справа № 2-а-7643/08
категорія 50
10 червня 2008 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Капустинського М.М. ,
при секретарі - Метельській С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації
про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон),-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась з вказаним позовом до суду, посилаючись на те, що в період з 16.01.2001 року по 16.05.2005 року їй не було проведено у повному обсязі виплати, передбачені ст. ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення її прав.
Заборгованість по доплаті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (ст. 39) позивач визначила в розмірі 16270, 50 грн., а заборгованість по грошовій допомозі у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства (ст. 37) - в розмірі 3254, 80 грн., а разом - 19524, 60 грн.
Посилалась на те, що отримувала відповідні доплати та допомоги у розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, тоді як Законом визначені інші, значно більші, їх розміри, кратні мінімальній заробітній платі у відповідні періоди.
Позивач у судове засідання не з"явилася. Просила справу розглядати без її участі.
Представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час і місце розгляду справи повідомлений вчасно і у передбаченому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив. Письмове заперечення на позовну заяву не надав.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що позивач в спірний період часу проживала та працювала в м. Овручі Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Згідно ст. 37 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Згідно ст. 39 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата. У зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати щомісяця.
Проте вказані допомога та доплата виплачувались у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати, тобто в значно меншому розмірі.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.
Виплатою допомоги та доплат в твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, порушені права позивача.
Заборгованість по допомозі, передбаченій ст.37 Закону, за 2001 - 2005 роки не може бути стягнута на користь позивача, бо, відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав встановлюється річний строк. Позов пред”явлено у квітні 2008 року, тобто після спливу строку. Ця вимога не підлягає задоволенню.
Заборгованість по ст. 39 Закону підлягає стягненню відповідно до ч. 2 ст. 233, ст. 238 КЗпП України незалежно від часу її виникнення, оскільки в даному випадку йдеться про виплати, які відповідно до ст. 2 Закону України „Про оплату праці” є складовою структури заробітної плати, тобто за періоди з січня 2001 року по травень 2005 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін. У даному випадку суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.
З врахуванням викладеного вище, фактично отриманих сум та розмірів мінімальної заробітної плати в Україні в спірний період часу розмір заборгованості перед позивачем по виплатах, передбачених ст. 39 Закону становить 18325, 50 грн.
Оскільки розпорядником цих коштів і в спірний період часу і тепер є управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, суд стягує заборгованість з нього.
Керуючись Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. ст. 158 - 163, 167, 254 КАС України, Житомирський окружний адміністративний суд
постановив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 18325, 50 грн. доплати до заробітної плати (ст. 39).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: М.М. Капустинський