30 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4680/17
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Яковенка М.М.
суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.
секретарі судового засідання: Жданюк Г.О.
представника відповідача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року (головуючий І інстанції: Панченко О.В., повний текст складено 27.11.2017 року) по справі № 820/4680/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Ф", які видані ГУ ДФС у Харківській області 30.06.2017 року: №34503-13 на суму 84137,92 грн.;
№34505-13 на суму 81613,43 грн.;№34506-13 на суму 4941,51 грн.; №34508-13 на суму 3034,36 грн.; №34509-13 на суму 334,33 грн.; №34510-13 на суму 12487,44 грн., а всього на суму 186548,99 грн..
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року задоволено частково позов.
Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.06.2017 року №34503-13 на суму 42068,96 грн., №34505-13 на суму 40806,72грн., №34506-13 на суму 2470,75 грн., №34508-13 на суму 1517,18 грн., №34509-13 на суму 167,16 грн., №34510-13 на суму 6243,72 грн.
Решту позовних вимог залишено без задоволення.
Відповідач посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Апелянт з огляду на положення статті 266 ПК України, враховуючи наявність у позивача об'єктів житлової та нежитлової (відмінне від земельної ділянки) нерухомості у відповідному розмірі та рішення Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.01.2016 року, яким встановлена ставка податку у розмірі 2 відсотки, тому при визначені розміру сплати податку відповідач діяв правомірно. Суд першої інстанції здійснив перерахунок донарахованих позивачу сум податковим зобов'язань без обґрунтування ставки. Пільги які були застосовані при такому перерахунку (а.с.91-93 т.1).
В судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволені апеляційної скарги.
Ні позивач, ні представник позивача, не зважаючи на належне повідомлення спрямованих на зазначені позивачем та його представником своєї адреси проживання, номерів електронної пошти для отримання повідомлень, номерів телефонів про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання в черговий раз не з'явилися, що підтверджується також поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, в тому числі додатково спрямованих на зазначену електрону адресу представника позивача повідомлень, та за номерами телефонів телефонограм.
Колегія суддів зазначає, що неявка сторони позивача не є перешкодою для розгляду та вирішення справи та прийняття судового рішення за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів враховує позицію висловлену стороною позивача, якою представником позивача до суду апеляційної інстанції був наданий письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення скасувати, та задовольнити позов у повному обсязі. Суть доводів відзиву зводяться до не згоди з прийнятим всупереч податкового законодавства рішення Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.01.2016 року, яким для житлових будинків, що перебувають у власності фізичних осіб встановлено ставку 1 % від мінімальної заробітної плати, та для інших типів нежитлових будівель встановлено ставку 2% від мінімальної заробітної плати на 1 січня 2016 року. Зазначене рішення сільради не підлягає застосуванню, крім того вказують на змінах в законодавстві в частині визначення максимального розміру ставки податку, який на час прийняття спірних ППР від 30.06.2017 року мали інший розмір такої ставки, та був меншим ніж 2 %.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи, що Позивач є власником квартири за адресою: Харківська область, м. Красноград, Мікрорайон 3АДРЕСА_1 загальною площею 35,7 кв.м.; домоволодіння за адресою: Харківська область, Красноградський район., с. Піщанка, вул.. Леніна,5 загальною площею 45,5 кв.м.;
будинку за адресою: Харківська обл. Нововодолазький р-н. с.Караван, вул. Лісна, 1б загальною площею 137,4 кв.м.
Також у власності позивача перебувають об'єкти нежитлової нерухомості:
нежитлова будівля за адресою: Харківська область, Нововодолазький р-н. с. Караван, вул. Комсомольська,49 «б» загальною площею 179,3 кв.м.;
нежитлова будівля за адресою Харківська область, Нововодолазький р-н. с. Караван, вул. Леніна,37 «а» загальною площею 453,1 кв.м.;
комплекс нежитлових будівель за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Караван, вул. Лісна 1 «В» загальною площею 2961,3 кв.м.;
нежитлова будівля за адресою: Харківська область, Нововодолазький р-н. с. Караван, вул. Комсомольська, б.49 «А» загальною площею 110,1 кв.м.;
комплекс за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Караван, вул. Харківська, б.1 «А» загальною площею 3052,9 кв.м.
На час прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, наявність вказаної нерухомості у власності позивача та її склад сторонами у справі не заперечувалось сторонами в суді першої інстанції, також підтверджується копіями Свідоцтв про право власності, копіями витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 34-43) та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна №103032840 (а.с. 48-52).
Згідно податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017р. №34503-13 позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 84 137, 90 (а.с. 8);
згідно податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017р. №34505-13 позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 81 613, 43 грн. (а.с. 9);
згідно податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017р. №34508-13 позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 3 034, 36 грн. (а.с. 11);
згідно податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017р. №34506-13 позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 4 941, 51 грн. (а.с. 10);
згідно податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017р. №34509-13 позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 334, 33 грн. (а.с. 12);
згідно податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017р. №34510-13 позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 12 487, 44 грн. (а.с. 13).
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік позивачу було обчислено без урахування пільг, встановлених Податковим кодексом України та невірно визначеною ставкою, яка враховується для обчислення цього податку.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі в межах доводів апеляційної скарги та спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів виходить з наступного.
В межах спірних питань, що виникли відповідно до частини задоволених вимог та поданої апеляційної скарги, підстав звернення до суду та здійсненного нарахування, не є спірним фактичні обставини справи. Основним спірним питанням є правомірність обчислення та нарахування відповідного податку з нерухомого майна із застосуванням ставок, що визначені за рішенням Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.01.2016 року, яким для житлових будинків, що перебувають у власності фізичних осіб встановлено ставку 1 % від мінімальної заробітної плати, та для інших типів нежитлових будівель встановлено ставку 2% від мінімальної заробітної плати на 1 січня 2016 року.
Податковий орган, здійснюючи відповідні нарахування з податку на нерухоме майно та приймаючи оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення, виходив з того, що у власності позивача перебуває декілька типів об'єктів нерухомості, в зв'язку з чим при обчисленні сум податку мав застосувати пільгу відповідно до п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України.
При визначенні ставок податку, відповідачем було враховано окрім інших рішень, також рішення Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.01.2016 року V сесії VII скликання, яким для житлових будинків, що перебувають у власності фізичних осіб встановлено ставку 1 % від мінімальної заробітної плати на 1 січня 2016 року, та для інших типів нежитлових будівель встановлено ставку 2% від мінімальної заробітної плати на 1 січня 2016 року. Мінімальна заробітна плата при цьому у 2016 році становила 1378 грн.
Зазначене рішення сільради прийняте на виконання положень Закону № 909-VIII та з урахуванням приписів положень пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону, яким рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.
Колегія суддів відразу наголошує, що рішення Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.01.2016 року V сесії VII скликання було предметом судової оцінки за позовом ОСОБА_2 про визнання протиправним та визнання його незаконним та нечинним з моменту прийняття. В межах адміністративної справи №820/762/18, участь в якій також приймав представник позивача, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 року.
При чому, колегія суддів звертає увагу, що підставами для оскарження такого рішення сільради було прийняття його всупереч вимогам податкового законодавства, в тому числі ст..4, ст..12, ПК України, п.4 Прикінцевих положень Закону., яким регулювалися внесення змін до ПК України, також порушення порядку прийняття, офіційного оприлюднення рішення.
Таким чином, наведенні доводи представника позивача щодо протиправності рішення Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.01.2016 року, як таке, що суперечить законодавству та не можливості його застосування в межах спірних правовідносин, є безпідставними. Оцінка такому рішенню сільради, яке підлягає застосуванню та врахуванню з боку відповідача, вже надана судовою інстанцією, його законність підтверджена судове рішення набуло законної сили, а тому обставини, встановлені за наведеним судовими рішеннями по справі №820/762/18, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.
Основною правовою нормою, що врегульовує питання із здійснення податкового контролю з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є положення ст..266 ПК України.
З огляду на встановлені судами обставини, колегія суддів вважає, що позивач, як фізична особа відповідно до вимог п.266.1 ст..266 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, які регулювали податковий період за 2016 рік, наділі - ПК України), є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власник об'єктів житлової та нежитлової нерухомості.
Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 366.2 ст.266 ПК України, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об'єкт житлової та не житлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст.266 ПКУ базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Як встановлено за матеріалами справи, податковим органом - відповідачем здійснено розрахунок, за яким податок на нерухоме майно обраховано наступним чином:
- квартира за адресою: Харківська область, м. Красноград, Мікрорайон 3АДРЕСА_1 загальною площею 35,7 кв.м. - (0,16331 % від загальної площі) 218,6-180 Х 13.78 Х 0,16331=86,87 грн.;
- домоволодіння за адресою: Харківська область, Красноградський район., с. Піщанка, вул.. Леніна,5 загальною площею 45,5 кв.м. - (0,20814 % від загальної площі) - 218,6-180 Х 0,1378Х0,20814=1,11 грн.;
- будинок за адресою: Харківська область, Нововодолазький район. с. Караван, вул. Лісна, 1б загальною площею 137,4 кв.м. (0,62854% від загальної площі) - 218,6-180 Х13,78Х0,62854=334,33 грн.;
- нежитлова будівля за адресою: Харківська область, Нововодолазький район. с. Караван, вул. Комсомольська,49 «б» загальною площею 179,3 кв.м. - 179,3 Х(2%*1378) = 4941,51 грн.;
- нежитлова будівля за адресою Харківська область, Нововодолазький р-н. с. Караван, вул. Леніна,37 «а» загальною площею 453,1 кв.м. - 453,1Х(2%*1378)=12487,44 грн.;
- комплекс нежитлових будівель за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Караван, вул. Лісна 1 «В» загальною площею 2961,3 кв.м. - 2961,3Х(2%*1378)= 81613,43 грн.;
- нежитлова будівля за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Караван, вул. Комсомольська, б.49 «А» загальною площею 110,1 кв.м.- 110,1 Х (2%*1378)=3034,36 грн.;
- комплекс за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Караван, вул. Харківська, б.1 «А» загальною площею 3052,9 кв.м. - 3052,9 Х(2%*1378)= 84137,92 грн.
Враховуючи те, що у власності позивача перебуває декілька типів об'єктів нерухомості, то відповідачем при обчисленні сум податку до нього обґрунтовано застосовувалась пільга у розмірі 180 кв.м. відповідно до п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ, а саме для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Системний аналіз норм Податкового кодексу України, доводить, що пільга надається лише у разі оподаткування житлової нерухомості. Доводи апелянта в цій частині цілком обґрунтовані.
Відповідно до розрахунку ППР наведеного у запереченнях до адміністративного позову вбачається, що зазначена пільга була застосована.
Квартира (за адресою Харківська обл., м. Красноград. Мікрорайон 3. 6.16. кв.41) загальною площею 35,7 кв.м. (0,16331 % від загальної площі) (218,6- 180)х 13,78x0,16331=86,87 грн.; домоволодіння (за адресою Харківська обл. Красноградський р-н. с. Піщані вул.. Леніна,5) загальною площею 45,5 кв.м. (0,20814% від загальної площі): (218,6 18О)х0,1378x0,20814=1,11 грн.; будинок (за адресою Харківська обл. Нововодолазький р-н. с Караван вул. Лісна,1б) загальною площею 137.4 кв.м. (0,62854% від загальної площі).(218,6-180)х 13,78x0,62854=334,33 грн.
В той же час, колегія суддів зазначає, що надання пільг за нежитлову нерухомість Податковим кодексом України, не передбачена. Окрім того, Рішенням Караванської сільської ради Нововодоладзького району Харківської області від 19.01.2016 року V сесії VII скликання також не передбачена пільга для об'єктів нежитлової нерухомості.
Контролюючим органом здійснено нарахування податкових зобов'язань за нежитлову нерухомість, з урахуванням ставок визначених Рішенням Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.01.2016 року V сесії VII скликання, виходячи з встановленого радою розміру 2 %.
Відповідно до положень п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, в редакції Закону № 909-VIII від 24.12.2015 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1791-VIII від 20.12.2016 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», які набули чинності з 01.01.2017 року, встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
В той час, норма підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України в редакції станом на 2016 рік передбачала, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
266.7.1.Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
266.7.2. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
З огляду на положення наведених норм, колегія суддів звертає увагу на те, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних, встановлюються за рішенням відповідних сільських рад. Таким чином, рішення Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.01.2016 року є визначальним в межах спірних правовідносин щодо визначення розміру ставок, які залежать від того чи іншого об'єкту нерухомості, а визначення розміру 2 % не можна вважати перевищенням розміру в 3 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування, який встановлений положеннями підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України в редакції станом на 2016 рік.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин при визначенні розміру ставки положень п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом № 1791-VIII від 20.12.2016, з огляду на те, що спірні ППР приймались саме у період дії норм цього Закону, який встановлював менший розмір ставок, ніж за 2016 рік.
При визначенні розміру та застосуванні ставок для обчислення податкових зобов'язань при прийнятті спірних ППР 30.06.2017 року, відповідачем обґрунтовано застосована ставка у розмірі визначеному рішенням Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.01.2016 року, що відповідало та не перевищувало розміру визначеному за зазначений період 2016 року. В даному випадку відповідач приймаючи спірні ППР 30.06.2017 року із застосуванням ставок у розмірі встановленому на 2016 діяв у відповідності до п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, бо їх прийняття відбувалось за відповідний базовий податковий період (рік). Тобто, податковий орган при визначенні позивачу податкового зобов'язання діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
Правових підстав для застосування при прийнятті ППР 30.06.2017 року ставок, розмір яких визначений п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, в редакції Закону № 909-VIII від 24.12.2015 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1791-VIII від 20.12.2016 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», які набули чинності з 01.01.2017 року,у податкового органу не було.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи позивача про недотримання порядку застосування рішень органів місцевого самоврядування «Про запровадження місцевих податків» (зі змінами), які, на його думку, мають застосовуватися податковим органом у 2017 році, а сплачуватись платником податків у 2018 році, з тих підстав, що пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01 січня 2016 року, визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Інші доводи сторони позивача впродовж розгляду справи зводились до неналежного визначення статусу позивача, необхідність повернення справи на доопрацювання до суду першої інстанції, безпідставного відкриття апеляційного провадження та необхідності його закриття.
Колегія суддів зазначає, що наведені доводи сторони позивача не є обґрунтованою підставою для задоволення його клопотань, які вже були вирішені під час розгляду справи, більш того не є підставою для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі. Наявні помилки у судовому рішенні суду першої інстанції щодо невірному зазначенні статусу позивача, можливе вирішення судом, які ці помилки або описку допустив, шляхом їх виправлення, та не має жодного правового впливу на підстави для визнання протиправними спірних ППР.
Під час ухвалення судового рішення, судом не надано жодних посилань на те, яка сама пільга повинна була бути застосована, так само не приведено жодного обчислення або розрахунку, з якого суд прийшов до визначених ним сум, як такі, що обраховані відповідачем, як протиправно. Таке рішення не можна вважати обґрунтованим.
Надання неналежної правової оцінки встановленим фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального права, привело суд першої інстанції до неправильного вирішення справи та необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в їх частині. В даному випадку позовні вимоги підлягали залишенню без задоволення у повному обсязі. Жодні доводи сторони позивача та підстави звернення з позовом до суду не дають правової можливості їх задовольнити. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів з огляду на положення ст.317 КАС України приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову у повному обсязі з наведених судом апеляційної інстанції підстав.
Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 139, 143, 292, 308, 309, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017р. по справі № 820/4680/17 - скасувати та ухвалити нову постанову.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів - з дня складення повного судового рішення.
У повному обсязі складена 02 листопада 2018 року.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5