33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
м. Рівне
"05" листопада 2018 р. Справа № 918/693/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марача В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-ЕНЕРЖІ" про забезпечення позову до пред'явлення позову
Без виклику сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-ЕНЕРЖІ" звернулося в Господарський суд Рівненської області із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій останній на підставі статтей 136-140 ГПК України просить накласти арешт на грошові кошти на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОР-М" в межах суми грошової вимоги, яка складає 10 325 381 грн. 50 коп. При цьому заявник зазначає, що предметом позову буде являтися вимога про стягнення заборгованості в загальній сумі 10 325 381, 50 грн.
В обгрунтування заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-ЕНЕРЖІ" зазначає про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОКОР-М" протягом значного періоду часу, а саме з 2015 року, ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань по поверненню грошових коштів та поставці товару (свиней в живій вазі), які останній зобов'язаний був передати ТОВ "ВЕЛЕС ЕНЕРЖІ". Вказує на те, що загальна сума основного боргу ТОВ "АГРОКОР-М" перед ТОВ "ВЕЛЕС ЕНЕРЖІ" складає 7 694 486 грн 00 коп., крім того вказує на те, що ТОВ "АГРОКОР-М" має значну кредиторську заборгованість перед ПАТ "Комерційний банк "ГЛОБУС" в розмірі 50 000 000 грн 00 коп, терміном виконання зобов'язання до 31.01.2019, у відповідності до Кредитного договору № 55/ЮКЛ-13 від 19.07.2013. За інформацією заявника, єдиним значним активом ТОВ "АГРОКОР-М" є нерухоме майно, у вигляді комплексу будівель та споруд (свинокомплекс), що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Грабів, вулиця Адамківська, будинок 9, та цей актив перебуває в іпотеці ПАТ "Комерційний банк "ГЛОБУС" згідно Іпотечного договору №55/ЮЗІ-13 від 27.11.2013, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №143580348 від 01.11.2018 року. Водночас, як зазначає заявник, ТОВ "АГРОКОР-М" на протязі 2016-2017 років намагався продати свій єдиний значний актив (свинокомплекс) за ціною 78 750 000 грн 00 коп., про що було розміщено оголошення в мережі Інтернет.
Крім того, заявник наголошує на тому, що кошти можуть бути направлені на погашення кредиту або перераховані будь-якому іншому підприємству з метою уникнення від виконання зобов'язання, також на думку заявника, ТОВ "АГРОКОР-М", за погодженням з ПАТ "Комерційний банк "ГЛОБУС" (Іпотекодержатель), може реалізувати власний свинокомплекс, повернути кредитні кошти, в результаті чого підприємство припинить займатися основним видом діяльності і перестане отримувати будь-які прибутки.
Виходячи з викладеного вище, на думку заявника, оскільки ТОВ "АГРОКОР-М" має значну кредиторську заборгованість, при цьому основний актив Товариства перебуває в іпотеці та на нього не може бути звернено стягнення, а інші активи, за рахунок яких заявник може задовольнити в майбутньому свої позовні вимоги є надто оборотоздатні, відтак, заявник вважає, що забезпечення реального виконання можливого майбутнього рішення про задоволення позову у зазначеній справі, вимагає невідкладного вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках ТОВ "АГРОКОР-М" в межах суми грошової вимоги, яка складає 10 325 381 грн. 50 коп.
Розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку. Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки. Не можуть забезпечуватися заходами, зазначеними в статті 136 ГПК, інші, крім позовних, вимоги (наприклад, пов'язані із здійсненням повороту виконання судового рішення, із зміною способу та порядку його виконання тощо).
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 138 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічна правова позиція висвітлена у п. 2 та п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".
Відповідно до п. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.
Як вбачається із заяви ТОВ "ВЕЛЕС ЕНЕРЖІ" про вжиття заходів про забезпечення позову до пред'явлення позову, останнім не наведено фактичних обставин, які б свідчили про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він може звернутися до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить заявник, а також не надано відповідних доказів на підтвердження наявності таких обставин.
Суд зазначає, що розміщення оголошення в мережі Інтернет про продаж актива ТОВ "АГРОКОР-М" у вигляді комплексу будівель та споруд (свинокомплекс) та те, що цей актив перебуває в іпотеці ПАТ "Комерційний банк "ГЛОБУС" не свідчить про відсутність можливості у ТОВ "АГРОКОР-М" в майбутньому виконати рішення суду при задоволенні позовних вимог заявника. Також ТОВ "ВЕЛЕС ЕНЕРЖІ" не надано належних та допустимих доказів відсутності у боржника грошових коштів у необхідному розмірі для задоволення вимог позивача у разі прийняття судом рішення на користь останнього. Крім того, заявником не доведено, що ТОВ "АГРОКОР-М" здійснює дії, спрямовані на витрачання ним грошових коштів з іншою метою, ніж оплата заборгованості перед кредиторами, в тому числі ТОВ "ВЕЛЕС ЕНЕРЖІ", та умисно і безпідставно спрямовує їх на користь інших фізичних або юридичних осіб.
Суд також звертає увагу, що твердження заявника базуються на припущеннях, що не підтвердженні належними та допустимими доказами, так як заявником подано до суду лише заяву на 2 (двох) аркушах, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 143580348 від 01.11.2018 та квитанцію про сплату судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову.
З урахуванням фактичних обставин справи та поданих доказів суд вважає за необхідне зазначити про те, що ТОВ "ВЕЛЕС ЕНЕРЖІ" ставить свої інтереси, які ще не захищені судом вище інтересів інших кредиторів та ТОВ "АГРОКОР-М". Відтак суд вбачає порушення зі сторони ТОВ "ВЕЛЕС ЕНЕРЖІ" вимог ст. 13 Цивільного кодексу України, яка зокрема передбачає, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб (ч. 2 ст.13 Цивільного кодексу України).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Згідно з частиною другою статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.
При таких обставинах суд не вбачає порушення прав та інтересів ТОВ "ВЕЛЕС ЕНЕРЖІ" внаслідок незастосування заходів забезпечення позову.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов'язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов'язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.
На переконання суду, ТОВ "ВЕЛЕС ЕНЕРЖІ" не доведено обґрунтованість його побоювань, що невжиття заявлених ним у заяві заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі пред'явлення позову про стягнення заборгованості в цілому.
У відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність тверджень ТОВ "ВЕЛЕС ЕНЕРЖІ" про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду у майбутньому, у разі задоволення позову, відтак у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-ЕНЕРЖІ" про забезпечення позову до пред'явлення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 136-140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-ЕНЕРЖІ" про забезпечення позову до пред'явлення позову відмовити.
Ухвала складена та підписана "05" листопада 2018 року.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду, через місцевий суд, що її постановив, протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.