29.10.2018 Справа № 920/535/18
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи № 920/535/18
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Роменський завод «Тракторозапчастина» (вул. Гетьмана Мазепи, 2В, м. Ромни, Сумська область, 42000, код 00235890),
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Костюченко Ігоря Олександровича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1),
про стягнення 10 142 грн. 13 коп. збитків, 95 186 грн. 52 коп. пені
за участю представників сторін:
Від позивача: Брайко Ю.В., довіреність від 01.07.2018
Від відповідача: Дидишко О.М., довіреність від 30.07.2018
При секретарі судового засідання Молодецькій В.О.
Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 105 328 грн. 65 коп., з яких: 10 142 грн. 13 коп. збитків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №15-15 від 09.07.2015 р., 95 186 грн. 52 коп. пені, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 грн. 00 коп.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач в письмовому відзиві від 01.08.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення в суд з даним позовом, а також зазначив, що позивачем несвоєчасно було здійснено оплату по Договору та невчасно надавались документи і актуальна інформація, необхідні для виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору в обумовлені строки, а отже наявність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу відсутня, а позовні вимоги є необґрунтованими.
Позивачем, в свою чергу, подано додаткові пояснення від 15.08.2018 на відзив відповідача, в яких вважає заперечення відповідача необґрунтованими і просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.07.2018 відкрито провадження у справі №920/535/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначене на 09.08.2018 (суддя Заєць С.В.).
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 09.08.2018 у справі №920/535/18 підготовче засідання було відкладене на 25.09.2018.
25.09.2018 розгляд справи не відбувся, в зв'язку з перебуванням судді Заєць С.В. на лікарняному.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2018, справу призначено до розгляду судді Коваленко О.В.
Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 10.10.2018 підготовче засідання у справі №920/535/18 було призначене на 29.10.2018.
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 29.10.2018 закрите підготовче провадження та за письмовою згодою сторін справу №920/535/18 призначено до судового розгляду по суті в той же день.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив:
09 липня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Роменський завод «Тракторозапчастина» (в подальшому - Приватного акціонерного товариства «Роменський завод «Тракторозапчастина») було укладено договір №15-15 (далі за текстом - «Договір») відповідно до умов якого позивач доручив, а відповідач взяв на себе зобов'язання виконати такі роботи: розробка документів природоохоронного характеру для промислового майданчика підприємства (1 промисловий майданчик, до 40 стаціонарних джерел, які відносяться до другої групи). В об'єм роботи входить: 1) проведення та розробка документів по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел; 2) розробка обгрунтовуючих матеріалів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел та супроводження розробленої документації в контролюючих органах до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. У разі збільшення кількості джерел або якщо в ході роботи будуть виявлені джерела, що відносяться до першої групи, роботи будуть призупинені до укладання сторонами додаткової угоди. Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її.
Згідно п. 2.2. Договору термін виконання робіт - 70 робочих днів з дня передплати та надання інформації відповідно до п. 3.1. цього договору.
Зі змісту п. 3.1. Договору вбачається, що позивач надає інформацію і документи, необхідні відповідачу для виконання робіт за цим договором: копія довідки ЄДРПОУ; карта-схема населеного пункту з розташуванням виробничих майданчиків; генеральний план підприємства (виробничих майданчиків); перелік основного технологічного обладнання та їх технічні характеристики; річне використання сировини, матеріалів та палива; геодезичні координати промислового майданчика (звіт завірений у Геодезкартографії); метеорологічні характеристики і коефіцієнти місцевості.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що документи, зазначені в п. 3.1. передавались ним частково в електронному вигляді на протязі місяця. Кінцевою датою передачі всіх документів, вважає 24 вересня 2015 року.
Передплата в розмірі 30 000 грн. 00 коп. здійснена позивачем 22 липня 2015 року, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача /а.с. 26/.
25 грудня 2015 року було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до п. 1 якої сторони домовились, що відповідач додатково проводить роботи з інвентаризації та обґрунтування викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 18 стаціонарних джерел, що розташовані на території промислового майданчика та не увійшли в об'єм робіт по Договору №15-15 від 09 липня 2015 року.
В лютому 2016 року, відповідачем були надані позивачу документи для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, але листом №01-20/533 від 25 лютого 2016 року, департаментом екології, природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу дані документи були повернуті на доопрацювання /а.с.32/.
З банківської виписки по рахунку позивача /а.с.27 зворотна сторона-28 зворотна сторона/ вбачається, що 11 березня 2016 року позивачем було сплачено відповідачу 18 074 грн. 00 коп., а 18 березня 2016 року було сплачено 20 124 грн. 00 коп., а всього на виконання умов Договору позивачем було сплачено відповідачу 68 198 грн. 00 коп.
18 березня 2016 року між сторонами був підписаний Акт здачі-приймання виконаних робіт /а.с. 29/.
Судом встановлено, що термін дії Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №5910700000-66 закінчився 08 жовтня 2015 року.
Позивач наголошує на тому, що неодноразово попереджаючи відповідача про закінчення терміну зазначеного дозволу і беручи до уваги те, що документи, які повинні були виготовитись відповідачем відповідно до умов договору не були надані позивачу в строк, вказаний у п.2.2. Договору - 70 днів, а передані відповідачем одразу до Центру надання адміністративних послуг у м. Суми лише 11 березня 2016 року.
В подальшому Державна екологічна інспекція у Сумській області з 08.08.2017 року по 19.08.2017 року здійснювала перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, в ході якої у позивача було виявлено порушення: підприємство в період з 08.10.2015 року по 16.03.2016 року здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди, у зв'язку з чим 26.03 2018 року Державна екологічна інспекція у Сумській області направила на адресу позивача претензію на суму 20 284 грн. 26 коп. з розрахунком розміру відшкодування збитків, завданих в наслідок роботи підприємства без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 08.10.2015 по 16.03.2016.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем грошові кошти в розмірі 20284 грн. 26 коп. були сплачені згідно платіжного доручення №3889 від 05.04.2018 /а.с.38/.
Позивач вважаючи, що причиною відсутності (своєчасного переоформлення) Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є ненадання Відповідачем вчасно документів для отримання вказаного дозволу, оскільки, всі документи відповідно до п. 3.1. Договору, були ним передані до 24 вересня 2015 року, то останнім строком виконання послуг є 04 січня 2016 року, надіслав відповідачу претензію №1105/17 від 25.04.2018 щодо компенсації 20 284 грн. 26 коп. штрафних санкцій, які були сплачені позивачем у зв'язку з неякісними та невчасним наданням відповідачем послуг по Договору.
В свою чергу, відповідачем надіслано на адресу позивача відповідь №17/18 від 03.05.2018 на претензію позивача, в якій відповідач відмовив позивачу у сплаті вказаної грошової суми, аргументувавши свою позицію тим, що документи, передбачені п.3.1. Договору, були ним отримані лише 13 листопада 2015 року, а отже строки виконання зобов'язань ним не порушені.
Таким чином, позивач вважає, що сума штрафних санкцій, які поніс позивач, повинна бути розподілена між сторонами в рівних частинах, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача на свою користь 10 142 грн. 13 коп. збитків.
Відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що позивач заздалегідь чітко усвідомлював, що до закінчення терміну дії Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №5910700000-66 (закінчився 08 жовтня 2015 року) відповідач не зможе виконати взяті на себе зобов'язання по Договору з причин, що від нього не залежать, а саме: несвоєчасне надання самим замовником - позивачем передбачених п. 3.1. Договору документів, внесення передплати по Договору лише 22 липня 2015. Крім того, в ході виконання робіт по Договору відповідачем було виявлено більшу кількість стаціонарних джерел ніж це було обумовлено Договором, що зумовило зупинення робіт до укладення Додаткової угоди до Договору, як це передбачено п. 2 Договору, а отже вина відповідача у спричиненні позивачу збитків в наслідок несвоєчасного виконання зобов'язань по Договору, відсутня.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди за наявності правопорушення, що потягло її виникнення.
У відповідності до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш за все, необхідно з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести неправомірність поведінки особи, внаслідок якої завдано шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вину завдавача шкоди.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України від 21.12.2005).
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» збитки, заподіяні особі внаслідок порушення її цивільного права підлягають відшкодуванню в повному обсязі особою, яка їх заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, з умов Договору вбачається, що виконання зобов'язань відповідачем (виготовлення документації для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин) відбувалось поетапно та в залежності від зустрічного виконання зобов'язань позивачем (внесення передплати та надання відповідної інформації).
Суд не приймає до уваги доводи позивача з приводу того, що всі необхідні для виконання взятих на себе зобов'язань були передані відповідачу до 24 вересня 2015, оскільки в матеріалах справи містяться викопіювання з поштової скриньки відповідача, які свідчать про те, що позивач почав надавати відповідачу через електронну пошту лише з 14.09.2015р. /а.с.122-124/, а остання інформація (перелік обладнання експортної дільниці), необхідна для виконання робіт передбачених Договором, була надана Позивачем Відповідачу лише 13.11.2015р. /а.с. 129-132/. Крім того, 23.12.2015р., після того, як в ході виконання робіт за договором Відповідачем було виявлено відсутність документального підтвердження відповідної санітарно-захисної зони підприємства позивача, останнім було надано відповідачу Висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-07/518522 «Обґрунтування встановленого розміру санітарно-захисної зони у зв'язку з реконструкцією...», виданий 20.11.2015р., який також був необхідним для виконання Відповідачем робіт за Договором /а.с. 138-139/. А отже, у випадку розрахунку кінцевого строку виконання відповідачем робіт - 70 робочих днів, виходячи з дати 23.12.2015, кінцева дата виконання Договору припадає на 01.04.2016р.
Більш того, в ході виконання робіт за Договором відповідачем було виявлено більшу кількість стаціонарних джерел, ніж було обумовлено Договором.
На підставі п.1.1. та п.7.2. Договору між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода №1 від 25.12.2015р. до Договору, відповідно до якої відповідач додатково проводить роботи з інвентаризації та обґрунтування викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 18 стаціонарних джерел, що розташовані на території промислового майданчика підприємства та не увійшли в об'єму робіт за основним Договором.
Згідно п.2 Додаткової угоди №1 від 25.12.2015р. результати виконаної роботи за цією Додатковою угодою входять до складу загального пакету документів, що видаються замовнику як результат роботи за основним Договором.
Відповідач сформував пакет документів, передбачений п.2.7. Договору, та передав позивачу 22.12.2015 р. Передані документи були підписані позивачем без зауважень.
В подальшому коригування розроблених документів згідно листа Департаменту екології, природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу №01-20/533 від 25.02.2016 р. було виконане відповідачем відповідно до вимог п.2.5. Договору в розділі «Обов'язки та права виконавця» (відповідача).
Супровід документів, які були подані до Центру надання адміністративних послуг у м. Суми для отримання Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснювався відповідачем до моменту отримання такого Дозволу відповідно до умов п.1.1. Договору, а також згідно договорів підряду №2 на надання послуг від 06.01.2015 та від 04.01.2016, укладених між ФОП Костюченко І.О і ФОП Колесниченко І.Л. /а.с. 119-120/.
17.03.2016р. Департаментом екології, природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу було видано Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №5924100000-32.
Акт здачі-приймання виконаних робіт підписано позивачем лише 18.03.2016 р. без зауважень та належним чином.
Відповідно до розділу 7 Інформаційної картки адміністративної послуги, затвердженої Наказом Департаменту екології, паливно-енергетичного комплексу та природних ресурсів Сумської ОДА №27-ОД від 05.05.2014р., термін надання адміністративної послуги з видачі Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел складає 30 днів з дня надходження документів /а.с. 147-149/.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач чітко усвідомлював, що ПрАТ «Роменський завод «Тракторозапчастина» з 08 жовтня 2015 року працюватиме без Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел до 17.11.2015р. в порушення вимог чинного законодавства України, виходячи зі строку виконання Договору - 70 робочих днів від дати підписання (09.07.2015 р.), який в такому разі припадає на 16.10.2015 р.
В той же час, судом встановлено, що передплата в розмірі 30 000 грн. 00 коп. позивачем була внесена відповідно до умов п.2.2. Договору лише 22 липня 2015 р.
На підставі викладеного вище суд приходить до висновку про те, що позивачем не подано належних доказів наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права (інтересу); завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявності винної поведінки, що позбавляє позивача права на відшкодування завданих збитків, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Крім того, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 95 186 грн. 52 коп. пені, нарахованої у відповідності до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
У преамбулі Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з пунктом 22 статті 10 цього Закону споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язку найманого працівника.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що застосування в даному випадку норм Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставним та необгрунтованим, оскільки Договір №15-15 від 09.07.2015р. був укладений між фізичною особою - підприємцем Костюченко І.О. та юридичною особою - Приватним акціонерним товариством «Роменський завод «Тракторозапчастина».
Крім того, вимога про стягнення пені є похідною від основної вимоги про стягнення збитків, в задоволенні якої судом відмовлено, а отже суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 95 186 грн. 52 коп. пені.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позивачем у відзиві від 01.08.2018 на позов заявлене клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності для звернення з вимогами про стягнення з відповідача збитків та пені та відмову у зв'язку з цим в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Зі змісту п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» вбачається, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про необгрунтованість позовних вимог ПАТ «Роменський завод «Тракторозапчастина», підстави для застосування позовної давності до вимог позивача відсутні як і підстави для вирішення питання про поновлення пропущеного строку для звернення в суд з даним позовом.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Роменський завод «Тракторозапчастина» до відповідача: Фізичної особи-підприємця Костюченко Ігоря Олександровича про стягнення 10 142 грн. 13 коп. збитків, 95 186 грн. 52 коп. пені відмовити.
2. Судові витрати в розмірі 1 762 грн. 00 коп. покласти на позивача - Приватне акціонерне товариство «Роменський завод «Тракторозапчастина».
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 06.11.2018 р.
Суддя О.В. Коваленко