24 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4037/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
колегія суддів у складі:
головуючого судді: Спаскіна О.А.
суддів: Калиновського В.А. , Калитки О. М.
за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2018, (суддя Супрун Ю.О., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 27.08.18) по справі № 820/4037/18
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 року в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти апеляційної скарги позивача та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до витягу від 15.03.2017 року з кримінального провадження №12016220720000296 за заявою ОСОБА_3 порушено провадження за ст.185 ч. 5 КК України за фактом скосу невідомими особами соняшнику на полі, що перебуває в оренді СФГ “Труд-2012” та інших мешканців с. Медведівка поблизу на території с. Медведівка Кегичівського району. В ході виїзду встановлено, що згідно ухвали Господарського суду Харківської області від 30.08.2016 року по справі № 922/2815/16 щодо стягнення матеріальних збитків за недобросовісну конкуренцію з СФГ “Труд-2012” на користь ФГ “Альянс” у розмірі 1338662 грн., на СФГ “Труд-2012” накладено арешт на цьогорічний врожай соняшника площею близько 1000 га. Виконання ухвали покладено на ТОВ “Аквантель Плюс”. (а.с. 25).
Постановою Кегічівського відділення поліції Красноградського відділу поліції ГУНП України в Харківській області від 14.01.2017 року визнано потерпілим ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 26).
Згідно з актом від 11.09.2016 року, який складено депутатом Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, що на земельних ділянках, загальною площею 52,0700 гектарів кадастрові номери:6323182700:02:003:0128; 6323182700:02:003:0113;6323182700:02:003:0134;6323182700:02:002:0133;6323182700:02:002:0079;6323182700:02:002:0127;6323182700:02:002:0126;6323182700:02:002:0125;6323182700:02:002:0082; 6323182700:02:002:0081 знаходився посів соняшнику урожаю 2016 року, який належить ОСОБА_2. (а.с. 27).
Позивачем 27.12.2017 року (дата надходження) подана заява до Кегичівської РДА Харківської області, згідно з якою ФОП ОСОБА_2 просив створити комісію по визначенню розміру збитків врожаю, спричинених в зв'язку з неправомірним збором соняшника урожаю 2016 року; надати розрахунок розміру спричинених позивачу збитків незаконним збором врожаю соняшника 2016 року на площі 52,0700 гектарів у відповідності до вимог чинного законодавства. (а.с. 22).
Кегічівською РДА Харківської області 23.01.2018 року складена відповідь на звернення позивача від 27.12.2017 року. (а.с. 23).
У змісті відповіді Кегічівською РДА Харківської області зазначено посилання на постанову КМ України від 19.04.1993 року № 284 “Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” та зазначено, що на думку відповідача необхідно керуватись постановою КМ України від 25.07.2007 року № 963 “Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу”, оскільки викладені події з боку позивача щодо збору врожаю є самовільним зайняттям земельної ділянки.
Серед іншого з боку Кегічівської РДА Харківської області запропоновано позивачу звернутись до Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області для вирішення питання окресленого у заяві від 27.12.2017 року, оскільки районна державна адміністрація не має таких повноважень. Інспектор Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області має повноваження щодо проведення обстеження земельної ділянки, складання акту обстеження земельної ділянки, визначення розміру шкоди, завданої її самовільним зайняттям та здійснення заходів з притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та відсутності порушень законодавства в діях відповідача щодо відмови в створенні комісії по визначенню розміру збитків.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМ України від 19.04.1993 року № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (надалі за текстом - Порядок № 284).
Відповідно до п. 1 Порядку № 284 зазначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Відповідно до п. 3 Порядку № 284 зазначено, що відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені або необхідні витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
У змісті Порядку № 284 надано визначення неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
Отже дія Порядку № 284 розповсюджується на випадки відшкодування збитків виключно з питань відшкодування: заподіяння вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Зважаючи на вичерпний перелік випадків відшкодування збитків суд зазначає, що питання визначення розміру збитків у зв'язку з неправомірним збором врожаю не регламентовано Порядком № 284.
Крім того, судовим розглядом встановлено, що в районній державній адміністрації вже створена Комісія з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Кегичівського району розпорядженням голови Кегичівської РДА від 23.01.2017 року №16 «Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Кегичівського району''.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» (далі - Порядок) не передбачено створення комісії на кожен окремий випадок. При цьому вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 встановлено порядок відшкодування збитків, зокрема, при тимчасовому зайнятті земельних ділянок з дозволу або за згодою землекористувача. А у разі самовільного зайняття земельних ділянок цей порядок не застосовується.
Відповідно до ст. 1 закону України «Про Державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 р. самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правовику щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними
Виходячи з аналізу викладеного та з урахуванням того, що в даному випадку має місце самовільне зайняття земельних ділянок, судова колегія зазначає, що Порядок №284 не застосовується.
Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 14 червня 2017 року у справі № 923/2075/15.
Крім того, Верховний Суд України в пунктах 12 і 16 постанови Пленуму від 16.04.2004 р, N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз'яснив, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до ст. ст, 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статті 156 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли. Стаття 1166 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачає презумцію вини правопорушника. В силу ч. 2 ст. 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування, збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Для розрахунку завданих збитків необхідно керуватися постановою Кабінету міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди,- заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу».
Дане питання входить до компетенції Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Інспектор вказаної інспекції мас провести обстеження земельної ділянки, скласти акт обстеження земельної ділянки, визначити розмір шкоди, завданої її самовільним зайняттям та здійснити заходи із притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність порушень законодавства в діях відповідача щодо відмови в створенні комісії по визначенню розміру збитків, у зв'язку з неправомірним збором соняшника урожаю 2016 року на належній позивачу земельній ділянці, оскільки відповідач законодавчо не наділений зазначеними повноваженнями з питання створення комісії у даному випадку.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 по справі № 820/4037/18 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 по справі № 820/4037/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6
Повний текст постанови складено та підписано 02.11.2018 р.