26 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4526/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Мінаєвої О.М.
суддів: Макаренко Я.М. , Бартош Н.С.
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2018 по справі № 820/4526/18, суддя Білова О.В., м. Харків
за позовом ОСОБА_1
до Харківського обласного військового комісаріат , Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати п. 21 протоколу від 26.01.2018 № 9 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині розміру нарахування одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок за формою (додаток 13, затверджений Наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2014 року № 530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої пп.1 п. 6 Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 та ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 №2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-УІІІ від 6 квітня 2017 року);
- зобов'язати Міністерство оборони вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої пп.1 п. 6 Порядку затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013р № 975 та ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-УІІІ від 6 квітня 2017 року), з урахуванням раніше виплаченої суми.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2018р. в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає доводи щодо наявності у нього права на нарахування одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому пп.1 п. 6 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 №2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-УІІІ від 6 квітня 2017 року).
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в прикордонних військах КДБ СРСР та приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан.
Згідно довідки МСЕК серія 10 ААВ № 644406 від 11.02.2014 р., у зв'язку з пораненням, контузією, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, а 01.03.2016 р. під час повторного огляду позивачу підвищена група інвалідності до ІІ групи.
За результатами звернень позивача для отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності та отриманням відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, останній звернувся до суду.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 14.09.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, по справі №642/3994/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства Оборони України про визнання дії, бездіяльності та рішення протиправними та зобов'язання вчинення певних дій, щодо обчислення, призначення соціальних виплат та допомоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано п. 6 протоколу №72 від 07.07.2017 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей ОСОБА_1. Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року. Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та в Порядку, затвердженому Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.
Зазначена постанова суду набрала законної сили.
На виконання зазначеної постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 14.09.2017 Комісією Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (п. 21 протоколу засідання комісії №9 від 26.01.2018) прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 275 600,00 грн, з розміром якої позивач не погоджується.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей” № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року були внесені зміни до статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, відповідно до яких було збільшено розміри одноразової грошової допомоги. Тому, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач повинен був керуватися Законом № 2004-VII від 06.04.2017.
Приймаючи постанову про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що позовні вимоги грунтуються на тому, що позивач не погоджується з рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум в частині нарахування (призначення) одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до законодавства, чинного на дату встановлення інвалідності, оскільки вважає належним розмір допомоги в сумі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, встановленого чинним законодавством на день прийняття відповідачем рішення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до підпункту 4 п.2 ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в редакції, чинній на день встановлення позивачу інвалідності 2 групи, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, чи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок № 975).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Таким чином, одноразова допомога призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Пунктом 6 Порядку № 975 в редакції, чинній на день встановлення позивачу інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи 11.02.2014 та після повторного огляду 01.03.2016 встановлено ІІ група інвалідності. Таким чином, з 01.03.2016 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги у вищезазначеному розмірі.
Відповідачем призначено позивачу відповідно до приписів вказаних норм допомогу розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення позивачу інвалідності ІІ групи в сумі 275600 грн.
Між тим, позивач вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої пп.1 п. 6 Порядку № 975 та ст. 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, в редакціях, чинних на день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, чинної на день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до п.2 ст.16-2 в редакції, чинній на день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 1 п. 6 Порядку № 975 в редакції, чинній на день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі, зокрема, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Отже, вказані норми не розповсюджується на військовослужбовців строкової служби, до яких відноситься позивач.
Доводи позивача, що приписи підпункту 1 п. 6 Порядку № 975 розповсюджується окремо на осіб, яким встановлено інвалідність після звільнення з військової служби, в тому числі строкової служби, не відповідає змісту вказаної норми, якою чітко визначено категорію осіб, на яких розповсюджуються її приписи.
Разом з цим, розміри одноразової грошової допомоги військовослужбовців строкової служби, встановлені підпунктом 3 п. 6 Порядку № 975 в редакції, чинній на день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, відповідно до якого військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі, зокрема, 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Таким, чином, розмір одноразової грошової допомоги, на яку має право позивач у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, на день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення є меншим, ніж призначений відповідачем відповідно до норм, чинних на день встановлення позивачу інвалідності.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими вимоги та доводи апеляційної скарги позивача про протиправність призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі меншому, ніж встановлено Законом України України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, чинним на день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення відповідача на відповідність критеріям ст. 2 КАС України, дійшла висновку щодо прийняття його на підставі чинного законодавства України, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини у справах «Полторацький проти України», «Серков проти України», оскільки, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв у відповідності до приписів чинного законодавства України, при цьому останнє не допускає неоднозначного тлумачення.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2018р., суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2018 по справі № 820/4526/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4
Повний текст постанови складено 05.11.2018 р.