Україна
22 січня 2010 р. справа № 2а-19665/09/0570
приміщення суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17,
час прийняття постанови: 15.59 година
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Могильницького М.С.
при секретарі Фенделєвій В.Є.
за участю:
представника позивача - Сидельникова Ю.В.
представника третьої особи - ТОВ «SDS» - Левченка І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «BRW» та товариство з обмеженою відповідальністю «SDS», про визнання протиправними дій щодо надання публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відмови у реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна: приміщення ІХ поверху №№ 1, 2, 4-19, 21-33 загальною площею 773,0 кв.м в будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. А-11 (реєстраційний номер 15921689), розташовані за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Кірова, 90, що належать публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на підставі іпотечного договору № 15-94/17-4283/07 від 04.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу О.М.Копєйко та зареєстрованого у реєстрі за № 2851, в якому міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та яке на підставі ст.ст. 36 та 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, та про зобов'язання зареєструвати за публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» право власності на об'єкт нерухомого майна: приміщення ІХ поверху №№ 1, 2, 4-19, 21-33 загальною площею 773,0 кв.м в будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. А-11 (реєстраційний номер 15921689), розташовані за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Кірова, 90, що належать публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на підставі іпотечного договору № 15-94/17-4283/07 від 04.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу О.М.Копєйко та зареєстрованого у реєстрі за № 2851, в якому міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та яке на підставі ст.ст. 36 та 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя,
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» про визнання протиправними дій щодо надання публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відмови у реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна: приміщення ІХ поверху №№ 1, 2, 4-19, 21-33 загальною площею 773,0 кв.м в будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. А-11 (реєстраційний номер 15921689), розташовані за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Кірова, 90, що належать публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на підставі іпотечного договору № 15-94/17-4283/07 від 04.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу О.М.Копєйко та зареєстрованого у реєстрі за № 2851, в якому міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та яке на підставі ст.ст. 36 та 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, та про зобов'язання зареєструвати за публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» право власності на об'єкт нерухомого майна: приміщення ІХ поверху №№ 1, 2, 4-19, 21-33 загальною площею 773,0 кв.м в будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. А-11 (реєстраційний номер 15921689), розташовані за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Кірова, 90, що належать публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на підставі іпотечного договору № 15-94/17-4283/07 від 04.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу О.М.Копєйко та зареєстрованого у реєстрі за № 2851, в якому міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та яке на підставі ст.ст. 36 та 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Ухвалою суду від 9 грудня 2009 року до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «SDS» та товариство з обмеженою відповідальністю «BRW».
В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», від імені якого діє філія «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області», звернулось до КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» із заявою про реєстрацію права власності від 13.10.2009 року, якою просив відповідача зареєструвати право власності на об'єкт нерухомого майна: приміщення IX поверху №№ 1, 2, 4-19, 21-33 загальною площею 773,0 кв.м. в будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. А-11 (реєстраційний номер 15921689), розташовані за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Кірова, 90, що, як зазначає позивач, належить йому на підставі іпотечного договору № 15-94/17-4283/07 від 04.07.2007 року, в якому міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та яке на підставі ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Проте, як вказує позивач, відповідач відмовив йому у реєстрації права власності на нерухомість на підставі абз. 4, 5 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі - Закон), а також на підставі п.п 2.5, 3.3 Положення (рішення від 28.10.2009 року).
З такими діями відповідача публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не згодне та зазначає, що ч. 3 ст. 24 Закону передбачено, що відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена. Тому, позивач вважає, що рішення відповідача про відмову у реєстрації права власності на нерухоме майно суперечить вимогам ч. 3 ст. 24 Закону.
Стосовно застосованих відповідачем у своїй відмові абз. 4, 5 ст. 24 Закону, позивач зазначає, що відповідачем не було вказано норми Закону або іншого нормативного акту, яким передбачено, що позивач не може бути суб'єктом права власності на об'єкт нерухомості, також відповідачем не було вказано якому нормативно-правовому акту не відповідають надані ним (позивачем) документи та не зазначено чому надані для реєстрації права власності документи не дають відповідачу змоги установити відповідність заявлених позивачем прав. За таких підстав, позивач вважає, що надана відповідачем відмова є необґрунтованою.
Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що абз. 6 ч. 1 ст. 24 Закону визначено підставу, яка у першу чергу покликана на захист інтересів особи, яка є кредитором власника об'єкта нерухомого майна та на користь якої встановлене відповідне обмеження.
Також, позивач звертає увагу суду на норми ст. 17 Закону України «Про нотаріат» та ст. 73 Закону України «Про нотаріат», якою заборона накладається нотаріусом за заявою іпотекодержателя. У свою чергу ст. 74 даного Закону, передбачено, що зняття заборони, накладеної у відповідності до наведеної вище статті, можливе тільки на підставі повідомлення установи банку про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави.
Крім того, позивач наголошує на тому, що обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяженням нерухомого майна), відповідно до абз. 5 ст. 2 Закону, є обмеження або заборона розпорядження майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Позивач зазначає, що зі змісту ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в розділі 5 іпотечного договору № 15-94/17-4283/07 від 04.07.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу О.М.Копєйко та зареєстрованого у реєстрі за № 2851, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та, як зазначає позивач, є правовою підставою для реєстрації власності позивача на об'єкт нерухомого майна: приміщення IX поверху №№ 1, 2, 4-19, 21-33 загальною площею 773,0 кв.м. в будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. А-11 (реєстраційний номер 15921689).
Також, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, ч. 7 Прикінцевих положень Закону та зазначає, що ст. 17 Закону передбачено, що державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Крім того, позивач також вказує на норми ст. 18 Закону, якою передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб. Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права. Позивачем зазначається, що на виконання даної норми, ним необхідні документи були подані відповідачу разом із заявою. Тому вважає, що рішення відповідача про відмову у реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна: приміщення IX поверху №№ 1, 2, 4-19, 21-33 загальною площею 773,0 кв.м. в будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. А-11 (реєстраційний номер 15921689), розташовані за адресою: Донецьк область, м. Донецьк, вул. Кірова, буд. 90, є необґрунтованим.
Відповідач надав суду заперечення проти позову, в обґрунтування яких посилається на п. 2.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, відповідно до якого, якщо заява про реєстрацію прав власності на нерухоме майно подається не пізніше як через дванадцять місяців після виникнення цього права, то об'єкт не підлягає повторній технічній інвентаризації. Якщо строк подачі заяви порушено, то реєстрації прав власності повинна передувати технічна інвентаризація об'єктів. Остання технічна інвентаризація об'єкта нерухомого майна: приміщення IX поверху №№ 1, 2, 4-19, 21-33 в будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. А-11 (реєстраційний номер 15921689), розташованого за адресою: Донецьк область, м. Донецьк, вул. Кірова, буд. 90, була здійснена 04.07.2007 року, тобто в даному випадку, як зазначає відповідач, необхідно було здійснити поточну технічну інвентаризацію.
Також, відповідач зазначає, що позивачем в порушення ст. 33 Закону України «Про іпотеку» не було надано ані рішення суду, був відсутній виконавчий напис нотаріусу на іпотечному договорі та не було надано договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Крім того, позивачем не були надані докази невиконання іпотекодавцем вимог іпотечного договору, що викликало у відповідача сумніви щодо переходу права власності до іпотекодержателя. Тому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні обґрунтуванню позовних вимог. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розписками про отримання судових повісток. Причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «SDS», у судовому засіданні надав суду письмові пояснення та відповідні до них усні пояснення. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не підтримав.
Представник третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «BRW», у судове засідання не з'явився; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується оголошеннями у газетах «Урядовий кур'єр» № 2 (4153), № 6 (4157) та «Донбасс» № 1 (21975), № 5 (21979).
На підставі ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «BRW», та на підставі наявних у ній доказів.
Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».
Заслухавши пояснення учасників процесу, які з'явились до суду, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, суд встановив наступне.
Позивач - публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», зареєстровано як юридична особа Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 26.08.1992 року (дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію - 13.08.2009 року у зв'язку із зміною найменування юридичної особи), внесено до ЄДРПОУ за № 00039002, діє на підставі статуту (нова редакція), затвердженого Загальними зборами акціонерів Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) 21 травня 2009 року (протокол № 25), погоджений Національним банком України 10 липня 2009 року /а.с. 50, 51, 38-49/.
«Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області» є філією публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» без права юридичної особи, включено до ЄДРПОУ за 09334636, діє на підставі Положення про філію «Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області» та відповідних змін до нього /а.с. 60, 52-57, 58-59/.
Товариство з обмеженою відповідальністю «BRW» є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за № 32890550.
Товариство з обмеженою відповідальністю «SDS» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 11.10.1999 року (свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 № 301385), включено до ЄДРПОУ за № 30600440.
23 листопада 2005 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), далі «Банк», в особі заступника начальника філії «Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області» Ільїна С.В., та товариством з обмеженою відповідальністю «BRW» (Позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 15-93/17-10196/05, згідно з яким Банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає Позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття відновлюваної мультивалютної кредитної лінії з можливістю кредитування у долах США та у національній валюті у сумі, яка не може перевищувати 5 000 000.000 грн. (ліміт кредитної лінії), на умовах передбачених цим Договором. Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 22 листопада 2008 року або 10 днів з моменту пред'явлення Банком вимоги про повернення сум кредиту та сплати відсотків у зв'язку з настанням одного з випадків, вказаних у п. 4.3.4 Кредитного договору.
Сторонами зазначеного кредитного договору визначене цільове призначення кредиту, а саме: для розрахунків з контрагентами за товари, сировину, матеріали, роботи та послуги (п. 2.3 Договору).
За надання фінансового кредиту в формі мультивалютної кредитної лінії Позичальник протягом 3-х робочих днів з дати підписання кредитного договору, але не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому відбулося підписання кредитного договору, одноразово сплачує банку комісійну винагороду в розмірі 500.00 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 3.2 зазначеного кредитного договору відсотки за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі: 12,5% річних за кредитом, наданим у доларах США; 18% річних за кредитом, наданим в національній валюті. Відсотки нараховуються та сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит.
Пунктом 3.3 кредитного договору, передбачено, що за управління фінансовим кредитом у формі мультивалютної кредитної лінії Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду у розмірі 500.00 грн. без ПДВ.
Також, сторонами кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії були укладені договори про внесення змін до кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 15-93/17-10196/05 від 23.11.2005 року.
Так, договором про внесення змін № 1 від 07.06.2006р. п. 2.1 кредитного договору викладено у наступній редакції: «Банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає Позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття відновлюваної мультивалютної кредитної лінії з можливістю кредитування у долах США та у національній валюті у сумі, яка не може перевищувати 10 000 000.000 грн. (ліміт кредитної лінії), на умовах передбачених цим Договором» та доповнено п. 3.3 реченням наступного змісту: «Починаючи з червня 2006 року Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду за управління фінансовим кредитом у формі мультивалютної кредитної лінії у розмірі 1000.00 грн. без ПДВ».
Відповідно до договору про внесення змін від 24.12.2007 року до п. 3.2 сторонами кредитного договору внесені зміни, а саме: замість тексту «18,0% річних за кредитом, наданим у національній валюті» читати наступне: «16,5% річних за кредитом, наданим у національній валюті». Також, даним договором про внесення змін доповнено розділ 6 кредитного договору пп. 6.11 та зазначено, що Позичальник та Банк згодні з усіма умовами даного Договору, а також погоджують усі права та обов'язки, закріплені за ними даним Договором.
У відповідності з п. 1.1 іпотечного договору № 15-94/17-4283/07, укладеного 04.07.2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю «SDS» (як майновим поручителем ТОВ «BRW») із подальшими змінами до нього, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 15-93/17-10196/05 від 23.11.2005 року, а також всіх договорів про внесення змін, що можуть бути укладені до нього, між іпотекодержателем та товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «BRW» /а.с. 14-19/.
Предметом іпотеки відповідно до п. 1.2 іпотечного договору є приміщення IX поверху №№ 1, 2, 4-19, 21-33 загальною площею 773,0 кв.м. в будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. А-11 (реєстраційний номер 15921689), що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, буд. 90. Даний пункт іпотечного договору згідно договору про внесення змін № 6 від 28.03.2008 року сторонами змінений та сторонами іпотечного договору предметом іпотеки відповідно до п. 1.2 іпотечного договору є приміщення IX поверху №№ 1, 2, 4-19, 21-33 загальною площею 732,0 кв.м. в будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. А-11 (реєстраційний номер 15921689), що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, буд. 90.
На підставі п. 1.4 іпотечного договору сторони оцінюють предмет іпотеки у сумі 4 684 380.00 грн. Даний пункт сторонами іпотечного договору був змінений відповідно договору про внесення змін № 6 від 28.03.2008 року та викладено у наступній редакції: «Сторони цього Договору оцінюють Предмет іпотеки у 6 284 220.00 грн., далі - «Заставна вартість».
Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності, відповідно до договорів, укладених з ТОВ «ДОНІКО (п. 1.3 іпотечного договору), а саме: договору купівлі-продажу, посвідченого 14.08.2006 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Копєйко О.М. за реєстровим номером 4972; договору про виділ нерухомого майна в натурі, посвідченого 31.08.2006р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Копєйко О.М. за реєстровим номером 5222; акту приймання-передачі б/н від 18.08.2006р.
З урахуванням вимог п. 5.1 договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію по заставній вартості у наступних випадках:
- якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю, у тому числі: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум відсотків (сум комісійної винагороди за управління кредитом) (у тому числі відсотків за неправомірне користування кредитом); та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором;
- в разі прийняття рішення про ліквідацію чи реорганізацію у будь-який спосіб іпотекодавця та/або боржника, порушенні відносно них справи про банкрутство;
- невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим Договором, зокрема, щодо вжиття заходів, необхідних для збереження предмету іпотеки, його належної експлуатації та страхування предмету іпотеки;
- загибелі, втрати чи пошкодження предмету іпотеки і невиконання при цьому іпотекодавцем умов, викладених у п. 4.1.1 цього Договору;
- відчуженні у будь-який спосіб іпотекодавцем предмету іпотеки або обтяженні його зобов'язаннями на користь третіх осіб без попереднього письмового погодження із іпотекодержателем і невиконанні при цьому іпотекодавцем умов, викладених у п. 4.1.2. цього Договору;
- викупу предмета іпотеки для суспільних потреб та/або його реквізиції та/або конфіскації;
- в інших випадках, передбачених чинним на момент звернення стягнення законодавством України.
На підставі п. 5.2 договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або шляхом позасудового врегулювання згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у п. 5.2.1 цього договору.
Так, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у відповідності із ст. 36 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя і визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя без будь-якого додаткового узгодження з іпотекодавцем, а саме:
- передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за Кредитним договором у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»;
- право іпотекодержателя від свого імені продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, вставленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Ціна продажу Предмета іпотеки встановлюється сторонами на рівні заставної вартості Предмета іпотеки, встановленої п. 1.4 цього договору. Договір купівлі-продажу Предмета іпотеки, укладений відповідно до цього пункту, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на Предмет іпотеки, що було предметом іпотеки за цим Договором;
- продажу іпотекодавцем за згодою іпотекодержателя Предмета іпотеки третій особі на користь іпотекодержателя;
- іншім способом, що не суперечить чинному на момент реалізації Предмета іпотеки законодавству.
Відповідно до пунктів 7.2, 7.3 іпотечного договору, цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього) або до припинення права іпотеки у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством.
Зазначений іпотечний договір 04.07.2007 року посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Копєйко О.М., зареєстрований в реєстрі за № 2851. Накладена заборона відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальність «SDS», до припинення договору іпотеки, зареєстровано в реєстрі за № 2852.
Обтяження на підставі договору іпотеки № 15-94/17-4283/07 зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, про що свідчить витяг про реєстрацію № 17778406 від 28.03.2008 року (запис 23) та в Державному реєстрі іпотек, що підтверджується Витягом про реєстрацію № 17781652 від 28.03.2008 року (запис 18).
Товариство з обмеженою відповідальністю «BRW», прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором № 15-93/17-10196/05 від 23.11.2005р. належним чином не виконувало, повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами здійснювало несвоєчасно та неповністю. Третя особа - майновий поручитель - товариство з обмеженою відповідальністю «SDS», також зазначені зобов'язання ТОВ «BRW» належним чином не виконало.
Позивач звернувся до третіх осіб з вимогами (від 04.12.2008р. за №№ 900, 901) про усунення порушень умов кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 15-93/17-10196/05 від 23.11.2005р. у порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», відповідно до даних вимог позивач зазначив, що позичальником допущено порушення зобов'язання, яке передбачене п. 3.2 кредитного договору, а саме: позичальником не сплачено Банку проценти за користування кредитними коштами за період з 30.07.2008р. по 26.11.2009р. в сумі 43,9 тис. грн. - за кредитом, наданим в гривні; 76,6 тис. доларів США - за кредитом наданим в доларах США та всупереч п. 2.2 кредитного договору не погашено в встановлений кредитним договором строку (22.11.2008р.) кредит у сумі 1 859 999,99 доларів США, 806 500,00 грн. /а.с. 29-30, 32-33/.
Зазначені вимоги третіми особами отримані 08.12.2008 року, що підтверджується відповідними відмітками у повідомленні про вручення поштового відправлення.
Станом на 08.01.2009 року, тобто станом на останній день можливого виконання вимоги на підставі ст. 35 Закону України «Про іпотеку», заборгованість третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «BRW» перед філією «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області» за кредитним договором № 15-93/17-10196/05 від 23.11.2005р. складала: кредитна заборгованість за кодом валюти 980 - 806 500.00, за кодом валюти 840 - 1 859 999.99; за відсотками: за кодом валюти 980 - 60 123.89, за кодом валюти 840 - 103 290.99; за комісією (код валюти 980) - 2 000.00.
Станом на 13.10.2009 року, тобто на день надання відповідачу заяви про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, заборгованість третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «BRW» за кредитним договором № 15-93/17-10196/05 від 23.11.2005р. складала: кредитна заборгованість за кодом валюти 980 - 806 500.00, за кодом валюти 840 - 1 859 999.99; за відсотками: за кодом валюти 980 - 74 044.31, за кодом валюти 840 - 126 222.51; за комісією (код валюти 980) - 3 000.00.
Станом на 13.11.2009 року, тобто станом на день підписання адміністративного позову та його подачі до суду, заборгованість третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «BRW» за кредитним договором № 15-93/17-10196/05 від 23.11.2005р. складала: кредитна заборгованість за кодом валюти 980 - 806 500.00, за кодом валюти 840 - 1 859 999.99; за відсотками: за кодом валюти 980 - 74 044.31, за кодом валюти 840 - 126 222.51; за комісією (код валюти 980) - 3 000.00.
Наведені суми станом на 13.11.2009 року вимагаються позивачем до стягнення, при цьому треті особи не надали доказів спірності вказаних сум із наведенням відповідних розрахункових документів.
Позивач стверджує, що станом на момент звернення до відповідача - КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», третьою особою товариством з обмеженою відповідальністю «BRW» кредитні грошові кошти позивачеві не повернуті. Представник товариства з обмеженою відповідальністю «SDS» під час розгляду справи зазначену обставину не заперечував в частині наявності заборгованості за кредитним договором, втім ним було надано суду клопотання про зупинення провадження по справі у зв'язку з тим, що на теперішній момент не визначено точну суму заборгованості за кредитним договором, а також позивачем до суду не надано доказів невиконання боржником вказаного кредитного договору. Судом було відмовлено у задоволенні клопотання, оскільки з боку третіх осіб ТОВ «SDS» та ТОВ «BRW» не було надано будь-яких доказів виконання кредитного договору № 15-93/17-10196/05 від 23.11.2005р. або хоча б наявності спору щодо залишку заборгованості за ним. Також, слід зазначити, що предметом спору по справі № 19/13 за позовом Промінвестбанку, м. Київ в особі філії «Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області» до товариства з обмеженою відповідальністю «Вінегрет», товариства з обмеженою відповідальністю «SDS», товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок «Дружба», товариства з обмеженою відповідальністю «Bilijardai», яка розглядається в Господарському суді Донецької області є стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на рухоме майно.
Відповідно заяви від 13.10.2009 року за № 09-16/465 позивач звернувся до відповідача - комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», з проханням про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: приміщення IX поверху №№ 1, 2, 4-19, 21-33 загальною площею 773,0 кв.м. в будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. А-11 (реєстраційний номер 15921689), розташовані за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Кірова, буд. 90.
За результатами розгляду заяви позивача комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» своїм рішенням від 28.10.2009 року відмовило в реєстрації права власності на підставі абз. 4, 5 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», п. 3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445, оскільки:
- заява про державну реєстрацію права власності була подана після реєстрації обмежень на вказане майно (04.07.2007р. приватним нотаріусом Копейко О.М. накладено та зареєстровано за реєстровим № 2852 заборону на відчуження зазначеного вище майна);
Також, у своєму рішенні про відмову в реєстрації відповідач посилався на п. 2.5 Положення, у якому зазначено, що об'єкт не підлягає повторній технічній інвентаризації, якщо заява про реєстрацію права власності на нерухоме майно подається не пізніш ніж через дванадцять місяців після виникнення цього права. Також, якщо строк подання заяви порушений, то реєстрації прав власності повинна передувати технічна інвентаризація об'єктів, та було зазначено, що у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом досудового врегулювання при реєстрації прав власності на таке майно за іпотекодержателем правовстановлюючим документом буде договір купівлі-продажу нерухомості або договір про задоволення вимог іпотекодержателя /а.с. 37/.
Суд зазначає, що відповідач розглядаючи заяву позивача про реєстрацію права власності на зазначені вище об'єкти нерухомості, здійснював владні повноваження, наданій йому законом.
Проте, суд з таким висновком відповідача погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До відносин за кредитними договорами застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт наявності заборгованості товариством з обмеженою відповідальністю «BRW» перед позивачем станом на 13.11.2009 року (на момент підписання адміністративного позову та його подання до суду) за кредитним договором № 15-93/17-10196/05 від 23.11.2005 року, яка складала: кредитна заборгованість за кодом валюти 980 - 806 500.00, за кодом валюти 840 - 1 859 999.99; за відсотками: за кодом валюти 980 - 74 044.31, за кодом валюти 840 - 126 222.51; за комісією (код валюти 980) - 3 000.00, підтверджується матеріалами справи, а саме: проводкою по рахункам та розрахунками заборгованості по кредиту, відсоткам та комісії, які надані суду позивачем.
При цьому слід зазначити, що судом під час розгляду справи неодноразово пропонувалося сторонам по справі, надати докази наявності заборгованості за вказаним вище кредитним договором або докази сплати коштів за цим договором в обґрунтування своїх позицій.
З боку третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю «SDS» та товариства з обмеженою відповідальністю «BRW», будь-яких документальних підтверджень стосовно погашення боргу за кредитним договором надано не було, позаяк представник третьої особи ТОВ «SDS» вказував на необхідність проведення звірки з позивачем щодо стану погашення заборгованості за кредитним договором. Втім, будь-які відомості, які б свідчили про різне ставлення до стану погашення заборгованості з боку названих вище осіб, третіми особами до суду надані не були. Тому суд вважає документальне підтвердження існуючої заборгованості за вказаним вище кредитним договором з огляду на вимоги ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним доказом та цей факт - доведеним.
Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (право застави).
У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.
Договір № 15-94/17-4283/07 від 04.07.2007 року є договором іпотеки, правовідносини за якими регулюються параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, Законом України «Про заставу» та Законом України «Про іпотеку».
Згідно ст. 575 Цивільного кодексу України іпотека є окремим видом застав. Так, згідно частини першої зазначеної статті іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За приписами ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»).
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).
Третіми особами не надано суду доказів належного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором № 15-93/17-10196/05 від 23.11.2005 року, доказів виконання вимоги позивача про виконання зобов'язань за кредитним договором та доказів виконання зобов'язань за іпотечним договором № 15-94/17-4283/07 від 04.07.2007 року.
Таким чином, суд проаналізувавши вищевикладене вважає, що позивач набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за вказаним вище кредитним договором з урахуванням вимог ст.ст. 36 та 37 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.
Згідно приписів ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, передача обтяжувачу права власності на предмет забезпечувального обтяження.
Розділом 5 іпотечного договору сторони обумовили право іпотекодержателя (позивача) щодо такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як набуття права власності на предмет іпотеки. Тому право позивача отримати від іпотекодавця - третьої особи ТОВ «SDS», право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» є беззаперечним та погодженим сторонами договору (п. 5.2.1 іпотечного договору).
Про таке позасудове врегулювання стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки йдеться і в ст. 36 Закону України «Про іпотеку». Зазначене позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (в редакції, чинній на момент розгляду справи). У відповідності до ч. 2 ст. 36 Закону «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Як зазначалось судом вище, в іпотечному договорі № 15-94/17-4283/07 від 04.07.2007 року міститься розділ 5 «Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізації (застереження про задоволення вимог іпотекодержателя)». Так, відповідно до п. 5.1 вказаного розділу іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію по заставній вартості у випадку, серед інших, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю, у тому числі: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум відсотків (сум комісійної винагороди за управління кредитом) (у тому числі за неправомірне користування кредитом); та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором.
В даному випадку мав місце факт невиконання кредитного договору в частині не сплати позичальником Банку процентів за користування кредитними коштами за період з 30.07.2008р. по 26.11.2009р. в сумі 43,9 тис. грн. - за кредитом, наданим в гривні; 76,6 тис. доларів США - за кредитом наданим в доларах США та не погашення в встановлений кредитним договором строк (22.11.2008р.) кредит у сумі 1 859 999,99 доларів США, 806 500,00 грн.
На підставі п. 5.2.1 договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя згідно ст. 36 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя і визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя без будь-якого додаткового узгодження з іпотекодавцем, а саме: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». У п. 5.2.1.1 договору зазначено, що даний договір з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.
Таким чином, сторони за своїм волевиявленням шляхом підписання іпотечного договору та відповідних додаткових договорів до нього встановили, що в разі недотримання з боку ТОВ «BRW» та його майнового поручителя ТОВ «SDS» умов погашення заборгованості за основним договором, іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки.
Отже, застереження, встановлене сторонами в п. 5.2.1 Іпотечного договору, прирівнюється за своїми правовим наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Оскільки ТОВ «BRW» разом із майновим поручителем ТОВ «SDS» не виконали прийняті на себе за основним договором зобов'язання, позивач прийняв рішення про задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки.
Частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Як встановлено судом вище, позивач повідомляв товариство з обмеженою відповідальністю «BRW» та його майнового поручителя товариство з обмеженою відповідальністю «SDS» про порушення основного зобов'язання та попереджував про звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом прийняття його у власність та реєстрації права на нього в бюро технічної інвентаризації.
Протягом встановленого тридцятиденного строку товариство з обмеженою відповідальністю «BRW» та товариство з обмеженою відповідальністю «SDS» не погасили суму кредитної заборгованості і ніяким чином не відреагували на зазначену вище вимогу, що відповідно до Закону України «Про іпотеку» є підставою для задоволення іпотекодержателями своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у спосіб, визначений п. 5.2.1 Іпотечного договору.
Таким чином, всі ці обставини в сукупності обумовили виникнення у іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки за кредитним договором № 15-93/17-10196/05 від 23.11.2005р. і таке право власності, відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, підлягає обов'язковій державній реєстрації.
У відповідності із ч. 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Отже законодавцем врегульовані можливі спірні правовідносини з цього приводу наведеним вище чином, оскільки момент передачі права власності на предмет іпотеку узгоджений обома сторонами відповідним застереженням.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Частиною 4 ст. 182 Цивільного кодексу України передбачено, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості в Україні врегульовані Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Мін'юсту України № 7/5 від 07.02.2002 року (далі - Тимчасове положення № 7/5 від 07.02.2002 року) та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» № 1952-IV від 01.07.2004 року.
Відповідно до п. 1.3 Тимчасового положення № 7/5 від 07.02.2002 року державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
До того ж, пунктом 5 розділу 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» № 1952-IV від 01.07.2004 року, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
В межах м. Донецька такі повноваження покладені на комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька».
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З цього приводу судом зазначається, що згідно із ч. 3 ст. 182 Цивільного кодексу України відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
У п. 1 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року передбачені, зокрема, договори про задоволення вимог іпотекодержателя.
Таким чином, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким на підставі ст. 36 Закону України «Про іпотеку» також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є правовстановлювальним документом, на підставі якого БТІ зобов'язане здійснити реєстрацію права власності заявника.
Відповідач, відмовляючи позивачу в задоволенні його заяви про реєстрацію права власності на предмет іпотеки, залишив поза увагою приписи ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», де зазначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Таким чином, застереження, яке сторони виклали в п. 5.1 Іпотечного договору, встановлює перехід до позивача права власності на предмет іпотеки, а також прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя і є правовою підставою для реєстрації за позивачем права власності на зазначений вище об'єкт нерухомості.
Стосовно дій відповідача щодо відмови в реєстрації права власності у зв'язку з відсутністю технічної інвентаризації, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
При дослідженні судом Технічного паспорту на громадський будинок адміністративно-побутовий корпус літ. А-11 (м. Донецьк, вул. Кірова, № 90), встановлено, що технічна інвентаризація нерухомості, що була предметом іпотеки за договором № 15-94/17-4283/07 від 04.07.2007 року із змінами та доповненнями згідно договорів про внесення змін, була проведена 04.07.2007р., розмір частки власності - 732,0 мІ.
Також, суд вважає за необхідне зазначити про той факт, що ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень» визначено перелік підстав за наявності однієї з яких відповідач може відмовити позивачу у реєстрації права власності на нерухомість. Відсутність проведених інвентаризаційних робіт щодо нерухомості відносно якої подано заяву на дату подання такої заяви, відповідно до вказаної норми, не є підставою для відмови у реєстрації права власності на неї.
Частиною 3 ст. 24 вказаного Закону передбачено, що відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
При цьому, ч. 7 Прикінцевих положень вказаного Закону передбачено, що до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, відсутність факту проведення інвентаризаційних робіт на певному об'єкті протягом останніх дванадцяти місяців та необхідність їх проведення перед реєстрацією права власності на об'єкт нерухомості не може бути використано відповідачем у якості підстави для відмови у реєстрації за позивачем права власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору.
Крім того, судом встановлено, що у відповідності з п. 1.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою Наказом Держбуду України від 24.05.2001 року за № 127, вона визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою:
- визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних);
- обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів;
- установлення вартості об'єктів.
З урахуванням п. 1.7 Інструкції для проведення інвентаризаційних робіт з юридичними особами укладаються договори.
На підставі п. 3.1 Інструкції технічній інвентаризації підлягають об'єкти всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди. Наявність самочинного будівництва не є перешкодою для видачі виготовлених матеріалів замовникові.
Отже, відсутність факту проведення інвентаризаційних робіт на певному об'єкті протягом останніх дванадцяти місяців та необхідність їх проведення перед реєстрацією права власності на об'єкт нерухомості є в контексті п. 2.5 Положення стимулюючим власника механізмом моніторингу стану об'єкта з боку уповноважених державою осіб з метою додержанням відповідних нормативних документів під час перебудови або іншим чином зміни об'єкта нерухомості.
У відповідності з розділом 11 Інструкції у разі виявлення змін щодо складу, технічного стану, власників будинків тощо, бюро технічної інвентаризації вносять до інвентаризаційних документів відповідні виправлення та доповнення. При наявності змін технічний паспорт замінюється на новий з позначкою про це в старому технічному паспорті. Зміна власника також тягне за собою внесення до технічного паспорту відповідних відомостей. Тобто зміни в об'єкті нерухомості є підставою для видачі бюро технічної інвентаризації нового технічного паспорту на об'єкт після проходження інших процедур передбачених чинним законодавством.
Отже, реєстрація права власності за новим власником не є єдиною стадією в оформленні технічної документації на об'єкт. Крім того, передбачена відповідна процедура під час технічної інвентаризації з метою визначення самочинно збудованих об'єктів.
Таким чином, суд зазначає, що технічна інвентаризація предмета іпотеки не може бути обов'язковою передумовою реєстрації права власності на нього на підставі іпотечного застереження. Втім, ці обставини не виключають обов'язку позивача провести відповідну технічну інвентаризацію об'єктів, які є предметом іпотеки, на стадії виготовлення технічного паспорту на ім'я нового власника.
До того ж, у відповідності з умовами іпотечного договору, а саме п. 4.2.3 іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівель, які складають предмет іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цих об'єктів нерухомості.
Як пояснив представник позивача, згоду на поліпшення, капітальний ремонт або будь-яку іншу зміну предмету іпотеки позивач не надавав. Представлені представником третьої особи ТОВ «SDS» протоколи засідань робочої групи з врегулювання кредитної заборгованості від б/н від 23.06.2008 року та № б/н від 03.12.2008 року не можуть бути взяті судом до уваги як доказ узгодження вказаних вище дій, оскільки в них жодне посилання на таку згоду відсутнє.
З наведених вище підстав судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи ТОВ «SDS» про проведення судово-будівельної експертизи предмета іпотеки, оскільки це ніяким чином не вплине на вирішення справи по суті.
Що стосується заперечень відповідача щодо наявності заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, що є перешкодою для реєстрації права власності на зазначене майно, судом зазначається наступне.
У відповідності із ч. 2 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Крім того, на підставі ч. 7 ст. 3 Закону пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
За змістом зазначеної норми на підставі її лінгвістичного тлумачення суд дійшов висновку про те, що у разі реєстрації права власності за іпотекодержателем не може бути перешкодою наявність заборони на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яке є предметом іпотечного договору, за яким здійснюється стягнення з боку іпотекодержателя на підставі іпотечного застереження.
Крім того, судом зазначається, що представником третьої особи ТОВ «SDS» вказувалося на те, що неможливо зареєструвати право власності на вказане вище майно з тих підстав, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис про арешт всього нерухомого майна ТОВ «SDS» у межах суми заборгованості у розмірі 1839,33 грн. на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.11.2009 року відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку. Також в цьому ж Реєстрі міститься запис про арешт всього нерухомого майна ТОВ «SDS» у межах суми заборгованості у розмірі 16 350,84 грн. на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2009 року відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку.
З урахуванням положень ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою, яка виникає відповідно до закону або рішення суду (включаючи податкову заставу, предметом якої є нерухоме майно), підлягають реєстрації відповідно до законодавства у тому ж реєстрі, в якому реєструються обтяження нерухомого майна іпотекою, яка виникла відповідно до договору.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності із ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
З урахуванням тих обставин, що обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек на вказане вище майно виникли 05.07.2007р., пріоритет на задоволення своїх вимог беззаперечно має позивач.
Крім того, у відповідності із ч. 4 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність. Тому питання реалізації прав органів Державної виконавчої служби України на вказане вище майно з урахуванням існування заборони на його відчуження чітко вирішене законодавцем.
Також судом наголошується, що відповідно ч. 3 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена. До того ж встановлене ч. 1 вказаної вище статті Закону право органів БТІ відмовити в державній реєстрації прав у зв'язку з тим, що заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна, не є підставою для відмови позивачу в рєєстрації його права власності на об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, 90.
У відповідності до ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. В свою чергу Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень це єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна.
Також судом зазначається, що обмеженням речових прав на нерухоме майно (обтяженням нерухомого майна), відповідно до абз. 5 ст. 2 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», є обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно, відповідно до ч. 1 ст. 23 вказаного Закону, проводиться органом державної реєстрації прав.
Систему органів державної реєстрації прав, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону, складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.
Місцеві органи державної реєстрації прав, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону, проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості або відмовляють у реєстрації.
Частиною 5 прикінцевих положень Закону передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Проаналізувавши наведене, суд дійшов висновку про те, що рішення про відмову у державній реєстрації права власності на нерухомість на підставі абз. 5 ст. 24 Закону (якщо заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна) може бути прийняте відповідачем, лише за умови, якщо таке обмеження зареєстроване місцевим органом державної реєстрації прав або безпосередньо відповідачем в єдиній державній інформаційній системі - Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Враховуючи той факт, що заборону відчуження нерухомості було зареєстровано приватним нотаріусом на підставі іпотечного договору в інтересах позивача у відповідності до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затверджений Наказом Міністерства юстиції України 09.06.1999р. № 31/5, суд приходить до висновку що рішення відповідача про відмову у реєстрації права власності на нерухомість у зв'язку з наявністю такої заборони є безпідставним, необґрунтованим та таким що не відповідає Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
Судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи ТОВ «SDS» про залучення в якості третіх осіб ТОВ «Bilijardai», ТОВ «ШПОН», ТОВ «УСЛУГИ», ТОВ «Типографія», ТОВ «Ринок «Дружба», ТОВ «Вінегрет», ТОВ «Мал-юст», ТОВ «Форт сервіс плюс», ТОВ «Меблевий рай», ТОВ «Мультибренд», оскільки у відповідності із ч. 2 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. До того ж, у відповідності із ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Втім, приймаючи до уваги положення ст. 11 Закону України «Про іпотеку», а саме те, що у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням, а також положення ст. 512 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 528 Цивільного кодексу України, а саме те, що виконання обов'язку боржника заставодавцем (майновим поручителем) є підставою для заміни кредитора в основному зобов'язанні, суд дійшов висновку про відсутність можливого впливу судовим рішенням по даній справі на їхні права та обов'язки за кредитними угодами, укладеними ним з позивачем, в силу зазначеної статті Закону України «Про іпотеку» та Цивільного кодексу України. Вказані підприємства не є співвласниками предмету іпотеки, та у випадку звернення стягнення на зазначене нерухоме майно єдиним наслідком для них буде перехід права вимоги до майнового поручителя в особі ТОВ «SDS», тобто відбудеться заміна кредитора. Суд враховує вимоги ст. 516 Цивільного кодексу України, згідно якої заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.
Також, судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи ТОВ «SDS» про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, ТОВ «Доніко» та ТОВ «Новатехстрой», оскільки у самому клопотанні третьою особою - ТОВ «SDS», було зазначено про те, що система димовиделення до предмету іпотеки не входить, а також про те, що вона є невіддільною від предмету іпотеки. У відповідності із ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Жодного посилання на ці обставини іпотечний договір № 15-94/17-4283/07 від 04.07.2007 року не містить.
За таких підстав, суд дійшов висновку про те, що відмова комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» суперечить вимогам наведеного вище законодавства, а отже її слід визнати протиправною.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 103, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «BRW» та товариство з обмеженою відповідальністю «SDS», про визнання протиправними дій щодо надання публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відмови у реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна: приміщення ІХ поверху №№ 1, 2, 4-19, 21-33 загальною площею 773,0 кв.м в будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. А-11 (реєстраційний номер 15921689), розташовані за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Кірова, 90, що належать публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на підставі іпотечного договору № 15-94/17-4283/07 від 04.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу О.М.Копєйко та зареєстрованого у реєстрі за № 2851, в якому міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та яке на підставі ст.ст. 36 та 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, та про зобов'язання зареєструвати за публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» право власності на об'єкт нерухомого майна: приміщення ІХ поверху №№ 1, 2, 4-19, 21-33 загальною площею 773,0 кв.м в будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. А-11 (реєстраційний номер 15921689), розташовані за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Кірова, 90, що належать публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на підставі іпотечного договору № 15-94/17-4283/07 від 04.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу О.М.Копєйко та зареєстрованого у реєстрі за № 2851, в якому міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та яке на підставі ст.ст. 36 та 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя - задовольнити частково.
Визнати дії комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» щодо надання публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відмови у реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна: приміщення ІХ поверху №№ 1, 2, 4-19, 21-33 загальною площею 732,0 кв.м в будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. А-11 (реєстраційний номер 15921689), розташовані за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Кірова, 90, що належать публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на підставі іпотечного договору № 15-94/17-4283/07 від 04.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу О.М.Копєйко та зареєстрованого у реєстрі за № 2851, в якому міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та яке на підставі ст.ст. 36 та 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, неправомірними.
Зобов'язати комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» зареєструвати за публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» право власності на об'єкт нерухомого майна: приміщення ІХ поверху №№ 1, 2, 4-19, 21-33 загальною площею 732,0 кв.м в будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. А-11 (реєстраційний номер 15921689), розташовані за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Кірова, 90, що належать публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на підставі іпотечного договору № 15-94/17-4283/07 від 04.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу О.М.Копєйко та зареєстрованого у реєстрі за № 2851, в якому міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та яке на підставі ст.ст. 36 та 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (ЄДРПОУ 00039002, 01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 (одна) гривня 70 копійок.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 22 січня 2010 року в присутності представника позивача та представника третьої особи - ТОВ «SDS». Постанова виготовлена в повному обсязі 27 січня 2010 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.С.Могильницький