Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
05.11.2018м. ХарківСправа № 922/2970/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
розглянувши заяву про видачу судового наказу про стягнення 15395,75 грн.
заявник Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА" (36039, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 57, ідентифікаційний код 31316718)
боржник Приватне акціонерне товариство "ХАРКІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ "СЛОБОЖАНСЬКИЙ" (61029, м. Харків, шосе Салтівське , буд. 129, ідентифікаційний код 00381870)
31.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ "СЛОБОЖАНСЬКИЙ" суми заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень №148103 від 06.11.2017 у розмірі 15395,75 грн., яка складається з суми основного боргу -11210,84 грн., пені в розмірі 2132,05 грн., 30% річних в розмірі 1861,17 та інфляційних втрат в розмірі 191,69 грн.
Вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень №148103 від 06.11.2017 в частині повного та своєчасного розрахунку.
Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд відмовляє у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Заявником до матеріалів заяви про видачу судового наказу надано копії аркушів 1, 3, 5 договору про надання послуг з організації перевезення відправлень №148103 від 06.11.2017. Інших аркушів договору про надання послуг з організації перевезення відправлень №148103 від 06.11.2017 до заяви не було надано заявником, договір не містить всіх його аркушів, а також не містить підписів уповноважених представників сторін.
Отже, до заяви про видачу судового наказу не додано копію договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Згідно пункту 1 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу про стягнення суми основного боргу як таку, що подано з порушеннями вимог п.3 ч.3 статті 150 ГПК України.
Також, суд відмовляє у видачі судового наказу про стягнення пені, 30% річних та інфляційних втрат виходячи з наступного.
Згідно ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, пеня за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов'язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені була передбачена договором.
Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті ( п.7 ч.1 ст. 155 ГПК України).
Процесуальний механізм наказного провадження не вимагає від суду встановлення підстав застосування до боржника пені, її розміру, періоду нарахування, строку позовної давності тощо.
На підставі викладеного, а також враховуючи можливість стягнення в порядку наказного провадження лише неоспорюваної заборгованості, вимоги про стягнення пені не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.
Також, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, вимоги про стягнення передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань як і штрафні санкції (пеня) хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням і боргом за Договором.
На підставі викладеного вимоги про стягнення інфляційних та 30% річних також не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.
Таким чином, вимоги про стягнення пені, 30% річних та інфляційних втрат не відповідають вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Згідно з ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за вимогами про стягнення суми основного боргу -11210,84 грн. на підставі п.1 ч.1 статті 152 ГПК України та за вимогами про стягнення пені в розмірі 2132,05 грн., 30% річних в розмірі 1861,17 та інфляційних втрат в розмірі 191,69 грн. на підставі п.3 ч.1 статті 152 цього Кодексу.
За приписами статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 ГПК України).
Керуючись ст.ст. 12, 147, 148, п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 150, п. 1 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА" у видачі судового наказу за заявою від 17.09.2018 (вх.№2970/18 від 31.10.2018).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.
Повний текст ухвали підписано та складено 05.11.2018.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://court.gov.ua/.
Суддя ОСОБА_1