02 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/5638/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі:
головуючого судді: Присяжнюк О.В.
суддів: Русанової В.Б. , Бершова Г.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018, (ухвалене суддею Мороко А.С.) по справі № 2040/5638/18
за позовом ОСОБА_1
до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова
про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просив: визнати протиправними дії та рішення відповідача щодо відмови йому у перерахунку пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; скасувати рішення відповідача № 82 від 05.04.2018 р. про відмову в перерахунку пенсії; зобов'язати відповідача, починаючи з 01.10.2017 р. провести перерахунок та виплату йому пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Конституції України, вимог Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося та справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія І), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності.
19.05.2018 р. та 27.05.2018 р. ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявами до відповідача про перерахунок пенсії, у яких просив провести перерахунок пенсії з 01.10.2017 р. на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 р. № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова № 82 від 05.04.2018 відмовлено позивачу в перерахунку призначеної пенсії у зв'язку з тим, що заявник приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби.
Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача законне та обґрунтоване, оскільки позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, у зв'язку з чим не має права на перерахунок пенсії підставі ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та п. 9-1 Порядку № 1210.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-XII (в подальшому - Закон № 796-XII).
Відповідно до ст. 59 Закону № 796-XII (в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017р. - застосовується з 01.10.2017 р.) пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону № 796-XII, визначений Порядком № 1210.
Відповідно до п. 9-1 Порядку № 1210 (який доповнено Постановою Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017 р. та застосовується з 01.10.2017 р.) за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.
Судовим розглдяом встановлено, що ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 10.10.1987 р. по 21.01.1988 р., що підтверджується довідкою № 1722/36 від 21.01.1988 р., виданою військовою частиною НОМЕР_3 .
Згідно виписки з військового квитка НОМЕР_4 позивач проходив дійсну строкову службу в період з 21.05.1968 р. по 05.06.1970 р.
Таким чином, ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, отже позивач не має права на перерахунок пенсії на підставі статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Доводи апеляційної скарги щодо наявності у позивача права на обчислення його пенсії на підставі ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та п. 9-1 Порядку № 1210 з 01.10.2017 р. є помилковими, тому як зазначеною нормою визначено механізм обчислення пенсій особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Судом першої інстанції здійснено порівняльний аналіз законодавства, та вірно встановлено, що ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII в редакції до 01.10.2017 р. було визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме, особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної стокової служби.
Внаслідок внесених змін, з 01.10.2017 р. вищезазначена норма викладена в новій редакції, відповідно з якою, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Отже зазначеними змінами було розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме на осіб, які брали участь в інших ядерних аваріях та випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Проте, незмінною залишилася умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.
Статтею 10 Закону № 796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно із приміткою до ст. 10 Закону № 796-XII, до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Отже, зазначеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків ЧАЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Водночас, статтею 59 Закону № 796-XII, врегульовано порядок пенсійного забезпечення виключно військовослужбовців. Для отримання пенсії на підставі ч.3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ особі необхідно відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаного.
Аналіз вищевказаних норм вказує, що статтею 59 Закону № 796-XII не врегульовані питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначено право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і стали інвалідами.
Зміст пункту 9-1 Порядку № 1210 є ідентичним змісту ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII щодо встановлення механізму обчислення пенсії за відповідною формулою.
Отже, пунктом 9-1 Порядку № 1210 встановлено механізм обчислення пенсії особам, які мають право на таке обчислення на підставі ст. 59 Закону № 796-XII, тобто особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.
Механізм виплати пенсії, право на яку встановлено ст. 54 Закону № 796-XII визначено пунктом 9 Порядку № 1210.
Таким чином, суд вважає безпідставним доводи позивача, що він має право на обчислення пенсії за ст. 54 Закону № 796-XII з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, на підставі п. 9-1 Порядку № 1210, а при вирішенні даного спору про перерахунок його пенсії на підставі зазначеного пункту Порядку № 1210 приписи ч. 3 ст. 59 не підлягають застосуванню.
Враховуючи, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що він не має права на перерахунок пенсії підставі пункту 9-1 Порядку № 1210, у зв'язку з чим відповідач правомірно відмовив позивачу здійснити такий перерахунок пенсії.
Одночасно суд апеляційною інстанції зазначає, що ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ однозначно врегульовує право осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали інвалідами, на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а п. 9-1 Порядку № 1210 визначено механізм такого обчислення, тобто, зазначені правові положення належним чином узгоджуються та не надають передумов для неоднозначного тлумачення прав позивача.
Також колегія суддів вважає помилковими посилання апелянта на практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, “Онер'їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008 р., і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009 р., з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 69-71 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі “Рисовський проти України”, державні органи мотивували скасування рішення 1992 року тим, що його було прийнято помилково, без урахування попередньої обіцянки про виділення цієї ж землі третім особам. Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, “Онер'їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008 р., і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009 р.). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах “Онер'їлдіз проти Туреччини” (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та “Беєлер проти Італії” (Beyeler v. Italy), п. 119). Принцип “належного урядування”, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу “помилку” не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки” (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки” (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі “Ґаші проти Хорватії” (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 р., та у справі “Трґо проти Хорватії” (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009 р.). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип “належного урядування” може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки” (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).
Проте, в спірних правовідносинах відсутні обставини для застосування вищезазначених висновків Європейського суду з прав людини, оскільки державним органом, відповідачем, не було допущено помилки, не скасовано попереднє рішення або норму закону, за якою позивач набув права на певний розмір пенсії, оскільки, так як позивач не мав права на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати як до внесення змін до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" так і після їх внесення.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. 292, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 по справі № 2040/5638/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді В.Б. Русанова Г.Є. Бершов