Машівський районний суд Полтавської області
Справа № 2-26/2010 рік
03 лютого 2010 року. Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Кравець С.В.
за участю: секретаря Кульчицької І.М.
позивача ОСОБА_1
відповідача - представника ДВС ОСОБА_2
третьої особи ОСОБА_3
представника третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3, Управління Пенсійного фонду України у Машівському районі, ВАТ «ОСОБА_7 ОСОБА_8» про спонукання до виконання зобов'язань, -
відповідно до ч.3 ст. 209 ЦПК України в судовому засіданні 03 лютого 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення, -
У грудні 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що 30.05.2009р. між ним та відповідачем ОСОБА_6, який діяв за дорученням ОСОБА_5 була укладена угода про купівлю-продаж автомобіля ВАЗ-21070 ЗНГ, номерний знак НОМЕР_1. Цього ж числа він отримав автомобіль та передав ОСОБА_6 33 000 грн., про що він отримав розписку, а останній видав довіреність на право керування та розпорядження автомобілем, після чого мали намір оформити угоду купівлі-продажу на автомобільній біржі при ДАІ в жовтні 2009р. Але 28.07.2009р. постановою відповідача-3 було накладено арешт на майно ОСОБА_5 в т.ч. вказаний автомобіль, який фактично належав йому, позивачу. У зв'язку з наведеним позивач просить зобов'язати відповідачів припинити дії, що порушують його права в оформленні угоди купівлі-продажу автомобіля НОМЕР_2, скасувати постанову відділу ДВС від 28.07.2009р. про арешт автомобіля, зобов'язати ОСОБА_5 з'явитися для документального оформлення угоди купівлі-продажу на автомобільну біржу при ДАІ.
В судовому засіданні позивач та третя особа ОСОБА_3 наполягають на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві, при цьому зазначили, що позивач не міг оформити угоду купівлі-продажу автомобіля, так як не вистачало коштів, а тому мав намір оформити цю угоду лише у жовтні 2009р. При цьому, зазначив, що ОСОБА_5 порушує його права тим, що на його автомобіль накладено арешт, ДВС - оскільки винесло постанову про накладення арешту на належний йому автомобіль, ОСОБА_6 - вважає ніяким чином його права не порушив.
Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання направили заяви з проханням справу слухати без їх участі, ОСОБА_5 покладається на розсуд суду, ОСОБА_6 не заперечує проти задоволення позову. Представник відповідача - ВДВС Машівського РУЮ заперечує проти задоволення позову за безпідставністю, вважає, що виконавча служба діяла відповідно до вимог законодавства, і вважає, що дії відповідачів -1, 2 та ОСОБА_3 спрямовані на невиконання рішень судів та інших органів.
Представник третьої особи - Управління Пенсійного фонду України у Машівському районі з позовом не погоджується, вважає, що виконавча служба діяла правомірно. Представник ВАТ «ОСОБА_7 ОСОБА_8» в судове засідання не з'явився без поважних причин, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного висновку.
Судом установлено, що 18.04.2009р. ОСОБА_5 видав довіреність на 3 роки якою уповноважив ОСОБА_6 ( відповідача-2 ) розпоряджатися належним йому автомобілем ВАЗ-21070 ЗНГ, номерний знак НОМЕР_1 в том числі з право продажу ( а.с. 11 ). У свою чергу ОСОБА_8 30.05.2009р., діючи за передорученням ОСОБА_5, видав довіреність терміном на 3 роки якою уповноважив ОСОБА_1 та ОСОБА_3 також розпоряджатися зазначеним вище автомобілем. Для здійснення цих повноважень він надав позивачу право представляти інтереси в органах нотаріату, комісійних магазинах, органах Державтоінспекції, комісіях або в будь-яких інших підприємствах, установах та організаціях з усіх без винятку питань, пов'язаних з експлуатацією, відчуженням тапереобладнанням автомобіля ( а.с. 10 ).
В період з 30.04.2009р. по 03.09.2009р. державною виконавчою службою винесено ряд постанов про відкриття виконавчого провадження, які об'єднані між собою, про стягнення з ОСОБА_5 на користь держави та ВАТ «ОСОБА_7 ОСОБА_8» недоїмки зі страхових внесків та боргу ( а.с. 54, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71 ).
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.
За змістом ст. ст. 5, 50 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії., в т.ч. шляхом звернення стягнення на майно боржника.
З метою забезпечення виконання рішення суду за заявою ВАТ «ОСОБА_7 ОСОБА_8» постановою державного виконавця від 28.07.2009р. було накладено арешт на майно ОСОБА_5, а саме автомобілі ВАЗ-21070 ЗНГ, номерний знак НОМЕР_1 та Ланос ДНЗ ВІ 0467 АО ( а.с. 72-73 ).
Таким чином, суд вважає, що постанова державного виконавця від 28.07.2009р. винесена відповідно до вимог законодавства, з метою виконання рішення як суду так і Управління Пенсійного фонду України у Машівському районі.
З копії технічного паспорту на автомобіль ВАЗ-21070 ЗНГ, номерний знак НОМЕР_1 від 26.02.2009р. вбачається, що він належить відповідачу ОСОБА_5 ( а.с. 9 ), тобто він і на даний час є його власником.
Частиною 1 ст. 59 цього Закону, передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 з вимогою про звільнення майна з-під арешту не звертався.
Відповідно до ч.3 ст. 244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особо іншій для представництва перед третіми особами.
Відповідно до статті 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, може в будь-який час її скасувати. Припинення повноважень представника відбувається внаслідок одностороннього волевиявлення представлюваного.
Відповідно до ч.1 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» - державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски.
Пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388, передбачено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати ( перереєструвати ) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання ( одержання ).
За змістом п.8 цього Порядку - державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів ), на підставі документів, що підтверджують правомірність їх придбання.
Пунктом 1 ч.1 ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Таким чином, твердження позивача про укладення угоди купівлі-продажу, про що 30.05.2009р. ОСОБА_6 написав розписку ( а.с. 12 ) про отримання від нього коштів в сумі 33 000 грн. за вказаний автомобіль, суд вважає, не є підтвердження укладення зазначеного договору, оскільки він належним чином не оформлявся, податки з вказаної суми сплачені не були. А посилання позивача на відсутність на той час коштів необхідних для належного укладення договору, суд вважає правового значення по даній справі немає.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що оскільки довіреність видана ОСОБА_8 в порядку передоручення за ОСОБА_5 не є правовим оформленням переходу права власності на автомобіль НОМЕР_2, повноваження, яке виникає у представника за довіреністю, не порушує його майнових або особистих немайнових прав, оскільки власник в односторонньому порядку має право скасувати довіреність в будь-який час її дії, ОСОБА_5 в установленому законом порядку автомобіль не відчужив, а тому суд не вбачає підстав для скасування постанови державного виконавця від 28.07.2009р. про накладення арешту на майно, як і зобов'язувати відповідачів припинити дії, що порушують право позивача, так і вчинити будь-які дії на його користь, і приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.
Оскільки позивачу в задоволенні позову відмовлено, а тому відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати на його користь стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 244, 249, 640 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 50 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3, Управління Пенсійного фонду України у Машівському районі, ВАТ «ОСОБА_7 ОСОБА_8» про спонукання до виконання зобов'язань - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: ( підпис )
Копія вірна:
Суддя Машівського районного суду С.В. Кравець
Повний текст Рішення виготовлено та підписано 06 лютого 2010 року