24 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 910/20596/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
представники сторін в судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н"
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 20.06.2018
у складі колегії суддів: Майданевича А.Г. (головуючого), Яковлєва М.Л., Отрюха Б.В.
та на рішення Господарського суду міста Києва
від 27.03.2018
у складі судді: Морозова С.М.
у справі № 910/20596/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н"
до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ост-Торг"; 2. Національний банк України; 3. Міністерство фінансів України
про розірвання договору,-
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі-відповідач) про розірвання договору поруки № 4О12401И/П від 26.10.2016.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
3. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 та прийняти нове, яким задовольнити позов.
4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 апеляційну скаргу залишено без задоволення, оскаржуване рішення залишено без змін.
5. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено наступне.
5.1 26.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" (далі - поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - кредитор) укладено договір поруки № 4О12401И/П (далі - договір поруки) (т. 1; а.с.14).
5.2 Відповідно до пункту 1 договору предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Ост-Торг" (далі - боржник) зобов'язань за кредитним договором №4О12401И від 26.12.2012 (далі - кредитний договір), а саме зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
5.3 Пунктом 4 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.
5.4 Згідно з пунктом 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
5.5 За умовами пункту 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитними договорами передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
5.6 Сторони погодили в пункті 11 договору поруки, що договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором.
5.7 Дострокове розірвання цього Договору здійснюється за письмовою згодою сторін (пункт 14 договору поруки).
5.8 Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленним сертифікатом ключа від 07.02.2013, укладеної сторонами (пункт 17 договору поруки).
5.9 Суд першої інстанції встановив, що сторони домовились про накладення сторонами на договорі поруки електронних цифрових підписів та електронних печаток товариства, що підтверджується копію укладеної сторонами угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 07.02.2013 (т. 1; а.с. 17).
5.10 Як вбачається із матеріалів справи, 28.10.2016 на виконання умов договору поруки №4О12401И/П від 26.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" сплатило Публічному акціонерному товариству комерційного банку "Приватбанк" 162 992 721,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2282 з призначенням платежу: "виконання обов'язків по кред. договору № 4О12401И від 26.12.2012 згідно договору поруки № 4О12401И/П від 26.10.2016" (т. 1; а.с. 15).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
6. 14.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" звернулось через Київський апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою вих. № 104/08 від 10.08.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 у справі № 910/20596/17, підтвердженням чого є відбиток штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/20596/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 24.09.2018.
8. Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 910/20596/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" вих. № 104/08 від 10.08.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2018; розгляд касаційної скарги призначено на 24.10.2018 об 11 год. 15 хв.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.
9. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, ТОВ "Старт-Н" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким задовольнити позов.
10. Обґрунтовуючи заявлені вимоги скаржник зазначає про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Вказує, що судами порушено норми статей 16, 512, 517, 556, 614, 651 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статей 73, 74, 77, 78, 79, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного з'ясування обставин справи. Суди протиправно не надали оцінки тим обставинам, що позивач зазнав значних збитків, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поруки.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
11. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
12. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
13. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
15. Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
16. Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
17. Тобто, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
18. Таким чином, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
19. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
20. Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
21. За змістом частин 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
22. Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
23. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина 1 статті 543 Цивільного кодексу України).
24. Відповідно до частин 1, 2 статті 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.
25. Правовий аналіз положень статті 556 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини 1 статті 512 цього Кодексу, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора у зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
26. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
27. Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
28. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
29. Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
30. Згідно з частинами 1, 3 статті 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
31. Скаржник зазначає про те, що він повністю виконав обов'язок божника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Торг" перед кредитором - Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором: №4О12401И від 26.12.2012.
32. Проте, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами обставин того, що сума заборгованості, яка ним була сплачена, відповідає повній сумі заборгованості боржника за вказаним кредитним договором, яка існувала на дату погашення.
33. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивачем не доведено, що він як поручитель виконав зобов'язання боржника за вказаним кредитним договором в повному обсязі.
34. Згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов'язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
35. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
36. Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу.
37. Також судами попередніх інстанцій також встановлено наступне.
37.1 Згідно з пунктом 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
37.2 За умовами пункту 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитними договорами передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
37.3 Сторони погодили в пункті 11 договору поруки, що договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором.
37.4 Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленним сертифікатом ключа від 07.02.2013, укладеної сторонами (пункт 17 договору поруки).
38. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
39. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
40. Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
41. Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
42. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 14 Договору поруки дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін. Доказів звернення позивача до відповідача з пропозицією про розірвання договору поруки матеріали справи не містять.
42.1 Суд першої інстанції вірно встановив, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання договору поруки відповідно до норм чинного законодавства України та умов спірного договору.
43. Згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.
44. Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
45. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
46. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13.
47. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відсутні будь-які відомості щодо завдання позивачеві відповідної шкоди з боку відповідача у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов спірного договору поруки. Позивачем не подано суду доказів, які підтверджують, що непередання відповідачем копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами є істотним порушенням, внаслідок якого позивач позбавився можливості вимагати від третьої особи повернення (сплати) коштів, сплачених позивачем за договором поруки. Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не подано суду доказів, з яких би вбачалось, що саме внаслідок непередачі відповідачем таких документів (кредитного договору, тощо) позивач не може отримати від третьої особи-1 належних йому коштів.
48. З огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що обставини на які посилається позивач, не є істотними у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України.
49. Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
50. Господарським судам слід виходити з того, що з урахуванням частини 2 статті 556 та пункту 3 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, є заміна кредитора у зобов'язанні. Згідно з частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
51. Положеннями статті 512 Цивільного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких передбачено і виконання обов'язку боржника поручителем. Оскільки перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.
52. При цьому, слід мати на увазі, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.
53. Таким чином, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо істотного порушення відповідачем умов договору поруки, оскільки право вимоги до боржника виникає в силу норми закону, а не за фактом передачі відповідних документів новому кредитору.
54. Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору та врахувавши положення законодавства, які регулюють порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, не встановили обставин, які передбачали б можливість розірвання договору поруки з підстав, заявлених у позові, та свідчили б про істотність порушення відповідачем умов договору.
55. Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
56. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".
57. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
58. У справі, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
59. При цьому, доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди із встановленими судами обставинами справи та наданою судами оцінкою доказів, наявних у матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
60. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
61. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
62. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.
63. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
64. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних постанови та рішення були дотримані.
65. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 у справі № 910/20596/17 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 у справі № 910/20596/17 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Білоус
Судді С.В. Жуков
Н.Г. Ткаченко