31 жовтня 2018 року
м. Київ
Справа № 923/1105/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,
представники учасників справи:
позивача - не з'явився,
відповідача-1 - не з'явився,
відповідача-2 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2018
(головуючий суддя - Ярош А.І., судді: Головей В.М., Діброва Г.І.)
та рішення Господарського суду Херсонської області від 17.04.2018
(суддя Павленко Н.А.)
у справі № 923/1105/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"
до 1) Закритого акціонерного товариства "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси"
2) Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції в м. Херсон
про звільнення майна з-під арешту,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ") звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси" (далі - ЗАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси") про звільнення нерухомого майна за переліком з-під арешту, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №6529232 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2014, прийнятої ВДВС Суворовського районного управління юстиції в м. Херсоні.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що позивач не має можливості реалізувати умови іпотечного договору, укладеного ним та відповідачем з метою забезпечення зобов'язань ЗАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси" за кредитним договором №05-249/10 від 29.12.2010, за яким банк є кредитором, а саме неможливістю задовольнити вимоги банку як іпотекодержателя шляхом переходу до нього прав власності на заставне майно.
Позивач зазначає, що іпотека була зареєстрована 29.12.2010, а арешт на предмет іпотеки накладено у межах виконавчого провадження 29.07.2014, тобто після обтяження нерухомого майна іпотекою, що, за твердженнями позивача, порушує його право на звернення стягнення на предмет іпотеки переважного перед іншими кредиторами ЗАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси".
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 29.12.2010 між ПАТ "ПУМБ" (банк, позивач) та ЗАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси" (позичальник, відповідач-1) був укладений кредитний договір №05-249/10, за яким банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 750 000 грн, а позичальник зобов'язується прийняти кредит і використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором (п. 1.1 кредитного договору №05-249/10).
Відповідно до статті 3 кредитного договору №05-249/10 його укладено під відкладальною умовою. Обов'язок банку надати кредит позичальнику виникає виключно з моменту настання переліку обставин, зазначених у кредитному договорі і, зокрема, відповідно до п. 3.1.4 та п. 3.1.5 з моменту укладання між банком та позичальником угоди про забезпечення - іпотечного договору (предметом якої є: нежитлова нерухомість (офісне приміщення), реєстраційний №4169798 загальною площею 1958,2 м2, що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське Шосе, 4км, оціночною вартістю 1472566 грн), в забезпечення виконання боргових зобов'язань за цим договором та за умови укладання між банком та позичальником угоди про забезпечення - іпотечного договору (предметом якої є: земельна ділянка, кадастровий №6510136600.02.001.0017 загальною площею 0,2318 га, що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське Шосе, 4км, оціночною вартістю 625953 грн) в забезпечення виконання боргових зобов'язань за цим договором.
Також п. 3.1.8 кредитного договору сторони узгодили ще одну умову, за якою виникає обов'язок банку надати кредит позичальнику - накладання заборони на відчуження нерухомого майна, заставленого для забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, а також реєстрація обтяжень нерухомого майна іпотекою, заставленого для забезпечення виконання боргових зобов'язань за цим договором, у відповідному державному реєстрі (державному реєстрі прав на нерухоме майно/Державному реєстрі іпотек) відповідно до чинного законодавства України.
При цьому така реєстрація повинна встановити пріоритет прав банка як обтяжувача (після ПАО "Західкомбанк") щодо нерухомого майна, яке передається йому в іпотеку, в забезпечення боргових зобов'язань за цим договором.
2.2. В забезпечення виконання кредитного договору, 29.12.2010 між ПАТ "ПУМБ" (іпотекодержатель) та ЗАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір (без видачі заставної), за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення повного виконання зобов'язань, зазначеного в цій статті, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку на умовах, визначених у цьому договорі, нерухоме майно, визначене в статті 2 договору, а саме будівлі та споруди розташовані за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, Миколаївське шосе, 4 км, загальною площею 1958,2 м2 та земельна ділянка, розташована за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, Миколаївське шосе, 4 км, кадастровий №6510136600.02.001.0017, площею 2318 м2 (п. 1.1 іпотечного договору).
2.3. За твердженням позивача, у зв'язку з тим, що ЗАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси" не виконувало своїх зобов'язань перед ПАТ "ПУМБ" за кредитним договором №05-249/10 від 29.12.2010 і має заборгованість за повернення суми кредиту та сплати відсотків, позивач має намір скористатися правами кредитора та іпотекодержателя, наданими чинним законодавством, та звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
Однак, з інформаційної довідки від 24.04.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ЗАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси", позивачу стало відомо про обтяження №6529232, за яким накладено арешт на будь-яке нерухоме майно, що належить відповідачу-1 та заборонено здійснювати його відчуження, у тому числі і на спірне майно.
Позивач зазначив, що арешт накладено 31.07.2014 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2014.
На думку позивача, означений вище арешт на предмет іпотеки, накладений постановою ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсон від 29.07.2014, порушує право ПАТ "ПУМБ" як іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки в позасудовому порядку, що в свою чергу стало підставою для звернення ПАТ "ПУМБ" до суду з вимогою про звільнення майна з-під арешту.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 17 квітня 2018 року рішенням Господарського суду Херсонської області у задоволенні позову відмовлено.
3.1.1. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження, визнання недійсною чи скасування постанови ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні від 29.07.2014 про арешт нерухомого майна ЗАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси"; відсутні докази набуття позивачем права власності чи іншого речового права на майно, на яке було накладено арешт відповідною постановою.
3.1.2. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що довід позивача про порушення свого переважного права як іпотекодержателя на арештоване майно є передчасним, оскільки накладання арешту на спірне майно не позбавляє позивача права в подальшому звернути стягнення на спірне майно з урахуванням правил пріоритетності, визначених ст. 3 Закону України "Про іпотеку".
3.1.3. Враховуючи наведені обставини у їх сукупності суд дійшов висновку, що наявність арешту спірного майна не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача на момент розгляду спору, а відповідно, підстави для задоволення позову відсутні.
3.2. 17 липня 2018 року постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Херсонської області від 17.04.2018 залишено без змін.
3.2.1. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у випадку невиконання боржником основного зобов'язання позивач має право на звернення стягнення на майно, визначене в договорі іпотеки. Оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
3.2.2. Отже, апеляційна інстанція зазначила про те, що якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту майна, на яке накладено арешт, і такі дії суду відповідають вимогам чинного законодавства.
3.2.3. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що права позивача як іпотекодержателя вказаного майна не порушені, оскільки позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно), а умовою задоволення матеріально-правових вимог позивача має бути встановлення факту належності майна позивачеві та безпідставність включення такого майна до опису майна боржника та накладення на нього арешту.
3.2.4. Однак, матеріали справи не містять доказів набуття позивачем права власності чи іншого речового права на майно, на яке було накладено арешт відповідною постановою.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. 13 серпня 2018 року ПАТ "ПУМБ" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 17.04.2018, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
4.2. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, зокрема, не застосовано закон, який підлягав застосуванню ст. 572 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 12, 33, 36-38 Закону України "Про іпотеку", ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 55 Закону України "Про нотаріат"; застосовано закон, який не підлягав застосуванню - ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження"; порушено норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 76-79 ГПК України.
4.2.1. ПАТ "ПУМБ" вважає доведеною обставину справи щодо обтяження нерухомого майна арештом, оскільки згідно з ч. 5. ст. 12 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим законом. Таким чином, єдиним достовірним доказом і щодо арешту, і щодо обтяження та іпотеки позивача, зареєстрованої раніше ніж арешт, в установленому законом порядку може бути саме інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Будь-які інші докази не мають прямого та безпосереднього свідчення наявності цих фактів, а саме арешту, іпотеки та обтяження.
4.3. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.
4.4. Склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.10.2018, які містяться у матеріалах справи.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Спір по справі стосується звільнення нерухомого майна з-під арешту.
5.2.2. Відповідно до ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час подання позову) спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
У ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час подання позову) наведені підстави для зняття арешту з майна державним виконавцем.
При цьому, у частині 5 зазначеної статті передбачено, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Іпотека, за визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про іпотеку" - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частинами шостою та сьомою статті 3 зазначеного Закону:
- у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки;
- пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
5.2.3. Оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Зі змісту наведених приписів Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно. При цьому відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання на момент пред'явлення відповідної вимоги; факт порушення основного зобов'язання, яке забезпечене іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя і не пов'язується з його існуванням, а, отже, й порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/4772/17.
Господарські суди під час розгляду цієї справи наведеного не врахували, припустившись у зв'язку з цим неправильного застосування наведених норм ст. 3 Закону України "Про іпотеку", що згідно з ст. 311 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
5.2.4. В свою чергу, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з приписами ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
5.2.5. Враховуючи викладені вимоги ГПК України, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, достеменно не встановив обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, зокрема порушення свого права шляхом накладення арешту на все майно відповідача.
5.2.6. Так, зазначаючи про те, що матеріали справи не містять інформації стосовно арешту спірного майна, який було накладено 29.07.2014, господарські суди одночасно зазначили про те, що в матеріалах справи наявні Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, які цей факт підтверджують.
Тобто висновки судів у зазначеній частині є такими, що суперечить один одному.
При цьому, зазначені документи не визнані господарськими судами неналежними чи недопустимими, або такими, що не відповідають вимогам закону.
Отже, господарські суди так і не встановили, чи було накладено арешт органами ДВС та чи існує такий арешт на час подання позову банком.
Водночас встановлення зазначених обставин є обов'язковим для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення, яке б відповідало вимогам ст. 236 ГПК України.
В свою чергу, згідно ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні цього спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 2, 73, 86, 104, 182, 183, 269 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права.
6.2. Відповідно до частини 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Частиною 4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допущено судами першої та апеляційної інстанцій, справа має бути передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
6.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
6.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин щодо наявності чи відсутності підстав, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, зокрема щодо накладення органом ДВС арешту на предмет іпотеки, за яким банк є іпотекодержателем, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.
7. Судові витрати
7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
7.2. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 та рішення Господарського суду Херсонської області від 17.04.2018 у справі №923/1105/17 скасувати.
3. Справу №923/1105/17 передати на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. Ткач
Судді О. Мамалуй
Л. Стратієнко