Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" жовтня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2446/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Помпі К.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016", м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", м. Мерефа
про стягнення 170217,40 грн
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. від 21.09.2018 року
відповідача - не з'явився
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016", м. Одеса звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", м. Мерефа про стягнення 170217,40 грн. за договором відступлення права вимоги від 01 грудня 2016 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 вересня 2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016", м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", м. Мерефа про 170217,40 грн. було залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
12 вересня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016" було усунено недоліки шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, а саме: оригінала платіжного доручення № 2194 від 30 серпня 2018 року на суму 2553,27 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 вересня 2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/2446/18; призначено розгляд справи в судовому засіданні на 01 жовтня 2018 року на 11 годин 20 хвилин та про розгляд справи повідомлено сторін.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засіданні.
Враховуючи пункт 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України 01 жовтня 2018 року суд почав розгляд справи по суті.
01 жовтня 2018 року через канцелярію господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив (вхідний № 28407) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.
01 жовтня 2018 року через канцелярію господарського суду Харківської області від відповідача надійшла заява (вхідний № 28408) про відкладення розгляду справи, яка судом задоволена та долучена до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою від 01 жовтня 2018 року на підставі частини 1 статті 252, частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву у судовому засіданні до 31 жовтня 2018 року до 10 годин 40 хвилин.
22 жовтня 2018 року через канцелярію господарського суду Харківської області від позивача надійшли заперечення (вхідний № 30218) на відзив на позовну заяву, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
30 жовтня 2018 року через канцелярію господарського суду Харківської області від відповідача надійшло клопотання (вхідний № 30909) про відкладення розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечує.
Суд, дослідивши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи вважає його необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні.
Представник позивача у судовому засіданні та у наданих запереченнях на відзив на позовну заяву підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ОЙЛ" (цедентом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016" (позивачем, цесіонарієм) було укладено договір відступлення права вимоги.
Згідно умов договору цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває права вимоги, належне цедентові, і стає кредитором відповідно до договору № ОЙЛ-000039 від 28 квітня 2014 року, укладеного між цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан" (відповідачем).
Сума боргу, що відступилось цесіонарієві складає 97295,47 грн.
01 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ОЙЛ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан" уклали угоду про розірвання договору поставки № ОЙЛ-000039 від 28 квітня 2014 року.
Пунктом 3 угоди є те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ОЙЛ" має право відступити Товариству з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016" право вимоги щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан" боргу за договором поставки № ОЙЛ-000039 від 28 квітня 2014 року у розмірі 97295,47 грн.
Укладення відповідної угоди Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан" підтверджує те, що відповідач не заперечував проти зміни кредитора.
На виконання умов діючого законодавства, принципів ділового обороту та пункту 2.2. договору відступлення права вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ОЙЛ" надіслало директору Товариству з обмеженою відповідальністю "Титан" повідомлення про заміну кредитора у зобов'язаннях (від 01 грудня 2016 року вихідний № 2/ойл-39).
Підтверджуючим документом існування заборгованості з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" є, підписаний двома сторонами, Акт звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ОЙЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан", відповідно до якого станом на 30 листопада 2016 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" складає 97295,47 грн.
Відповідно до пункту 3.1. договору, право вимоги цесіонарія до боржника виникає з моменту підписання сторонами цього договору.
Згідно пункту 9 договору строк договору визначається часом, достатнім для належного виконання умов договору стронами.
Матеріали справи свідчать про те, що станом на 30 серпня 2018 року заборгованість відповідачем не погашено.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Згідно частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України). Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на день розгляду справи в суді, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання за договором відступлення права вимоги на суму 97295,47 грн., а позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку часник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарюванн, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова ума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення оржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 49466,09 грн.
Щдо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5102,01 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 18353,83 грн., суд зазначає наступне.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5102,01 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 18353,83 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 2553,26 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімната 8-8, код ЄДРПОУ 30588785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016" (65044, м. Одеса, Французький Бульвар, буд. 27, код ЄДРПОУ 40412066) 97295,47 грн. основного боргу, 5102,01 грн. 3% річних, 49466,09 грн. пені, 18353,83 грн. інфляційних нарахувань та 2553,26 грн. судового збору
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статтей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено 05.11.2018 р.
Суддя ОСОБА_3