Україна
26 січня 2010 р. справа № 2а-9874/09/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кірієнка В.О.
при секретарі Ломиног А.М.
за участю:
представників позивача Чавичелової О.А. - довір.,
представника відповідача Мінкєвіча П.Б. - довір.,
свідки Романченко О.В., Соломка Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Донецького Головного обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання недійсним постанови про накладення стягнень, передбачених ст.. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 18.05.2009р. № 1875 на суму 28890,00 грн., -
Позивач, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», звернувся до суду до Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання недійсним постанови про накладення стягнень, передбачених ст.. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 18.05.2009р. № 1875 на суму 28890,00 грн.
Свої вимоги мотивував наступними обставинами. За планом роботи співробітниками відповідача було проведено перевірку Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (Димитрівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства) за період з 01.04.2009р. по 30.04.2009р.
За результатами перевірки був складений акт № 1170 від 14.05.2009 року, яким зафіксовані порушення позивачем норм законодавства про захист прав споживачів, а саме: надання послуг холодного водопостачання з порушенням умов договору (п.18) стосовно нездійснення контролю за терміном періодичної повірки засобів обліку споживання води у абонентів.
У відповідності до зазначеного акту відповідачем було винесено Постанову про накладання стягнень № 1875 від 18.05.2009 року у розмірі 28890,00 грн., яка була отримана позивачем 03.06.2009 року.
Вважає постанову про накладення стягнення незаконною, посилаючись на ст.. 7, 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки акт перевірки був підписаний не уповноваженими на те особами, а саме: заступником директора Красноармійського РПУ, директором Димитрівського ВУВКГ - Бартош Г.М..
Позивач зазначив, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, оскільки КП «Компанія «Вода Донбасу» є виробником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Пунктом 4 ст. 7 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування в сфері житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Станом на 01.06.2009р. виконавець не визначений. КП «Компанія «Вода Донбасу» не є балансоутримувачем жодного будинку в м. Димитрове. В силу положень п.2, п.8 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630 (Правила № 630) та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення не може забезпечити виконання ч.2 п.3 ст. 21 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», оскільки є виробником послуг, а не її виконавцем. У зв'язку з чим, вважає, що позивач не вчинив жодного порушення, передбачених ст.. 23 Закону України «Про захист прав споживачів». Просив визнати недійсною постанови про накладення стягнень, передбачених ст.. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 18.05.2009р. № 1875 на суму 28890,00 грн.
В ході розгляду справи представник позивача надав заяву про зміну підстав позовних вимог, якими зазначив, що відповідачем при складані акту неправомірно визначено порушення позивачем вимог п. 32 Правил № 630 та п.18 (п.п.1,3) умов договору укладеного між підприємством та групою споживачів, які мешкають за адресами: в. Серова, 67/68, в. Леваневського, 31/86, в. Пушкіна, 27, в. Некрасова, 29, в. 8 Березня, 43,94,96, в. Олександрова, 9,47, в. Китченка, 24,51,69, оскільки по - перше у 2008 році з такими споживачами договір не укладався. По - друге, враховуючи ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки» та вимоги Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998р. № 113/98-ВР, відповідальність за своєчасне здійснення періодичної повірки засобів обліку не може бути покладена на Позивача. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення проти позову, у яких зазначив, що фахівцями Управління 14.05.2009 року на підставі п. 4 Плану роботи управління ІІ квартал 2009 року була проведена перевірка КП «Компанія Вода Донбасу» Димитрівського виробничого управління водопровідного-каналізаційного господарства, за адресою: м. Димитров, в. Ватутіна, 40 по результатами якої складено акт перевірки № 1170, у якому зафіксовані порушення законодавства про захист прав споживачів, у том числі п. 32 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630. На підставі цього акту винесено постанову № 1875 від 18.05.2009 року та накладено штраф за надання послуг холодного водопостачання з порушенням умов договору(п.18) стосовно не здійснення контролю за терміном періодичної повірки засобів обліку споживання води у абонентів сума якого згідно ст. 23 Закону України „Про захист прав споживачів” склала 28890,00 грн. Посилання позивача на порушення Управлінням діючого законодавства щодо порядку та законності винесеної постанови є безпідставними, оскільки положення ст..ст. 7,8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» управління не були порушені у зв'язку з тим, що Бартош Г.М. є директором підприємства (структурного підрозділу) призначений генеральним директором підприємства. Крім того, повідомлення щодо проведення перевірки було оформлено належним чином, що підтверджується повідомленням від 30.03.2009р. за № 07/388, яке отримано позивачем 13.04.2009р. Акт перевірки був підписаний директором Бартош Г.М. без зауважень та надані ним пояснення, що претензій до перевірки не має, що на думку відповідача є належним доказом правомірності їх дій. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У подальших судових засіданнях представник відповідача надав письмові заперечення на заяву про зміну підстав позовних вимог позивача, у яких зазначив, що за заявами споживачів Огилько, Бондаренко, Нарижного, Головина, Алямовького, Мелешко, Огирь, Сабодина, Марченко, Корнилова, Денищенко, Бендяк, Кузнецова-Вацури, Смаркова, виконавець послуг з водопостачання (Позивач) взяв у 2005р. на абонентський облік водоміри для подальшого обслуговування та повірки. У відповідності до п.п. 4 п.32 Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005р., ст.. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо-, і водопостачання». Просив відмовити у задоволені вимог позивача.
Крім цього, представником відповідача були надані письмові пояснення до заперечень, зазначивши необґрунтованість ствердження Позивача щодо наявності у нього права не виконувати умови публічного договору виходячи з того що позивач, який надає послуги з постачання холодної води і водовідведення населенню м. Димитрів, повинен керуватися Правилами № 630, які містять у собі відповідний Типовий договір, зразок якого був наданий Позивачем під час перевірки. Відповідно до Графіку, затвердженого Міським головою та узгодженому з державним санітарним лікарем, Позивач надає послуги з постачання холодної води і водовідведення населенню, що мешкають по вулицях: Серова, Леваневського, Пушкіна, Некрасова, 8 Березня, Олександрова та Китченка. Таким чином, відповідач посилається на те, що Позивачем укладено із споживачами публічний договір, умови якого були опубліковані у «Офіційному віснику України» 12.08.2005 № 30, положення якого є обов'язковими для виконання для всіх сторін цього договору, що передбачено ч.5 ст. 630 ЦК України.
У подальшому розгляді справи представник позивача спростував заперечення відповідача, надав пояснення, в обґрунтування яких посилався на те, що Правила № 630 регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово - комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, і є мешканцем або знаходиться в багатоквартирному домі. По перше Позивач посилався на те що, Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення не укладався та не може укладатися з ним, оскільки Позивач не є виконавцем послуг. По - друге Договір не не може бути публічним, як стверджує відповідач посилаючись на ст. 633 ЦК України, оскільки він є Типовим (сторони не можуть виступати від змісту типового договору, але мають конкретизувати його умови). КП «Компанія «Вода Донбасу» має можливість надавати послуги з водопостачання та водовідведення лише споживачам, які приєднані або мають технічні можливості приєднатися до системи водопровідних та каналізаційних мереж комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» тому договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води не підпадає під дію норми про публічний договір. У період з 01.01.2005р. по 17.10.2008р. взаємовідносини між об'єднаннями, комбінатами комунальних підприємств (водоканали) та іншими експлуатаційними організаціями та абонентами регулювалися «Правилами користування системи комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України» затверджені наказом Держкомітету України по житлово - комунальному господарству від 01.07.1994р. № 65, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 22.07.1994р. за 165/374. Отже, послуги з водопостачання надавалися мешканцям приватного сектору за адресами: в. Серова, 67,68, в. Леваневського, 31,86, в. Пушкіна, 27, в. Некрасова, 29, в. 8 Березня, 43,94,96 на підставі наведених Правил.
Під час судового засідання були допитані в якості свідка Соломка Дмитро Олександрович та Романченко Олена Василівна, які проголосили присягу свідка та були ознайомлені зі своїми правами, встановленими ст. 65, 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перший свідок Соломка Д.О. надав письмові пояснення, у яких зазначив, що порушення встановлені відповідачем під час перевірки Димитрівського ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» і зазначені в акті дотримання законодавства про захист прав споживачів від 14.05.2009р. № 1170 суттєво відрізняються від порушень, зазначених в постанові від 18.05.2009р. № 1875 про накладення стягнень, передбачених ст.. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» на суму 28890,00 грн., яка повинна вноситися на підставі акту перевірки.
Другий свідок Романченко О.В. пояснила, що з моменту перевірки пройшло багату часу, у зв'язку з чим вона не пам'ятає деталі проведення перевірки.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, а також суперечливі свідчення свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач - Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою зареєстроване 03.09.2007 року виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області (а.с. 12). Позивач здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого розпорядженням голови Донецької обласної ради від 28.08.2007р. № 98р., метою якого є отримання прибутку, централізованого забезпечення технічною та питною водою населення, підприємств, міст, інших населених пунктів та споживачів води; забезпечення подачі води у маловодні регіони каналами та водопроводами для внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів Донецької області та утримання водосховищ, які передані в безстрокове відокремлене користування, у відповідності з вимогами технічної документації та правил експлуатації, санітарних норм і правил; надання послуг споживачам води на договірній основі для забору води з водосховищ, які знаходяться на балансі підприємства та мають дозвіл на спеціальне водокористування, виданий відповідними державними органами; збору та очищення стічних вод; виконання виробничої, комерційної та іншої діяльності не заборонені чинним законодавством України. (а.с.14,15).
Відповідач - Головне Донецьке обласне управління у справах захисту прав споживачів здійснює свою діяльність на підставі Положення про територіальні органи Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 12.09.2007 № 217, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2007 р. за № 1219/14486. Згідно п. 1 цього Положення відповідач є територіальним органом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та йому підпорядковується, тобто є суб'єктом владних повноважень.
14 травня 2009 року відповідачем відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р. № 1023-XII та п.4 Плану роботи на II квартал 2009 року проводилася перевірка Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» Димитрівського виробничого управління водопровідного-каналізаційного господарства» за період з 01.04.2009р. по 30.04.2009р., за результатами якої був складений акт № 1170 від 14.05.2009 року (а.с. 8-9).
Зазначеним актом було встановлені порушення законодавства про захист прав споживачів, у тому числі п.32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005р., а також надання послуг холодного водопостачання з порушенням умов договору (п.18) стосовно нездійснення контролю за терміном періодичної повірки засобів обліку споживання води у абонентів. (а.с. 8).
Постановою начальника Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів № 1875 від 18 травня 2009 року до позивача застосований штраф у розмірі 5% вартості наданих послуг за минулий календарний місяць у сумі 28890,00 грн. (а.с. 11). Як вбачається із зазначеної постанови, вона прийнята відповідно до ст.ст. 26, 23 Закону України „Про захист прав споживачів” та Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177, та на підставі акту від 14 травня 2009 року № 001170, яким встановлено надання послуг холодного водопостачання з порушенням умов договору (п.18) стосовно не здійснення контролю за терміном періодичної повірки засобів обліку споживання води у абонентів.
Позивач із вказаною постановою відповідача не погоджується та вважає, що відповідачем порушуються його права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Проблемою даного спору є питання щодо правомірності винесення постанови про накладення стягнень.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів ст..7 та ст..8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за результатами здійснення планової перевірки посадова особа органу державного нагляду(контролю), у разі виявлення порушень вимог чинного законодавства, складає акт, який повинен бути підписаний керівником підприємства або уповноваженою особою.
У судовому засіданні встановлено, та підтверджено окрім пояснень представника позивача іншими доказами у їх сукупності, що керівником КП «Компанія «Вода Донбасу» є генеральний директор. З акту перевірки вбачається, що він був підписаний заступником директора Красноармійського РПУ директором Димитрівського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства - Бартош Г.М.
Димитрівське ВУВКГ є відокремленим підрозділом Позивача без права юридичної особи, яке діє на підставі Положення № 19, затвердженого наказом КП «Компанія «Вода Донбасу» від 30.07.2009р. № 17 за підписом генерального директора.
Відповідно до п. 8.4 Положення № 19 встановлено, що керівник Димитрівського ВУВКГ діє від імені підприємства та у межах своїх повноважень, передбачених цим положенням та довіреністю, яку видано генеральним директором підприємства.
Так, довіреністю від 02.02.2009р. № 03-152, на підставі якої діє Бартош Г.М., встановлений вичерпний перелік повноважень, що покладені на заступника директора Красноармійського РВУ - директора Димитрівського ВУВКГ (а.с.102). Повноваження щодо підписання актів перевірок контролюючих органів наведеною довіреністю не передбачені.
Таким чином, заступник директора Красноармійського РВУ - директора Димитрівського ВУВКГ Бартош Г.М. не мав повноваження на підписання акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 14.05.2009р. № 1170, складеного Головним Донецьким обласним управлінням у справах захисту прав споживачів.
Відповідно до приписів ст..13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 18750-IV, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення відносяться до комунальних послуг.
На період здійснення перевірки, нормативно - правовими актами, які встановлюють порядок користування питною водою із комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації є: «Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», затверджені наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190, зареєстровані в міністерстві юстиції України 07.10.2008р. за № 936/15627, «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, «Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України», затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. № 37, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. № 403/6691, «Правила приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації м. Димитрів», затверджені рішенням Димитрівської міської ради від 17.10.2007р.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо порушення умов договору між виконавцем послуг та групою споживачів, оскільки відсутні повноваження КП «Компанія «Вода Донбасу» в обслуговані житлового фонду на внутрішньо будинкових водопровідних та каналізаційних мереж виключає можливість визначення статусу Позивача як виконавця послуг.
Пунктом 1.3 «Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді» затвердженого наказом Держкомунгоспу України від 25.04.2005р. № 60, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 19.05.2005 року за № 541\10821, передбачено, що виконавцем житлово комунальних послуг може бути суб'єкт господарювання. Предметом діяльності якого є надання відповідних комунальних послуг та, господарювання, який може забезпечити виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»
Згідно п. 4 ст. 7 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування в сфері житлово комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення укладається між власником квартири, орендодавцем, квартиро наймачем та балансоутримувачем.
Відповідно до п. 2 «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, виконавець надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з використанням внутрішньо будинкових систем холодного водопостачання та водовідведення.
Отже, в силу наведених положень, суд вважає, що позивач не може забезпечити виконання приписів статті 21 закону України «Про житлово - комунальні послуги», оскільки є виробником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а не виконавцем послуг.
Крім цього, в акті перевірки від 14.04.2009р. № 1170 відповідачем було зазначено, що позивач не здійснив періодичну повірку засобів обліку, які встановлені з січня по грудень 2005 року станом на травень 2009 року, чим порушив вимоги п.32 Правил № 630 та п.18 (п.п.1,3) умов договору укладеного між підприємством та групою споживачів, які мешкають за адресами: вул. Серова, 67,68, вул. Леваневського, 31, 86, вул. Пушкіна, 27, вул. Некрасова, 29, вул. 8 Березня, б.43, 94, 96; вул. Олександрова, 9, 47, вул. Китченка 24, 51, 69.
Проте, у судовому засіданні підтверджено поясненнями представника позивача та свідка Соломки Д.О., що позивач не мав можливості порушити вимоги п.18 (п.п.1,3) та п.32 Правил № 630, оскільки договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення у 2008 році між підприємством та групою споживачів, які мешкають за вищезазначеними адресами не було укладено.
Відповідно до умов п.п.5.1.1 п.5 ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки» та п.2 ст.28 Закону України 2про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998р. № 113/98-ВР, підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.
Підпунктом 5.6.1 пункту 5.6 ДСТУ 2708:2006, визначено, що результати вимірювання та інші дані, отримані під час проведення повірки, має бути задокументовано відповідно до методики повірки.
Відповідно до п.п. 5.6.2 п.5.6 ДСТУ 2708:2008 позитивні результати первинної, періодичної по позачергової повірки засобів вимірювальної техніки засвідчують відбитком повірочного тавра на засобі вимірювальної техніки або свідоцтвом про повірку чи записом з відбитком повір очного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів.
Аналізуючи наведені правові норми, суд вбачає, що споживачам, які мешкають за адресами вул. Серова, 67,68, вул. Леваневського, 31, 86, вул. Пушкіна, 27, вул. Некрасова, 29, вул. 8 Березня, б.43, 94, 96; вул. Олександрова, 9, 47, вул. Китченка 24, 51, 69 було відомо про граничні строки повірки засобів вимірювальної техніки.
Таким чином, суд зазначає, що у даному випадку, відповідальність за своєчасне здійснення періодичної повірки засобів обліку не повинна бути покладена на Позивача.
Оскільки судом не встановлено вчинення позивачем порушення у вигляді надання послуг холодного водопостачання з порушенням умов договору (п.18) щодо нездійснення контролю за терміном періодичної повірки засобів обліку споживання у абонентів, є незаконною та підлягає скасуванню постанова про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України „Про захист прав споживачів” № 1875 від 18 травня 2009 року.
Відповідно до ст. 94 КАСУ суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 15,17,23,58,69-71, 79, 86-87,94,158-163,185-186,254 Кодексу адмністративного судочинства України, суд
Позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Донецького Головного обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання недійсним постанови про накладення стягнень, передбачених ст.. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 18.05.2009р. № 1875 на суму 28890,00 грн., задовольнити.
Визнати недійсною постанову Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживача про накладання стягнень, передбачених ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» № 1875 від 18 травня 2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова постановлена у нарадчий кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 26 січня 2010 року у присутності представників сторін та свідків.
Повний текст постанови буде складено 01 лютого 2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кірієнко В.О.