ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.11.2018Справа № 910/11683/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" (03150, м. Київ, вул. Горького, 48-б, кв.2)
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська 5)
про стягнення 23 145,64 грн.
Представники сторін: не викликались
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 23 145,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач при здійсненні перевезення вантажу за залізничними накладними №36576460 від 17.02.2018, №36651818 від 21.02.2018, №36736825 від 26.02.2018 , №№42204479, 42204461 від 28.02.2018 та №36741148 порушив встановлені законодавством України строки доставки вантажів, що стало наслідком нарахування останньому штрафу у розмірі від 20% до 30% провізної плати, а саме 23 145,64 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/11683/18 та постановив здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
25.09.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що вагони були доставлені до станції призначення з простроченням не з вини залізниці. Разом з відзивом відповідачем подано клопотання про поновлення строку для подання відзиву та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.
Так, відповідно до частин восьмої і дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Як встановлено судом, ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 12.09.2018, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103047387780.
Таким чином, враховуючи встановлений судом строк для подання відзиву на позовну заяву, суд приймає відзив відповідача №НЮ-14/2175 від 21.09.2018 як такий, що поданий в межах визначеного строку.
Позивач у строк встановлений ухвалою суду від 06.09.2018 не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, а тому справа №910/11683/18 розглядається за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
14 лютого 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - перевізник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" (далі - замовник, позивач) був укладений договір №10031/ПЗ-2018 про надання послуг (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.
Відповідно до п.1.3. договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018 (п. 12.1. договору).
З матеріалів справи вбачається, що в період з лютого по березень 2018 року Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" було здійснено перевезення вантажу, одержувачем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн", а саме зі станцій:
- Білобожниця до станції призначення Ксенієво здійснювалось перевезення вантажу (ячмінь) за залізничною накладною №36576460;
- Збараж до станції призначення Ксенієво здійснено перевезення вантажу (ячмінь) за залізничною накладною №36651818;
- Березовиця-Острів до станції призначення Ксенієво здійснювалось перевезення вантажу (зерно кукурудзи) за залізничною накладною №36736825;
- Ксенієво до станції призначення Подільськ здійснено перевезення вантажу (вагони залізничні №№59884452, 59884387 (порожні вагони-зерновози) на власних осях) за залізничними накладними №№42204479, 42204461;
- Білобожниця до станції призначення Ксенієво здійснено перевезення вантажу (ячмінь) за залізничною накладною № 36741148.
Так, за залізничною накладною № 36576460 від 17 лютого 2018 року відправлений зі станції Білобожниця вантаж повинен був прибути до станції призначення Ксенієво (відстань 720 км) 22 лютого 2018 року, а прибув 02 березня 2018 року, про що повідомлено вантажоодержувача в період часу з 04 год. 10 хв. до 04 год. 21 хв. 02 березня 2018 року, що підтверджується відміткою в графі 49 накладної. Розкредитування накладної представником вантажоодержувача здійснено 02 березня 2018 року в 10 год. 25 хв., що підтверджується відміткою в графі № 53 "Підтвердження одержання вантажу" накладної.
За залізничною накладною №36651818 від 21 лютого 2018 року відправлений зі станції Збараж вантаж повинен був прибути до станції призначення Ксенієво (відстань 644 км) 26 лютого 2018 року, а прибув 02 березня 2018 року, про що повідомлено вантажоодержувача в період часу з 04 год. 05 хв. до 04 год. 26 хв. 02 березня 2018 року, що підтверджується відміткою в графі 49 накладної. Розкредитування накладної представником вантажоодержувача здійснено 02 березня 2018 року в 10 год. 25 хв., що підтверджується відміткою в графі № 53 "Підтвердження одержання вантажу" накладної.
За залізничною накладною № 36736825 від 26 лютого 2018 року відправлений зі станції Березовиця - Острів вантаж повинен був прибути до станції призначення Ксенієво (відстань 629 км) 03 березня 2018 року, а прибув 07 березня 2018 року, про що повідомлено вантажоодержувача в період часу з 01 год. 00 хв. до 01 год. 06 хв. 07 березня 2018 року, що підтверджується відміткою в графі 49 накладної. Розкредитування накладної представником вантажоодержувача здійснено 07 березня 2018 року в 07 год. 17 хв., що підтверджується відміткою в графі № 53 "Підтвердження одержання вантажу" накладної.
За залізничними накладними №№42204479, 42204461 від 28 лютого 2018 року відправлений зі станції Ксенієво вантаж повинен був прибути до станції призначення Подільськ (відстань 203 км) 03 березня 2018 року, а прибув 07 березня 2018 року, про що повідомлено вантажоодержувача в період часу з 01.00 год. до 06 год. 51 хв. 08 березня 2018 року, що підтверджується відмітками в графі 49 накладних. Розкредитування накладних представником вантажоодержувача здійснено 0 08 год. 49 хв. 09 березня 2018 року, що підтверджується відмітками в графі № 53 "Підтвердження одержання вантажу" накладних.
За залізничною накладною №36741818 від 26 лютого 2018 року відправлений зі станції Білобожниця вантаж повинен був прибути до станції призначення Ксенієво (відстань 720 км) 03 березня 2018 року, а прибув 09 березня 2018 року, про що повідомлено вантажоодержувача в 02 год. 52 хв. 09 березня 2018 року, що підтверджується відміткою в графі 49 накладної. Розкредитування накладної представником вантажоодержувача здійснено 09 березня 2018 року в 08 год. 46 хв., що підтверджується відміткою в графі № 53 "Підтвердження одержання вантажу" накладної.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів за вказаними накладними, визначені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, у зв'язку із чим просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 23 145,64 грн. штрафу на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями щодо сплати штрафу за прострочення доставки вантажу, проте, станом на момент подачі позову останні були залишені без відповіді та задоволення.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №10031/ПЗ-2018 від 14.02.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором перевезення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Таким чином, відповідачем взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу на підставі складених залізничних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000. № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000. № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на число місяць" (п. 2.1. Правил).
Згідно з п. 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до п.2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з ст.. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ України №01-06/420/2012 від 04.04.12., нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Відповідно до розрахунку позивача, загальна сума штрафу за несвоєчасну доставку вагонів складає 23 145,64 грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми штрафу, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, відповідає приписам Статуту залізниць України та Правилам обчислення термінів доставки вантажу.
Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 23 145,64 грн.
Разом з тим, відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50 % до розміру 11 572,82 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Враховуючи що відповідачем в обґрунтування своїх вимог та заперечень не надано суду належних доказів щодо поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст.73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку про обґрунтованість, доведеність та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 48-б, кв.2, ідентифікаційний код 37147952) штраф за прострочення доставки вантажів на загальну суму 23 145 (двадцять три тисячі сто сорок п'ять) грн. 64 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05.11.2018
Суддя Пукшин Л.Г