ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.10.2018Справа № 910/9238/18
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест"
до Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих
про стягнення 2 050 000,00 грн.
При секретарю судового засідання: Коновалову С.О.
Представники сторін:
від позивача: Артюшенко Д. - директор;
від відповідача: Годзяцький О.В. - представник за довіреністю № 125 від 03.08.2018 р.
від відповідача: Ліціс А.О. - представник за довіреністю № б/н від 01.12.2017 р.;
від відповідача: Вінковський О.Р. - представник за ордером серії ЖТ №17716 на надання правової допомоги від 06.09.2018 р.;
вільний слухач: ОСОБА_6- паспорт серії НОМЕР_1, виданий Жовтневим РУ ГУ МВС України в місті Києві, 22.09.1998 р.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" до Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих про стягнення 2 050 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що грошові кошти, що були сплачені позивачем відповідачу в рамках договору простого товариства про спільну діляність набули статусу таких, що набуті без достатньої правової підстави. А тому, на підставі ст.1212 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 2 050 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 13.08.2018 р., визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
10.08.2018 року до канцелярії суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву в якій просить суд залишити позов без розгляду, заява про подання доказів та заява про застосування позовної давності.
В судовому засіданні 13.08.2018 року судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.09.2018 року.
06.09.2018 року до канцелярії суду відповідачем подано клопотання про долучення доказів.
07.09.2018 року до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
В судовому зсіданні 10.09.2018 року представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.
Судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.09.2018 року.
18.09.2018 року до канцелярії суду від відповідача надійшло заперечення.
В судовому засіданні 18.09.2018 року судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.10.2018 року.
В судовому засіданні 02.10.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представники відповідача заперечували проти позову, просили суд в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
17.02.2010 року між Київським учбово-виробничим підприємством №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) (сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" (сторона-2) укладено договір простого товариства про спільну діяльність, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., зареєстровано у реєстрі за №364.
Відповідно до п.2.1 договору, предметом договору є спільна діяльність сторін без створення юридичної особи на основі об'єднання вкладів сторін з метою відновлення об'єкту та оформлення його у власність в порядку та на умовах, що визначено цим договором.
Також, сторонами укладено додатковий договір №1 від 01.03.2010 року та №2 від 11.03.2010 року до договору простого товариства про спільну діяльність, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. 17.02.2010 року за реєстровим №364.
Згідно з п.1.1 договору в редакції додаткового договору №2 від 11.03.2010 року, об'єкт -комплекс для оздоровлення та відпочинку з відповідними спорудами, що потребує відновлення та споруджуватиметься на відокремленій земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
На виконання умов договору про спільну діяльність та додаткового договору №2 від 11.03.2010 року позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 30.03.2010 року.
У зв'язку із невиконанням зі сторони відповідача умов договору про спільну діяльність позивачем було подано позовну заяву до господарського суду міста Києва про стягнення 300 000,00 грн. В процесі розгляду даної справи сторонами подано заяву про затвердження мирової угоди.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2010 року затверджено мирову угоду у справі № 9/371, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" та Київським учбово-виробничого підприємства № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС).
Відповідно до п.4 мирової угоди у справі № 9/371 "Союз-Інвест"визнає, а Київське учбово-виробниче підприємство № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) підтверджує обов'язок ТОВ "Союз інвест" перерахувати на поточних рахунок відкритий Київським учбово-виробничим підприємством № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) відповідно до п. 8.1. Договору простого товариства про спільну діяльність від 17 лютого 2010 року, грошові кошти в розмірі 1 800 000 (один мільйон вісімсот тисяч) гривень 00 копійок відповідно до п. 6.2.1. Договору простого товариства про спільну діяльність від 17 лютого 2010 року.
Сторони дійшли згоди, що Київське учбово-виробниче підприємство № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) передає у власність TOB "Союз-Інвест" наступні об'єкти нерухомості, що розміщені на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1:
- Будівля в літері "А", площею 94,5 кв.м.;
- Приміщення складу в літері "Б", площею 46,8 кв.м.;
- Гараж в літері "В", площею 153,9 кв.м.;
- Будинок відпочинку в літері "Г- 16", площею 70 кв.м. (п.5 мирової угоди у справі № 9/371).
Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи на виконання умов мирової угоди від 23.12.2010 року затвердженої господарським судом міста Києва у справі №9/371 позивачем сплачено на користь відповідача 1 500 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:
- №3 від 20.01.2011 року на суму 500 000,00 грн.,
- №4 від 08.02.2011 року на суму 300 000,00 грн.,
- №5 від 22.02.2011 року на суму 200 000,00 грн.,
- №6 від 18.03.2011 року на суму 300 000,00 грн.,
- №7 від 21.03.2011 року на суму 200 000,00 грн.
22.03.2011 року між сторонами укладено угоду про порядок виконання мирової угоди від 23.12.2010 року.
Відповідно до п.2 угоди про порядок виконання мирової угоди від 23.12.2010 року, сторони домовились змінити зобов'язання (за мировою угодою) сторони 2 (ТОВ «Союз-Інвест») перед стороною-1 (Київським учбово-виробничим підприємством № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС)) про те, що ТОВ «Союз-Інвест» зобов'язується побудувати для Київського учбово-виробничого підприємства № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) за свій рахунок приміщення складу (площею 90-100 кв.м), на нове зобов'язання сторони-2 сплатити стороні-1 грошові кошти в сумі 250 000,00 грн.
На виконання вищезазначеної угоди позивачем перераховано на користь відповідача 250 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8 від 23.03.2012 року на суму 250 000,00 грн.
На підставі п.5 мирової угоди у справі № 9/371 позивач набув право власності на наступні об'єкти нерухомості, що розміщені на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1:
- Будівля в літері "А", площею 94,5 кв.м.;
- Приміщення складу в літері "Б", площею 46,8 кв.м.;
- Гараж в літері "В", площею 153,9 кв.м.;
- Будинок відпочинку в літері "Г- 16", площею 70 кв.м. (п.5 мирової угоди у справі № 9/371).
Вищезазначені об'єкти нерухомості в подальшому позивачем були відчужені фізичним особам ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 в рівних долях по 1/7 частині кожному на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 06.10.2011 року.
Між позивачем та вищезазначеними фізичними особами була досягнута домовленість щодо подальшої реконструкції відчужених об'єктів нерухомості силами позивача, та об'єднанню території на якій знаходяться ці об'єкти нерухомості із загальною територією бази відпочинку, будівництво та реконструкція якої була предметом договору про спільну діяльність, що підтверджується протоколом про наміри від 01.06.2011 року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 року у справі №9/371, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2014 року ухвалу господарського суду м. Києва від 23.12.2010 року (якою затверджено мирову угоду) у справі № 9/371 скасовано та передано справу №9/371 на розгляд до Господарського суду міста Києва. Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.12.2014 року припинено провадження у справі №9/371 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" до Київського учбово - виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) про стягнення грошових коштів та зобов'язання вчинити певні дії, у зв'язку з відмовою товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" від позову.
16.10.2014 року рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/1803/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року позовні вимоги першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (позивач) задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення договір простого товариства про спільну діяльність, укладеного 17.02.10р. між Київським учбово-виробничим підприємством № 3 (УВП-№) Українського товариства сліпих (УТОС) та товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського округу Чорнєй В.В., зареєстровано у реєстрі за № 364. Визнати недійсним з моменту укладення Додатковий договір № 1 від 01.03.10, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. 01.03.10 та зареєстровано у реєстрі № 455 (договір є додатковим до Договору простого товариства про діяльність, посвідченого Чорнєй В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 17.02.10 за реєстрова № 364). Визнано недійсним з моменту укладення Додатковий договір № 2 від 11.03.10, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. 11.03.10 та зареєстровано у реєстрі № 521 (договір є додатковим до Договору простого товариства про діяльність, посвідченого Чорнєй В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 17.02.10 за реєстрова № 364).
В 2015 року Київське учбово-виробниче підприємство № 3 Українського товариства сліпих звернулось до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_13 з вимогами витребувати від відповідачів нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з А-адміністративний корпус (площа -94,5 кв.м.), Б- будівля складу (площа - 46,8 кв.м.), В -гараж (площа 153,9 кв.м.), Г 16 -будинок відпочинку (площа - 70,2 кв.м.) та повернути їх у власність позивача і визнати за позивачем право власності на вищезазначені нежитлові будівлі .
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30.03.2015 року у справі №372/5628/14-ц в задоволені позовних вимог Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-ІНВЕСТ», Громадська організація «Українське товариство сліпих», за участю прокуратури Київської області в інтересах позивача Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих, про витребування нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно- відмовлено.
30.07.2015 року рішенням апеляційного суду Київської області у справі №372/5628/14 рішення Обухівського районного суду Київської області від 30.03.2015 року скасовано та постановлено нове рішення, яким: витребувано від фізичних осіб ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1
А - адміністративний корпус загальною площею 94,5 кв.м.;
Б - будівля складу загальною площею 46,8 кв.м.;
В - гараж загальною площею 153,9 кв.м.;
Г16 - будинок відпочинку №16 загальною площею 70,2 кв.м., та повернуто їх у власність Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих. Визнано за Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих право власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1:
А - адміністративний корпус загальною площею 94,5 кв.м.;
Б - будівля складу загальною площею 46,8 кв.м.;
В - гараж загальною площею 153,9 кв.м.;
Г16 - будинок відпочинку №16 загальною площею 70,2 кв.м.
Відповідно до ч.4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивачем зазначено, що відповідач до квітня 2018 року майно, що було продано позивачем фізичним особам не переоформлював та фактично не позбавляв фізичних осіб права користуватися нежитловими приміщеннями. В квітні 2018 року позивач під час зустрічі із фізичними особами - покупцями дізнався про початок переоформлення відчужених об'єктів нерухомості на користь відповідача, зняття арештів з нерухомого майна тощо. На доказ цього позивачу було передано ухвалу від 06.04.2018 року Обухівського районного суду Київської області по справі № 372/1744/14-а. Фізичні особи - покупці нерухомого майна звернулись до позивача з вимогою про повернення грошових коштів, сплачених за вказане нерухоме майно.
23.04.2018 року позивач звернувся до відповідача з листом вих. №2304 в якому запропонував у семиденний строк повернути грошові кошти:
- отримані на підставі додаткового договору №2 від 11.03.2010 року до договору повного товариства про спільну діяльність від 17.02.2010- року у сумі 300 000,00 грн.,
- отримані на підставі мирової угоди, затвердженої господарським судом міста Києва 23.12.2010 року загальною сумою 1 500 000,00 грн.,
- отримані 22.03.2012 року відповідно до умов угоди про порядок виконання мирової угоди від 22.03.2012 року у сумі 250 000,00 грн.
Враховуючи не повенерння відповідачем коштів, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача 2 050 000,00 грн. на підставі статтей 1212, 1213 ЦК України.
Також, позивачем зазначено, що грошові кошти, що були сплачені відповідачу у сумі 2 050 000,00 грн. були сплачені позивачем в рамках одного правочину - договору простого товариства про спільну діяльність від 17 лютого 2010 року та додаткових договорів до нього. Мирова угода від 23.12.2010 року, затверджена господарським судом м. Києва по справі № 9/371 та угода про порядок виконання мирової угоди, укладена позивачем та відповідачем 22.03.2012 року є похідними від зазначеного договору простого товариства про спільну діяльність і вимоги позивача щодо повернення грошових коштів отриманих відповідачем є однорідними.
Відповідно до ч.1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Пунктом 1 частини 3 статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином.
Судова практика на сьогодні іде таким шляхом, що, наприклад, для повернення набутого за недійсним правочином достатнім є подання відповідних позовів на підставі положення ст. 216 ЦК. Так само й у випадку, якщо пред'являється вимога про відшкодування шкоди, спір вирішується за правилами Глави 82 ЦК.
Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що кошти в розмірі 2 050 000,00 грн. сплачені позивачем на користь відповідача в рамках одного правочину - договору простого товариства про спільну діяльність від 17 лютого 2010 року та додаткових договорів до нього, а мирова угода від 23.12.2010 року, затверджена господарським судом м. Києва у справі № 9/371 та угода про порядок виконання мирової угоди, укладена позивачем та відповідачем 22.03.2012 року є похідними, та оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2014 року у справі №910/1803/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року визнано недійсними з моменту укладення договір простого товариства про спільну діяльність, укладеного 17.02.10р. та додаткові договори № 1 від 01.03.2010 року та №2 від 11.03.2010 року, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 050 000,00 грн. є обґрунтованими.
Разом з тим, відповідачем до винесення рішення у даній справі було заявлено про застосування позовної давності, про що зазначено у заяві про застосування позовної давності, поданої 10.08.2018 року через відділ діловодства суду.
У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, та буде встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту (відповідну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Як встановлено, судом рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2014 року у справі №910/1803/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року визнано недійсними з моменту укладення договір простого товариства про спільну діяльність, укладеного 17.02.10р. та додаткові договори № 1 від 01.03.2010 року та №2 від 11.03.2010 року.
Тобто, вищезазначене рішення суду набуло чинності 19.01.2015 року.
А тому, право на звернення до суду з вимогою про стягнення сплачених коштів ТОВ «Союз-Інвест» по недійсному договору у позивача виникло 20.01.2015 року та сплинуло 20.01.2018 року.
Отже, враховуючи наведене, загальну позовну давність тривалістю у три роки та факт звернення позивача з даним позовом до суду 13.07.2018 року (що підтверджується відтиском реєстраційного штампу Господарського суду міста Києва про одержання позовної заяви від 13.07.2018), суд дійшов висновку про сплив позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.
Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
В силу ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" до Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих про стягнення 2 050 000,00 грн. задоволенню не підлягають, у зв'язку з пропуском загального строку позовної давності, про що було заявлено відповідачем у справі.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Пунктом 1 статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ч.1 ст. 79, ст.ст. 129, 236-238, 240-241Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата підписання рішення: 05.11.2018 року.
Суддя С.М. Мудрий