Справа № 2а-19665/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання - Шергіній Ю.О.,
з участю представника позивача Потурай С.І.,
представника відповідача Домбровського Б.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «МДФ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом про стягнення з Українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «МДФ» адміністративно-господарських санкцій в сумі 4 359 грн.09 коп. та пені в сумі 330 грн.12 коп. всього на суму 4 689 грн. 21 коп.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Однак, відповідачем норматив для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи не виконано, а тому останній зобов'язаний сплатити адміністративно-господарську санкцію в сумі 4 359 грн.09 коп. та пені в сумі 330 грн.12 коп. всього на суму 4 689 грн. 21 коп.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів, надання позик на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, забезпечення інвалідів технічними реабілітаційними засобами, оплата навчання та перекваліфікація здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів.
Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом (стаття 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»).
Як вбачається із матеріалів справи, а саме звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2008 рік, наданого відповідачем 26 лютого 2009 року, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу товариства у 2008 році становила 11 осіб. Працюючих інвалідів - 0; кількість інвалідів, які повинні працювати - 1.
Відповідно до списку працюючих інвалідів штатних працівників, які мали інвалідність, на підприємстві не працювало жодного інваліда, що відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дає підстави вимагати сплату адміністративно-господарських санкцій.
За таких обставин роботодавцем не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості одної особи.
Відділення Фонду 6 квітня 2009 року направило відповідачу повідомлення про заборгованість та про необхідність її сплати в термін до 15 квітня 2009 року. Зазначена сума адміністративно-господарських санкцій самостійно відповідачем сплачена не була.
Сума адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 4 359 грн.09 коп., яка роботодавцем на даний час в добровільному порядку не сплачена.
Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, за несвоєчасну сплату кооперативом суми адміністративно-господарської санкції нарахована пеня в сумі 330 грн. 12 коп.
Отже, суд вважає, що позовні вимоги Волинського обласного відділення соціального захисту інвалідів пред'явлені до Українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «МДФ» про стягнення з останнього 4 689 грн. 21 коп. адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «МДФ» в дохід держави 4 359 грн. 09 коп. ( чотири тисячі триста п'ятдесят дев'ять гривень дев'ять копійок) адміністративно-господарських санкцій та 330 грн. 12 коп. (триста тридцять гривень дванадцять копійок) пені, всього 4 689 грн. 21 коп. ( чотири тисячі шістсот вісімдесят дев'ять гривень двадцять одна копійка).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - 5 лютого 2010 року. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А. Я. Ксензюк