18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
25 жовтня 2018 року
м. Черкаси справа № 925/923/18
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого -судді Довганя К.І., при секретарі Дяченко Т.В. за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 за дорученням, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради про стягнення 140548,06грн.
Заявлено позов про стягнення 140548,06 грн. заборгованості по договору купівлі - продажу природного газу №13/3479-БО-36 від 28.12.2012року, а саме пені - 43960, 74 грн., річних - 7435,50 грн. та інфляційних - 89151,82 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі - продажу природного газу, а саме відповідач допустив прострочення оплати вартості отриманого за договором природного газу.
Представник відповідача у відзиві на позов та у судовому засіданні проти позову заперечував. Заперечення вмотивовано тим, що 30.11.2016 року набрав чинності набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” №1730-VIII від 03.11.2016 року згідно якого врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом (стаття 7).
Представник позивача у письмовому запереченні на відзив не погоджувався з позицією відповідача та вважає, що вона суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.
28 грудня 2012 року між національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (далі - Позивач, Компанія, Постачальник) та комунальним підприємством теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (далі - Відповідач, Покупець) укладений договір купівлі - продажу природного газу №13/3479-БО-36 (далі - Договір).
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору Продавець зобов'язався передати Покупцеві у 2013 році природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а також іншими споживачами, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити газ на умовах, визначених Договором.
На виконання Договору, протягом січня 2013 року - грудня 2013 року Позивач передав, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 46060085,25 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 22.01.2014р., 22.01.2014р., 22.01.2014р., 22.01.2014р., 22.01.2014р., 22.01.2014р., 22.01.2014р., 31.08.2013р., 30.09.2013р., 31.10.2013р., 30.11.2013р. та 31.12.2013р., довідками щодо кінцевого сальдо Відповідача та щодо операцій із Відповідачем за цей же період.
Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу.
Однак, оплату за спожитий газ Відповідач вчасно та в повному обсязі не здійснював.
Станом на час розгляду справи позивач нарахував 140548,06 грн. заборгованості з яких: пені - 43960, 74 грн., річних - 7435,50 грн. та інфляційних - 89151,82 грн.
В той же час судом встановлено, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” № 1730-VIII від 03.11.2016 року (далі Закон).
Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організацій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 затверджено
Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користуванню зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Водночас частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Відповідач є теплопостачальною організацією. Відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 142 від 08.06.2017 Відповідач включений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих підприємств, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Основний борг Відповідача за спожитий природний газ був погашений до набрання чинності Законом №1730-VIII, а саме 13.07.2015 року (розрахунок додано до справи Позивачем та не заперечується Відповідачем). Нараховані пеня, інфляційні та річні за несвоєчасну оплату суми основного боргу, підлягають списанню з 30.11.16.
Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у відзиві Верховний суд виклав аналогічну правову позицію в постанові від 07.02.2018 винесену за результатами перегляду справи № 927/1152/16.
Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 655, 692, 712 ЦК України містять такі положення:
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати:
- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три відсотки річних від простроченої суми.
На даний час основна заборгованість по договору за спожитий природний газ в 2013 році відсутня. Відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” № 1730-VIII від 03.11.2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст. ст.232, 233, 236-241 ГПК України суд, -
У позові відмовити повністю.
Це рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 05.11.2018р.
СУДДЯ К.І.Довгань