ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.10.2018Справа № 905/1415/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Астаповій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення 5 193,81 грн., за участю представників позивача - Пінчука-Ніколайчука Ю.В., довіреність №ББУДУ126/ББ/17 від 11.12.2017 року, відповідача - не з'явився,
Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача 5 193,81 грн. вартості нестачі вугілля на підставі ст. 267 ЦК України та ст.ст. 20, 173, 174, 193, 224, 225, 306-308 ГК України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2018 року вирішено відкрити провадження, розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 08.10.2018 року.
18.09.2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження вартості вантажу, яка встановлюється за документами вантажовідправника та не доведено оплату переданого до перевезення вантажу, а відтак не доведено понесення ним збитків, у зв'язку із чим відповідач просив суд у задоволення позову відмовити.
17.10.2018 року від відповідача до суду надійшло письмове доповнення до відзиву.
23.10.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
29.10.2018 року представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Відповідач у справі був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачем, як відправником зі станції "Добропілля" Донецької залізниці для перевезення на станцію Кривий Торець Донецької залізниці Товариству з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля» відправлено вантаж "вугілля кам'яне марки Г 0-100", у вагони №60370632 в кількості 69000 кг, №65883944 в кількості 71000 кг, №67389205 в кількості 69000 кг, №67613364 в кількості 69000 кг, №60428273 в кількості 70000 кг, №67377234 в кількості 69000 кг згідно з накладною №48087894 від 29.01.2018, у якій вказано, що навантаження на рівні бортів, поверхня вантажу маркована однією борозною катка ущільнювача. Вантаж у вологому стані.
04.02.2018 на станції призначення Кривий Торець Донецької залізниці були складені комерційні акти:
- №491003/2 при контрольному переважуванні вагону №60370632 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 90800 кг, тара - 24000 кг, нетто -66800 кг, що менше вантажного документу на 2200 кг. Над 1-7 люком виявлене поглиблення розміром 1000x170x50 мм. Маркування порушене. Люки зачинені. Течі вантажу немає. Вагон у технічному стані справний;
- №491003/3 при контрольному переважуванні вагону №65883944 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 91900 кг, тара - 23000 кг, нетто -68900 кг, що менше вантажного документу на 2100 кг. Над 1-7 люком виявлене поглиблення розміром 1000х150x50 см. Люки зачинені. Течі вантажу немає. Вагон у технічному стані справний;
- №491003/4 при контрольному переважуванні вагону №67389205на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 89200 кг, тара - 22200 кг, нетто - 67000 кг, що менше вантажного документу на 2000 кг. Над 1-7 люком виявлене поглиблення розміром 1050x150x40 см. Маркування порушене. Люки зачинені. Течі вантажу немає. Вагон у технічному стані справний;
- №491003/5 при контрольному переважуванні вагону №67613364 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 88900 кг, тара - 22200 кг, нетто - 66700 кг, що менше вантажного документу на 2300 кг. Над 1-7 люком виявлене поглиблення розміром 1050x150x50 см. Маркування порушене. Люки зачинені. Течі вантажу немає. Вагон у технічному стані справний;
- №491003/6 при контрольному переважуванні вагону №60428273 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 91400 кг, тара - 23700 кг, нетто -67700 кг, що менше вантажного документу на 2300 кг. Над 1-7 люком виявлене поглиблення розміром 1050x180x50 см. Маркування порушене. Люки зачинені. Течі вантажу немає. Вагон у технічному стані справний;
- №491003/7 при контрольному переважуванні вагону №67377234 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 88300 кг, тара - 21900 кг, нетто -66400 кг, що менше вантажного документу на 2600 кг. Над 1-7 люком виявлене поглиблення розміром 1050x180x50 см. Маркування порушене. Люки зачинені. Течі вантажу немає. Вагон у технічному стані справний.
Згідно ст.130 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут залізниць України) право на пред'явлення претензії та позову залізниці у разі недостачі вантажу належить одержувачу.
Таким чином, право на пред'явлення залізниці претензії або позову про відшкодування суми недостачі належить позивачу.
Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно частини 2 ст.924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Аналогічні положення містяться у статтях 110, 113 Статуту залізниць України.
Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Факт недостачі вантажу за спірним перевезенням підтверджений вищевказаними комерційними актами.
Відповідно до ч. 2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:
а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;
б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;
в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж.
У відповідності до ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Розмір понесених позивачем збитків встановлено відповідно до наявних в матеріалах справи довідок про вартість вугільної продукції Товариства з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля».
Відповідач свого контррозрахунку суми позову не надав, наявність своєї вини у втраті вантажу позивача не спростував.
При цьому, позивачем враховано в розрахунку вартості недостачі норми природної втрати під час перевезення, яка згідно п. 27 Правил видачі вантажів для вантажів у вологому стані складає 2%, нестача вантажу складає:
- у вагоні №60370632 (2200-1380) 820 кг або 0,82 т,
- у вагоні №65883944 (2100-1420) 680 кг або 0,68 т,
- у вагоні №67389205 (2000-1380) 620 кг або 0,62 т,
- у вагоні №67613364 (2300-1380) 920 кг або 0,92 т,
- у вагоні №60428273 (2300-1400) 900 кг або 0,9 т,
- у вагоні №67377234 (2600-1380) 1220 кг або 1,22 т.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Таким чином, обов'язковою умовою відшкодування збитків є порушення учасником господарських відносин власних господарських зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою для притягнення особи до господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є наявність складу господарського правопорушення, який включає в себе: протиправну поведінку (дію чи бездіяльність особи); збитки, завдані такою поведінкою; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вину особи, внаслідок протиправної поведінки якої було заподіяно збитки.
Судом дана належна оцінка відзиву відповідача на позовну заяву, проте, посилання відповідача, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження вартості вантажу, яка встановлюється за документами вантажовідправника, та не доведено оплату переданого до перевезення вантажу, а відтак не доведено понесення ним збитків, не приймаються судом до уваги, оскільки понесення позивачем збитків полягає у втраті його майна, і така втрата підтверджена матеріалами справи, також матеріалами справи підтверджується наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками позивача, наявність вини відповідача, що полягає у незабезпеченні збереження прийнятого до перевезення вантажу. Посилання відповідача на недоведеність позивачем вартості втраченого вантажу, у зв'язку із чим не встановлено всіх елементів складу правопорушення необхідних для покладання на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків, не приймаються судом, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Також судом дана належна оцінка доводам відповідача з приводу того, що відповідний переступний напис здійснений позивачем неналежним чином, водночас дані доводи не приймаються судом з огляду на наступне.
Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Так, пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334, встановлено, що згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
Так, на підставі положень статті 133 Статуту залізниць України вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля» передало право пред'явлення позову за недостачу вантажу, відправленого за залізничними накладними вантажовідправнику, що підтверджується належним чином оформленим та засвідченим переуступним підписом вантажоодержувача на відповідних залізничних накладних, яка міститься в матеріалах справи.
Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Всупереч ст.74 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 113 Статуту залізниць України залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому вимоги про стягнення 5 193,81 грн. вартості нестачі вугілля є обґрунтованими та позов підлягає задоволенню.
Судовий відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" (84404, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, 22; код 40150216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (85043, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, 1а; код 37014600) 5 193 (п'ять тисяч сто дев'яносто три) грн. 81 коп. вартості нестачі вугілля та 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 05.11.2018р.
Суддя С.О. Чебикіна