вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
04.02.10Справа №2а-1751/10/13/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Ольшанській Т.С. , при секретарі Барабановій А.І. розглянувши за участю представників сторін:
представник позивача - Воробйова О.В., довіреність № 24/01-55/264 від 04.03.2009, головний фахівець юридичного відділу,
представник позивача - Корнєєва В.С., довіреність № 24/01-55/213 вд 04.02.2010,
відповідач - не з'явився,
представник третьої особи - не з'явився,
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради
до ОСОБА_3
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сімферопольське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим,
про обмеження права на мирні зібрання
Обставини справи: Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про заборону ОСОБА_3 проведення акції протесту перед адміністративними будівлями Верховної Ради АР Крим (вул. К. Маркса, 18, м.Сімферополь) кількістю учасників до 1000 осіб з 02.02.2010р. згідно поданого повідомлення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено встановлений законодавством строк повідомлення органу місцевого самоврядування про проведення акції протесту, порушено оформлення повідомлення (відсутні імена, по батькові заявників, повні адреси та контактні телефони). Крім цього, проведення акції протесту відверне значні сили правоохоронних органів, що може сприяти порушенню громадського порядку. Вище перелічені обставини підтверджують необхідність прийняття невідкладних заходів з метою попередження масового безладу, злочинів, а також захисту здоров'я, прав, свобод та інтересів інших громадян. Проведення акції протесту кількістю учасників до 1000 осіб на території перед входом до будинку Верховної Ради АР Крим може спричинити порушення роботи зазначеного органу влади, оскільки може утруднити вільний доступ до будинку. Крім того, зазначена територія не є площею, а є елементом благоустрою населеного пункту.
У судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Суд спрямував за адресою, яка вказана заяві про проведення мирного зібрання, судову повістку про виклик до Окружного адміністративного суду АР Крим. Відповідно до п. 2 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988 № 9306-XI "Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР" , в заяві про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації повинно бути вказано прізвища, імена, по батькові уповноважених (організаторів). Повідомлення суду повернулося підприємством зв'язку з відміткою про неможливість вручення з причини відсутності отримувача за місцем проживання. Відповідно до ч. 4 ст. 182 КАС України, адміністративна справа про обмеження права на мирні зібрання вирішується протягом трьох днів після відкриття провадження. З урахуванням короткостроковості розгляду даної категорії спорів суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сімферопольське міське управління ГУ МВС України в АР Крим у судове засідання явку свого представника не забезпечило. Однак, 04.02.2010 до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшло клопотання, у якому третя особа позов підтримала, просила задовольнити та заборонити організацію та проведення акції протесту.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд -
Відповідач 30.01.2010р. направив до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради заяву (повідомлення) про початок з 02.02.2010р. з 08-00 год. щоденної акції протесту перед адміністративними будинком Верховної Ради АР Крим (вул. К.Маркса, 18, м. Сімферополь) кількістю учасників до 1000 осіб з різних регіонів Криму.
Зазначена заява отримана виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 03.03.2010року, про що свідчить вхідний штамп на неї.
Таким чином, відповідач повідомив позивача про проведення акції протесту вже після її початку.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що повідомлення про проведення акції протесту, направлене відповідачем, не відповідає вимогам Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988 № 9306-XI "Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР", оскільки це повідомлення подано менш ніж за десять днів до проведення мітингу.
Суд зазначає, що порядок та строки звернення із заявою про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації встановлені у пункті 2 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988 № 9306-XI "Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР" (який є чинним на території України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР”), відповідно до якого заява про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації подається в письмовій формі не пізніш як за десять днів до намічуваної дати їх проведення. В заяві зазначаються мета, форма, місце проведення заходу або маршрути руху, час його початку і закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена, по батькові уповноважених (організаторів), місце їх проживання і роботи (навчання), дата подачі заяви.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про масові зібрання) від 19 квітня 2001 року №4рп/2001 (справа № 1-30/2001), організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а має служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. При здійсненні громадянами права на свободу думки і слова на вільне поширення своїх поглядів і переконань не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Як вбачається із матеріалів справи, повідомлення про проведення акції протесту направлено відповідачем до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради 30.01.2010р., про що свідчить штамп на копії конверту та отримане позивачем 03.03.2010р.
За таких обставин, вирішуючи спір в межах заявлених вимог і на підставі наданих позивачем доказів, суд вважає, що надання повідомлення про проведення мітингу після його початку свідчить про порушення відповідачем вимог щодо розумності строків завчасного сповіщення, оскільки позивач позбавлений можливості організувати і вжити належних підготовчих заходів для забезпечення безперешкодного проведення громадянами мітингу і підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших осіб у зазначений строк.
За таких обставин, посилання позивача на недотримання відповідачем вимог щодо завчасного сповіщення про проведення мітингу-протесту є обґрунтованим.
Стаття 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх органи.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).
Відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами (ст. 10 ).
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання передбачені статтею 182 КАС України.
За вимогами ч.5 ст.182 КАС України суд задовольняє позов про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про основи національної безпеки України” національна безпека це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам; національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.
Статтею 3 вищезгаданого Закону передбачено, що об'єктом національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи, тобто як тих, які беруть участь у зборах, мітингах, походах і демонстраціях, так і тих, які не приймають участі у мирних зборах.
Згідно із статтями 27, 34, 49 та 50 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя; кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Під громадським правопорядком слід розуміти зумовлену закономірностями соціального розвитку систему правил та інститутів, що забезпечують упорядкованість суспільних відносин і надають їм певну організаційну форму.
Тобто умовою можливого обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань та в інтересах національної безпеки та громадського порядку.
Судом встановлено, що територія біля будівлі Верховної Ради АР Крим по вул.К.Маркса, 18 в м. Сімферополі не має статусу площі, що підтверджується Довідкою начальника управління міського господарства №557/05 від 24.09.2009р. (а.с.9).
Судом встановлено, що територія біля адміністративної будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим є прибудинковою територією з об'єктами зовнішнього благоустрою і озеленення (клумби, газони), під'їздом для службових автомобілів і пішохідними доріжками для проходу до будівлі, крім цього територія, на якій планується проведення акції протесту відноситься до центральної частини міста, поруч з якою знаходяться будівлі державних, громадських та культурних установ. Розміщення на зазначеній території під час акції наметів без збитку об'єктам благоустрою і блокування вільного проходу до будівлі не представляється можливим і може порушити режим роботи органу влади.
Отже, проведення акції протесту кількістю учасників до 1000 осіб біля адміністративної будівлі Верховної Ради АРК по вул. К.Маркса, 18 може порушити режим роботи органу влади - Верховної ради АРК і створити перешкоди для руху пішоходів.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача суд дійшов висновку, що існує реальна небезпека порушення громадського порядку, заподіяння шкоди здоров'ю як самих пікетувальників так і населенню, тобто існує реальна небезпека порушення прав і свобод інших людей.
Приймаючи до уваги те, що повідомлення відповідачем про проведення масового заходу у вигляді акції протесту з 02.02.2010р. та безстроково не було надіслано завчасно, суд дійшов до висновку, що ані у позивача, ані у третьої особи не було можливості здійснити підготовчі заходи, необхідні, зокрема, для забезпечення безперешкодного проведення зборів громадян, підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших людей.
Окрім того, суд звертає увагу сторін на те, що у чинному законодавстві України поняття “мітинг”, “збір”, “демонстрація”, “вуличний похід”, “пікетування” наведені лише в наказі МВС України №404 від 28.07.1994р. “Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України”, відповідно до якого: мітинг - масові збори з питань злободенних, переважно політичних питань, які проводяться, як правило, на вулицях, майданах, стадіонах, парках. Неодмінні атрибути мітингу - масова аудиторія, промовці, лозунги, прапори, заклики (усні, друковані, письмові); пікетування - форма демонстрації, під час якої виставляються представники будь-де, наприклад, перед будинками об'єднань, підприємств з метою висловлення протесту проти чого-небудь, для забезпечення охорони на місці проведення страйку або демонстрації.
Із наведених дефініцій випливає, що зазначені заходи мають короткостроковий характер, тобто із закінченням висловлювання своїх громадських, політичних уподобань, думок, заперечень мета зазначених заходів є вичерпаною, а відтак право на проведення відповідних заходів є реалізованим.
Суд вважає, що проведенням акції з 02.02.2010р. до 04.02.2010р. відповідач фактично реалізував своє право на проведення мирних зібрань, яке було викладене в повідомленні від 30.01.2010р.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Із наведеного випливає, що однією із властивостей рішення суду є його обов'язковість, яка в свою чергу повинна бути забезпечена фактичною можливістю його виконання.
В свою чергу позивач просить обмежити право відповідача на мирні зібрання з 02.02.2010р. відповідно до поданої заяви від 30.01.2010р., але на момент розгляду справи право на реалізацію мирних зібрань 02-04.02.2010 р. вже реалізовано, а відтак обмеження вже реалізованого права є неможливим.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 04.02.2010.
У повному обсязі постанову складено та підписано 04.02.2010.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 39 Конституції України, ст.160-163, 182, п.6 ч.1 ст.256 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Обмежити право на мирні зібрання шляхом заборони ОСОБА_3 проведення щоденної акції протесту біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим за адресою: вул. Карла Маркса, 18 м. Сімферополь з 05.02.2010.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути на користьВиконавчого комітету Сімферопольської міської ради з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 гривні 70 копійок.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ольшанська Т.С.