номер провадження справи 17/91/18
31.10.2018 Справа № 908/1625/18
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л.
при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В.
розглянувши матеріали справи № 908/1625/18:
за позовною заявою: концерну "Міські теплові мережі", 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137
до відповідача: фізичної особи-підприємця Назаренко Андрія Володимировича, 69057, АДРЕСА_1
про стягнення 7 276,22 грн.
Присутні представники:
від позивача: Свинухов В.В., довіреність від 21.02.18 № 219/20-19
від відповідача: не з'явився
16.08.18 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява без номеру та дати за позовом концерну "Міські теплові мережі" (далі концерну "МТМ") до фізичної особи-підприємця Назаренко Андрія Володимировича (надалі ФОП Назаренко А.В.) про стягнення 7 276,22 грн. згідно договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.04.06 № 2814, а саме 6 064,84 грн. основного боргу, 217,23 грн. пені, 189,37 грн. 3 % річних та 804,78 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 1, 2, 12, 162-164, 171 ГПК України.
16.08.18 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 21.08.18 по справі № 908/1625/18 позовну заяву концерну "Міські теплові мережі" без номеру та дати залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, який не перевищує 7 днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою від 03.09.18 суддею Корсун В.Л. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/1625/18, якій присвоєно № провадження 17/91/18. Визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 01.10.18.
Ухвалою суду від 01.10.18 розгляд справи відкладено до 31.10.18.
Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою ПАК "Оберіг".
У засіданні суду 31.10.18, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представника позивача повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.
Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві без номеру та дати. Просив суд стягнути з відповідача на свою користь 7 276,22 грн. згідно договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.04.06 № 2814, а саме 6 064,84 грн. основного боргу, 217,23 грн. пені, 189,37 грн. 3 % річних та 804,78 грн. інфляційних втрат.
Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позов до суду не надав.
Про дату, час та місце судових засідань відповідача повідомлено належним чином.
Так, зокрема, згідно з безкоштовним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань отриманих судом з офіційного сайту Міністерства юстиції України, який долучено судом до матеріалів справи № 908/1625/18, станом на час відкриття провадження у цій справі місцезнаходженням ФОП Назаренко А.В. є: 69057, АДРЕСА_1.
З метою повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/1625/18 господарським судом на юридичну адресу відповідача в порядку ст.ст. 12, 120, 174, 176, 234, 247, 250, 252 ГПК України направлявся екземпляр ухвали господарського суду Запорізької області від 03.09.18 про відкриття провадження у справі.
Крім того, відповідачу також направлялась ухвала від 01.10.18 в порядку ст.ст. 42, 45, 46, 202, 216, ч. 1 ст. 252, 234ГПК України.
Однак, ухвала про відкриття провадження у справі від 03.09.18 повернулась до господарського суду з відміткою відповідного поштового відділення: «за закінченням терміну зберігання».
Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи № 908/1625/18.
Відповідно до пунктів 1 і 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Приймаючи до уваги, що відповідача належним чином повідомлено про дату, місце та час розгляду справи № 908/1625/18, враховуючи неявку в судове засідання відповідача (його представника), суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності такого учасника справи за наявними у матеріалах справи документами (доказами).
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд
01.04.06 між концерном "Міські теплові мережі" (Теплопостачальна організація) та фізичною особою-підприємцем Назаренко Андрієм Володимировичем (Споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 2814, за умовами якого (п.1.1.), Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
У відповідності із п. 2.1 договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;
- гарячого водопостачання - протягом року;
- кондиціювання;
- інші технологічні потреби.
Підпунктом 3.2.6. п. 3.2. договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Згідно із положеннями п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі, або в іншій формі яка передбачена законодавством, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 4 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2.).
Пунктом 6.3. договору визначено, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до п. 6.5. договору, при перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі Споживач повинен зазначати: код: 80002, плата за теплову енергію в Орджонікідзевському районі згідно договору № від 200 р, у т.ч. ПДВ Одержувач: Концерн "Міські теплові мережі" р/р 26004045320001 у АКБ "Індустріалбанк" м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458. За наявності заборгованості за даним договором Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди.
Згідно із п. 6.6 договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. ________, буд. № ____, індекс ______, тел. ________, документи за розрахунковий період:
- рахунок-фактуру;
- акт приймання-передачі теплової енергії;
- акт звірки розрахунків (за вимогою Споживача).
Умовами п. 6.6.1. договору передбачено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі 5 днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).
Пунктом 6.6.2. договору передбачено, що в разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1. договору строк. У разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Згідно із п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності з 01.04.06 і діє до 31.12.06. Умови, а також термін дії цього договору можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін, або в інших випадках, встановлених діючим законодавством.
Пунктом 10.4. договору закріплено, що договір вважається продовженим на кожний наступний рік від дати, вказаної у п. 10.1., якщо не відбулася ні одна із обставин, вказаних у п. 10.2.
Судом прийнято до уваги, що вказаний договір був автоматично продовжено відповідно до п. 10.4. договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.04.06 № 2814. Крім того, в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.
Оцінивши представлені докази, суд знаходить підстави для часткового задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Як свідчать матеріали цієї господарської справи, на виконання умов договору позивачем у період з січня 2016 р. по березень 2018 р. включно поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 6 064,84 грн., що підтверджується 17 актами приймання-передачі теплової енергії за вказаний період (копії яких долучені до матеріалів справи).
На підставі зазначених актів приймання-передачі теплової енергії концерном "МТМ" виставлено відповідачу рахунки на оплату відпущеної теплової енергії.
Вбачається, що вищевказані акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки були направлені позивачем на юридичну адресу відповідача, що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями реєстрів на відправлення рекомендованих листів із замовленням.
Споживач на адресу позивача підписаних актів приймання-передачі теплової енергії не повернув, заперечень щодо їх підписання не надав.
Таким чином, згідно із п. 6.6.2. договору, зазначені вище акти приймання-передачі теплової енергії за січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад, грудень 2016 р., січень, лютий, березень, жовтень, листопад, грудень 2017 р., січень, (січень перерахунок), лютий, березень 2018 р. є погодженими та являються підставою для проведення остаточних розрахунків за отриману протягом вказаного в них періоду теплову енергію. А саме за період з січня 2016 р. по березень 2018 р. включно.
Відповідно до п. 6.3. договору, оплата за теплову енергію здійснюється споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Разом з тим, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за період січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад, грудень 2016 р., січень, лютий, березень, жовтень, листопад, грудень 2017 р., січень, (січень перерахунок), лютий, березень 2018 р. не здійснив в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 6 064,84 грн.
Факт наявності заборгованості у розмірі 6 064,84 грн. підтверджується матеріалами справи.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.
Враховуючи те, що станом на час розгляду спору в суді зобов'язання відповідача оплатити спожиту у період з січня 2016 р. по березень 2018 р. включно теплову енергію не припинено, відповідач оплату спожитої теплової енергії суду не довів, будь-яких претензій щодо виконання позивачем договору та щодо виставлених позивачем актів приймання-передачі і рахунків за спірний період не пред'явив, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6 064,84 грн. за вказаний період обґрунтованими, заснованими на законі та договорі, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 217,23 грн. пені за період прострочення.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормами ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.2.8. договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.3 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
У відповідності з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на викладене, за порушення відповідачем строку оплати поставленої теплової енергії за період з січня 2016 р. по березень 2018 р. включно, позивачем заявлено до стягнення 217,23 грн. пені (розрахунок пені міститься в матеріалах справи).
Факт прострочення відповідачем зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії матеріалами справи № 908/1625/18 доведено.
Разом з тим, судом встановлено, що під час здійснення розрахунку пені позивачем не враховано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, якою передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З огляду на викладене, суд зазначає, що за заявлений позивачем період часу, виходячи з дати початку порушення грошового зобов'язання, суми боргу, що існувала у спірний період належний до стягнення, розмір пені становить суму 205,76 грн. (розрахунок перевірено за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство»), а саме:
- в період нарахування пені з 25.11.17 по 25.05.18 на суму заборгованості у розмірі 36,20 грн. за жовтень 2017 року, пеня повинна становити 5,72 грн., позивачем було нараховано відповідачу 5,52 грн., що є меншою сумою, тому, підлягає задоволенню;
- в період нарахування пені з 26.12.17 по 25.05.18 на суму заборгованості у розмірі 333,38 грн. за листопад 2017 року, пеня повинна становити 44,84 грн. Однак, позивачем не було враховано та застосовано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України (не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) та нараховано відповідачу пеню з 25.12.18 по 25.05.18 на суму 48,52 грн.;
- в період нарахування пені з 25.01.18 по 25.06.18 на суму заборгованості у розмірі 427,14 грн. за грудень 2017 року, пеня повинна становити 59,60 грн., позивачем було нараховано відповідачу 49,66 грн., що є меншою сумою, тому, підлягає задоволенню;
- в період нарахування пені з 27.02.18 по 31.05.18 на суму заборгованості у розмірі 634,85 грн. за січень 2018 року, пеня повинна становити 55,48 грн. Однак, позивачем не було враховано та застосовано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України (не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) та нараховано відповідачу пеню з 25.02.18 по 31.05.18 на суму 56,59 грн.;
- в період нарахування пені з 27.03.18 по 31.05.18 на суму заборгованості у розмірі 508,86 грн. за лютий 2018 року, пеня повинна становити 31,28 грн. Однак, позивачем не було враховано та застосовано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України (не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) та нараховано відповідачу пеню з 25.03.18 по 31.05.18 на суму 34,13 грн.;
- в період нарахування пені з 25.04.18 по 31.05.18 на суму заборгованості у розмірі 582,91 грн. за березень 2018 року, пеня повинна становити 20,09 грн. Однак, позивачем було допущено помилку в підрахунку днів та нараховано відповідачу 22,81 грн.;
Отже, вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 206,87 грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені судом відхиляються через необґрунтованість.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 189,37 грн. (розрахунок міститься в матеріалах цієї справи).
Судом перевірено розрахунок 3 % річних та визнано його частково невірним через не врахування позивачем під час здійснення розрахунку приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, якою передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
За розрахунком суду розмір 3 % річних за заявлений позивачем період, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України та виходячи з дати початку порушення грошового зобов'язання, суми боргу, що існувала у спірний період, дат здійснення відповідачем оплат, окремо за кожним актом приймання-передачі теплової енергії, становить суму 189,13 грн., а саме:
- в період нарахування 3 % річних з 25.03.16 по 31.05.18 на суму заборгованості у розмірі 404,21 грн. за лютий 2016 року, 3 % річних повинні становити 26,47 грн. Однак, позивачем було допущено помилку в підрахунку днів та нараховано відповідачу 26,51 грн.;
- в період нарахування 3 % річних з 26.04.16 по 31.05.18 на суму заборгованості у розмірі 272,92 грн. за березень 2016 року, 3 % річних повинні становити 17,17 грн. Однак, позивачем не було враховано та застосовано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України (не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) та нараховано відповідачу 3 % річних з 25.04.16 по 31.05.18 на суму 17,18 грн.;
- в період нарахування 3 % річних з 25.05.16 по 31.05.18 на суму заборгованості у розмірі 58,06 грн. за квітень 2016 року, 3 % річних повинні становити 3,51 грн. Однак, позивачем було допущено помилку в підрахунку днів та нараховано відповідачу 3,52 грн.;
- в період нарахування 3 % річних з 27.12.16 по 31.05.18 на суму заборгованості у розмірі 235,92 грн. за листопад 2016 року, 3 % річних повинні становити 10,10 грн. Однак, позивачем не було враховано та застосовано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України (не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) та нараховано відповідачу 3 % річних з 25.12.18 по 31.05.18 на суму 10,11 грн.;
- в період нарахування 3 % річних з 26.12.17 по 31.05.18 на суму заборгованості у розмірі 333,38 грн. за листопад 2017 року, 3 % річних повинні становити 4,30 грн. Однак, позивачем не було враховано та застосовано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України (не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) та нараховано відповідачу 3 % річних з 25.12.17 по 31.05.18 на суму 4,32 грн.;
- в період нарахування 3 % річних з 27.02.18 по 31.05.18 на суму заборгованості у розмірі 634,85 грн. за січень 2018 року, 3 % річних повинні становити 4,90 грн. Однак, позивачем не було враховано та застосовано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України (не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) та нараховано відповідачу 3 % річних з 25.02.18 по 31.05.18 на суму 5,00 грн.;
- в період нарахування 3 % річних з 27.03.18 по 31.05.18 на суму заборгованості у розмірі 508,86 грн. за лютий 2018 року, 3 % річних повинні становити 2,76 грн. Однак, позивачем не було враховано та застосовано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України (не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) та нараховано відповідачу 3 % річних з 25.03.18 по 31.05.18 на суму 2,84 грн.
В інші періоди позивачем нараховано 3 % річних вірно.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі 189,13 грн. В іншій частині вимоги про стягнення 3 % річних відхиляються судом через необґрунтованість.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 804,78 грн. індексу інфляції (розрахунок міститься в матеріалах справи).
Перевіривши (за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство») наданий позивачем розрахунок індексу інфляції за загальний період з березня 2016 р. по квітень 2018 р. встановлено, що позивач безпідставно включив у розрахунок інфляційних втрат період за березень 2018 року.
Розрахунок інфляційних втрат позивача розраховано по квітень 2018 року, а тому період березень 2018 року не підпадає під інфляційні втрати, оскільки нараховуються з травня місяця.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 800,11 грн. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат відхиляються судом через необґрунтованість.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 129, 202, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи підприємця Назаренко Андрія Володимировича, 69057, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) - 6 064 (шість тисяч шістдесят чотири) грн. 84 коп. основного боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з фізичної особи підприємця Назаренко Андрія Володимировича, 69057, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) - 206 (двісті шість) грн. 87 коп. пені, 800 (вісімсот) грн. 11 коп. інфляційних витрат, 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн. 13 коп. 3 % річних, та 1 758 (одна тисяча сімсот п'ятдесят вісім) грн. 30 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.
Повний текст рішення складено 05.11.18
Суддя В.Л. Корсун