Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
01 листопада 2018 р. № 2040/5496/18
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1;
- зобов'язати Лозівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити нарахування та виплату пенсії за віком та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період, починаючи з жовтня 2016 року на рахунок, відкритий позивачем раніше в Відділенні “Ощадбанка”;
- звернути постанову до негайного виконання у межах суми місячного платежу;
- зобов'язати відповідача у встановлений судом строк подати звіт про виконання рішення.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що вона є отримувачем пенсії за віком та внутрішньо переміщеною особою. При цьому, пенсію нараховувало Лозівське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Харківській області. Однак з жовтня 2016 року відповідачем було протиправно припинено виплату пенсії. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Разом із позовом позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, в обґрунтування якого вказано, що позивач не має юридичної освіти та не знає особливостей пенсійного законодавства, а отже була позбавлена можливості своєчасного звернення до суду. Отже, позивач із посиланням на положення ст.100 КАС України та ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» просила суд визнати причини пропуску нею строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.
Ухвалою суду від 16.07.2018 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, оскільки виплата пенсії позивачу була призупинена з 01.10.2016 року у зв'язку з надходженням протоколу №5 від 19.08.2016 року Комісії з питань призначення (відновлення) та здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, відповідно до якого за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії комісією прийнято рішення про відмову у виплаті пенсії, як внутрішньо переміщеній особі, факт проживання якої не встановлено на території м. Лозова з урахуванням інформації Держприкордонслужби України щодо перетинання державного кордону. Таким чином, на думку відповідача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Також представником відповідача вказано клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача.
Суд зазначає, що вказане клопотання представника відповідача жодним чином не обґрунтовано, а отже з огляду на предмет доказування у справі та загалом обставини справи суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача.
Відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 відповідно до паспортного документу серії ВВ №599577, виданого Микитівським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області, є громадянкою України, а відповідно до пенсійного посвідчення серії ААЕ №985956, виданого Пенсійним фондом України, та пенсійного посвідчення №1106721471, є пенсіонером, якому призначено пенсію за віком.
Зі змісту позову вбачається, що позивач отримала довідку №6339001136 про те, що вона є внутрішньо переміщеною особою та мешкає в м. Лозова, м-н 1АДРЕСА_1.
Згідно з абз.14 ч.1 ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VІІ від 20.10.2014 р. внутрішньо переміщена особа має право на отримання соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування.
Позивачем вказано, що вона одержувала пенсію до жовтня 2016 року у відповідача, оскільки розпорядженням Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Харківській області її пенсійну справу було взято на облік та нараховане пенсійне забезпечення.
Як вказано позивачем в жовтні 2016 року їй було призупинено виплату пенсії, оскільки Пенсійний фонд України розпочав перевірку бази отримувачів пенсій на відповідність діючому законодавству.
Зі змісту відзиву на позов вбачається, що позивач з 01.07.2014 року перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території та по 30.09.2016 року вона отримувала пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Як вказано представником відповідача 16.06.2016 року ОСОБА_1 звернулась до Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою про поновлення виплати пенсії та надала довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України від 04.12.2017 року №6339001136. Представником відповідача вказано, що згідно з протоколом №5 від 19.08.2016 року Комісії з питань призначення (відновлення) та здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лозівської міської ради розглянуто заяву позивача та прийнято рішення відмовити внутрішньо переміщеним особам у виплаті пенсії, факт проживання яких не встановлено на території м. Лозова з урахуванням інформації Дерприкордонслужби України, на підтвердження чого до суду надано копії вказаного протоколу та додатку 2 до такого протоколу. Отже, як вказано представником відповідача після надходження вищезазначеного протоколу виплату пенсії було припинено з 01.10.2016 року.
Суд зазначає, що ухвалою суду від 26.07.2018 зупинено провадження у справі позовом ОСОБА_1 до Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили рішенням у справі №Пз/9901/20/18.
При цьому, Верховним Судом 08.05.2018 року розглянуто зразкову справу №Пз/9901/20/18 (№805/402/18-а) щодо аналогічних правовідносин, за результатами чого прийнято рішення, яке за даними Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно до оприлюдненої постанови ОСОБА_2 Верховного Суду від 04.09.2018 року залишена без змін після апеляційного оскарження.
Відповідно до ч.3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, що визначені Верховним Судом у пункті 113 рішення від 08.05.2018 року, а отже судом при вирішенні даної справи мають бути враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №Пз/9901/20/18 (№805/402/18-а).
Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами "досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися" права та принципи, що закріплені у Хартії.
При цьому, положеннями ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
В той же час, положеннями ч.3 ст.4 Закону №1058-IV передбачено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Як встановлено судом, позивач є внутрішньо переміщеною особою.
Отже, відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до положень п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором; призначені починаючи з 1 травня 2016 р. внутрішньо переміщеним особам соціальні виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, виплачуються через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”; починаючи з 1 липня 2016 р. виплата соціальних виплат за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”; для ідентифікації одержувачів соціальних виплат, які є внутрішньо переміщеними особами, та забезпечення виплати їм соціальних виплат здійснюється емісія платіжних карток із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису. Для одержувачів пенсій така картка одночасно є пенсійним посвідченням.
З огляду на вище викладене слід дійти висновку, що умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою та наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".
Згідно із п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ № 509, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених ст.12 вказаного Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
Суд зазначає, що матеріали справи містять копію довідки від 04.12.2014 року № НОМЕР_1, яка станом на дати припинення виплати пенсії строк своєї дії не вичерпала, а також копію платіжної картки позивача із зазначенням на ній графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису, яка для позивача одночасно є і пенсійним посвідченням.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Отже вказаною нормою визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.
Суд зазначає, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Зі змісту відзиву на позов вбачається, що відповідачем виплату пенсії позивачу було припинено з 01.10.2016 року на підставі протоколу №5 від 19.08.2016 року Комісії з питань призначення (відновлення) та здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лозівської міської ради через обставини того, що факт проживання позивача на території м. Лозова не встановлено.
Однак, суд зазначає, що положеннями Закону № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як не встановлення факту проживання особи на певній території.
Суд наголошує, що з аналізу положень Закону № 1058-IV припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.
Отже, до суду не надано жодних доказів на підтвердження вказаних доводів відповідача, як не надано і рішення щодо припинення виплати пенсії позивачу з підстав, визначених статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Конституційним Судом України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Також у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейським судом з прав людини вказано, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.
Суд наголошує, що з аналізу положень Закону № 1058-IV припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.
Як передбачено положеннями п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Зі змісту відзиву на позов вбачається, що обґрунтовуючи власну правову позицію, відповідач, зокрема, посилається на положення Порядку призначення та продовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637, та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 р. № 365, однак такі доводи не можуть бути враховані судом як належні оскільки не свідчать про обставини того, що призупинення виплати пенсії позивачу відбулося з підстав, визначених Законом № 1058-IV.
Також суд зазначає, що до суду не надано жодних доказів скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Водночас, суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії.
Як передбачено ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Отже, відповідач, припиняючи виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 березня 2016 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, що фактично призвело до втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Стосовно поданої позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та строки перерахунку пенсій є Закон № 1058- IV.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Суд зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, а згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.
При цьому, суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними саме дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.10.2016 року.
При цьому, з огляду на наявність порушеного права позивача та з огляду на обставини справи суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити нарахування та виплату пенсії за віком та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період, починаючи з жовтня 2016 року на рахунок, відкритий позивачем раніше в Відділенні “Ощадбанка”.
Стосовно заявленого позивачем клопотання про звернення постанови до негайного виконання у межах стягнення суми місячного платежу суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.
Таким чином, з огляду на обставини того, що присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Стосовно заявленого позивачем клопотання про зобов'язання відповідача у встановлений судом строк подати звіт про виконання рішення суд зазначає наступне.
Згідно з приписами частин 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З огляду на вищевикладену норму діючого законодавства, суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Однак, у даному випадку у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем не буде виконано рішення у даній справі, у зв'язку з чим на даний час відсутні підстави для задоволення вказаного вище клопотання позивача.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса постійного проживання: 64604, Харківська обл., м. Лозова, м-р м-н1АДРЕСА_2) до Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (64606, Харківська обл., м. Лозова, м-н 4, буд. 73) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
Зобов'язати Лозівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити нарахування та виплату пенсії за віком та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період, починаючи з жовтня 2016 року на рахунок, відкритий позивачем раніше в Відділенні “Ощадбанка”.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3; адреса постійного проживання: 64604, Харківська обл., м. Лозова, м-р м-н1АДРЕСА_2, код - НОМЕР_2) сплачену суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (64606, Харківська обл., м. Лозова, м-н 4, буд. 73, код ЄДРПОУ - 40383072).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.