Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" жовтня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1598/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
при секретарі судового засідання Малихіній М.П.,
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766, в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", юридична адреса: 61010, м. Харків, Нетіченська набережна, 8, код ЄДРПОУ 25614660, адреса для листування: 61001, м. Харків, вул. Державінська, 4;
до Фізичної особи - підприємця Каминіна Івана Володимировича, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1;
про стягнення заборгованості за договором оренди комерційної нерухомості № 63Е100-1563/17 від 08.06.2017 у сумі 57849, 96 грн.
за участю представників учасників справи:
позивача - Седньова М.Ю. (довіреність № 2549 від 12.12.2017);
відповідача - Каминіна І.В. (особисто); Керімова А.З. (довіреність №б/н від 16.07.2018)
Суть спору:
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Каминіна Івана Володимировича про стягнення заборгованості за договором оренди комерційної нерухомості № 63Е100-1563/17 від 08.06.2017 у сумі 54359, 79 грн., яка складається з суми основного боргу - 46409, 46 грн., пені - 4575, 09 грн., інфляційних втрат - 2913, 47 грн., 3 % річних - 461, 77 грн.
Позивач в обґрунтування свої вимог вказує на те, що відповідачем порушено умови договору оренди комерційної нерухомості № 63Е100-1563/17 від 08.06.2017 щодо здійснення оплати орендної плати за користування орендованим майном, у звязку з чим, позивач і звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій за порушення відповідачем умов договору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.07.2018 заяву про призначення розгляду справи в порядку загального позовного провадження (вх. №18628 від 27.06.2018) задоволено, розгляд справи № 922/1598/18 визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче судове засідання по справі призначено на 18.07.2018.
У зв'язку з відпусткою судді Новікової Н.А., керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Харківської області № 6-1/2016 від 28.03.2016, помічником судді Петровою С.С. повідомлено про перенесення судового засідання з 18.07.2018 року на 07.08.2018.
02.08.2018 від позивача надійшла заява (вих. № 1526) про збільшення розміру позовних вимог, в якій останні просив стягнути з Фізичної особи - підприємця Каминіна Івана Володимировича на користь позивача заборгованості за договором оренди комерційної нерухомості № 63Е100-1563/17 від 08.06.2017 у сумі 57849, 96 грн., яка складається з суми основного боргу - 49899, 63 грн., пені - 4575, 09 грн., інфляційних втрат - 2913, 47 грн., 3 % річних - 461, 77 грн. В обґрунтування зазначив, що збільшується сума основного боргу, шляхом збільшення періоду нарахування, а саме: за травень, червень 2018 року, тобто до закінчення строку дії договору, оскільки об'єкт оренди відповідач не повернув.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.08.2018 прийняти до розгляду заяву Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вих. № 22426 від 02.08.2018) про збільшення розміру позовних вимог.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 07.08.2018 на підставі ст. 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 15.08.2018.
У зв'язку з хворобою судді Новікової Н.А., керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Харківської області № 6-1/2016 від 28.03.2016, помічником судді Петровою С.С. повідомлено про перенесення судового засідання з 15.08.2018 року на 20.08.2018.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2018 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву. Зустрічний позов разом з додатками повернуто заявнику - Фізичній особі - підприємцю Каминіну Івану Володимировичу.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2018 на підставі ст. 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 13.09.2018.
Приймаючи до уваги, що під час підготовчого засідання судом вирішено всі питання та вчинено всі дії, зазначені у ч. 2 ст. 182 ГПК України, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 13.09.2018, на підставі ч. 2 ст. 185 ГПК України закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 25.09.2018.
У зв'язку з відрядженням судді Новікової Н.А., керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Харківської області № 6-1/2016 від 28.03.2016, помічником судді Петровою С.С. повідомлено про перенесення судового засідання з 25.09.2018 року на 27.09.2018.
У судовому засіданні 27.09.2018 відкрито розгляд справи по суті та заслухано вступне слово учаників справи.
Повноважний представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди комерційної нерухомості № 63Е100-1563/17 від 08.06.2017 у сумі 57849, 96 грн., яка складається з суми основного боргу - 49899, 63 грн., пені - 4575, 09 грн., інфляційних втрат - 2913, 47 грн., 3 % річних - 461, 77 грн.. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначає про те, що 08.06.2017 між ПАТ «Укртелеком» (орендодавець) та ФОП Каминін І. В. (орендар) було укладено договір оренди комерційної нерухомості № 63Е100-1563/17. На виконання умов зазначеного договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування об'єкт нерухомості, розташований за адресою: Харківська обл., смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, буд. З, поверх 1, - приміщення загальною площею 211,5 кв. м., визначені в п. 1.1. договору (предмет договору), що підтверджується актом приймання-передавання майна від 08.06.2017, який є додатком № 1 до вказаного договору. Згідно умов договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату орендної плати та інших передбачених договором платежів шляхом їх перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Невиставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором. Разом з цим, як зазначає позивач відповідач порушив умови договору щодо здійснення розрахунку з позивачем за орендну плату та починаючи з січня 2018 року по червень 2018 року (включно) безпідставно не сплачував орендну плату, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість із орендної плати в розмірі 49899,63 грн., окрім цього, як зазначає позивач, відповідач несвоєчасно сплачував заборгованість із орендної плати за попередні місяці, у зв'язку з чим, за прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 4 575, 09 грн. пені, 461, 77 грн. трьох відсотків річних та 2 913, 47 грн. інфляційних втрат.
В свою чергу відповідач заперечує проти задоволення позову, вказує на те, що позивачем порушені умови договору, які полягають в ненадані згідно з умовами договору доступу до орендованих приміщень №15 загальною площею19,7 кв.м., №16 загальною площею 17,2 кв.м., до якого взагалі не було надано доступ; приміщення №3 загальною площею 6.4. кв.м. та приміщення №4 загальною площею 44, 5 кв.м. доступ до яких надано лише у листопаді 2017р.; приміщення №14 загальною площею 19,1 кв.м., приміщення №16 загальною площею 17,2 кв.м., приміщення №18 загальною площею10.7 кв.м. до якого надано доступ у березні 2018р.. Водночас, як зазначає відповідач, позивач не надав доступ до вказаних приміщень у зв'язку зі знаходженням у приміщеннях рухомого майна Укртелекому і використання переданих відповідачу за актом прийому - передачі частин нежитлових приміщень згідно з договору не було можливим, пояснюючи що дані приміщення необхідні для зберігання інвентарю Нововодолазького відділення Укртелекому №8. Разом з цим, як вказує відповідач, він не одноразово звертався до позивача з проханням надати доступ до вище перелічених приміщень, але представники позивача, пояснювали, що не мають можливості вивезти майно, у зв'язку з чим відмовляли йому в доступі до орендованого майна. Також відповідач заперечує проти розрахунків проведених позивачем щодо нарахування орендної плати, оскільки виходячи з наданих позивачем рахунків не відомо з яких міркувань відбувалося нарахування сум щодо компенсації витрат за комунальні послуги, у зв'язку з чим, відповідач вважає розрахунки надані позивачем безпідставними та надає власний розрахунок, згідно якого навпаки існує заборгованість позивача перед відповідачем.
Протокольною ухвалою від 27.09.2018 оголошено перерву у судовому засіданні до 08.10.2018 о11:30.
У судовому засіданні 27.09.2018 представник відповідача зазначив про те, що відповідно до виставлених рахунків позивачем невідомо за який обсяг комунальних послуг виставлялися рахунки, як зазначає відповідач відповідно до п.3.6. договору позивача зобов'язано встановити окремі лічильники, чого в порушення умов договору не було зроблено позивачем, а тому рахунки, які виставлялись позивачем є безпідставними та не обґрунтованими, оскільки невідомо з яких лічильників здійснювалась обчислення розмірів спожитих позивачем комунальних послуг, оскільки позивачем не надано до суду жодного доказу який підтвердив встановлення ним будь-якого лічильника і на підставі показань якого погоджувалися фактично вжиті відповідачем комунальні послуги. У зв'язку з чим, відповідач вважає, що всі розрахунки виставлялися позивачем на власний розсуд. Разом з цим, як зазначає відповідач, всупереч зазначеного, позивач з моменту укладення договору з 08.06.2017року обмежив доступ до частини приміщень переданих в оренду згідно з актом прийому передачі, а відтак відповідач вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості є безпідставними, а згідно з повторно наданими відповідачем розрахунками, навпаки існує заборгованість у відповідача перед позивачем, а тому відповідач вважає що даний позов задоволенню не підлягає.
В свою чергу повноважний представник позивача зазначив про те, що п. 3.6 договору жодного обов'язку позивача щодо встановлення окремих лічильників не встановлено. Водночас п. 3.6 договору встановлено, що орендар відшкодовує вартість електроенергії, спожитої за поточний місяць, згідно з показниками окремо встановленого лічильника у відповідності до діючих тарифів, що затверджені відповідними постановами НКРЕ або на підставі окремого розрахунку Орендодавця потужності встановленого в приміщеннях електрообладнання. При розрахунку розміру плати, що підлягає авансовій сплаті згідно з п. 3.10 Орендодавець включає до такого розрахунку вартість електроенергії на рівні показника фактичного споживання за попередній місяць. Вартість електроенергії, спожитої в перший місяць оренди, оплачується згідно з фактичним обсягом споживання одночасно з попередньою оплатою за другий місяць оренди. Водночас, як зазначає позивач, розрахунки здійснені відповідачем є невірними, оскільки відповідачем не враховано відшкодування витрат на теплопостачання відповідно до п. 3.2 договору та витрат щодо спожитої електроенергії компенсація яких згідно умов договору покладена на відповідача. Крім цього, як вказує позивач, розрахунок здійснений відповідачем є розрахунок зі спати орендної плати лише за частину приміщень, які надані відповідачу у користування згідно умов договору, у зв'язку з чим, позивач вважає розрахунки відповідача не вірними та такими, які не можуть прийматись судом до уваги.
Протокольною ухвалою від 08.10.2018 для надання можливості позивачу та відповідачу надати суду пояснення з окремого питання на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні до 22.10.2018 о 12:00.
У судовому засіданні 22.10.2018 відповідач заявив усне клопотання про виклик свідка ОСОБА_4, нотаріально засвідчена заява якого долучено до матеріалів справи ще 13.09.2018. В обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначив про те, що вказаний свідок може підтвердити обставини щодо не повної передачі відповідачу у користування майна визначеного договором оренди комерційної нерухомості № 63Е100-1563/17 від 08.06.2017. Приймаючи до уваги те, що обставини щодо передачі відповідачу приміщень визначених п. 1.1 Договору оренди комерційної нерухомості № 63Е100-1563/17 від 08.06.2017, які викладені свідком у заяві суперечать суперечать іншим доказам, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав щодо виклику свідка для допиту.
Протокольною ухвалою від 22.10.2018, у звязку з необхідністю вирішення питання щодо виклику свідка оголошено перерву до 25.10.2018 о 12:00.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.10.2018 викликано для допиту в судове засідання в якості свідка ОСОБА_4, заява якої міститься в матеріалах справи.
У судовому засіданні 25.10.2018 зявився свідок ОСОБА_4 особу якої встановлено, про що свідчить копія паспорту, яку додано до матеріалів справи. Водночас керуючись ст. 211 ГПК України, суд розяснив сторонам порядок проведення допиту свідка та під звукозапис судового процессу попередив свідка про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 Кримінального кодексу України, за завідомо неправдиві показання свідка. Як повідомив свідок, з 02.08.2000 по 28.12.2017 свідок працював у позивача на посаді юрисконсульта, робоче місце якої знаходилось в приміщенні №18, яке в подальшому передано в оренду відповідачу. Разом з цим, свідок зазначає про те, що в приміщенні №18 знаходились речі відповідача, а сам свідок мала ключі від вказаного приміщення, водночас ще один примірник ключів знаходився на прохідній будівлі де розташоване вказане приміщення. На запитання позивача про те, де знаходилось робоче місце свідка, свідок відповів про те, що з 15.12.2015 офіційне робоче місце свідка знаходилось за адресою: м. Харків вул.. Свободи (Іванова) буд. 7/9, каб. №404, водночас як зазначає свідок, він мав безперешкодний доступ до приміщення 18 до 28.12.2017, оскільки в неї знаходились ключі від вказаного приміщення. На запитання відповідача про те чи був наданий відповідачу доступ до вказаного приміщення, свідок зазначив про те, що відповідач фактично не мав доступу до даного приміщення оскільки ключі від нього фактично знаходились у неї, разом з цим у вказаному приміщенні знаходились інші речі позивача, однак свідок також зазначає про те, що ще один примірник ключів знаходився на прохідній будівлі. Окрім цього повноважний представник відповідача задав питання чи був доступ у відповідача до інших приміщення, а саме 14,15, та 16, однак дане питання було знято судом, оскільки виходить за межі інформації заявленої у заяві свідка.
На підставі інформації повідомленої свідком, відповідач зазначив про те, що позивачем порушено умови договору оренди, а саме не передано відповідачу майно, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Водночас повноважний представник позивача, просить задовольнити позовні вимоги повністю та стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди комерційної нерухомості № 63Е100-1563/17 від 08.06.2017 у сумі 57849, 96 грн., яка складається з суми основного боргу - 49899, 63 грн., пені - 4575, 09 грн., інфляційних втрат - 2913, 47 грн., 3 % річних - 461, 77 грн..
В свою чергу, відповідач заперечував проти задоволення позову та просив відмовити в його задоволенні, оскільки позовні вимоги позивача, як вказує відповідач є безпідставними.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 08.06.2017 між ПАТ «Укртелеком» (орендодавець) та ФОП Каминін І. В. (орендар) було укладено договір оренди комерційної нерухомості № 63Е100-1563/17.
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування комерційну нерухомість (далі майно), розташовану на першому поверсі «Будівлі ЦЕЗ» (А-3) № 3 по вул. Гагаріна смт. Нова Водолага Харківської області. Приміщення передаються в оренду з метою розміщення магазину та офісів.
Відповідно до п. 1.2 договору сторони домовились, що справедлива вартість майна, яке передається в оренду, на дату укладання договору становить 570 000 грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідно до п. 3.1 договору за домовленістю Сторін орендна плата складається з: плати за приміщення на період проведення Орендарем поліпшення орендованого приміщення згідно з п.2.4. Договору, яка зардин місяць оренди становить 7,00 грн. (сім грн. 00 плати за приміщення на період після проведення поліпшення орендованого приміщення, яка за один місяць оренди становить 10,00 грн. (десять грн. 00 коп.) без урахування ПДВ за 1 м2 орендованої площі. Орендна плата на місяць оренди за 211,5 м2 всієї орендованої площі становить 2115,00 грн. (дві тисячі сто п'ятнадцять грн. 00 коп.), без урахування ПДВ (додаток 2). Розмір місячної орендної плати є фіксованим та не підлягає коригуванню на індекс інфляції. В розмір орендної плати включено вартість плати за землю. Оподаткування ПДВ здійснюється за ставкою, що діє на дату виникнення податкового зобов'язання.
Пунктом 3.2. договору визначено, що відшкодування витрат на теплопостачання сплачується Орендарем окремо, пропорційно орендованій площі в розмірі 7,3 % від фактичних витрат Орендодавця за цією адресою.
Відповідно до п. 3.5 договору орендодавець в односторонньому порядку, без укладання будь-яких змін чи доповнень до цього договору змінює плату за послуги з утримання комерційної нерухомості в разі зміни або запровадження нових цін, тарифів на комунальні послуги, введення інших обов'язкових зборів та платежів згідно з законодавством України.
Відповідно до п. 3.8 договору оплата орендної плати за перший місяць оренди здійснюється орендарем не пізніше після підписання акту приймання-передачі майна на підставі виставленого рахунку, але не пізніше ніж протягом 10 робочих днів від підписання акту приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.9 договору щомісяця не пізніше 10 числа поточного місяця орендодавець надає орендарю акт про надані послуги (або рахунок-акт), яким підтверджується обсяг і вартість послуг за попередній місяць. Орендар зобов'язаний підписати та повернути його орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.
Відповідно до п. 3.10 договору орендна плата та інші платежі за цим договором сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Невиставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.
Виходячи з аналізу вказаних положень договору, суд дійшов висновку про те, що крім сплати орендної плати в розмірі та порядку визначеному п. 3.1, відповідач зобов'язаний окремо від орендної плати відшкодовувати витрати за теплопостачання у розмірі 7,3 % від фактичних витрат позивача за цією адресою,а також витрати за електроенергію спожитої відповідачем за поточний місяць.
Відповідно до підп. 6.1.3 п. 6.1 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 12.1 договору цей договір набирає чинності після підписання його сторонами і діє один рік з 21.06.2017 року по 20.06.2018 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 13.1 договору передбачені цим договором права і обов'язки ПАТ «Укртелеком», у тому числі проведення розрахунків, виконуються Харківською філією товариства.
На виконання умов зазначеного договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування об'єкт нерухомості, розташований за адресою: Харківська обл., смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, буд. З, поверх 1, - приміщення загальною площею 211,5 кв. м. визначені в п. 1.1. договору (предмет договору), що підтверджується актом приймання-передавання майна від 08.06.2017, який є додатком № 1 до вказаного договору.
Позивач стверджує, що відповідач не здійснив повного розрахунку за оренду виробничого приміщення з січня 2018 року по червень 2018 року (включно), що призвело до виникнення заборгованості за договором у розмірі 49899,63 грн., розмір заборгованості якої підтверджується рахунками наданими позивачем на оплату орендної плати, актами передачі-приймання послуг та розрахунковими документами поданими позивачем в якості доказів витрат на комунальні послуги, зокрема тепло та електропостачання, водночас, як зазначає позивач, також відповідач несвоєчасно сплачував орендну плату за попередні місяці користування орендованим майном, а саме за період з листопада 2017 по квітень 2017, у зв'язку з чим, за прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 4 575, 09 грн. пені, 461, 77 грн. трьох відсотків річних та 2 913, 47 грн. інфляційних втрат.
Водночас відповідач заперечує проти тверджень позивача щодо наявності у нього заборгованості за договором оренди та вказує на те, що позивачем порушено умови договору, оскільки, як зазначає відповідач, позивач не надав доступу до всіх визначених п.1.1 договору приміщень, що як вважає відповідач підтверджується доказами, а саме скрін-копіями листувань через з "viber" наданих відповідачем в якості доказів ведення з позивачем переговорів з приводу отримання доступу до орендованих приміщень та перерахунку передплати по орендній платі та показами свідка допитаного в судовому засіданні, окрім цього, відповідач вказує на те, що позивачем не доведено розмір компенсації витрат за комунальні послуги, зокрема з теплопостачання та електроживлення, оскільки надані позивачем докази понесених витрат, а саме акти приймання-передачі таких послуг та платіжні доручення щодо оплати тепло та електропостачання, як зазначає відповідач, жодним чином не підтверджує реальне їх споживання відповідачем, а також відповідач стверджує про не встановлення позивачем окремого лічильника, а тому, як вважає відповідач, з поданих позивачем доказів неможливо встановити фактичний розмір спожитих відповідачем послуг.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно до ч. 7 ст. 179 ГПК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Частиною 1 ст. 761 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з аналізу вказаної норми належність виконання зобов'язання є оціночною категорією. Оцінка належності здійснюється на підставі основних критеріїв, встановлених коментованою статтею. Перелік таких критеріїв визначений в порядку приорітету, отже при визначенні належності слід виходити із того, чи відповідає виконання наведеним критеріям. Критерії належного виконання можна умовно поділити на дві групи: 1) основні критерії; 2) додаткові критерії.
До основних критеріїв належності виконання можна віднести відповідність виконання умовам договору та вимогам Цивільного кодексу та іншим актам законодавства. Оскільки статтями 9 та 627 ЦК визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору, для визначення належності виконання зобов'язання перш за все необхідно встановити, чи відповідає виконання умовам укладеного сторонами цивільно-правового договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні (ст. 638 ЦК), або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання. До основних критеріїв належності виконання можна віднести також і відповідність виконання вимогам ЦК та інших актів цивільного законодавства. Такі вимоги діють або якщо сторони не визначили інших правил в договорі, або якщо ці норми є імперативними.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що на виконання умов договору оренди позивач надав відповідачу в оренду виробниче приміщення, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання передачі від 17.03.2017.
В силу ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтями 78 та 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. В свою чергу достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно акту приймання-передачі майна від 08.06.2017, який є додатком №1 до договору №63Е100-1563/17 від 08.06.2017, відповідач 21.06.2017 прийняв, а позивач передав комерційну нерухомість загальною площею 211,5 м. кв. (а саме: приміщення 2 пальною площею 7,8 м2, приміщення 3 загальною площею 6,4 м2, приміщення 4 загальною площею 44,5 м2, приміщення 6 загальною площею 18,1 м2, приміщення 8 загальною площею 4,0 г. приміщення 14 загальною площею 19,1 м2, приміщення 15 загальною площею 19,7 м2, приміщення 16 загальною площею 17,2 м2, приміщення 18 загальною площею 10,7 м2, приміщення 19 загальною площею 13,7 м2, приміщення 20 загальною площею 8,7 м2, приміщення 21 загальною площею 4,9 м2 та площі загального користування, що визначаються і розмірі 21% від загальної орендованої площі і складають 36,7 м2), розташовану на першому поверсі «Будівлі ЦЕЗ» (А-3) №3 по вул. Гагаріна смт. Нова Водолага Харківської області. Із наведеного акту приймання-передавання майна підписаного відповідачем особисто, вбачається, що Каминін І. В. отримав у користування в повному обсязі об'єкт оренди, претензій не мав, таким чином вказаний акт приймання-передачі є єдиним належним та достовірним доказом, який свідчить про передачу відповідачу в оренду майна визначеного п. 1.1 договору.
Разом з цим, твердження відповідача про те, що даний акт приймання-передачі є неналежним доказом, оскільки даний акт був складений в Харкові, а не за місцем знаходженням орендованого майна, а номер договору в акті приймання-передачі невідоповідає номеру договору оренди, суд оцінює криточно, оскільки по-перше відповідачем не надано жодного доказу, що вказнаий акт складено в м. Харкові, а не в м. Новій Водолазі, а по-друге вказані відповідачем розбіжності у номері договору, вказаному у примірнику акту-приймання-передачі та дійсному номері договору є технічною помилкою допущенною при підписанні акту-приймання-передачі, а тому у суду немає сумнівів щодо достовірності акту приймання-передачі майна від 08.06.2017 та підписанні його у відповідності до умов договору оренди .
Водночас покази свідка, заявленого відповідачем є недостатнім доказом для встановлення обставин, на які посилається відповідач, а саме відсутність у відповідача часткового доступу до орендованих приміщень, оскільки, як встановлено матеріалами справи та засвідчено свідком робоче місце свідка починаючи з 2015 року фактично знаходилось у м. Харкові, а в приміщенні №18 знаходились лише речі останнього водночас ключі від приміщення №18 фактично знаходились як у самого свідка так і на прохідній будівлі де розташоване орендоване майно, що свідчить про те, що фактично досутп до приміщення №18 був і у інших осіб.
Що стосується скрін-копій листувань через з "viber" наданих відповідачем в якості доказів переговорів з приводу отримання доступу до орендованих приміщень та перерахунку оплати орендної плати, суд зазначає про те, що дане листування є не належним та не достовірним доказом ненадання відповідачу доступу до орендованих приміщень, а також переговорів між сторонами щодо зарахування сплаченої орендної плати в наступні періоди, у звязку з обмеженням доступ до частини орендованих приміщень, оскільки таке листування не відноситься до офіційного листування між суб'єктами господарювання, а є особистим листуванням між особами, яких неможливо встановити.
Разом з цим, твердження відповідача про те, що йому не було направлено рахунки та акти, а відтак його зобовязання щодо здійснення оплати є такими, що не настали, є безпідставними, оскільки сторони погодили, що обов'язок відповдіача щодо оплати орендної плати та інших платжів згідно договору виникає незалежно від отримання таких рахунків орендарем про, що зазначаено в п. 3.10 договору, яким визначено, що невиставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.
Що стосується посилань відповідача, що відповідно до п.3.6. договору позивач зобов'язаний встановити окремі лічильники, чого в порушення умов договору позивачем не було зроблено, суд зазначає про те, що п. 3.6 договору жодного обов'язку позивача щодо встановлення окремих лічильників не встановлено, водночас відповідно до п. 3.6, що орендар відшкодовує вартість електроенергії, спожитої за поточний місяць, згідно з показниками окремо встановленого лічильника у відповідності до діючих тарифів, що затверджені відповідними постановами НКРЕ або на підставі окремого розрахунку орендодавця потужності встановленого в приміщеннях електрообладнання при розрахунку розміру плати, що підлягає авансовій сплаті згідно з п.3.10. орендодавець включає до такого розрахунку вартість електроенергії на рівні показника фактичного споживання за попередній місяць, однак як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано акти обсягів спожитої електроенергії за період з червня 2017 по травень 2018, якими визначено обсяг спожитої відповідачем електроенергії, а тому твердження відповідача про не порушення позивачем умов договору щодо нарахування витрат за спожиту електроенергію є безпідставними та необгрунтованими.
Що стосується розрахунків відповідача, суд зазначає про те, що розрахунки відповідача виконані без врахування вартості оплати комунальних послуг та ПДВ, а також тільки за частину орендованої площі, однак відповідно до умов договору відповідач здійснює оплату орендної плати на підставі рахунків позивача, водночас умовами договору передбачено, що крім сплати орендної плати відповідач зобов'язується оплатити витрати по сплаті комунальних послуг понесених позивачем у розмірі 7,3% від фактичних витрат орендодавця за цією адресою, а також вартість ПДВ нарахованого на суму орендної плати, у зв'язку з чим, розрахунки відповідача є такими, що не відповідають умовам договору, а відтак є невірними. Окрім цього, відповідно до п. 3.2. договору визначено, що відшкодування витрат на теплопостачання сплачується орендарем окремо, пропорційно орендованій площі в розмірі 7,3 % від фактичних витрат орендодавця за цією адресою, водночас матеріалами справи, а саме актами приймання-предачі послуг № 67 від 30.11.2017, № 104 від 31.12.2017, № 26 від 31.01.2018, № 81 від 28.02.2018, № 117 від 31.03.2018, а також платіжними дорученнями №16405, № 843, № 2670, № 4361, № 6599, підтверджується розмір витрат позивача за теплопостачання, які повинен компенсувати відповідач в порядку та розмірі встановленому п. 3.2 договору.
Проте, як встановлено матеріалами справи та на заперечується сторонами відповідачем здійснювалась оплата орендної плати в розмірі та в строки визначені договором в період з червня 2017 по грудень 2017 включно, водночас починаючи з січня 2018 та по червень 2018 відповідач зовсім не сплачував орендну плату, хоча як вбачається з матеріалів справи, заборгованість по сплаті орендної плати за листопад та грудень 2017 було погашено з простроченням 09.02.2018 та 13.04.2018 відповідно.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем недоведено обставин, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, приймаючи до уваги, недоведеність позиції відповідача щодо відсутності у нього доступу до орендованого майна, беручи до уваги безпідставність та необґрунтованість заперечень відповідача проти, суд перевіривши розрахунки позивача щодо нарахованої заборгованості, дійшов висновку про те, що вимога позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі в період з січня 2018 року по червень 2018 року (включно) в розмірі 49899,63грн. є правомірною та обґрунтованою та такою, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо стягнення з відповідача пені за заявлений позивачем період прострочення за листопада 2017 (рахунок №63 УЛА-16-3154 від 30.11.2017 на суму 2678,76грн. за період прострочення з 21.11.2017(день початку прострочення) по 09.02.2018 (день фактичної оплати)) за грудень 2017 (рахунок №63 УЛА-16-3336 від 31.12.2017р. на суму 8974,07грн. за період прострочення з 21.12.2017 (день початку прострочення) по 13.04.2018 (день фактичної оплати))) за січень 2018 (рахунок №63-КІВ18-67 від 3101.2018 на суму 8390,16 за період прострочення з 21.01.2018 (день початку прострочення) по 31.05.2018 (день подачі позову)) за лютий 2018 (рахунок №63-УЛА18-264 від 28.02.2018 на суму 12816,55грн. за період прострочення з 21.02.2018 (день початку прострочення) по 31.05.2018 (день подачі позову)) за березень 2018 (рахунок №63-УЛА18-363 від 31.03.2018 на суму 12442,76грн. за період прострочення з 21.03.2018 (день початку прострочення) по 31.05.2018 (день подачі позову)) та за квітень 2018 (рахунок №63-УЛА18-3518 від 30.04.2018 на суму 12759,00грн. за період прострочення з 21.04.2018 (день початку прострочення) по 31.05.2018 (день подачі позову)), у сумі - 4575, 09 грн., суд виходить з наступного.
Приписами п. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 3.10 договору орендна плата та інші платежі за цим договором сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Невиставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.
Згідно з підп. 6.1.3 п. 6.1 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 8.2 договору у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за весь час прострочення.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за заявлені періоди прострочення у розмірі 4575, 09 грн., на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими.
Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь інфляційних втрат - 2913, 47 грн., 3 % річних - 461, 77 грн., суд виходить з наступного.
Приписами п. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з розрахунків, які містяться в позовній заяві щодо нарахування інфляційних та 3% річних, позивач нараховує 3% річних та інфляційні за прострочення по сплаті орендної плати за червень 2017 (рахунок №63-УЛА16-2316 від 30.06.2017 на суму 593,89грн. за період прострочення з 21.06.2017 (день початку прострочення) по 15.08.2017 (день фактичної оплати)) за липень 2017 (рахунок №63-УЛА16-2432 від 31.07.2017 на суму 1776,60грн. за період прострочення з 21.07.2017 (день початку прострочення) по 15.08.2017 (день фактичної оплати)) за серпень 2017 (рахунок №63-УЛА16-2629 від 31.08.2017 на суму 1791,77грн. за період прострочення з 21.08.2017 (день початку прострочення) по 13.11.2017 (день фактичної оплати)), за вересень 2017 (рахунок №63-УЛА16-2795 від 30.09.2017 на суму 1815,68грн. за період прострочення з 21.09.2017 (день початку прострочення) по 13.11.2017 (день фактичної оплати)) за жовтень 2017 (рахунок №63-УЛА16-3044 від 31.10.2017 на суму 2220,40грн. за період прострочення з 21.10.2017 (день початку прострочення) по 09.02.2018(день фактичної оплати)) за листопада 2017 (рахунок №63 УЛА-16-3154 від 30.11.2017 на суму 2678,76грн. за період прострочення з 21.11.2017(день початку прострочення) по 09.02.2018 (день фактичної оплати)) за грудень 2017 (рахунок №63 УЛА-16-3336 від 31.12.2017р. на суму 8974,07грн. за період прострочення з 21.12.2017 (день початку прострочення) по 13.04.2018 (день фактичної оплати))) за січень 2018 (рахунок №63-КІВ18-67 від 3101.2018 на суму 8390,16 за період прострочення з 21.01.2018 (день початку прострочення) по 31.05.2018 (день подачі позову)) за лютий 2018 (рахунок №63-УЛА18-264 від 28.02.2018 на суму 12816,55грн. за період прострочення з 21.02.2018 (день початку прострочення) по 31.05.2018 (день подачі позову)) за березень 2018 (рахунок №63-УЛА18-363 від 31.03.2018 на суму 12442,76грн. за період прострочення з 21.03.2018 (день початку прострочення) по 31.05.2018 (день подачі позову)) та за квітень 2018 (рахунок №63-УЛА18-3518 від 30.04.2018 на суму 12759,00грн. за період прострочення з 21.04.2018 (день початку прострочення) по 31.05.2018 (день подачі позову)), що становлять 101,78грн. - 3% річних та 419,16грн. - інфляційних.
Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування інфляційних в розмірі 2913, 47 грн., та 3% річних за користування коштами в сумі 461, 77 грн., суд провівши власні розрахунки встановив, що вони є обґрунтованими та вірно розрахованими, а тому в підлягають задоволенню в повному обсязі.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено до стягнення виключно судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору, разом з цим, як вбачається з платіжного доручення №8344 від 17.05.2018 на суму 1762,00 грн. позивачем сплачено судовий збір у розмір 1762,00 грн..
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, судовий збір, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Каминіна Івана Володимировича, (дата народження: 20.01.1991, місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", (61010, м. Харків, Нетіченська набережна, 8, код ЄДРПОУ 25614660) суму заборгованості 57849,96грн., яка складається з 49899,63грн.. - основного боргу, 4 575,09грн. - пені, 2913,47грн. - інфляційних та 461,77грн. - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн..
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.11.2018
Суддя Н.А. Новікова