01 листопада 2018 року справа № 2340/3642/18 м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тимошенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
10 вересня 2018 року до суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, ідентифікаційний код 37930126), в якій просить:
1) виправити неправомірне заниження нарахувань при перерахунку пенсії, шляхом призначення повторного перерахунку з урахуванням суми нарахувань Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 26.06.2018;
2) визнати протиправною відмову відповідача в нарахуванні позивачу з 07.06.2017 по 01.03.2018 надбавки до пенсії по інвалідності непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років та призначити перерахунок з 07.06.2017;
3) визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні позивачу з 01.03.2018 згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду №712/8130/17 від 01.03.2018 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду №712/8130/17 від 24.05.2018 надбавки до пенсії по інвалідності непрацюючим пенсіонерам, державним службовцям, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років до фактичного виповнення ними зазначеного віку та призначити перерахунок.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач протиправно нараховує пенсію в меншому розміру без врахування довідки, до якої включені систематичні виплати, з яких сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також без передбаченої законодавством доплати до пенсії на дітей до 18 років. Тому, просила задовольнити позов.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позов, поданому до суду 26.10.2018 позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні, вказував, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію по інвалідності призначену відповідно Закону України “Про державну службу”. Заробітна плата для призначення пенсії відповідно до цього Закону визначається згідно Постанови Кабінету міністрів України “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії від 31.05.2000 №8 65, якою визначено заробіток для обчислення пенсії зазначеній категорії осіб. Крім того, вказав, що відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №865 від 31.05.2000 такі виплати, як індексація, грошова винагорода, разова премія, матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально побутових потреб при визначенні заробітку державного службовця не передбачені, та до розрахунку заробітної плати не включалися.
Крім того, відповідач вказує, що у період з 10.03.2017 до 07.06.2018 позивач не отримувала надбавки до пенсії по інвалідності непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років оскільки позивач не зверталась до відповідача з відповідною заявою для виплати такої надбавки. З 07.06.2018 позивача переведено на пенсію відповідно Закону України “Про державну службу”, яким виплата такої надбавки не передбачена. Тому, просив відмовити у задоволенні позову.
На підставі ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
Суд встановив, що ОСОБА_1 з 01.03.2005 до 10.09.2005 та 06.03.2006 до 10.03.2017 працювала на посадах державного службовця в ДПІ у м. Черкасах. При призначенні на посаду позивачу присвоєно 14 ранг, та складено присягу державного службовця від 28.02.2005, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці позивача.
Позивач є інвалідом другої групи захворювання, що підтверджується згідно довідки серії 12ААА №539320.
07.06.2017 позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах із заявою про призначення їй пенсії державного службовця, як інваліду, який став інвалідом під час проходження державної служби.
Проте, листом ПФУ в м. Черкасах від 19.06.2017 №270/в-10 позивачу в задоволенні заяви було відмовлено в зв'язку з тим, що права на призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ позивач не має, оскільки в неї відсутній необхідний для цього стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
У подальшому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 у справі №712/8130/17
Визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області в призначенні ОСОБА_1 пенсії з інвалідності, як державному службовцю відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 № 3723 № 3723- ХІІ.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області призначити ОСОБА_1 з 07.06.2017 пенсію, як інваліду другої групи у період перебування на державній службі, відповідно до п. 10 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993.
На підставі вказаного рішення з 07.06.2017 позивача переведено на пенсію відповідно Закону України “Про державну службу” та проведено розрахунок пенсії із заробітної плати працюючого державного службовця станом на червень 2017 року, яка включає: оклад - 3200,00 грн.; надбавка за ранг - 300,00 грн.; надбавка за вислугу років - 1056,00 грн.
13.08.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила перерахувати пенсію державного службовця з урахуванням компенсації за невикористану відпустку в сумі 2790,79 грн., виплачену в березні 2017 року, з якої сплачено єдиний соціальний внесок.
Листом від 30.08.2018 №253/В-10 позивачу роз'яснено, що такі виплати, як індексація, грошова винагорода, разова премія, матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально побутових потреб при визначенні заробітку державного службовця не передбачені, та до розрахунку заробітної плати не включалися.
Крім того, листом від 15.08.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила донарахувати у період з 2017-2018 роки надбавку до пенсії з інвалідності непрацюючим державним службовцям, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років, однак відповідач позивача повідомив, що
Листом від 13.07.2018 №253/В-10 позивачу роз'яснено, що у період з 10.03.2017 до 07.06.2018 позивач не отримувала надбавки до пенсії по інвалідності непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років оскільки не зверталась до відповідача з відповідною заявою для виплати такої надбавки. З 07.06.2018 позивача переведено на пенсію відповідно Закону України “Про державну службу”, яким виплата такої надбавки не передбачена.
Надаючи оцінку встановленим обставинам в контексті позовних вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі Закон №3723-ХІІ) пенсія державним службовцям призначається виходячи із суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до частини другої та шостої статті 33 Закону №3723-ХІІ заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 33 Закону № 3723-ХІІ).
Державні гарантії права на відпустки, визначення умов, тривалості і порядку надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлені Законом України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР)
Відповідно до статті 2 Закону №504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.
Стаття 24 Закону №504/96-ВР гарантує, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Стаття 33 Закону №3723-XII не містить положень про включення до заробітної плати державного службовця такої виплати, як компенсація за невикористані дні відпустки при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені статтею 24 Закону №504/96-ВР, які пов'язані зі звільненням особи зі служби.
Отже, грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка, хоча і включається до фонду заробітної плати (додаткового), проте є виплатою за невідпрацьований час (п.2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати), тобто має іншу правову природу - відноситься до разових платежів; не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків і має компенсаційний характер, пов'язаний, як правило, із фактом звільнення працівника.
Таким чином, грошова компенсація за невикористану відпустку при звільненні не входить до системи оплати праці державних службовців згідно Закону №3723-ХІІ, з якої обраховується пенсія, а має інше правове призначення.
Аналогічні висновки щодо застосування вимог законодавства відображені також в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №216/1666/17 (провадження №К/9901/688/17).
Відповідно до ч.4 ст.242 КАС України Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у включенні до розрахунку пенсії грошової компенсації за невикористану відпустку позивач діяв у межах та у спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства України.
Щодо позовних вимог визнати протиправною відмову відповідача в нарахуванні позивачу з 07.06.2017 до 01.03.2018 та після 01.03.2018 надбавки до пенсії з інвалідності непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років та призначити перерахунок з 07.06.2017, суд врахував таке.
Згідно зі ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до пенсії за віком, у тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки: непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї (ст. ст. 3, 8, 40, 41), - на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі соціальної пенсії, передбаченої для відповідної категорії непрацездатних.
Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, діти, які не досягли 18 років.
Відповідно до підп.3 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років, надбавка до пенсії за віком, по інвалідності та за вислугу років, передбачена Законами України "Про пенсійне забезпечення" і "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виплачується у розмірі 150 гривень на кожну дитину.
Згідно з вимогами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, до заяви для призначення надбавки та доплат надається свідоцтво про народження дитини та документи про перебування на утриманні заявника непрацездатних членів сім'ї, зокрема, довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації) або довідки органів місцевого самоврядування.
В силу п. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 1 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Отже, умовою для призначення надбавки непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років, є подання особою заяви про призначення надбавки з наданням відповідних документів.
Суд встановив, що позивач зверталась до відповідача із заявою від 06.06.2017 про призначення пенсії з інвалідності, в якій зазначила про оформлення надбавки на неповнолітніх дітей. При цьому зазначила, що документи подасть до 06.09.2017.
Разом з тим, доказів щодо подання відповідних документів, визначених вищенаведеними нормами суду не надано, а тому відсутні підстави для нарахування позивачу надбавки до пенсії на утримання дітей до 18 років.
Суд також враховує, що на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 у справі №712/8130/17 позивача переведено на пенсію з інвалідності, як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу», яким не передбачено надбавки непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років.
Таким чином, відповідач не мав законних підстав на нарахування позивачу надбавки до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні дітей до 18 років.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Врахувавши встановлені обставини та викладені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Тимошенко