОУ 38117651) на користь Приватного акціонерного товариства "Космед" (04078, м. Київ, вул. Сирецька, 49-Г, код ЄДРПОУ 31841350) 6957,42 грн. основної заборгованості, 453,86 грн. пені, 73,77 грн. 3% річних та 1747,63 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Космед" (04078, м. Київ, вул. Сирецька, 49-Г, код ЄДРПОУ 31841350);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм" (62472, Харківська обл., Харківський р-н, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кім. 8-7, код ЄДРПОУ 38117651).

Повне рішення складено 02.11.2018.

Суддя ОСОБА_1

справа № 922/2363/18

Попередній документ
77624165
Наступний документ
77624167
Інформація про рішення:
№ рішення: 77624166
№ справи: 922/2363/18
Дата рішення: 02.11.2018
Дата публікації: 07.11.2018
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Харківської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію