ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.10.2018Справа № 910/8609/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Військторг»
про стягнення 557490,74 грн.
Представники:
від позивача: Кривошея Д.А.
від відповідача: Бєліков В.О.
Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Військторг" про стягнення 557490,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив строки поставки товару відповідно до умов договору постачання продовольчих товарів для державних потреб № 286/2/17/17 від 12.05.2017, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме пеню у розмірі 345399,14 грн. та штраф у розмірі 212091,60 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 суд ухвалив: позовну заяву Міністерства оборони України залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (8362,36 грн.), або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
19.07.2018 від позивача до відділу діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Зважаючи на ціну позову, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 21.08.2018.
У підготовче засідання 21.08.2018 з'явилися представники сторін.
Представник відповідача заявив усне клопотання про необхідність оголошення перерви в підготовчому засіданні з метою підготовки та подачі відзиву на позовну заяву.
Суд задовольнив клопотання представника відповідача та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 11.09.2018.
11.09.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У підготовче засідання 11.09.2018 представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 11.09.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 05.10.2018.
У підготовче засідання 05.10.2018 з'явилися представники сторін.
У підготовчому засіданні 05.10.2018 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2018.
У судове засідання 23.10.2018 з'явилися представники сторін. Представник позивача підтримав позов, представник відповідача просив суд зменшити розмір позовних вимог.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
12.05.2017 між Міністерством оборони України (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЙСЬКТОРГ" (постачальник, відповідач) укладено договір № 286/2/17/17 про постачання продовольчих товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору постачальник зобов'язався у 2017 році поставити замовнику продукти харчування та сушені продукти різні (1589): лот 2. (15897300-5) Продуктові набори (добові польові набори продуктів посиленні: 1) ДПНП-П-1; 2) ДПНП-П-2; 3) ДПНП-П-3; 4) ДПНП-П-4; 5) ДПНП-П-5; 6) ДПНП-П-6; 7) ДПНП-П-7, а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки, встановлені цим Договором.
Відповідно до специфікації товару (п. 1.2 Договору) загальна кількість товару для постачання 14 000 шт., вартістю 3 029 880,00 грн. (з ПДВ), строк постачання до 30.06.2017 (включно).
Товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження (п. 5.1. Договору).
Місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України, яка є невід'ємною часиною договору, згідно з розрахунком поставки та обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.
Постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених Договором (п. 5.2. Договору).
Приймання партії товару відповідно до п. 2.5. Договору за кількістю та якістю оформляється актом приймання (форма 4), який складає одержувач замовника на кожну партію товару після закінчення приймання та надходження позитивних висновків протоколів лабораторних випробувань, якщо зразки товару направлялись на випробування. Належним чином оформлені документи: акт приймання, видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження є підтвердженням приймання партії товару.
Датою приймання товару вважати дату початку приймання товару (дата початку приймання зазначається в акті приймання (форма 4).
Відповідно до п. 6.3.1 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені Договором.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання Договору відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар за актами приймання, а саме: відповідно до акту приймання № 153 від 20.10.2017 товар в кількості 4669 шт. на суму 1 010 464,98 грн. завезено на склад (в/ч А1361) 20.10.2017 (дата закінчення приймання - 27.10.2017); відповідно до акту приймання № 152 від 20.10.2017 товар в кількості 4669 шт. на суму 1010464.98 грн. завезено на склад (в/ч А1361) 20.10.2017 (дата закінчення приймання - 27.10.2017);; відповідно до акту приймання № 151 від 27.10.2017 товар в кількості 4 662 шт. на суму 1 008 950,04 грн. завезено на склад (в/ч А1361) 27.10.2017 (дата закінчення приймання - 27.10.2017).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив строки поставки товару відповідно до умов договору постачання продовольчих товарів для державних потреб № 286/2/17/17 від 12.05.2017, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме пеню у розмірі 345399,14 грн. та штраф у розмірі 212091,60 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, відповідно до специфікації товару (п. 1.2 Договору) загальна кількість Товару для постачання 14 000 шт., вартістю 3 029 880,00 грн. (з ІІДВ), строк постачання до 30.06.2017 (включно).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на наведене, відповідач повинен був здійснити поставку товару за Договором у строк по 30.06.2017 включно.
Як встановлено судом, на виконання Договору відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар за актами приймання, а саме: відповідно до акту приймання № 153 від 20.10.2017 товар в кількості 4669 шт. на суму 1 010 464,98 грн. завезено на склад (в/ч А1361) 20.10.2017 (дата закінчення приймання - 27.10.2017); відповідно до акту приймання № 152 від 20.10.2017 товар в кількості 4669 шт. на суму 1010464.98 грн. завезено на склад (в/ч А1361) 20.10.2017 (дата закінчення приймання - 27.10.2017);; відповідно до акту приймання № 151 від 27.10.2017 товар в кількості 4 662 шт. на суму 1 008 950,04 грн. завезено на склад (в/ч А1361) 27.10.2017 (дата закінчення приймання - 27.10.2017).
За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (ст. 664 Цивільного кодексу України).
В той же час, відповідачем було здійснено поставку товару, передбаченого умовами Договору, з простроченням, зокрема, період прострочення за актом № 153 від 20.10.2017 складає 112 днів, за актом № 152 від 20.10.2017 - 112 днів, за актом № 151 від 27.10.2017 - 118 днів.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено зобов'язання, яке є предметом Договору, щодо поставки товару у кількості, в асортименті та у строк, встановлений таким Договором.
Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до частин 1 та 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
За змістом ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Як встановлено судом, пунктом 7.3.3. Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.
Як встановлено судом, вартість несвоєчасно поставленого товару складає 3029880,00 грн.
За наведених обставин, з постачальник повинен сплатити замовникові пеню у розмірі 0,1% вартості товару, що підлягає поставці, з яких допущено прострочення виконання (3029880,00 грн.), за кожен день прострочення (за розрахунком позивача - період з 01.07.2017 по 20.10.2017 - щодо актів №№ 152, 153; період з 01.07.2017 по 27.10.2017 щодо акта №151) та штраф у розмірі 7% вказаної вартості, оскільки тривалість прострочення становить понад 30 днів.
З огляду на наведене, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення позивачем пені у розмірі та штрафу, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок є обґрунтованим, а саме розмір пені становить 345399,14 грн., розмір штрафу становить 212091,60 грн.
Водночас, відповідачем у відзиві на позов викладено заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, у якій зазначено наступне.
Перед початком виробництва (комплектування) польових наборів було проведено огляд та відбір зразків з партій для проведення лабораторних досліджень. Під час огляду готових страв поставлених ТОВ «ДНІПРОВА ХВИЛЯ» (ТМ «ВЕРЕС») згідно договору № 1/28-11 від 28.11.2016 року було виявлено негерметичність пакувань майже всіх партій.
Після дослідження ТОВ «ДНІПРОВА ХВИЛЯ» (ТМ «ВЕРЕС») причин негерметичності пакувань, було встановлено, що причиною негерметичності пакувань є технологічний збій в роботі обладнання, що здійснює запаювання швів, яке полягає, за висновком виробника обладнання Pack Line Ltd (Ізраїль), в тому, що в результаті нестабільності роботи електромережі або аварії чи перепадів напруги в електромережі, запаювальні губки обладнання було перегріто та відбулася деформація у декілька мікрон. Зазначену деформацію запаювальних губок та швів при візуальному огляді під час виробництва виявити неможливо. Дефект швів проявляється після механічного впливу на пакування, а саме перевантаження, перевезення, фасування.
Виробник обладнання Pack Line Ltd (Ізраїль) провів дослідження, виявив дефекти та здійснив заміну й ремонт обладнання, а також налагодження та випробування обладнання. Зазначені роботи виробник обладнання Pack Line Ltd закінчив 19.07.2017.
TOB «ДНІПРОВА ХВИЛЯ» (TM «ВЕРЕС») одразу приступив до повторного виготовлення готових перших та других страв призначених для розігріву в пакуванні, та повідомив нас, що технологічний процес виготовлення 56 тисяч наборів складає 34 дні, обробка продукції в термоклаві складає 14 днів, маркування та фасування 10 днів, доставка 3 дні.
У зв'язку з тим, що продукція яка виготовлялась на замовлення ТОВ «ВІЙСЬКТОРГ» у кількості 56 тисяч наборів готових страв, фактично може бути виготовлена тільки ТОВ «ДНІПРОВА ХВИЛЯ» (ТМ «ВЕРЕС»), позивач опинився у ситуації коли істотно змінились обставини по відношенню до тих, що існували на момент укладання Договорів з Міністерством оборони України відносно строку виконання зобов'язання, і позивач не мав можливості жодним чином передбачити чи вплинути на обставини, що змінились.
ТОВ «ВІЙСЬКТОРГ» звернулось до Київської ТПП для встановлення та підтвердження істотної зміни обставин за Договором № 286/2/17/17 від 12.05.2017. Висновком Київської ТПП №1703-4/495 від 06.10.2017 підтверджено настання істотної зміни обставин за Договором № 286/2/17/17 від 12.05.2017.
Отже, як зазначає позивач, ТОВ «Військторг» у зв'язку з настанням істотної зміни обставин, які підтверджені відповідним документом Київської Торгово-Промислової Палати, мав право розраховувати на зміну договору за згодою сторін, однак, Міністерство оборони України відхилило пропозицію відповідача, не приймаючи до уваги наданий висновок Київської ТПП та положення п. 8.5. Договору.
Також відповідач зазначає, що Міністерство оборони України за вимогою від 02.11.2017 отримало 151494, 00 грн., сплачених на користь позивача за банківською гарантією.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Військторг» вважає, що розмір штрафних санкцій, що нараховані Міністерством оборони України є надмірно великим. порушення договірних зобов'язань не мали негативних наслідків для Міністерства оборони України та не порушили майнові інтереси позивача й не завдали збитків.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.
Згідно з п. 8.5. Договору, продовження строку (терміну) виконання зобов'язань (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за Договором у разі, якщо вони змінились настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б Договір, або уклали його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні Договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.
Положення п. 8.6. Договору встановлює, що доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за Договором, є відповідний документ Київської Торгово-Промислової Палати.
Судом встановлено, що Висновком Київської Торгово-Промислової Палати №1703-4/495 від 06.10.2017 підтверджено настання істотної зміни обставин за Договором № 286/2/17/17 від 12.05.2017.
У зв'язку з наведеним, судом встановлено, що ТОВ «ВІЙСЬКТОРГ» звернувся з листом вих. № 12.10-6 до Міністерства оборони України, у якому повідомив про настання істотної зміни обставин, надав висновок Київської Торгово-Промислової Палати про підтвердження настання істотної зміни обставин, та надав додаткову угоду на зміну Договору № 286/2/17/17 від 12.05.2017 в частині зміни строків постачання з 30.06.2017 на 30.11.2017. Міністерство оборони України, в свою чергу, листом від 17.11.2017 №286/10/6920 відхилило пропозицію відповідача, не приймаючи до уваги наданий Висновок Київської Торгово-Промислової Палати та положення п. 8.5. Договору.
Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
З огляду на те, що позивачем не надано доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника, і при цьому причинами прострочення виконання зобов'язання відповідачем є причини, які перебувають поза його волею, зважаючи на невідкладне добровільне усунення винною стороною порушення, намагання врегулювати правовідносини шляхом внесення змін до договору, на переконання суду, застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем, не може відповідати критеріям розумності та справедливості.
Більше того, як зазначав відповідач та не спростував позивач, Міністерство оборони України за вимогою від 02.11.2017 року отримало 151 494,00 грн., сплачених на користь позивача за банківською гарантією.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини керуючись положеннями ст.ст. 3, 551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу та пені), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, до 34539,91 грн. щодо пені та до 21209,16 грн. щодо штрафу.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, оскільки суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Військторг» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, літера А; ідентифікаційний код: 39896098) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код: 00034022) пеню у розмірі 34539 (тридцять чотири тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 91 коп., штраф у розмірі 21209 (двадцять одна тисяча двісті дев'ять) грн. 16 коп. та судовий збір у розмірі 8362 (вісім тисяч триста шістдесят дві) грн. 36 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 05.11.2018
Суддя Ю.В. Картавцева