18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
31 жовтня 2018 року справа № 925/980/18 м. Черкаси
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 - Агро" до приватного підприємства "Агротрейд Групп"
про стягнення 337266 грн. 11 коп.
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Рябенька Я.В.
Представники сторін:
від позивача: адвокат ОСОБА_1В за довіреністю від 18.12.2017;
від відповідача: не явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 - Агро" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до приватного підприємства "Агротрейд Групп" (далі - відповідач) про стягнення 337266 грн. 11 коп. заборгованості за договором поставки насіння в кредит 2017 від 13.02.2017 № 012-НТ, у тому числі: 117099 грн. 07 коп. пені, 110693 грн. 86 коп. 20% штрафу, 102856 грн. 80 коп. 30% річних та 6616 грн. 38 коп. інфляційних втрат.
У позові позивач також просить господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати останнього на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу.
Крім того, позовна заява містить клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки насіння в кредит 2017 від 13.02.2017 № 012-НТ щодо оплати поставленого йому позивачем товару, що встановлено рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.07.2018 у справі №925/138/18, яке набрало законної сили.
Ухвалою від 21.09.2018 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву позивача до розгляду, відкрив провадження у справі, задовольнив клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначив розгляд справи у судовому засіданні на 11 год. 30 хв. 18.10.2018 у приміщенні Господарського суду Черкаської області і встановив відповідачу строки для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов.
18 жовтня 2018 року від представника відповідача до господарського суду надійшли клопотання про зупинення провадження у справі і відзив на позов із запереченнями проти стягнення заявлених позивачем у позові сум пені, штрафу, процентів річних та інфляційних втрат.
В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача вказав на неправильність визначення позивачем суми боргу відповідача за договором поставки насіння в кредит 2017 від 13.02.2017 № 012-НТ, що потягнуло за собою і неправильність розрахунків стягуваних сум пені, штрафу, процентів річних та інфляційних втрат. За розрахунками представника відповідача сума боргу останнього за договором поставки насіння в кредит 2017 від 13.02.2017 № 012-НТ становить 155880 грн. 55 коп., і відповідно нараховані на неї за вказані у позові періоди прострочення сума пені становить 30283 грн. 48 коп.,сума 20% штрафу - 30176 грн. 11 коп., сума 30% річних - 22694 грн. 09 коп. і сума інфляційних втрат - 1 грн. 01 коп.
У судовому засіданні, яке відбулося за участю представника позивача, господарський суд розглянув клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі і не знайшов підстав для його задоволення. У цьому ж судовому засіданні господарський суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 31.10.2018 у приміщенні Господарського суду Черкаської області, про що належним чином повідомив учасників справи.
25 жовтня 2018 року до господарського суду надійшла відповідь представника позивача на відзив на позов, якою він, посилаючись на рішення Господарського суду Черкаської області у справі №925/138/18, відхилив приведені у відзиві на позов доводи представника позивача щодо неправильного визначення позивачем у позові суми боргу відповідача за договором поставки насіння в кредит 2017 від 13.02.2017 № 012-НТ і заявив про несплату відповідачем присудженої за рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/138/18 суми заборгованості.
У судовому засіданні, яке відбулося 31.10.2018 за участю представника позивача, останній позов підтримав з викладених у ньому підстав.
Представник відповідач в судове засідання, призначене на 31.10.2018, не явився, натомість заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з проведення сторонами переговорів щодо мирного врегулювання спору та укладення мирової угоди.
Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечив.
Господарський суд клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи залишив без задоволення, розглянув справу по суті і оголосив вступну і резолютивну частини прийнятого ним у нарадчій кімнаті рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази, Господарський суд Черкаської області
Господарський суд Черкаської області рішенням від 03.07.2018 у справі №925/138/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 - Агро" до приватного підприємства "Агротрейд Групп" про стягнення 1276983 грн. 07 коп. задовольнив позов частково і стягнув з приватного підприємства "Агротрейд Групп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 - Агро" 553469 грн. 30 коп. основного боргу, 314786 грн. 00 коп. 30%річних, 112548 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 27845 грн. 55 коп. пені, 15129 грн. 74 коп. судового збору і 11328 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 10.09.2018 Київський апеляційний господарський суд повернув апеляційну скаргу приватного підприємства "Агротрейд Групп" з додатками на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.07.2018 у справі №925/138/18 без розгляду.
Отож відповідно до положень ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду Черкаської області від 03.07.2018 у справі №925/138/18 є таким, що набрало законної сили і наразі є чинним.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.07.2018 у справі №925/138/18 встановлені, зокрема такі обставини:
- 13 лютого 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 - Агро" як постачальник і приватне підприємство "Агротрейд Групп" як покупець уклали між собою договір поставки насіння в кредит 2017 №012-НТ (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується продати та поставити покупцеві насіння рослин (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати зазначений товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим Договором порядку;
- сторони Договору також уклали специфікацію від 14.02.2017 №1, у якій вказали товар, вартість та термін (строки) його оплати;
- на виконання умов Договору постачальник здійснив поставку покупцю передбаченого специфікацією від 14.02.2017 №1 товару на загальну суму 1987280,56 грн.;
- відповідач грошові зобов'язання за Договором виконав не повністю, сплативши позивачу грошові кошти лише частково, а саме: 09.11.2017 - 500000,00 грн., 14.11.2017 - 500000,00 грн., 17.11.2017 - 200000,00 грн., 05.03.2018 - 100000,00 грн., 13.03.2018 - 200000,00 грн.;
- відповідно до видаткової накладної (повернення) від 14 червня 2017 №ВП-0000001 відповідач повернув позивачу частину товар на суму 38400,00 грн.;
- станом на момент звернення позивача з позовом до господарського суду відповідач не оплатив 853469,30 грн. боргу за товар, строк оплати якого уже настав;
- після звернення позивачем з позовом до господарського суду відповідач сплатив позивачу ще 300000,00 грн. боргу за поставлений товар за платіжними дорученнями від 05.03.2018 №88 на суму 100000,00 грн. і від 13.03.2018 №92 грн. на суму 200000,00 грн., у зв'язку з чим господарський суд прийняв зменшення позивачем розміру позовних вимог на 300000,00 грн.;
- заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за Договором товар становить 553469,30 грн.;
- за прострочення оплати товару позивач нарахував відповідачу і пред'явив до стягнення з нього 278455,51 грн. передбаченої Договором пені та 314786,00 грн. передбачених Договором 30% річних за період прострочення з 20.02.217 по 15.02.2018, а також 112548,83 передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та Договором інфляційних втрат за період прострочення з 01.03.2017 по 28.02.2018.
Позивач у даній справі №925/980/18 в обґрунтування розміру суми боргу, на яку ним були нараховані стягувані суми пені, штрафу, процентів річних та інфляційних втрат, посилається на її розмір - 553469,30 грн., встановлений рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.07.2018 у справі №925/138/18 станом на день його ухвалення, та на несплату відповідачем цієї суми боргу позивачу на день подання ним позову, що розглядається у даній справі.
Частиною 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Господарський суд відхилив доводи представника відповідача, приведені ним у відзиві на позов, щодо неправильного визначення позивачем суми боргу за поставлений на виконання Договору товар, оскільки ця сума в розмірі 553469,30 грн. станом на 03.07.2018 встановлена рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.07.2018 у справі №925/138/18, яке набрало законної сили, і відповідно до вимог ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доказуванню при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті ж самі особи, що й у справі №925/138/18.
Відповідач не заперечив доводів позивача про несплату відповідачем після 03.07.2018 присудженої за рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.07.2018 у справі №925/138/18 суми основного боргу в розмірі 553469,30 грн. і доказів її сплати господарському суду не надав.
За прострочення оплати поставленого за Договором товару позивач нарахував і заявив до стягнення з відповідача:
117099,07 грн. передбаченої п. 7.3 Договором пені за період прострочення з 16.02.2018 по 17.09.2018;
102856,80 грн. передбачених п. 7.6 Договором 30% річних за період прострочення з 16.02.2018 по 17.09.2018;
110693,86 грн. передбаченого п. 7.5 Договору штрафу;
6616,38 грн. передбачених п. 7.6 Договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат за період прострочення з 01.03.2018 по 31.08.2018.
Отже, заявлені до стягнення у даній справі пеня, проценти річних і інфляційні втрати нараховані за інший період прострочення в оплаті товару ніж у справі №925/138/18, який настав після 15.02.2018.
Відповідно до п. 7.3 Договору у разі прострочення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення і до повного виконання стороною своїх зобов'язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов'язань за договором, забезпечених санкцією.
Пунктом 7.5 Договору передбачено, що в разі порушення покупцем строків (термінів) оплати товару більш ніж на десять календарних днів покупець додатково до пені визначеної п. 7.3 Договору сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% від загальної суми заборгованості.
Пунктом 7.6 Договору встановлено, що відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання покупець зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30 % річних від простроченої (неоплаченої) суми.
Крім того, у пп. 7.9 Договору його сторони передбачили, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції (в тому числі неустойка) за прострочення виконання зобов'язань за цим договором нараховується до моменту належного та повного виконання відповідного зобов'язання, в межах строку загальної позовної давності. До вимог про стягнення штрафних санкцій (в тому числі неустойки) за цим Договором не застосовуються строк спеціальної позовної давності, передбачений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 7.1 своєї постанови від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснив, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 Цивільного кодексу України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства Господарський суд Черкаської області дійшов таких висновків.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Наявність рішення Господарського суду Черкаської області від 03.07.2018 у справі №925/138/18, яке не було виконане боржником, не звільняє відповідача як боржника від відповідальності у вигляді передбачених п. 7. 3 та п. 7.5 Договору пені та штрафу за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє права позивача як кредитора на отримання від відповідача передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 7.6 Договору інфляційних втрат та процентів річних за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних вище норм матеріального права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 23 січня 2012 року у справі № 3-142гс11.
Відповідач не виконав належним чином грошові зобов'язання за Договором щодо оплати вартості поставленого йому позивачем товару, допустив прострочення у його виконанні, тому позивач має право на стягнення з відповідача на свою користь передбачених п. 7.3 та п. 7.5 Договору пені та штрафу і передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 7.6 Договору інфляційних втрат та процентів річних.
Стягувані суми пені, штрафу, інфляційних втрат та процентів річних нараховані позивачем у відповідності з умовами Договору, фактичними обставинами його виконання сторонами та вимогами чинного законодавства, тобто нараховані правильно.
За таких обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
За подання позову позивач за платіжним дорученням від 14.09.2018 №5771 сплатив 5059,00 грн. судового збору.
На підтвердження факту наявності витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом ОСОБА_1 в розмірі 18850 грн. позивачем надано суду договір про надання професійної правничої допомоги та представництво в господарському суді від 11.09.2018 №5, акт приймання-передачі виконаних робіт від 17.09.2018 №1 з детальним описом виконаних робіт (наданих послуг), рахунок на оплату правничих послуг від 17.09.2018 №5 і платіжне доручення позивача від 16.10.2018 №6604 на оплату професійної правничої допомоги на суму 18850,00 грн. з відміткою банку про його проведення.
За оцінкою господарського суду перелічених вище доказів надання адвокатом ОСОБА_1 професійної правничої допомоги позивачу, розміру витрат на неї і здійснення відповідачем витрат на оплату такої допомоги у сумі 18850,00 грн. вони (докази) відповідають вимогам частин 2 та 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України і є достатніми для цілей розподілу таких судових витрат як витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову понесені позивачем витрати на сплату судового збору і оплату професійної правничої допомоги підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємства "Агротрейд Групп" (вул. Стадіонна, буд. 2, м. Христинівка, Христинівський район, Черкаська область, 20000, код ЄДРПОУ 32588017) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 - Агро" (вул. Соборна, 3, м. Монастирище, Черкаська область, 19100, код ЄДРПОУ 33143734) - 117099 грн. 07 коп. пені, 110693 грн. 86 коп. штрафу, 102856 грн. 80 коп. 30% річних, 6616 грн. 38 коп. інфляційних втрат, 5059 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору та 18850 грн. 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу.
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Це рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 05.11.2018.
СУДДЯ М.В. Дорошенко