Україна
13 січня 2010 р. справа № 2а-15964/09/0570
час прийняття постанови: 11.00
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.
при секретарі Аврамченко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька по вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу
за позовом Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»
до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області
про визнання протиправними дії Державної інспекції з контролю за цінами у Донецькій області щодо проведення перевірки з питання дотримання порядку формування, встановлення та застосування плати за послуги, що надаються Донецькою регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», визнання протиправним рішення Державної інспекції за цінами у Донецькій області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №213 від 05.08.2009р., визнання відсутності компетенції у Державної інспекції з контролю за цінами у Донецькій області здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності
за участю представника позивача Харченко О.О.
представника відповідача Довгих Н.Д.
Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» в особі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» звернулося до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання протиправними дії Державної інспекції з контролю за цінами у Донецькій області щодо проведення перевірки з питання дотримання порядку формування, встановлення та застосування плати за послуги, що надаються Донецькою регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», визнання протиправним рішення Державної інспекції за цінами у Донецькій області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №213 від 05.08.2009р., визнання відсутності компетенції у Державної інспекції з контролю за цінами у Донецькій області здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що співробітником Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області, головним державним інспектором Гарматенко Л.М., на підставі посвідчення від 21 липня 2009р. №459, на виконання наказу від 21.07.2009р. №111, виданого Держінспекцією цін в Донецькій області , відповідно до п.п.4.1.6 Плану роботи на ІІІ квартал 2009р., з 22 липня 2009р. по 29 липня 2009р. здійснювалась перевірка Донецької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» з питання дотримання порядку формування, встановлення та застосування плати за послуги, що надаються Донецькою регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру».
За результатами перевірки був складений акт від 29.07.2009р. № 459, яким встановлено наступне: в цілому перевірено цін (тарифів) 18 у тому числі з питань моніторингу - регульованих 18, у тому числі з порушенням діючого порядку формування та застосування регульованих цін (тарифів) додатково отримана виручка становить суму 422,00грн., відповідно до розрахунку суми завищення, який наведений в акті. Попереджено обрахування споживачів в розрахунок на рік 422,00грн. Встановлено, що при реєстрації державних актів на право приватної власності на землю застосовувались ціни за виконання робіт по населенню на планову основу меж земельних ділянок та переобчислення координат, які непередбачені нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг в листопаді 2008р., чим були порушені вимоги п. 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (втому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99р. №43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.06.99р. за № 345/3647.
На підставі вказаного акту було прийняте рішення про застосування економічних санкцій №213 від 05.08.2009р. у розмірі 1266,00грн.
Посилаючись на Конституцію України, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою КМУ №1819 від 13.12.2000р., вважає, що допущені у ході перевірки порушення є достатнім для визнання проведеної перевірки незаконною.
Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, адміністративний позов не визнав, вважає дії правомірними, а рішення законними.
Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, встановив.
Співробітником Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області, головним державним інспектором Гарматенко Л.М., на підставі посвідчення від 21 липня 2009р. №459, на виконання наказу від 21.07.2009р. №111, виданого Держінспекцією цін в Донецькій області , відповідно до п.п.4.1.6 Плану роботи на ІІІ квартал 2009р., з 22 липня 2009р. по 29 липня 2009р. здійснювалась перевірка Донецької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» з питання дотримання порядку формування, встановлення та застосування плати за послуги, що надаються Донецькою регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру».
Під час перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем укладалися договори з фізичними та юридичними особами, предметом яких були роботи з нанесення на планову основу меж земельних ділянок. У Акті перевірки (а.с. 10-114) вказано, що виконання цих робіт не передбачено серед переліку технічної документації, яка наведена у пункті 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі.
Зважаючи на це відповідач дійшов висновку про те, що позивачем виконуються роботи, які не передбачені нормативно-правовими актами, що встановлюють для нього перелік платних послуг. За розрахунком відповідача (а.с. 12) сума виручки за вказаними договорами, яка вважається безпідставно отриманою, склала 422 грн.
На підставі вказаного Акту перевірки відповідно до ст. 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення” відповідачем було прийняте рішення № 216 від 05.08.2009р., яким вирішено вилучити у позивача в доход бюджету безпідставно отриману суму виручки в результаті порушення державної дисципліни цін у розмірі 422 грн., а також штраф у двократному розмірі необґрунтовано отриманої виручки у сумі 844 грн. Загальна сума економічної санкції, яка підлягає перерахуванню в доход бюджету за вказаним рішенням склала 1266 грн.
Як вбачається з адміністративного позову, подальших пояснень позивача та заперечень відповідача, між сторонами відсутній спір щодо розрахунку сум економічних санкцій. Тобто наявний спір щодо застосування норм права до спірних правовідносин.
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому суд виходить з наступного.
Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням в Україні визначає Закон „Про ціни і ціноутворення”. Відповідно до ст. 13 цього Закону державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Здійснення перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, їх економічного обґрунтування, а також застосування відповідно до законодавства адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) відповідно до п. 4, 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. N 1819 покладено на Державну інспекцію з контролю за цінами та її територіальні органи, до яких відноситься відповідач.
Відповідальність за порушення державної дисципліни цін встановлена статтею 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення”. Згідно з частиною 1 цієї статті вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Відповідно до вимог вказаної статті наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 р. N298/519 (зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за N 1047/6238) затверджена Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами.
Пунктом 1.4 вказаної Інструкції встановлено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема, визначене застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг.
Для застосування цієї норми обов'язковим є з'ясування переліку послуг, надання яких за плату передбачене у переліку, встановленому відповідним нормативно-правовим актом.
Позивачем у справі є ДП „Центр державного земельного кадастру”, який згідно із Статутом та наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №110 від 04.11.1997р. відноситься до сфери управління Державного комітету України по земельних ресурсах.
Основні вимоги щодо виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг державними органами земельних ресурсів, бюджетними установами та організаціями, які належать до сфери їх управління на платній основі визначені Порядком виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N1619 (надалі - Порядок).
Пунктом 5 Порядку передбачені види земельно-кадастрових робіт і послуг, які можуть виконувати та надавати на платній основі вказані вище суб'єкти. Серед них, зокрема, зазначене складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання й охорони земельних ресурсів, визначення меж земельних ділянок, а також виконання інших робіт щодо проведення землеустрою.
Пунктом 2 Постанови КМ України від 01.11.2000р. №1619 Державному комітетові по земельних ресурсах разом з Міністерством фінансів і Міністерством економіки доручене затвердити розміри оплати вказаних земельно-кадастрових робіт та послуг. На виконання цього доручення спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15 червня 2001 р. N97/298/124 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за N 579/5770) затверджені Розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг.
Нанесення на планову основу меж земельних ділянок передбачене пунктом 2.2.8 цього наказу. Згідно з ним комплекс робіт включає: добір планово-картографічних матеріалів; каталогів координат; нанесення меж на план і креслення їх тушшю. Кінцевою продукцією є план з нанесеними межами землекористування (2 примірники, з них 1 - архівний). Вартість витрат із нанесення на планову основу меж землекористування установлюється згідно з таблицею 2.13.
Таким чином, нормативно-правовими актами, що встановлюють перелік платних послуг для позивача передбачене нанесення на планову основу меж земельних ділянок. Отже отримання позивачем виручки за такі послуги у сумі 422 грн. не можна вважати необґрунтовано отриманою виручкою. Тому відсутнє порушеннями порядку встановлення і застосування цін, яке може бути підставою для застосування економічних санкцій відповідно до ст. 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення”.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача у Акті перевірки на порушення позивачем п. 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яка затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. N 43 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647, надалі - Інструкція).
Вказаний пункт містить перелік технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою. Крім того, перелік технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку наведений у ст. 56 Закону України „Про землеустрій”.
Дані переліки встановлюють вимоги до документації, яка використовується під час оформлення прав на земельну ділянку. Однак, вони не встановлюють кола видів послуг (робіт), які можуть надаватися суб'єктами господарювання за плату.
Враховуючи, що санкції визначені відповідачем саме у зв'язку із застосуванням позивачем цін (тарифів) за види послуг (робіт), які не передбачені у переліку платних послуг, відсутність їх у інших переліках не може бути підставою для відповідальності позивача.
За таких обставин суд вважає, що санкції за спірним рішенням застосовані до позивача без законних підстав для цього, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання його протиправним підлягають задоволенню.
В той самий час вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки з питання дотримання порядку формування, встановлення та застосування плати за послуги, що надаються Донецькою регіональною філією Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру”, а також про визнання відсутності компетенції у відповідача здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності задоволенню не підлягають.
Як вже зазначалося, відповідно до ст. 13 Закону України „Про ціни і ціноутворення” контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Здійснення перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, їх економічного обґрунтування, а також застосування відповідно до законодавства адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) відповідно до п. 4, 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. N 1819 покладено на Державну інспекцію з контролю за цінами та її територіальні органи, до яких відноситься відповідач.
В обґрунтування вказаних вище позовних вимог позивач посилається на Закон України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, стаття 4 якого передбачає встановлення органів, уповноважених здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності виключно Законами України.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 по справі N1-7/99 зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” він набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування. Даний закон був опублікований у Офіційному віснику України 25.06.2007р., тому набув чинності 25.12.2007р. Ним не передбачено припинення повноважень органів, уповноважених на здійснення державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності до набуття чинності цим Законом.
Зважаючи на ст. 58 Конституції України суд не погоджується з розповсюдженням приписів Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” щодо встановлення контролюючих органів виключно законами на відносини щодо встановлення таких органів, які мали місце до набуття чинності цим Законом.
З огляду на це відповідач не втратив повноваження та продовжує здійснювати контроль за додержанням державної дисципліни цін на підставі законодавства. Це спростовує протилежні доводи позивача та є підставою для відмови у задоволенні його вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки з питання дотримання порядку формування, встановлення та застосування плати за послуги, що надаються Донецькою регіональною філією Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру”, а також про визнання відсутності компетенції у відповідача здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання протиправними дії Державної інспекції з контролю за цінами у Донецькій області щодо проведення перевірки з питання дотримання порядку формування, встановлення та застосування плати за послуги, що надаються Донецькою регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», визнання протиправним рішення Державної інспекції за цінами у Донецькій області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №213 від 05.08.2009р., визнання відсутності компетенції у Державної інспекції з контролю за цінами у Донецькій області здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Донецькій області від 05.08.2009р. №213 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 1266,00грн.
Стягнути з державного бюджету України на користь Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» судові витрати з судового збору в розмірі 1 (одна)грн.13 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення в повному обсязі. і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 13 січня 2010 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 18.01.2010р.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Бєломєстнов О. Ю.