про закриття провадження у справі
26 жовтня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/495/18-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Левицького В.К.
за участю секретаря судового засідання Бідней О.В.
учасників справи:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
представника третьої особи - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Жесар"
до Чернівецької міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_4
про визнання протиправним та скасування рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Жесар" (далі - позивач, ТОВ “Жесар”) звернулося до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням позовної заяви у новій редакції, просить визнати протиправним та скасувати пункт 9 з підпунктом 9.1 рішення Чернівецької міської ради 54 сесії VІІ скликання від 26.04.2018 р. №1255 "Про затвердження проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення фізичним особам, визнання такими, що втратили чинність, та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань", яким ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою вул. 28 Червня, 42, площею 0,1063 га (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009) в натурі на місцевості та дозвіл на зміну цільового призначення цієї ділянки для будівництва багатоквартирного будинку.
В обґрунтування адміністративного позову позивач вказував, що п. 9 оскаржуваного рішення надано ОСОБА_5 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: місто Чернівці, вулиця 28 Червня будинок 42, площа 0,1063 га (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009).
Відповідно до п.п. 9.1 цього рішення надано ОСОБА_5 дозвіл на зміну цільового призначення орендованої земельної ділянки за адресою: вулиця 28 Червня, будинок 42, у місті Чернівці площа 0,1063 га (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009) для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Вважає, що рішення прийнято з порушенням вимог Земельного кодексу України, Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, Закону України “Про землеустрій” та Закону України “Про охорону культурної спадщини”, оскільки вищезазначена земельна ділянка розташована в зоні охорони всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО та в комплексній охоронній зоні Центрального історичного ареалу міста Чернівців, межі якої визначені містобудівною документацією “Коригування історико-архітектурного опорного плану і проекту зон охорони пам'яток та визначення меж і режимів використання історичних ареалів міста Чернівців”, затвердженою рішенням міської ради від 28.02.2007 р. №252 та наказом ОСОБА_6 культури і туризму України від 12.06.2007 р. №661/0/1607. Вважає, що наслідком виконання рішення Чернівецької міської ради VII скликання №1255 від 26.04.2018 р. може стати виключення архітектурного ансамблю резиденції митрополитів Буковини і Далматії із списку Світової спадщини.
Позивач також зазначив, що зміна цільового призначення земельної ділянки не відповідає плану зонування, а також відсутні підстави для проведення землеустрою, оскільки усі необхідні відомості про спірну земельну ділянку вже внесені до Державного земельного кадастру.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 р. відкрито провадження у адміністративній справі №824495/18-а за правила загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.
Чернівецька міська рада (далі - відповідач) подала до суду відзив на адміністративний позов, відповідно до змісту якого зазначила, що висновки до яких прийшов відповідач у позові є надуманими виходячи з наступного. Так, згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №96645135 від 07.09.2017 р. громадянину ОСОБА_5 на праві власності належить незавершений будівництвом житловий будинок із об'єктами соцкультпобуту (99%).
Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до договору оренди землі від 19.02.2018 р. №10721, цільове призначення земельної ділянки, якою користується ОСОБА_5 - для обслуговування будівель та має статус багатоквартирного житлового будинку та враховуючи реєстрацію права власності позивачем на будівлю, підстав для відмови у зміні цільового призначення земельної ділянки у Чернівецької міської ради не було.
Щодо посилання позивача про відсутність підстав для проведення землеустрою відповідач зазначив, що за наслідками виготовлення документації на зміну цільового призначення відбудеться зміна цільового призначення земельної ділянки, відтак вона набуде нового статусу, а тому і повторно повинна бути передана у користування ОСОБА_5 в порядку ст. 120 Земельного кодексу України у зв'язку з наявним правом власності на нерухоме майно.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.09.2018 р. залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4.
03.09.2018 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду в задоволенні клопотання ТОВ "Жесар" про залучення до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_7 управління Державної служи України з питань геодезії, картографії та кадастру в Чернівецькій області відмовлено.
Ухвалою суду від 03.09.2018 р. в задоволенні клопотання ТОВ "Жесар" про залучення до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_6 культури України відмовлено.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_4, подав до суду письмові пояснення відповідно до змісту яких, зазначив, що він є власником багатоквартирного житлового будинку а адресою: вулиця 28 Червня, будинок 42, у місті Чернівці. Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України “Про оренду землі”, до нього як до власника нерухомого майна перейшло право оренди на земельну ділянку за кадастровим номером 7310136300:05:001:0009 по вулиці 28 Червня, будинок 42, у місті Чернівці. З метою приведення у відповідність цільове використання земельної ділянки, він звернувся із відповідною заявою до Чернівецької міської ради. За результатами розгляду заяви, Чернівецька міська ради своїм рішенням №1255 від 26.04.2018 р. надала йому дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та дозвіл на зміну цільового призначення орендованої земельної ділянки (для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку.
Крім того, вказував, що оскаржуване рішення не стосується позивача та жодним чином не порушує його прав.
З метою повного та всебічного розгляду справи, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.09.2018 р., з урахуванням ухвали про внесення виправлення у судове рішення від 10.09.2018 р., судом витребувано з Чернівецької міської ради додаткові докази.
Крім того, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.09.2018 р. продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів.
Представник позивача у судовому засіданні 26.10.2018 р. позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні 26.10.2018 р. заперечував проти позовних вимог та наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.
Представник третьої особи заперечував проти позовних вимог, просив суд в задоволені позову відмовити.
Заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 р. № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів ст.1, другого речення ч. 3 ст. 8, ст.55 Конституції України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 надав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване ст. 55 Конституції України конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.
Вказане підтверджується і нормою ч. 2 ст. 124 Конституції України, в якій закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Тобто, обов'язковою умовою для застосування інституту судового захисту має бути наявність юридичного спору між сторонами у справі, тобто порушення однією стороною законних прав та охоронюваних інтересів іншої сторони.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище. Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Таким чином, враховуючи наведене нормативне регулювання, право на оскарження індивідуальних актів (рішень, дій, бездіяльності) мають лише особи, права та інтереси яких порушено такими актами.
Як видно з матеріалів справи, позивач оскаржує рішення Чернівецької міської ради 54 сесії VІІ скликання від 26.04.2018 р. №1255 "Про затвердження проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення фізичним особам, визнання такими, що втратили чинність, та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань", яким ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою вулиці 28 Червня, 42, площею 0,1063 га (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009) та дозвіл на зміну цільового призначення цієї ділянки для будівництва багатоквартирного будинку.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 19.02.2018 р. між Чернівецькою міською радою, в особі директора департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради ОСОБА_8 (далі - орендодавець) та громадянином ОСОБА_5 (далі - орендар), від імені якого діяла ОСОБА_9 на підставі довіреності укладено договір оренди землі №10721 від 19.02.2018 р.
Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 та п.п. 2.1 - 2.2 п. 2 вищевказаного договору, на підставі рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 26.12.2017 р. №1062, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування будівель, яка знаходиться за адресою: місто Чернівці, вулиця 28 Червня, 42. В оренду передано земельну ділянку загальною площею 0,1063 га. Кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:05:001:0009.
Договір укладено строком на п'ять років і діє до 19.02.2023 р. включно (п.п. 3.1 п.3 договору №10721 від 19.02.2018 р.) (Т. 1 а.с. 62-65).
На підставі акту прийому - передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування будівель від 19.02.2018 р., на підставі рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 26.12.2017 р. №1062, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку за адресою: вулиця 28 Червня, 42, площею 0,1063 (а.с. 245).
Дослідженням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності від 07.09.207 р. №96645135 встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер 7310136300:05:001:0009 цільове призначення для обслуговування будівель, площа 0,1063 га, яка знаходиться за адресою: місто Чернівці, вулиця 28 Червня, 42 знаходиться об'єкт незавершеного будівництва, об'єкт житлової нерухомості, який належить на приватній власності ОСОБА_5 з відсотком готовності незавершеного будівництвом житлового багатоквартирного будинку із об'єктами соцкультпобуту складає - 99% (а.с. 66-67, 248-249).
Судом встановлено, що на підставі звернення третьої особи, 26.04.2018 р. п. 9 рішенням Чернівецької міської ради VII скликання №1255 від 26.04.2018 р. “Про затвердження проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення фізичним особам, визнання такими, що втратили чинність та внесено зміни до окремих пунктів рішень з цих питань” надано ОСОБА_5 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: місто Чернівці, вулиця 28 Червня будинок 42, площа 0,1063 га (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009).
Відповідно до п.п. 9.1 зазначеного рішення надано ОСОБА_5, дозвіл на зміну цільового призначення орендованої земельної ділянки за адресою: вулиця 28 Червня, будинок 42, у місті Чернівці площа 0,1063 га (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009) для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Отже, з огляду на вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що рішенням Чернівецької міської ради VII скликання №1255 від 26.04.2018 р. “Про затвердження проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення фізичним особам, визнання такими, що втратили чинність та внесено зміни до окремих пунктів рішень з цих питань” є актом індивідуальної дії і стосується прав та обов'язків ОСОБА_5, який перебуває у даній справі у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Позивач звертаючись з даним позов зазначає про порушення відповідачем вимог Земельного кодексу України, Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, Закону України “Про землеустрій” та Закону України “Про охорону культурної спадщини”, оскільки вищезазначена земельна ділянка розташована в зоні охорони всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО та в комплексній охоронній зоні Центрального історичного ареалу міста Чернівців, межі якої визначені містобудівною документацією “Коригування історико-архітектурного опорного плану і проекту зон охорони пам'яток та визначення меж і режимів використання історичних ареалів міста Чернівців”, затвердженою рішенням міської ради від 28.02.2007 р. №252 та наказом ОСОБА_6 культури і туризму України від 12.06.2007 р. №661/0/1607. Вважає, що наслідком виконання рішення Чернівецької міської ради VII скликання №1255 від 26.04.2018 р. може стати виключення архітектурного ансамблю резиденції митрополитів Буковини і Далматії із списку Світової спадщини.
Однак, позивач не зазначає, які саме права та інтереси його як позивача у даній справі порушені прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення. В той час з наданих учасниками документів видно, що оскаржуване позивачем рішення стосується прав та інтересів третьої особи у даній справі - ОСОБА_5
Позивач не є суб'єктом правовідносин, що виникли з приводу надання ОСОБА_5 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: місто Чернівці, вулиця 28 Червня будинок 42, площа 0,1063 га (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009) та зміни цільового призначення орендованої земельної ділянки за адресою: вулиця 28 Червня, будинок 42, у місті Чернівці площа 0,1063 га (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009) для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Правовий висновок стосовно того, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно - правових відносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, що права та свободи, які не є індивідуально вираженими, не підлягають судовому захисту в порядку адміністративного судочинства, і відсутність порушеного права саме оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень є підставою для відмови у відкритті провадження у справі згідно з п. 1 ч. ст. 170 КАС України, зроблено ОСОБА_10 Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 р. у справі № П/9901/370/18.
В ухвалі від 07.05.2018 р. у справі №800/530/17 Верховним Судом зроблено правовий висновок, що право на судовий захист не є абсолютним, законодавцем встановлені випадки, коли коло таких осіб є обмеженим. Процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно - правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Таке ж правило має застосовуватись і до оскарження правових актів індивідуальної дії. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб'єкта владних повноважень індивідуального характеру позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно - правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.
З огляду на вищезазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що рішення Чернівецької міської ради VII скликання №1255 від 26.04.2018 р. є актом індивідуальної дії та стосується прав, інтересів та обов'язків третьої особи у даній справі - ОСОБА_5
Позивач не надав до суду належних та допустимих доказів належності до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт та не зазначив, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень.
З огляду на те, що захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно - правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника, суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на вищезазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що провадження за адміністративним позовом ТОВ "Жесар" до Чернівецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення підлягає закриттю.
Частиною 1 ст. 239 КАС України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Частиною 1 та 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, а також держава Україна, ОСОБА_11 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Частиною 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної ОСОБА_11 Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що оскаржуване позивачем рішення прийнято стосовно земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: місто Чернівці, вулиця 28 Червня, 42, загальна площа 0,1063 га, кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:05:001:0009, яка на підставі рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 26.12.2017 р. №1062 передана в оренду громадянину ОСОБА_5, що підтверджується договором оренди землі №10721 від 19.02.2018 р., а також актом прийому - передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування будівель від 19.02.2018 р.
Крім того, судом встановлено, що на вищезазначеній земельній ділянці знаходиться об'єкт незавершеного будівництва (об'єкт житлової нерухомості) який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 з відсотком готовності незавершеного будівництвом житлового багатоквартирного будинку із об'єктами соцкультпобуту складає - 99%, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності від 07.09.207 р. №96645135.
З огляду на вищенаведені обставини справи, суд приходить до висновку, що предметом спору, який виник між позивачем та Чернівецькою міською радою є визнання протиправним та скасування рішення Чернівецької міської ради VII скликання №1255 від 26.04.2018 р. яким надано ОСОБА_5 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: місто Чернівці, вулиця 28 Червня будинок 42, площа 0,1063 га (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009) та на зміну цільового призначення орендованої земельної ділянки за адресою: вулиця 28 Червня, будинок 42, у місті Чернівці площа 0,1063 га (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009) для будівництва та обслуговування житлового будинку. Який у свою чергу є власником об'єкта незавершеного будівництва (об'єкт житлової нерухомості) за адресою: місто Чернівці, вулиця 28 Червня будинок 42 та орендарем земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: місто Чернівці, вулиця 28 Червня будинок 42, площа 0,1063 га (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009).
Отже, в даному випадку спірні правовідносини між її учасниками виникли у зв'язку із оскарженням зміни цільового призначення земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто спір стосується оспорюваних прав та інтересів, що виникають із цивільних відносин.
У зв'язку із цим, суд зазначає, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами КАС України. У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Зазначена правова позиція неодноразово висловлювалась як Верховним Судом України (постанова від 24.02.2015 р. у справі №21-34а15 та постанова від 13.09.2017 р. у справі №21-2465а16), так і підтримана Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 р. у справі №2а-3100/11/2170 (К/9901/4856/18).
Крім цього, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. №161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 05.07.2018 р., земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: вулиця 28 Червня, 42, місто Чернівці, Чернівецька область, кадастровий номер 7310136300:05:001:0009, цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі перебуває у власності територіальної громади міста Чернівці в особі Чернівецької міської ради та передана в оренду громадянину ОСОБА_5 (а.с. 55).
Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 2375-IV від 20.01.2005 р. визначено перелік, речових прав та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації. Так, в ч. 1 ст. 4 цього Закону зазначено, що державній реєстрації прав підлягають наступні речові права та обтяження: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Так, у своєму рішенні ОСОБА_10 Верховного Суду від 04.04.2018 р. (справа 539/1957/16-а) посилалася на те, що з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.
Разом із цим, ОСОБА_10 Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 р. у справі №911/4111/16 зазначено, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Зважаючи на правову позицію Верховного Суду в даній категорії справ, характер спірних правовідносин та склад учасників справи, суд роз'яснює позивачу право на звернення з цим позовом в порядку цивільного (господарського) судочинства.
За змістом ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч. 6 ст. 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.
Крім цього, згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
З матеріалів справи видно, що згідно квитанцій №22385 від 24.05.2018 р. позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
Відтак, зважаючи на закриття провадження у справі в зв'язку з неналежністю розгляду позову в порядку адміністративного судочинства, судовий збір у розмірі 1762,00 грн може бути повернуто позивачу за ухвалою суду в разі звернення з відповідним клопотанням.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 143, 183, 194, 238, 248 КАС України, суд, -
Провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Жесар" до Чернівецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, - закрити.
Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Ухвала в повному обсязі складена 05.11.2018 р. (з урахуванням часу перебування судді у відпустці).
Суддя В.К. Левицький